Постанова

від 10.01.2007 по справі 152/20-06 (02-03/203/10)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

152/20-06 (02-03/203/10)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 січня 2007 р.                                                                                   № 152/20-06 (02-03/203/10)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Мачульського Г.М.

суддів:                                Бакуліної С.В.

                               Рогач Л.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют ЛТД"

на  ухвалу

відКиївського міжобласного апеляційного господарського суду19.10.2006р.

у справі                                 господарського суду          № 152/20-06 Київської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Токмацький ковальсько-штампувальний завод"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют ЛТД"

простягнення 135 703, 30 грн.,

за участю представників

- позивача:

Сніжка Р.В. (довіреність №3 від 02.01.2007р.)

- відповідача:

Шелестова О.М. (довіреність №02 від 04.01.2007р.), -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.06.2006р. (суддя Іваненко Я.Л.) позов задоволено. Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют ЛТД" на користь Відкритого акціонерного товариства "Токмацький ковальсько-штампувальний завод"          120 245, 56 грн. основного боргу, 18 397, 57 грн. інфляційних, 5 376, 47 грн. три проценти річних та судові витрати: 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 440, 20 грн. державного мита.

Оскаржуваною ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.10.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Мостової Г.І., суддів Агрикової О.В., Поліщука В.Ю.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Абсолют ЛТД" у відновленні строку на подання апеляційної скарги, та повернуто апеляційну скаргу особі, що її подала, без розгляду.

В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.10.2006р. та зобов'язати Київський міжобласний апеляційний господарський суд розглянути апеляційну скаргу, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме: ст.ст. 87, 93, 105 Господарського процесуального кодексу України.

          Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Клопотання відповідача про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та про зупинення виконання наказу № 152/20-06 виданого Господарським судом Київської області на виконання рішення, прийнятого у цій справі, задоволенню не підлягає у зв'язку з відсутністю у суду касаційної інстанції правових підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, та зупинення виконання цього наказу, враховуючи, що відповідно до приписів ст.121-1 ГПК України, якою обґрунтовується заявлене клопотання, суд касаційної інстанції за заявою сторони чи поданням прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації, а рішення місцевого господарського суду у цій справі не переглядається в порядку касації.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з оскарженої ухвали господарського суду апеляційної інстанції, відповідач звертався з апеляційною скаргою та заявою б/н (вх. місцевого суду №10531 від 28.07.2006р.) про уточнення апеляційної скарги, в яких просив скасувати рішення місцевого господарського суду. Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.08.2006р. вказана апеляційна скарга була повернута особі, що її подала, без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що до апеляційної скарги не було додано доказів сплати державного мита. Після усунення недоліків відповідач вдруге подав апеляційну скаргу яка ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.09.2006р. була повернута без розгляду з тих підстав, що платіжним дорученням №133 від 29.08.2006р., доданим до вказаної апеляційної скарги, сплачено державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 600 грн., тобто в доход державного бюджету України не доплачено 120, 10 грн. Після цього до Київського міжобласного апеляційного господарського суду знов надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют ЛТД" разом із клопотанням про відновлення строку подання апеляційної скарги.

          Оскаржена ухвала апеляційного господарського суду про відмову у відновленні строку подання апеляційної скарги та повернення апеляційної скарги особі, що її подала, без розгляду мотивована тим, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют ЛТД" відповідно до ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, подана до місцевого господарського суду 09.10.2006р., що підтверджується відбитком штампу відділення поштового зв'язку на цінному конверті №01021 0103556 2, а відтак апеляційний господарський суд, з посиланням на приписи ст.ст. 53, 93 Господарського процесуального кодексу України, дійшов до висновку, що: апелянтом було пропущено строк, який міг бути відновлений; господарський суд не вправі вийти за межі норми процесуального права та відновити пропущений строк; визначений для відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги трьохмісячний строк з дня прийняття рішення місцевим господарським судом є присічним та продовженню не підлягає. За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку що клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют ЛТД" підлягає поверненню без розгляду.

Між тим, ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права виходячи з наступного.

Відповідно до ст.85 ГПК України прийняте рішення оголошується у судовому засіданні після закінчення розгляду справи, та набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Згідно відмітки на рішенні суду першої інстанції від 29.06.2006р. прийнятому у цій справі, воно було підписано 07.07.2006р., а таким чином і оформлено відповідно до статті 84 цього Кодексу саме 07.07.2006р.

Відповідно до ст.50 ч.3 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Статтею 51 цього кодексу визначено, що у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Таким чином строк на оскарження рішення суду першої інстанції обчислюється з 08.07.2006р., а останній день трьохмісячного строку на оскарження припадає на неробочий день, тому днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день –тобто 09.10.2006р. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено що саме 09.10.2006р. і було подано апеляційну скаргу відносно якої прийнято оскаржувану ухвалу.

Таким чином висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на фактичних  обставинах  справи.

Обраховуючи строк на апеляційне оскарження не з дати оформлення рішення суду у відповідності з вимогами статті 84 ГПК України, суд апеляційної інстанції незаконно обмежив особу що подала апеляційну скаргу у її праві на апеляційне оскарження рішення суду.

Крім того, у апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2006р. відповідач зазначав, у чому він вбачає порушення своїх прав, а на обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку посилався на те, що не міг оскаржити зазначене рішення раніше, ніж про нього дізнався. Як вбачається з матеріалів справи відповідач двічі оскаржував вказане рішення суду в апеляційному порядку однак його апеляційні скарги двічі повертались судом апеляційної інстанції із зазначених вище підстав.

Відповідно до частини 1 статті 53 цього Кодексу за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Слід зазначити, що встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. Тому пропуск строку внаслідок усунення стороною недоліків при поданні апеляційної скарги, обумовлених неоднозначністю викладених у процесуальній нормі вимог, не може розглядатися як такий, що вчинений без поважних причин, а тому такий строк підлягає відновленню.

Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу не можна визнати законною й обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3,  11110 ч.1, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют ЛТД" задовольнити.

Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.10.2006р. у справі № 152/20-06 Господарського суду Київської області скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий                                                                            Г.М. Мачульський

С у д д і                                                                                     С.В. Бакуліна

                                                                                                 Л.І. Рогач