Ухвала

від 12.10.2016 по справі 805/1001/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року справа №805/1001/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Чебанова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління матеріального забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 р. у справі № 805/1001/16-а (головуючий І інстанції Кірієнко В.О. ) за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області до Управління матеріального забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 315355,30 грн. ,-

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області (далі - позивач) до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління матеріального забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі- відповідач, апелянт) про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 315355,30 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Маріуполі Донецької області до Управління матеріального забезпечення ГУМВС України в Донецькій області про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 315 355,30грн. - було задоволено, а саме:

- стягнуто з Управління матеріального забезпечення ГУМВС України в Донецькій області (ЄДРПОУ 08563276, 87515, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 32) капіталізовані платежі у розмірі 315 355 (триста п'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять ) грн.30коп. на розрахунковий рахунок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на р/р 37178400900052 ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 25968665.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ст.46 Закону № 1105-XIV та положення Порядку щодо капіталізації платежів поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, сума платежів, яка підлягає капіталізації, підтверджується розрахунком потреби в капіталізації коштів та постановами позивача про призначення страхових виплат у зв'язку із отриманим трудовим каліцтвом працівника відповідача.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Управління матеріального забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області не є суб'єктом підприємницької діяльності, як того вимагає порядок капіталізації платежів відповідно до якого здійснюється капіталізація платежів, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю та здоров'ю громадян. Тому, Управління матеріального забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області є державною установою, яка фінансується за рахунок державного бюджету, і крім того, не визнана банкрутом у встановленому порядку.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач - Управління матеріального забезпечення ГУМВС України в Донецькій області зареєстрований в якості юридичної особи, що не є спірним в даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2015року рішенням засновників Управління матеріального забезпечення ГУМВС України в Донецькій області було прийнято рішення про припинення юридичної та початок ліквідаційної процедури.

Відповідач знаходиться на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Маріуполі як платник страхових внесків до Фонду (реєстраційний номер №05-15-01-9610).

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання Форми П-4 від 27.02.2008року у ОСОБА_2, що працювала завідувачем складу 1226.2 Управління матеріального забезпечення ГУМВС України в Донецькій області був виявлений випадок хронічного професійного захворювання (арк.с. 15-16). Даний факт не є спірним в цій справі.

За висновком МСЕК від 21.06.2010року серії 10 ААА №029028 потерпілій встановлена стійка втрата професійної працездатності на рівні 50 % та 3 група інвалідності безстроково, що підтверджується постановою про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2014року за №0526/6125/6125/11 від 29.01.2015року.

Так, постановою про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2014року за №0526/6125/6125/11 від 29.01.2015року потерпілій ОСОБА_2 перераховану щомісячну грошову суму в розмірі 937,25грн.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Маріуполі Донецької області був розроблений розрахунок капіталізації платежів - страхових виплат, які необхідно буде сплачувати потерпілому протягом його життя.

Таким чином спірним питанням даної справи є правомірність стягнення з Управління матеріального забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області капіталізованих платежів на підставі Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765, яке ліквідується за рішенням загальних зборів акціонерів, тобто в загальному порядку.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (дала - Закон № 1105-XIV).

Згідно ч. 1 ст. 4 цього Закону законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст.5 Закону № 1105-XIV основними принципами страхування від нещасного випадку є, зокрема, своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Статтею 6 Закону № 1105-XIV передбачено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є страховиком. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Як вбачається з ч.1 ст.8 Закону № 1105-XIV особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю, підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку.

В ст.15 цього Закону зазначено, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Відповідно до ст. 46 вказаного Закону № 1105-XIV фінансування Фонду здійснюється, зокрема, за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначеною нормою законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року "Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю".

Відповідно до ч.2 п.1 наведеного Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності та інше.

Статтею 1205 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншими нормативно-правовими актами.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимоги ст.46 Закону № 1105-XIV та положення Порядку щодо капіталізації платежів поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

На сьогоднішній день відсутній механізм капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства або фізичної особи - підприємця, які ліквідуються за процедурою, що не пов'язана з банкрутством та дані відносини подібні між собою у своїх рисах та ознаках, тобто вирішуються однаково і необхідно закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Пунктом 4.17 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою Постановою правління Фонду № 36 від 12 липня 2007 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року № 867/14134, встановлено, що при ліквідації страхувальник зобов'язаний провести повний розрахунок з Фондом на день закінчення процедури банкрутства (ліквідації), після затвердження ліквідаційного балансу в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зазначені обставини повністю спростовують доводи апелянта стосовно його посилань, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області є державною установою, яка фінансується за рахунок державного бюджету, тому вини у несплаті капіталізованих платежів немає, та посилань що ГУ УМВСУ в Донецькій області не визнано банкрутом у встановленому порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку.

Капіталізація платежів для задоволення вимог по зобов'язаннях, що виникли у результаті заподіяння шкоди життя і здоров'ю громадян, провадяться відповідно до "Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли з зобов'язання підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року, і здійснюється по кожній особі з виплатою заборгованості за минулі роки і необхідності виплат майбутніх платежів.

Відповідно до п. 3 вищевказаного Порядку, капіталізація платежів нараховується за період, що визначається з різниці між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок і їхнім віком на момент проведення капіталізації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для визначення періоду для капіталізації використовувались дані середньої тривалості життя особи, надані Держкомстатом України на 2014рік. Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до позову помилково була долучена таблиця смертності та середньої очікуваної тривалості життя в Україні за 2013рік, в якій є розбіжності в графі «Середня очікувана тривалість життя при досягненні віку х» в порівнянні з таблицею смертності та середньої очікуваної тривалості життя в Україні за 2014рік. Отже, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем для визначення періоду для капіталізації використовувались вірні коефіцієнти середньої очікуваної тривалості життя при досягненні віку у 61рік.

Сума платежів, яка підлягає капіталізації, підтверджується розрахунком потреби в капіталізації коштів та постановами позивача про призначення страхових виплат у зв'язку із отриманим трудовим каліцтвом працівника відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким розрахунком позивача та висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми капіталізованих платежів за вимогами вищенаведеної статті 46 Закону України № 1105-XIV та Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року, які розповсюджуються на відповідача в межах проведення ліквідаційної процедури.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12 зокрема у висновках даної справи суд вказав, що на випадок ліквідації платоспроможної юридичної особи на останню поширюються вимоги статті 46 Закону № 1105-XIV та Порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року, за яким з підприємства стягуються капіталізовані платежі.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у місті Маріуполі про стягнення з Управління матеріального забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області суми капіталізованих платежів у розмірі 315 355,30грн.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління матеріального забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 р. у справі № 805/1001/16-а- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 р. у справі № 805/1001/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

ОСОБА_3