Постанова

від 10.10.2016 по справі 815/4260/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4260/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Лопатюк Ю.А.

сторін:

представників позивача ОСОБА_1,ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмортранссервіс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмортранссервіс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0014051201, згідно з яким ТОВ «Укрмортранссервіс» зобов'язано сплатити штраф у сумі 37531, 98 грн. на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 2 календарних днів сплати грошового зобов'язання у розмірі 375379,80 гривні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача, зокрема зазначив, що податковим законодавством України передбачено нарахування штрафу та/або пені у випадках порушення порядку сплати податкового зобов'язання, і не передбачено можливість нарахування контролюючим органом штрафу та/або пені у випадку дотримання платником податків встановленого чинним законодавством України порядку сплати податків та зборів.

ТОВ «Укрмортранссервіс» було належним чином виконано обов'язки із подання податкової звітності та сплати податків із податку на прибуток підприємств за 2015 рік, отже у податкового органа відсутні підстави для нараховування штраф у сумі 37531,98 гривні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав зав’ялені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі. В обґрунтування заявленої правової позиції надав до суду письмові заперечення (а/с. 33 - 35) в яких, зокрема, зазначив, що пунктом 126.1 cт. 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступиш за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. З урахуванням встановленого порушення до TOB «Укрморгранссервіс» застосовано штрафні санкції по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10 % у сумі 37531,98грн. (375319,8 грн. х 10 %).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши чинне законодавство, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі статті 75, 76, 86 розділу II Податкового кодексу України, головним державним ревізор-інспектором відділу адміністрування податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, ОСОБА_4 проведено камеральну перевірку за звітний податковий період 2015 р. з податку на прибуток.

За результатами перевірки був складений акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 01.06.16 № 3360/12-1/32834737, яким встановлено несвоєчасність сплати податку на прибуток приватних підприємств. Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування податку на прибуток приватних підприємств передбачена приписами ст. 126 ПК України. (а/с. 20).

ДПІ у Приморському м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 02.06.2016 року №0014051201, яким на підставі п. 126.1 ст.126 ПКУ до TOB «Укрмортранссервіс» застосувало штрафні санкції по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 37 531, 98грн. (а/с. 21).

Судом встановлено, що TOB «Укрмортранссервіс» (код ЄДРПОУ 32834737) за податковий період 2015 рік надано податкові декларації з податку на прибуток:

-«звітну» декларацію від 26.02.2016р. № НОМЕР_1, відповідно до наданої «звітної» декларації від 26.02.2016 р. податкове зобов'язання задекларовано в розмірі 511 852 грн. (а/с. 10-12);

-«уточнюючу» декларацію від 09.03.2016р. №9276495717, вказану декларацію подано без коригування суми податку та без заповнення відповідного блоку декларації «виправлення помилок» (рядки 27- 39 декларації), згідно з яким проводиться коригування податкового зобов'язання за звітний (податковий) період;

-«уточнюючу» декларацію від 12.03.2016р. №9276509911 (а/с. 16-18).

Платіжним дорученням № 980 позивачем сплачено 111323,00 грн., призначення платежу "Податок на прибуток приватних підприємств за 2015 рік".

Відповідно до наданої «уточнюючої» декларації від 12.03.2016 р. задекларовано коригування податкового зобов'язання: - р. 27 декларації «Збільшення (зменшення) податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється (позитивне (від'ємне) значення (p. 19 - р. 19 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, яка уточнюється)» відображено в сумі - 400 529 грн.

Станом на 12 березня 2016 року розмір податкового зобов'язання становить 111 323,00 грн. (Розрахунок здійснюється за формулою, зазначеною в р.27 декларації: 511 852 грн. - 400 529 грн. =111 323 грн.)

Згідно даних ІКП, станом на 10.03.2016р заборгованість підприємства перед бюджетом з податку на прибуток складала 375 319,8 грн.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1. ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У той же час, згідно п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу).

Пунктами 48.1 і 48.3 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. А саме форма звіту про контрольовані операції затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.11.2013 № 669, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.12.2013 за №2190/24722.

Також, процедура подання податкової звітності до контролюючого органу регулюється Податковим кодексом України та Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (надалі - Інструкція № 233), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011.

Пунктами 49.3 і 49.4 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, інформацію про здійсненні контрольовані операції.

Аналогічно в п. 1.2 Порядку складання звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.11.2013 № 669, вказано, що звіт подається до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Підпунктами 1.4, 1.5 п. 1 цього Порядку визначено, що звіт складається із заголовної, основної частини, додатка та інформації до додатка. Зокрема, у заголовній частині наводяться дані про платника податків, який подає звіт, в основній частині - загальні відомості про операції з різними контрагентами, здійсненні протягом року, у додатку - дані про особу, яка є стороною контрольованої операції, та деталізовані відомості про контрольовану операцію. Кількість додатків у звіті відповідає кількості контрагентів - сторін контрольованих операцій, загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним з яких відповідає вартісному критерію контрольованих операцій згідно з підпунктом 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І ПК України.

Зазначений додаток до звіту є невід'ємною частиною звіту, що заповнюється окремо щодо кожної особи, яка бере участь у контрольованій операції (п. 4.1 цього Порядку).

За приписами п. 49.5 ст. 49 ПК України, у разі подання податкової звітності в електронній формі платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Згідно положень ч. 1, 2, 3 і 4 Інструкції № 233 податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.

При відправленні електронних документів платник податків самостійно визначає кінцевий термін їх відправлення (враховуючи час на своєчасну доставку документів до органів ДПС у разі можливого пошкодження телекомунікаційного зв'язку або ненадходження першої квитанції).

Податкова звітність в електронному вигляді, отримана органами ДПС пізніше терміну, встановленого законодавством для податкової звітності, вважається поданою з порушенням терміну.

Органи ДПС приймають податкову звітність з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. щоденно, крім вихідних, святкових і неробочих днів. У разі надходження податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС до 16 години платнику податків протягом двох годин з моменту прийняття (неприйняття) надсилається друга квитанція, в іншому випадку - протягом перших двох годин наступного робочого дня.

Відповідно до положень ч. 7 Інструкції при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку:

- платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків. Платником податків фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності електронні цифрові підписи накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП платника податків - фізичної особи, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків (за наявності);

- після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв'язку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків;

- після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

- перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;

- підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

- якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

- датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Також вказані правовідносини регламентуються Методичними рекомендаціями щодо приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджені Наказом ДПС України від 14.06.2012 року № 516 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України».

Так, зокрема п. 4.4 встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком ОДПС.

Відмова посадової особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених статтями 48 та 49 Кодексу, у тому числі висунення будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Пунктом 4.5. Методичних рекомендацій встановлено, що податкова декларація подається до ОДПС за вибором платника податків в один із таких способів (п. 49.3 ст. 49 Кодексу):

особисто платником податків або уповноваженою на це особою (на паперових носіях або електронних носіях із наданням роздрукованих оригіналів документів податкової звітності на паперових носіях);

надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Для приймання документів податкової звітності, яка подається особисто платником податків, в ОДПС повинно бути спеціально виділене та обладнане за принципом операційного залу приміщення із встановленими робочими станціями із системою приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності (за технологією "єдине вікно").

Податкова звітність приймається підрозділом приймання та обробки податкової звітності (за необхідності в останні дні строку подання звітності із залученням працівників інших підрозділів або операторів за договорами цивільно-правового характеру) з попередньою перевіркою наявності та достовірності заповнення усіх обов'язкових реквізитів.

Під перевіркою достовірності обов'язкових реквізитів слід розуміти відповідність зазначених у деклараціях обов'язкових реквізитів реєстраційним даним платника із довідників, які експлуатуються в ОДПС.

Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пп. 48.3, 48.4 ст. 48 Кодексу) (п. 4.6) .

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідного податку та збору.

Обов'язкові реквізити (п. 48.3 ст. 48 Кодексу):

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку або податкової декларації за поточний податковий період, в якій виправляються помилки минулих періодів);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або серії та номери паспортів (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (для фізичних осіб - підприємців - за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити (п. 48.4 ст. 48 Кодексу):

відмітка про звітування за спеціальним режимом;

код виду економічної діяльності (КВЕД);

код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Крім цього:

декларація подається обов'язково з додатками у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації (п. 46.1 ст. 46 Кодексу);

декларація з податку на додану вартість подається особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість (ст. ст. 180 - 183 Кодексу).

У випадку утрати (втрати, вилучення правоохоронними органами та т. і.) платником податків печатки на момент подання звітності до податкових органів, така звітність надається разом з відповідним документом (оригіналом або належним чином завіреною копією), виданим органом внутрішніх справ, який засвідчує втрату печатки (п. 4.8) .

За відсутності зауважень до оформлення податкової звітності, зазначених у пункті 4.7 Методичних рекомендацій, інспектори, що здійснюють приймання такої звітності, реєструють датою її фактичного отримання ОДПС.

Така податкова звітність вважається прийнятою. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер.

Декларація, надана платником, також вважається прийнятою за умови дотримання вимог, встановлених ст. ст. 48 і 49 Кодексу:

за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація, та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання або квитанції в електронному вигляді з накладеним ЕЦП ЦОЕЗ про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв’язку або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою;

у разі якщо орган державної податкової служби не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений строк (п. 49.11 ст. 49 Кодексу) (п. 4.9).

Якщо після подачі декларації (незалежно від способу подачі) за звітний період платник податків подає нову декларацію із виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, передбачені п. 50.1 ст. 50 Кодексу, не застосовуються.

Така декларація заноситься до БДАЗ з ознакою "звітна нова" (якщо це передбачено формою) та "звітна" (якщо інше не передбачено формою), а надана раніше звітність отримує статус "До відома" (п. 4.10).

Факт приймання звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією, у якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків (назва та код ЄДРПОУ підприємства), дата та час приймання звіту, реєстраційний номер, податковий період, за який подається звіт, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП ЦОЕЗ, здійснюється її шифрування, після чого друга квитанція надсилається платнику податків засобами телекомунікаційного зв’язку.

Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до ОДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Якщо платник податків надіслав АЗ податковий документ з ознакою "Звітний", то кожному наступному документу, надісланому до граничного терміну, проставляється ознака "Звітний новий". Орган ДПС визнає оригіналом електронний документ, отриманий останнім до закінчення граничного терміну подання податкової звітності, встановленого для подачі звітності у паперовому вигляді.

Кожній попередній податковій звітності, що подана до граничного терміну подання звітності і була прийнята ОДПС у базі даних податкової звітності районного рівня, надається статус "До відома".

При цьому, п. 4.18 "Приймання та обробка уточнених документів податкової звітності", встановлено:

Платник податків має право подати уточнюючий розрахунок, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням термінів давності, визначених ст. 102 Кодексу) самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої ним податкової декларації (4.18.1.).

Реєстрація та обробка уточнюючих розрахунків, у т. ч. таких, що надійшли поштовими відправленнями, проводиться у загальному порядку ведення та обробки документів податкової звітності, викладеному у Методичних рекомендаціях (4.18.3.).

Приймання документів уточнюючої звітності здійснюється у порядку, визначеному пп. 4.1 - 4.3 Методичних рекомендацій (4.18.4.).

Уточнююча звітність, що складається із уточнюючого звіту та довідки до нього, після реєстрації заноситься до електронної бази податкової звітності у період, показники якого вона уточнює. Довідка, що змінює суми податкового зобов'язання, реєструється та заноситься до електронної бази податкової звітності у звітний період поточного місяця, який відповідає даті подання довідки.

Уточнюючий розрахунок, який відрізняється від основної декларації тільки позначкою, що включає в себе і нові показники, і суми податкових зобов'язань, у результаті самостійно виправленої помилки заноситься у період, який він уточнює (наприклад, декларація з податку на прибуток підприємств, банків, страховиків, звіти по рентних та ресурсних податках, платежах та ін.).

Уточнюючий розрахунок до декларацій з податку на додану вартість як самостійний документ заноситься до електронної бази податкової звітності у звітний період поточного місяця, який відповідає даті подання звіту.

Як встановлено під час судового засідання, позивачем по справі 09.03.2016 року надано уточнюючу декларацію без заповнення відповідного блоку декларації "виправлення помилок" (р.р. 27-39 декларації), згідно з яким проводиться коригування податкового зобов'язання за звітний (податковий) період. Встановлене судом не заперечувалось і представником позивача в судовому засіданні.

Однак, при цьому, представник позивача стверджував, що оскільки, вказана уточнююча декларація була прийнята, що підтверджується квітанцією № 2 від 09.03.2016 р., то податковий орган повинен був її врахувати.

Суд не погуджується із доводами представника позивача, оскільки при прийнятті податкової звітності перевіряється лише наявність обов'язкових реквізитів, які експлуатуються в ОДПС, як - то встановлено п. 4.5. "Методичних рекомендацій".

При цьому, інші показники зазначені в податковій декларації платника податків до її прийняття перевірці не підлягають.

Інші показники, зокрема, повнота і своєчасність подання звіту, податкових декларацій та розрахунків; дотримання вимог щодо порядку заповнення поданих документів; узгодженість звітних даних; послідовність данних у формах звітності; відповідність даних, правильність заповнення рядків декларації та розрахунків; правильність арифметичних підрахунків, визначення сум і строків сплати або повернення з бюджету належних сум перевіряються при проведенні камеральної перевірки, порядок проведення якої затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України № 165 від 14.06.2013 р. "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця".

Саме при проведенні такої перевірки і встановлено, що уточнююча декларація від 09.03.2016 р. містить помилки при заповненні відповідних її рядків, а також має статус "До відома".

Статус "До відома" надається кожній попередній податковій звітності (п. 4.13.8).

Судом встановлено, що ТОВ «Укрмортранссервіс» 12.03.2016 р. подана уточнююча декларація, яка за законом набула статусу "Нова звітна", а уточнююча декларація від 09.03.2016 р. автоматично набула статусу "До відома".

Крім того, приписами п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 36.1 ст.36 ПК України зазначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Пунктом 37.1. статті 37 ПК України визначено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно п.38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 50.1.статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

У відповідності до вимог пункту 54.1. статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

У відповідності до вимог пункту 126.1. статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Системний аналіз наведених норм доводить, що погашення податкового боргу, виконання податкового обов'язку - це сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений строк. За невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку платник податків несе певну відповідальність, крім випадків, визначених цим Кодексом. ПК України передбачена можливість наявності підстав для зміни податкового обов'язку шляхом подання платником податків уточнюючого розрахунку про виявленні помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації. ПК України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та зазначає її у податковій декларації або уточнюючому розрахунку і така сума грошового зобов'язання вважається узгодженою. Сплата податкового зобов'язання здійснюється протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. У разі не сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у визначений строк платник податків сплачує штраф, зокрема, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено у судовому засіданні, під час проведення камеральної перевірки встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на прибуток на 2 дні.

Відповідно до декларації від 26.02.2016 р. податкове зобовязання складає 511 852 грн.

Уточнююча декларація від 09.03.2016 р. містить помилки та має статус "До відома", а отже станом на 10.03.2016 р., податкове зобовязання позивача складає 511 852 грн.

Уточнююча декларація від 12.03.2016 р. має статус "Нова звітна" і саме вона визначає уточнену суму податкового зобов'язання в розмірі 111 323 грн.

З огляду на викладене, станом на 10.03.2016 р. заборгованість позивача перед бюджетом з податку на прибуток складала 375 319, 8 грн., з якої і розраховувалась сума штрафних санкцій.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом з дотриманням приписів чинного податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі В«Руїс Торіха проти ІспаніїВ» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі В«Суомінен проти ФінляндіїВ» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Процесуальні гарантії статті 6 § 1 застосовуються до усіх сторон процесу, а не лише до тих осіб, які не виграли справи у національних судах (Philis v. Greece (Філіпс проти Греції) (No. 2), § 45).

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повнівстю.

10 жовтня 2016 року.