Постанова

від 06.10.2016 по справі 922/2484/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2016 р. Справа № 922/2484/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 02.08.2016)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 3 від 31.12.2015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ", м. Донецьк (вх. №2343 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2016 у справі №922/2484/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Інтерсаунд", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ", м. Донецьк

про розірвання договору , -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.08.2016 по справі № 922/2484/16 (суддя Светлічний Ю.В.) позовні вимоги задоволено. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 28 жовтня 2011 року, що укладений між ТОВ фірма "Інтерсаунд" та ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ". Також вирішено усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" (83058, м. Донецьк, вулиця Арктики, 1-В, код 34604386, п/р 26001962495876 у ПАТ "ПУМБ" у м. Донецьку, МФО 334851) з нежитлових приміщень площею 611,2 кв. м. першого поверху в літ. "А", а саме №№ XV, XVI, XVII, 67-71, 73-78, 81-87, 101-102, та частини нежитлових приміщень № 72 площею 37,4 кв. м., № 100 площею 6,6 кв. м., що розташовані в нежитловій будівлі № 3-В в місті Харкові по вулиці Академіка Проскури, буд. 3-В. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" (83058, м. Донецьк, вулиця Арктики, 1-В, код 34604386, п/р 26001962495876 у ПАТ "ПУМБ" у м. Донецьку, МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інтерсаунд" (61085, ОСОБА_3, вул. Академіка Проскури, буд. 3-В, код 24288193, п/р 26001060815617 в ХГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Харків, МФО 351533) 2756,00 гривень судового збору.

Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення у даній справі прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, а по справі не були доведені обставин, що мають значення для неї, які місцевий господарський суд визнав встановленими, просить рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2016 по справі № 922/2484/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 20 вересня 2016 р. о 10:00 год.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 9328 від 19.09.2016), в якому проти доводів заявника апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції у даній справі законним, обґрунтованим, прийнятим при повному з'ясуванні дійсних та фактичних обставин справи, з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача вважає такою, що позбавлена будь - якого фактичного та юридичного мотивування, в зв'язку з чим просить рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2016 по справі № 922/2484/16 залишити без змін, а скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 розгляд справи відкладено на 06.10.2016 об 11:30 год. Позивача зобов’язано надати суду апеляційної інстанції докази здійснення відповідачем у справі реконструкції (перепланування) об'єкту оренди за спірним договором після прийняття його орендарем в строкове платне користування за відповідними актами приймання - передачі нежитлових приміщень; детальний опис перепланування орендованих відповідачем приміщень та в чому саме це виражається (улаштування перегородок, дверних пройм, сходів, вікон, демонтування перегородок, тощо) із зазначенням періоду реконструкції, номерів приміщень та ін.

На виконання вимог ухвали суду позивач надав детальний опис перепланування орендованих відповідачем приміщень, які були здійснені останнім в період часу з жовтня 2011 року по теперішній час (клопотання вх. № 10113 від 06.10.2016).

06.10.2016 відповідач надав суду пояснення (вх. № 10090), відповідно до яких звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач, звертаючись до господарського суду із даним позовом не мав на меті захист порушеного відповідачем права; істинним мотивом пред’явленого позову є виселення відповідача з об’єкту оренди з метою розміщення іншого орендаря. Тим самим відповідач вважає свої права на користування об’єктом оренди до закінчення строку Договору та переважне право на укладання Договору на новий строк порушеними. На підтвердження зазначених доводів відповідач надав суду копію службової записки заступника керуючого магазина "Брусничка" ОСОБА_4 від 22.09.2016, копію листа ТОВ "Український рітейл" за вих. № 1798 від 22.09.2016 та докази його направлення позивачу та отримання його позивачем, копію службової записки Директора юридичного департаменту ТОВ "Український рітейл" ОСОБА_5 від 23.09.2016. Також до вказаних пояснень відповідач клопотання вих. № б/н від 27.09.2016 про витребування у позивача копії договору між ТОВ "Інтерсаунд" та ТОВ "Дівія Трейд" чи іншою особою на розміщення магазину "Чудо маркет" в приміщеннях за адресою: м. Харків, вул. Ак. Проскури 3-В, що є об’єктом оренди за спірним Договором оренди від 28.10.2011.

Дані пояснення досліджені судом апеляційної інстанції та залучені до матеріалів справи.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про витребування доказу, колегія суддів дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки договір, який відповідач просить витребувати у позивача, не містить даних про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши у судовому засіданні 06.10.2016 уповноважених представників позивача та відповідача, якими підтримано свої правові позиції по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Із матеріалів справи вбачається, що 28.10.2011 між ТОВ фірмою "Інтерсаунд " (орендодавець) та ТОВ "Український Рітейл " (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), із подальшими змінами до нього, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар зобов’язався прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 611,2 кв. м. першого поверху: літ. "А " , а саме №№ XV, XVI, XVII, 67-71, 73-78, 81-87, 101-102, та частину нежитлових приміщень № 72 площею 37,4 кв. м., № 100 площею 6,6 кв. м., що розташовані в нежитловій будівлі № 3-В в місті Харкові по вулиці Академіка Проскури, буд. 3-В (том 1 аркуші справи 9-16).

Даний Договір укладено на 60 місяців (пункту 7.3. Договору).

На виконання умов вищевказаного Договору орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в орендне користування за відповідними актом приймання-передачі зазначені нежитлові приміщення (том1 аркуш справи 18-35).

Права та обов’язки сторін визначені розділом 5 укладеного сторонами Договору.

У пункті 5.1.2. Договору сторони обумовили обов’язок орендаря використовувати об’єкт оренди згідно з умовами договору та цільовим призначенням.

Згідно з пунктом 5.1.6. Договору орендар зобов’язався утримувати об’єкт оренди протягом всього строку дії договору в належному стані, тобто в такому стані, який був на час передання його орендарю, з урахуванням нормального природного зносу внаслідок діяльності орендаря в об’єкті оренди.

Також, пунктом 5.1.12. Договору сторонами передбачено, що орендар має право самостійно та за власний рахунок отримувати дозволи контролюючих (дозвільних) органів у разі проведення на об’єкті оренди будь-яких робіт або заходів, у тому числі перепланування та реконструкцію, які відповідно до законодавства можуть бути проведені за умови отримання вищевказаних дозволів.

При цьому пунктом 5.2.7. Договору орендарю надано право проводити реконструкцію, перепланування об’єкту оренди виключно за попередньою письмовою згодою орендодавця та дозволу контролюючих (дозвільних) органів, які відповідно до законодавства повинні бути отримані при реконструкції об’єкту оренди.

Відповідно до пункту 5.4.1. Договору оренди орендодавець має право контролювати наявність, стан, напрямки та мету використання об’єкта оренди.

Згідно пункту 8.2. Договору оренди нежитлових приміщень за ініціативою однієї із сторін договір може бути достроково розірваний у випадках, передбачених чинним законодавством України та умовами Договору.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом Харківської області, виконуючи умови вищевказаного Договору, зокрема, здійснюючи контроль стану використання орендарем об’єкту оренди орендодавцем виходом на місце та оглядом нежитлового приміщення із залученням відповідних фахівців позивачем було з’ясовано, що орендарем використовується об’єкт оренди з порушенням умов договору оренди, зокрема, в порушення умов пунктів 5.2.7. та 5.1.12. Договору орендарем без попередньої письмової згоди орендодавця та дозволу контролюючих (дозвільних) органів здійснено реконструкцію об’єкту оренди.

Враховуючи вищенаведені порушення умов Договору оренди нежитлових приміщень, орендодавцем було направлено орендарю лист в порядку пункту 8.3. Договору з проектом угоди про розірвання договору, в якому було запропоновано в зв’язку з порушенням умов договору орендарем достроково за згодою сторін розірвати договір оренди, проте зазначений лист та пропозицію орендар залишив без відповіді та задоволення (том 1 аркуш справи 50-52).

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до господарського суду Харківської області із даним позовом, в якому посилаючись на порушення орендарем умов договору оренди, яке виявляється у здійсненні реконструкції об’єкта оренди без попередньої письмової згоди орендодавця та дозволу контролюючих (дозвільних) органів, просив суд розірвати договір оренди від 28.10.2011 та усунути перешкоди у користуванні майном.

Приймаючи рішення у даній справі господарським судом під час розгляду справи на підставі наявних у справі документальних доказів встановлено, що відповідачем використовується об’єкт оренди з порушенням умов договору оренди, зокрема, в порушення умов пункту 5.2.7 та 5.1.12 договору орендарем без попередньої письмової згоди орендодавця та дозволу контролюючих (дозвільних) органів здійснено реконструкцію об’єкту оренди. Зазначені обставини з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, які підлягають застосуванню до даного виду правовідносин, дали підстави суду першої інстанції дійти висновку про те, що відповідачем використовуються приміщення з порушенням умов Договору оренди нежитлового приміщення, тобто з істотним порушенням договірних домовленостей, що є правовою підставою для розірвання договору та усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов’язання орендаря звільнити спірні нежитлові приміщення.

Розглядаючи повторно справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, здійснивши правовий аналіз всіх матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів вважає за необхідне підтримати дану правову позицію суду першої інстанції, оскільки при розгляді даної справи господарським судом повно встановлені обставини, що мають значення для її правильного вирішення, надано вірну юридичну оцінку та правильно вирішено спір відповідно до закону.

Аналізуючи встановлені обставини справи, надаючи правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку матеріалів справи, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 761 Цивільного кодексу України надає право передання майна у найм власнику речі або особі, якій належать майнові права.

За загальним правилом, при користуванні предметом найму не допускається зміна його стану, що передбачено частиною першою статті 773 Цивільного кодексу України, згідно з якою наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

У частині третій статті 773 Цивільного кодексу України наймачеві надається право змінювати стан речі, переданої йому у найм, тільки за згодою наймодавця.

При цьому, у розумінні вказаної норми під станом речі мається на увазі той стан, що встановлений сторонами в договорі найму.

Так, у пункті 1.8. Договору було обумовлено, що стан Об’єкту оренди на момент передачі його в оренду та наявність в ньому інженерно-технічних мереж і обладнання вказується сторонами в ОСОБА_4 приймання-передачі Об’єкту оренди.

Стан спірних нежитлових приміщень на момент їх передачі відповідачем в оренду підтверджується наданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі приміщень до Договору оренди (том 1 аркуші справи 18-35).

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У пункті 5.2.7. Договору сторони передбачили право орендаря проводити реконструкцію, перепланування об’єкту оренди, але за умови та виключно за попередньою письмовою згодою орендодавця та дозволу контролюючих (дозвільних) органів, які відповідно до законодавства повинні бути отримані при реконструкції об’єкту оренди.

Перевіряючи дотримання умов спірного договору відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному провадженні встановила, що відповідач, експлуатуючи приміщення в період з жовтня 2011 року по 17.06.2016, в порушення умов пунктів 5.2.7. та 5.1.12. Договору, без попередньої письмової згоди позивача (орендодавця) та без дозволу контролюючих (дозвільних) органів змінив стан речі, а саме самовільно здійснив реконструкцію (перепланування) об'єкту оренди.

До такого висновку колегія суддів дійшла ретельно дослідивши та порівнявши наявні у справі документальні матеріали, які підтверджують становище об’єкта оренди станом на дату виготовлення Технічного паспорту 27.10.2004 (том 1 аркуш справи 38-39), станом на момент його передачі орендареві згідно актів приймання - передачі нежитлових приміщень 28.10.2011 та станом на день його обстеження ТОВ "Харківське бюро технічної інвентаризації" - 17.06.2016 (том 1 аркуші справи 44-49).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав до матеріалів справи схему перепланування орендованих відповідачем приміщень, яка в силу приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, є належним та допустимим доказом здійснення орендарем самовільної реконструкції у період, коли об’єкт оренди перебував у користуванні відповідача. Дана схема (план поверху нежитлових приміщень) підтверджує факт демонтажу відповідачем у даній справі перегородок, улаштування перегородок, улаштування дверних пройм, тощо, і саме у спірний період.

Натомість відповідач не спростував зазначених фактів та обставин, які повідомлені суду позивачем.

Правовим наслідком користування наймачем річчю не за її призначенням або з порушенням умов договору є надання наймодавцю права вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, що передбачено частиною другою статті 773 Цивільного кодексу України.

Зазначена норма допускає можливість пред’явлення вимоги про розірвання договору найма без відшкодування збитків, оскільки по-перше, особа, якій заподіяно збитків, має право на їх відшкодування, і примушувати до здійснення такого права немає підстав; по-друге, збитки взагалі можуть бути не завдані, але це не повинно впливати на можливість заявити наймачу вимогу про розірвання договору.

Наведеним повністю спростовуються безпідставні твердження відповідача про те, що в даному випадку є необґрунтованою вимога про розірвання договору в судовому порядку без надання доказів заподіяння шкоди порушенням договору.

За частинами 3 та 4 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України унормовано, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зі змісту спірного Договору вбачається, що у ньому передбачені усі істотні умови передбачені для договорів оренди, зокрема: предмет договору, цільове призначення об’єкту оренди, порядок передачі об’єкту оренди, строк дії договору, розмір орендної плати, порядок розрахунків, права та обов’язки сторін, порядок повернення майна, відповідальність сторін, а також підстави для розірвання договору.

Пунктом 8.2. Договору оренди нежитлових приміщень його може бути достроково розірвано за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством України та умовами Договору.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За встановлених по справі обставин порушення відповідачем умов договору оренди щодо самочинної реконструкції Об’єкта оренди, є порушенням зобов'язання, а тому у даному спірному випадку виникли правові підстави для дострокового розірвання Договору оренди у судовому порядку.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 статті 12 Цивільного кодексу України. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених статтею 13 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Наведені позивачем причини в обґрунтування підстав для розірвання спірного договору відповідають встановленим законом умовам для розірвання договору оренди.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право вимагати розірвання договору оренди, а тому обґрунтовано вирішив задовольнити позов в зазначеній частині вимог.

Підстав для скасування рішення місцевого господарського суду за наведених в апеляційній скарзі мотивів, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Виходячи з положень статті 173 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у відповідача майна, отриманого за договором оренди, що є правовою підставою для усунення перешкод у користуванні майном, зокрема, звільнення орендарем об’єкту оренди орендодавця. Вказане стало підставою для задоволення позову і в частині вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення орендаря із нежитлових приміщень.

Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини другої цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки суду першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення згідно з положеннями статті 104 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні якого господарським судом Харківської області здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, а також правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2016 у справі №922/2484/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Слободін М.М.