Рішення

від 05.10.2016 по справі 910/13658/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016Справа №910/13658/16

За позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська набережна 26" До Благодійної організації "Благодійний фонд "Допомога армії України" Простягнення 388 182,54 грн. Суддя Андреїшина І.О.

Представники:

Від позивачаКоваль О.С. за довіреністю від 11.08.2015 № 11/08/15 Від відповідачане з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська набережна 26" звернулося до суду з позовом про стягнення з Благодійної організації "Благодійний фонд "Допомога армії України" 121 000,00 грн. боргу зі сплати невнесених орендних платежів за договором від 01.04.2015 № 04-15ДН, 9 865,00 грн. інфляційних втрат, 2 920,43 грн. 3 % річних та 38 397,11 грн. штрафу, а також 176 000,00 грн. неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 порушено провадження у справі № 910/13658/16 за вказаними позовними вимогами, розгляд якої призначено на 07.09.2016, зобов'язано сторін надати суду певні документи.

Згідно з ухвалами від 07.09.2016 та 21.09.2016 розгляд справи відкладався в порядку приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних документів і доказів у справі.

У судове засідання, призначене на 05.10.2016, з'явився представник позивача, тоді як відповідач уповноваженого представника до суду в черговий раз не направив, хоча належним чином і завчасно повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, вимоги суду за ухвалами у справі № 910/13658/16 не виконав, відзив на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги обмеженість процесуальних строків вирішення спору та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Згідно з позовною заявою та усними поясненнями представника позивача, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська набережна 26" просить суд стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Допомога армії України" заборгованість зі сплати орендних платежів за договором від 01.04.2015 № 04-15ДН, який був розірваний на рішенням суду, що набрало законної сили 20.11.2015, штраф та нарахування за ст. 625 Цивільного кодексу України, розраховані виходячи з суми визначеного орендодавцем боргу, а також спеціальну неустойку за ст. 785 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем як орендарем грошових зобов'язань за договором та обов'язку з повернення орендованого майна після припинення договору внаслідок його розірвання за рішенням суду.

Представник позивача також посилався на ігнорування відповідачем вимог Закону України "Про виконавче провадження" щодо виконання судового рішення про повернення приміщення у зв'язку з розірванням спірного договору.

Зважаючи на необхідність судового захисту своїх порушених прав, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору та з оплати послуг адвоката.

У судовому засіданні 05.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

01.04.2015 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська набережна 26" в якості орендодавця та Благодійна організація "Благодійний фонд "Допомога армії України" в якості орендаря уклали договір оренди нежитлових приміщень № 04-15ДН, за яким позивач зобов'язався передати, а орендар прийняти у платне тимчасове використання на умовах оренди приміщення з окремим входом за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 26, загальною площею 64 кв м.

Відповідно до п. 3.3 договору передача приміщення здійснюється за актом приймання-передачі при здачі в оренду або при звільненні приміщення після закінчення терміну дії договору та при достроковому припиненні його дії.

Згідно зі ст. 2 договору орендар сплачує орендодавцеві орендну плату із розрахунку 11 000,00 грн. на місяць та комунальні платежі, які не входять у суму орендної плати до 15-го числа поточного місяця на розрахунковий рахунок.

Факт приймання-передачі позивачем відповідачеві обумовленого договором приміщення документально підтверджується актом прийому-передачі приміщення від орендаря, датованим 01.04.2015.

За твердженнями позивача, відповідач неодноразово порушував умови укладеного сторонами договору в частині повноти і своєчасності внесення орендної плати, у зв'язку з чим у вересні 2015 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська набережна 26" звернулося до суду з позовом про розірвання договору від 01.04.2015 № 04-15ДН та стягнення боргу з орендних платежів за період з 16.04.2015 по 16.08.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 (набуло законної сили 20.11.2015) у справі № 910/23182/15 вказаний договір було розірвано з посиланням на ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України та стягнуто 40 000,00 грн. боргу, 1 168,60 грн. інфляційних втрат, 261,17 грн. 3 % річних та 5 224,61 грн. штрафу (фактично - пені).

На примусове виконання цього рішення 20.01.2015 було видано наказ про стягнення та 20.06.2016 наказ про розірвання договору і зобов'язання повернути приміщення.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, порушуючи умови договору, не повернув позивачеві орендоване майно за актом приймання-передачі як того вимагають умови договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Статтею 268 Господарського кодексу України під орендою платою розуміється фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Така плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Приписами ст. 785 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наведених норм права слідує, що за наслідками припинення дії договору, орендар зобов'язаний повернути таке майно у встановленому договором порядку (у даному випадку - за актом приймання-передачі) і невиконання такого обов'язку після припинення дії договору надає орендодавцеві право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користуванню річчю.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Також відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач, який своєчасно та належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, не подав суду фактичних даних на спростування позовних вимог або ж доказів належного виконання обов'язку щодо внесення орендної плати за спірний період і передачі позивачеві орендованого майна площею 64,0 кв м в установлений договором строк.

Отже, судом встановлено, що після розірвання договору оренди від 01.04.2015 № 07-15ДН, відповідач не повернув позивачеві приміщення за актом приймання-передачі, як того вимагають умови договору та чинне законодавство, а крім того, відповідач продовжував прострочення грошових зобов'язань за договором, адже не перераховував позивачеві оренду плату. Факт неналежного виконання обов'язку з внесення орендної плати та факт непередачі приміщення за відповідним актом свідчать про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Так, виходячи з позовної заяви і приєднаних до неї розрахунків, позивач просить суд стягнути з відповідача оренду плату за період з серпня 2015 по червень 2016, нараховані з 16.09.2015 по 16.07.2016 пеню в сумі 38 397,11 грн. (називаючи при цьому її штрафом), 3 % річних в сумі 2 920,43 грн., інфляційні нарахування в сумі 9 865,00 грн., а також 176 000,00 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з грудня 2015 по липень 2016 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У ст. 611 Цивільного кодексу України вказується, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У п. 7.1 договору оренди сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати орендних платежів, орендар сплачує орендодавцю додатково до орендної плати штраф в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

Тобто, фактично позивач та відповідач погодили можливість стягнення з орендаря договірної неустойки у вигляді пені, іменуючи її при цьому штрафом.

Зважаючи на факт прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем за спірними договорами, враховуючи умови цих договорів та наведені положення законодавства, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних і пені є правомірними.

Відповідно до уточненого розрахунку суду, розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача, складає 1 520,68 грн. з 16.09.2015 по 16.07.2016, розмір інфляційних втрат з 16.09.2015 по 16.07.2016 - 3 951,97 грн., розмір спеціальної неустойки за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України - 176 000,00 грн., розмір пені з 16.09.2015 по 20.11.2015 (дата набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору) - 1 445,97 грн.

На переконання суду, договірна неустойка у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення у заявленому спорі може бути стягнута з відповідача лише за період дії договору оренди, оскільки після його припинення позивач скористався правом на заявлення неустойки, передбаченої за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, яка є спеціальним видом відповідальності за порушення умов договору оренди щодо своєчасної передачі орендованого майна.

Таким чином, позовні вимоги у справі № 910/13658/16 задовольняються частково, а судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Допомога армії України" (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 22; ідентифікаційний код 39652900) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська набережна 26" (02132, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 26; ідентифікаційний код 36825569) 121 000 (сто двадцять одну тисячу) грн. боргу, 1 445 (одну тисячу чотириста сорок п'ять) грн. 97 коп. пені, 1 520 (одну тисячу п'ятсот двадцять) грн. 68 коп. 3 % річних, 3 951 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 176 000 (сто сімдесят шість тисяч) грн. неустойки, 1 200 (одну тисячу двісті) грн. судових витрат на оплату послуг адвоката та 4 558 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 78 коп. судових витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Дата складання повного тексту 10.10.2016

Суддя І.О. Андреїшина