Ухвала

від 03.10.2016 по справі 804/1963/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2016 рокусправа №804/1963/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді:ОСОБА_1, суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

при секретарі судового засідання:Федосєєвої Ю.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року у справі №804/1963/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іпрохім-Союз» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003292205 від 05.11.2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.11.2015 року №0003292205, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Іпрохім-Союз» з податку на додану вартість на суму 1965781,25 грн., з них 1572625,00 грн. за основним платежем, 393 156,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іпрохім-Союз» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 36877685).

Відповідач - Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

У період з 08.10.2015 року по 15.10.2015 року Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Іпрохім-Союз» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин з платниками податків ПП «ТГС-МОНТАЖ» (код 34499411), ТОВ «РУЖИК-70» (код 37148956), ТОВ « 2М ГРУП» (код 37276854), ТОВ «ГЛОБАЛБУД» (код 37731566), ТОВ «МЕГА ПРОМ» (код 37212743, ТОВ «МАРИТЕН» (код 37275316), ТОВ «ЛАНТІКОМ» (код 37275337), ТОВ «ФАТРОН» (код 38432062), ТОВ «ЛІНК-ГРУП» (код 38432078), ТОВ «ФАЙ-ТОРГ» (код 38434060), ТОВ «ВІДАР ТД» (код 38434096), ТОВ «ТД ОСОБА_4» (код 38918870) за період з 01.03.2012 року по 31.03.2014 року, за результатами якої 22.10.2015 року складено акт №139/22-05/36877685 (а.с.14-98 т.1).

Згідно висновків вказаного акту перевірки податковим органом зроблено висновок про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування, безтоварність таких операцій та неможливість реального здійснення платником податків операцій з контрагентами за березень 2012 року - березень 2014 року; встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 з урахуванням вимог п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 1572625,00 грн..

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003292205 форми «Р» від 05.11.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1965781,25 грн., в тому числі 1572625,00 грн. за основним платежем та 393156,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.99 т.1).

Використавши можливість адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області та ДФС України, ТОВ «Іпрохім-Союз» оскаржило його до суду (а.с.100-105, 106-110, 111-116, 118-122 т.1).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що є підтвердженим рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з контрагентами та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Між учасниками господарських операцій відбувся дійсний рух активів та зміни у їх майновому стані, що є обов'язковими ознаками господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначено в п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, виникає в тому числі у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 ПУ України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Приписами п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону України визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З наведеного вище можно зробити висновок, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з наступними підприємствами-контрагентами: ПП «ТГС-МОНТАЖ» (код 34499411), ТОВ «РУЖИК-70» (код 37148956), ТОВ « 2М ГРУП» (код 37276854), ТОВ «ГЛОБАЛБУД» (код 37731566), ТОВ «МЕГА ПРОМ» (код 37212743, ТОВ «МАРИТЕН» (код 37275316), ТОВ «ЛАНТІКОМ» (код 37275337), ТОВ «ФАТРОН» (код 38432062), ТОВ «ЛІНК-ГРУП» (код 38432078), ТОВ «ФАЙ-ТОРГ» (код 38434060), ТОВ «ВІДАР ТД» (код 38434096), ТОВ «ТД ОСОБА_4».

Так, між ТОВ «Іпрохім-Союз» та TOB «ТГС-МОНТАЖ» 29.02.2012 року укладено договір №7-О, за яким виконавець (TOB «ТГС-МОНТАЖ») здійснює в інтересах замовника охоронне спостереження. Додатковою угодою №2 від 01.10.2012 року до вказаного договору внесено зміни щодо ціни договору (а.с.125-127 т.1).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем було надані під час перевірки та до матеріалів справи

- акт виконаних робіт (послуг) №11 від 31.10.2012 року на загальну суму послуг 77520 грн., у т.ч. ПДВ 12920 грн. (а.с.128 т.1);

- податкова накладна №39 від 31.10.2012 року загальну суму 77520 грн., у т.ч. ПДВ 12920 грн. (а.с.129 т.1);

- банківська виписка від 05.04.2013 року (а.с.130 т.1).

Жодних зауважень щодо наявності, повноти та оформлення наданих податкових накладних в акті перевірки не зазначено.

Розрахунки між контрагентами хоча і відбулись з порушенням тридцятиденного строку, встановленого договором, проте такий факт також підтверджує реальність господарської операції та отримання позивачем відповідних послуг від віконавця.

Посилання апелянта на ту обставину, що основним видом діяльності ТОВ «ТГС-МОНТАЖ» є неспеціалізована оптова торгівля, що не має будь-якого відношення до наданих позивачу послуг охорони, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, крім інших видів діяльності за ТОВ «ТГС-МОНТАЖ» значиться код КВЕД 80.10-діяльність приватних охоронних служб, тобто контрагент надавав позивачу послуги у відповідності з видами його діяльності, вказаними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Посилання апелянта на ту обставину, що згідно звіту за формою 1-ДФ за IV квартал 2012 рокуна підприємстві ТОВ «ТГС-МОНТАЖ» працювало лише 8 осіб, з них 7 осіб звільнено 31.12.2012 року, що свідчить про відсутність достатньої чисельності найманих працівників, які б могли надавати послуги охоронного спостереження, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки послуги за договором № 7-О надавались з лютого 2012 року по жовтень 2012 року, а звільнення 7 працівників ТОВ «ТГС-МОНТАЖ» 31.12.2012 року не має відношення до справи, оскільки вказаним контрагентом послуги позивачу за договором № 7-0 з листопада 2012 року вже не надавались.

Між ТОВ «Іпрохім-Союз» (замовник) та ТОВ «Ружик-70» (виконавець) 03.03.2012 року укладено договір №3/1, у відповідності до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати послуги по завантаженню-розвантаженню.

Між позивачем та ТОВ «ГЛОБАЛБУД» господарські договори не укладались. На адресу позивача від вказаного контрагента було виписано

- податкові накладні №14 від 04.09.2012 року, №45 від 11.09.2012 року, №159 від 23.08.2012 року на загальну суму ПДВ 1033,33 грн. (а.с.133, 134, т.1);

- акти надання послуг №ОУ-04/09-01 від 04.09.2012 року, №ОУ-11/09-01 від 11.09.2012 року, №ОУ-23/08-02 від 23.08.2012 року (а.с.131, 132 т.1).

Банківські виписки від 11.09.2012 року та від 20.09.2012 року свідчать про оплату позивачем отриманих послуг, в т.ч. ПДВ на загальну суму 1033,33 грн. (135,136 т.1)

Крім того, між позивачем та ТОВ «МЕГА ПРОМ» укладено договори про надання послуг навантаження-розвантаження вантажів №154 від 04.04.2012 року та №159 від 21.05.2012 року та договір поставки №161 від 23.05.2012 року (а.с.137-138 т.1, .

Факт виконання укладених договорів підтверджується протоколами до договору про договірну ціну послуг, актами надання послуг, податковими накладними, специфікаціями, банківськими виписками про оплату позивачем послуг ТОВ «МЕГА ПРОМ».

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано до перевірки та матеріалів справи наступні документи:

- протокол №5 до договору №154 про договірну ціну послуг за жовтень 2012 року (а.с.139 т.1);

- акт надання послуг №1 від 31.10.2012 року про прийняття позивачем послуг на суму 89598 грн., у т.ч. ПДВ 14933 грн. (а.с.140 т.1);

- податкова накладна №792 від 31.10.2012 року на суму ПДВ 14933 грн. (а.с.141 т.1);

- банківська виписка від 23.11.2012 року (а.с. 142 т.1).

В акті перевірки та апеляційній скарзі податковим органом зазначено, що основним видом діяльності ТОВ «МЕГА ПРОМ» є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, що не має будь-якого відношення до логістичних та складських послуг, проте в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявна інформація про види діяльності вказаного товариства, зокрема: код КВЕД 82.99 -надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у. - за яким підприємством надавались логістичні та складські послуги, послуги навантаження-розвантаження, сортування, прибирання території; код КВЕД 73.12 - посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації - за яким підприємством здійснювалась розміщення реклами. Отже, правовідносини ТОВ «МЕГА ПРОМ» з позивачем здійснювались у відповідності з видами діяльності вказаного контрагента, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Посилання апелянта щодо відсутності даних стосовно використання ТОВ «МЕГА ПРОМ» у своїй діяльності офісних, виробничих (торговельних, складських приміщень тощо), земельних ділянок за період, що перевірявся, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відсутність таких даних у відповідача не свідчить про те, що ТОВ «МЕГА ПРОМ» не використовувало у своїй діяльності офісних, виробничих (торговельних, складських приміщень тощо), а свідчить лише про неналежний моніторинг відповідачем зазначених обставин.

Крім того, для надання послуг з навантаження-розвантаження вантажів за вказаними вище договорами ТОВ «МЕГА ПРОМ» не потрібні земельні ділянки чи/або виробничі (торгівельні, складські приміщення), оскільки послуги надавались ним на території позивача.

Далі, між ТОВ «Іпрохім-Союз» та ТОВ «МАРИТЕН» укладено договір оренди №29/02 А від 29.02.2012 року, договір суборенди №38 А від 30.05.2012 року, договір надання послуг №30/31 від 30.03.2012 року.

На адресу позивача контрагентом було виписано податкові накладні, акти наданих послуг, розрахунки проведено у безготівковій формі.

Крім того, між ТОВ «Іпрохім-Союз» та ТОВ «ЛАНТІКОМ» укладались:

- договір оренди №19А від 31.08.2012 року, за яким позивач отримав в оренду нежитлові приміщення (а.с.143-145 т.1);

- договір суборенди №20А від 31.08.2012 року, за яким позивач отримав в суборенду складське обладнання (а.с. 151- 153 т.1).

На підтвердження виконання вказаних господарських взаємовідносин позивачем надано до перевірки та матеріалів справи наступні документі:

- акти приймання-передачі складських приміщень №1 від 31.08.2012 року, №3 від 01.11.2012 року по договору №19А (а.с. 146, 147 т.1);

- акти приймання-передачі обладнання №1 від 01.10.2012 року, №2 від 01.11.2012 року по договору №20А (а.с.154, 155 т.1);

- акти надання послуг №3 від 31.10.2012 року, №5 від 31.10.2012 року на загальну суму 361220 грн., у т.ч. ПДВ 60203,33 грн. (а.с. 148, 156 т.1);

- податкові накладні №485, №483 від 31.10.2012 року на загальну суму ПДВ 60203,33 грн. (а.с.149, 157 т.1);

- банківські виписки від 13.05.2013 року, від 02.07.2013 року про оплату послуг оренди за жовтень 2012 року (а.с. 150, 158 т.1).

Посилання апелянта на ту обставину, що перевіркою встановлено порушення визначених договорами термінів сплати за надані послуги оренди (суборенди), колегією суддів як підстава відсутності підтвердження господарських операцій, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки не впливає на можливість надання відповідних послуг виконавцем (ТОВ «Лантіком»).

Стосовно посилання апелянта на те, що вид діяльності ТОВ «Лантіком» не співпадає з видами діяльності, вказаними в статуті ТОВ «Лантіком», колегія суддів зазначає, що такий вид діяльності контрагента є основним, а не єдиним, про що прямо зазначено в акті перевірки. Як встановлено з офіційного сайту Міністерства юстиції України, одним із видів діяльності ТОВ «Лантіком» є діяльність за кодом КВЕД 52.29 «Інша допоміжна діяльність», що включає в себе і надання послуг з оренди (суборенди).

Посилання апелянта в скарзі на те, що ТОВ «Лантіком» звіт за формою 1-ДФ подавався лише за 1-й квартал 2013 року, згідно з яким на підприємстві працювало 2 особи, які звільнені в березні 2013 року, що свідчить про відсутність найманих працівників на підприємстві, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки надання послуг з оренди (суборенди) не потребує наявності найманих працівників.

Крім того, послуги за договорами № 20А та №19 А надавались в 2012 році, а тому факт звільнення працівників в березні 2013 року не має жодного відношення до справи, оскільки в цей період послуги вже не надавались.

Господарські взаємовідносини між ТОВ «Іпрохім-Союз» та ТОВ «2М ГРУП» підтверджуються податковою накладною №2339 від 13.04.2012 року та актом надання послуг №ОУ-13/0-04 від 13.04.2012 року. Розрахунки були проведені у безготівковій формі.

Далі, у перевіряємому періоді позивачем із ТОВ «ФАТРОН» укладено:

- договір поставки №201 від 20.05.2013 року, за яким позивач отримав товар (а.с.159-161 т.1);

- договори надання послуг навантаження- розвантаження вантажів №УСЛ-2803 від 28.03.2013 року, послуг з рекламування хімічних препаратів - засобів захисту рослин №УСЛ-0104 від 01.04.2013 року, послуг розсортування препаратів у малу тару №УСЛ-0204 від 02.04.2013 року, №УСЛ-0210 від 02.10.2013 року (а.с. 165-169, 170-174, 175-177, 178-80 т.1).

На підтвердження виконання вказаних господарських операцій позивачем надано до перевітеріалів справи наступні документи:

- специфікація № 1 до договору №201 (а.с. 161 т.1);

- протоколи №1, 2 про договірну ціну послуг по договору №УСЛ-2803 (а.с. 168, 169 т.1);

- протоколи №1, 2 про договірну ціну послуг по договору №УСЛ-0104 (а.с. 173,174 т.1);

- протокол №1 про договірну ціну послуг по договору №УСЛ-0204 (а.с.177 т.1);

- видаткова накладна від 30.05.2013 року за договором №201 з сумою ПДВ 91666,67 грн. (а.с.162 т.1);

- ТТН від 30.05.2013року про перевезення товару, придбаного за договором №201 (а.с.164 т.1);

- акти надання послуг за вищевказаними договорами про надання послуг на загальну суму ПДВ 302203,33 грн. (а.с.181-186 т.1);

- податкові накладні за вищевказаними договорами на загальну суму ПДВ 393870,00 грн. (а.с. 187-193 т);.1

- банківські виписки про оплати за вищевказаними договорами (а.с.194-203 т.1).

Посилання апелянта на те, що під час перевірки встановлено відсутність акту прийому-передачі товару, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки його оформлення не вимагалось, адже підтвердженням отримання товару в даному випадку є товарно-транспортна накладна від 30.05.2013 року, де зазначено, що товар відпустив директор ТОВ «Фатрон» ОСОБА_5, а отримав - директор ТОВ «Іпрохім-Союз» ОСОБА_6 (а.с. 164 т.1).

Зазначення апелянтом, що податковим органом з первинних документів не встановлено, де відбувався перехід права власності на товар, є безпідставним, оскільки пунктом 2.1 договору поставки № 201 від 20.05.2013 року визначено, що «поставка осуществляется на условиях СРТ - склад Покупателя» (а.с.159-161 т.1).

Посилання апелянта про відсутність даних стосовно використання ТОВ «Фатрон» у своїй діяльності офісних, виробничих (торговельних, складських приміщень тощо), земельних ділянок за період, що перевіряється, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки для надання послуг позивачу за договорами, ТОВ «Фатрон» не потрібно мати у своїй власності або орендувати офісні, виробничі (торговельні, складські приміщень тощо), земельні ділянки, адже послуги надавались ним на території Позивача.

Крім того, у перевіряє мий період між ТОВ «Іпрохім-Союз» та ТОВ «ЛІНК ГРУП» було укладено договори надання послуг з охорони об'єкту №23 від 28.02.2013 року та №23/1 від 28.03.2013 року (а.с. 204-205, 207-208 т.1).

Реальність вказаних господарських операцій підтверджується наступними первинними документами:

- актами надання послуг ( 209-225 т.1);

- податковими накладними ТОВ «ЛІНК ГРУП» (а.с. 226-242 т.1);

- банківськими виписками від 09.04.2014 року, від 25.04.2014року (а.с.243-245 т.1).

Посилання апелянта на ту обставину, що основним видом діяльності TOB «ЛІНК ГРУП» є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що не має будь-якого відношення до послуг, наданих позивачу, спростовується інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої ТОВ «ЛІНК ГРУП» серед інших має діяльність за Кодом КВЕД 80.10-діяльність приватних охоронних служб - за яким підприємством надавались послуги для ТОВ «Іпрохім-Союз». Таким чином, правовідносини ТОВ «ЛІНК ГРУП» з позивачем здійснювались у відповідності з видами діяльності підприємства - контрагента, вказаними в ЄДР.

Посилання апелянта на відсутність даних стосовно використання ТОВ «ЛІНК ГРУП» у своїй діяльності офісних, виробничих (торговельних, складських приміщень тощо), земельних ділянок за період, що перевіряється, є безпідставними, оскільки для виконання послуг охорони об'єктів TOB «JIIHK ГРУП» не потрібно мати у своїй власності або орендувати офісні, виробничі (торговельні, складські приміщень тощо), земельні ділянки, адже послуги надавались ним на території позивача.

Далі, між позивачем та ТОВ «ФАЙ-ТОРГ» у перевіряємий період було укладено договори послуг по прибиранню територій складів №56 від 28.03.2013 року (площею 1150 кв.м.), та №57 від 28.03.2013 року (площею 1702 кв.м.) (а.с. 246-248 т.1, а.с. 1-3 т.2).

Реальність господарських операцій за вказаними договорами підтверджується наступними первинними документами:

- протоколом №1 про договірну ціну послуг по договору №56 (а.с. 248 т.1);

- протоколом №1 про договірну ціну послуг по Договору №57 (а.с. 3 т.2);

- актами надання послуг (а.с. 4-17 т.2);

- податковими накладними (а.с.18-31 т);.2

- банківськими виписками за грудень 2013 року ( а.с. 32-35 т.2).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що основним видом діяльності ТОВ «ФАЙ-ТОРГ» є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, що не має будь-якого відношення до послуг, наданих позивачу, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців занесена інформація також про інші види діяльності ТОВ «ФАЙ-ТОРГ», зокрема: Код КВЕД 82.99 - надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у. - за яким підприємством надавались послуги для Позивача. Таким чином, правовідносини ТОВ «ФАЙ-ТОРГ» з позивачем здійснювались у відповідності з видами діяльності підприємства, вказаними в ЄДР.

Посилання апелянта на відсутність даних стосовно використання ТОВ «ФАЙ-ТОРГ» у своїй діяльності офісних, виробничих (торговельних, складських приміщень тощо), земельних ділянок за період, що перевіряється, є безпідставними, оскільки для виконання послуг по прибиранню територій складів ТОВ «ФАЙ-ТОРГ» не потрібно мати у своїй власності або орендувати офісні, виробничі (торговельні, складські приміщень тощо), земельні ділянки, адже послуги надавались ним на території позивача.

Далі, між ТОВ «Іпрохім-Союз» та ТОВ «ВІДАР ТД» було укладено:

- договір оренди №150 від 28.02.2013 року, за яким позивач отримав в оренду склад площею 1702 кв.м. (а.с. 36- 38 т.2);

- договір оренди №150/1 від 28.03.2013 року, за яким позивач отримав в оренду склад площею 1150 кв.м. (а.с. 41- 43 т.2);

- договір оренди №161 від 28.03.2013 року, за яким позивач отримав в оренду складське обладнання (а.с. 45, 46 т.2); додаток №1 - перелік обладнання, що передано в суборенду (а.с.47 т.2);

- договір оренди №162 від 28.03.2013 року, за яким Позивач отримав в оренду складське обладнання (а.с.48-49 т.2); додаток №1 - перелік обладнання, що передано в суборенду (а.с.50 т.2);

Реальність господарських операцій за вказаними договорами підтверджується наступними первинними документами:

- актами приймання-передачі складських приміщень (а.с.39, 40, 44 т.2);

- актами приймання-передачі обладнання (а.с. 47, 50 т.2);

- актами надання послуг на загальну суму ПДВ 625199,41 грн. (а.с. 51-69 т.2);

- податковими накладними ТОВ «ВІДАР ТД» на загальну суму ПДВ 625199,41 грн. ( а.с.70-88.2 т);

- банківськими виписками (а.с. 89-98 т.2).

Отримані в оренду приміщення складів та відповідне обладнання позивач використовував у своїй господарській діяльності, що підтверджується, зокрема копіями оборотних відомостей по складу СЗР (група пестициди) за наступні періоди: з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року; з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року; з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року; з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року; з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року; з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року (а.с.126-131 т.3).

Вказані документи підтверджують проведення навантажувально-розвантажувальних робіт пестицидів обладнанням (завантажувачем), що було орендовано позивачем у ТОВ «Відар ТД» згідно договору суборенди обладнання № 161. Ці роботи проводились під час відвантаження пестицидів покупцям, а також під час отримання нових партій пестицидів, що отримувались згідно ВМД, адже зазначені пестициди знаходяться на піддонах, які необхідно підняти-опустити для завантаження або передачі покупцю.

Крім того, між позивачем та ТОВ «ТД ОСОБА_4» у перевіряємий період укладено:

- договір оренди №16 від 31.10.2013 року, за яким позивач отримав в оренду склад площею 1150 кв.м. (а.с. 99- 100 т.2);

- договір надання послуг №24 від 31.10.2013 року, за яким позивач отримав послуги прибирання складу площею 1150 кв.м. (103 - 105 т.2);

- договір надання послуг №25 від 31.10.2013 року, за яким позивач отримав послуги навантаження-розвантаження вантажів (а.с.106-109 т.2);

- договір надання послуг №72 від 31.11.2013 року, за яким Позивач отримав послуги рекламування хімічних препаратів - засобів захисту рослин (а.с.110-114 т.2);

Правовідносини ТОВ «ТД ОСОБА_4» з позивачем здійснювались у відповідності з видами діяльності підприємства, вказаними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зокрема: код КВЕД 68.20- надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, за яким підприємством надавались послуги для позивача.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано до перевірки та матеріалів справи наступні документи:

- акти приймання-передачі складу №1 від 01.11.2013 року, №2 від 31.12.2013 року (а.с.101, 102 т.2);

-протокол №1 про договірну ціну послуг по Договору №24 (а.с. 105 т.2);

- протоколи №2,3 про договірну ціну послуг по Договору №25 (а.с.109 т.2);

- протокол №1 про договірну ціну послуг по Договору №72 (а.с. 114 т.2);

- акти надання послуг (а.с. 115-121 т.2);

- податкові накладні «ТД ОСОБА_4 (а.с.122-127 т.2);

- банківські виписки за грудень 2013 року, січень 2014 року (а.с.128-137 т.2).

Твердження апелянта, що основним видом діяльності ТОВ «ТД ОСОБА_4» є неспеціалізована оптова торгівля, що не має будь-якого відношення до послуг, наданих позивачу, спростовується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої ТОВ «ТД ОСОБА_4» має вид діяльності за Кодом КВЕД 68.20- Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 49.41- Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 52.29 - Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, за якими підприємством надавались послуги позивачу. Таким чином, правовідносини ТОВ «ТД ОСОБА_4» з позивачем здійснювались у відповідності з видами діяльності підприємства, вказаними в ЄДР.

Податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Апелянтами а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції не було спростовано того факту, що всі надані позивачем як під час перевірки, так і до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку свідчать про реальні зміни майнового стану платника податків та про збільшення (зменшення) активів та зобов'язань підприємства.

Зміст наданих до суду первинних документів відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вказані документи містять всі обов'язкові реквізити, в тому числі, найменування та обсяги виконаних робіт, підписи уповноважених осіб, що, в свою чергу, засвідчує реальність факту передавання та приймання робіт. Податковим ораганом в акті перевірки не зазначено доказів порушення позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Держаної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення» № 165 від 30.05.1997 року.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем - ТОВ «Іпрохім-Союз» належним чином оформлено господарські правовідносини зі своїми контрагентами, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності. Господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 183 Податкового кодексу.

Апелянтом а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції не спростовано того факту, що всі контрагенти ТОВ «Іпрохім-Союз» на час здійснення господарських операцій зареєстровані як суб'єкти господарювання, перебувають на податковому обліку в податкових органах, в стані припинення не знаходяться.

Крім того, колегія суддів зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Іпрохім-Союз» до перевірки були надані перелічені вище документи, які підтверджують фактичне постачання ТМЦ та послуг підприємству та їх оплату, та які свідчать про товарний та оплатний характер господарських відносин підприємства з контрагентами.

У відповідності до приписів п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 статті 198 ПК України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

В акті перевірки не зазначається про випадки ненадання підприємством під час перевірки первинних документів, як і не зазначено про витребування перевіряючими у позивача під час перевірки будь-яких додаткових документів. Вказані обставини представником відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції не спростовані.

Відповідачем не спростовано того факту, що всі податкові накладні були зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказані вище контрагенти позивача з Єдиного державного реєстру підприємств на час здійснення господарських операцій не виключені, податкову адресу не змінювали. Доказів звернення податкових органів до суду з позовами про припинення таких юридичних осіб у зв'язку з відсутністю підприємств за податковою адресою та неподанням податкової звітності не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, в постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Такий висновок Верховного суду України узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини в рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на ту обставину, що у контрагентів ТОВ «Іпрохім-Союз» відсутня можливість реального здійснення господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з виконанням робіт, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податку у документах обліку.

Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання апелянта, оскільки позивач не має законодавчо визначених повноважень на здійснення контролю фінансово-господарської діяльності свого контрагента та дотримання ним вимог законодавства, при укладенні відповідних договорів. Позивачем при укладені договору із контрагентами всіма доступними йому способами було перевірено податкову правосуб'єктність таких контрагентів, а саме наявність статутних документів, взяття на облік в якості платника податків в податковому органі тощо.

Так, відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як зазначалось вище, на момент вчинення та виконання господарських договорів всі контрагенти позивача є належним чином зареєстрованими юридичними особами, які мають право вчиняти правочини за вказаними в ЄДР видами діяльності (а.с.53-68 т.4).

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 05.11.2015 року №0003292205.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року у справі №804/1963/16 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року у справі №804/1963/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 10 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя: І.В.Юрко

Судді: М.М.Гімон

ОСОБА_7