Рішення

від 11.10.2016 по справі 917/1328/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016 р. Справа № 917/1328/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк В«Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс", вул. Мічуріна, смт. Диканька, Полтавська область, 38500

про стягнення 90 000,00 грн.,

Суддя Мацко О.С.

Представники у судовому засіданні:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 14.08.2013 року

від відповідача: відсутні

11.10.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПРАВИ : Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк В«Приватбанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" 90 000,00 грн. заборгованості за кредитним договором №К12-01 від 06.02.2001 року, з яких: 30 278,10 грн. - заборгованість за кредитом, 59 721,90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Відповідач представництво в судові засідання 20.09.2016р., 11.10.2016р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, ухвали суду від цих дат, що направлялись відповідачу за адресою, зазначеною в ЄДР (а.с. 41) - вул. Мічуріна, смт. Диканька, Полтавська область, 38500 - повернулись до суду із відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не проживає», «по закінченню терміну зберігання».

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі В«Смірнова проти УкраїниВ» ).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд двічі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, строк розгляду справи, встановлений ГПК України, закінчується, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд, встановив:

06 лютого 2001 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» був укладений кредитний договір № К12-01 (а.с. 12), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 50 000 грн. терміном дії до 06 серпня 2001 року та сплатою 50% річних.

До укладеного договору сторони підписали додаткову угоду № 1 від 02.04.2001 року (а.с. 13) в якій узгодили термін дії договору до 06 серпня 2001 року зі сплатою 45% річних.; при порушенні відповідачем зобов'язань по погашенню кредиту, передбаченого п. 1 договору, останній сплачує банку відсотки із розрахунку 90% річних від суми залишку несплаченої заборгованості по кредиту.

Позивач зобов'язання за укладеним договором перед відповідачем виконав в повному обсязі, а саме надав кредитний ліміт згідно з умовами кредитного договору.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки.

Станом на 22.07.2016 року за даними позивача заборгованість ТОВ «Агросервіс» за умовами кредитного договору № К12-01 від 06.02.2001 року становить:

- 30 278,10 грн. заборгованості за кредитом;

- 261 737,01 грн. заборгованість по процентами за користування кредитом;

Претензію позивача (вих. № 10209DOH2L070 від 16.03.2016 року), в якій зазначено про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором, процентів за користування кредиту та штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору ТОВ «Агросервіс» залишив без реагування.

При винесенні рішення суд входив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір укладається у письмовій формі (ст. 1056 ЦК України).

За змістом ст.ст. 1048, 056-1 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється Договором.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати кредиту та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом відповідач суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував, доказів неправильності нарахування та контррозрахунку позовних вимог суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в сумі 90 000,00 грн. заборгованості за кредитним договором №К12-01 від 06.02.2001 року, з яких: 30 278,10 грн. - заборгованість за кредитом, 59 721,90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, є правомірними.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в сумі 90 000,00 грн. заборгованості за кредитним договором №К12-01 від 06.02.2001 року, з яких: 30 278,10 грн. - заборгованість за кредитом, 59 721,90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні з даним позовом, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» (вул. Мічуріна, смт. Диканька, Полтавська область, 38500, ідентифікаційний код юридичної особи 24655438) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) - 90 000,00 грн. заборгованості за кредитним договором №К12-01 від 06.02.2001 року, з яких: 30 278,10 грн. - заборгованість за кредитом, 59 721,90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.10.2016 р.

Суддя О.С.Мацко