Рішення

від 29.09.2016 по справі 760/16063/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/16063/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/9182/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Бобровник О. В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року колегія суддів судової палати по розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі

головуючого: судді Білич І.М

суддів Поліщук Н.В., Шахової О.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

за участю: представників позивача Біленко Н.А., Басараб Н.В.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року в справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу Юність-2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, а позивач ЖБК Юність-2 є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує даний будинок. Відповідач, отримуючи житлово-комунальні послуги, не сплачує їх вартість в повному обсязі, заборгувавши, за період часу з січня 2012 року по січень 2016 року 22 192,11 гривень, 14 069,65 гривни сума індексу інфляції за вказаний період та 1 750,80 гривень вартості 3% річних від заборгованої суми, яку і просив стягнути позивач із урахуванням збільшення розміру позовних вимог.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року позовні вимоги було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, на користь Житлово-будівельного кооперативу Юність-2 заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з січня 2012 року по січень 2016 року включно в сумі 22 192,11 гривень, 3% річних в сумі 1750,80 гривень та індекс інфляції в сумі 14 069,65 гривень.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, де ставив питання про його скасування та постановлення нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Вказуючи при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначаючи про порушення судом норм ч. 1 ст. 257 ЦК України, зокрема те, що позивачем по справі пропущено строк позовної давності. Позовну заяву подано 28.08.2015 року, а позивачем нараховується суми боргу та штрафних санкцій (згідно розрахунку) - з початку 2012 року. А також те, що позивачем не вказано інформації, які саме житлово-комунальні послуги не були оплачені відповідачем, та в якій сумі. А відтак, неможливо чітко встановити вид послуг, суму боргу, чи пропущено позивачем строк позовної давності за цими вимогами. Відсутність даної інформації є істотною при вирішенні даної справи.

Крім того, позивачем не було надано доказів того, що він є балансоутримувачем будинку, в якому проживає відповідач, відсутність таких даних, на думку представника позивача свідчать про неправомірність позовних вимог.

Між тим, матеріали справи не містять договорів укладених між позивачем та відповідачем, тому і вимоги позивача про стягнення з відповідачів на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань та процентів річних не можуть бути задоволені.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просили суд її задовольнити.

Представники позивача апеляційну скаргу не визнали та просили суд відмовити у її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач отримував від виконавця житлово-комунальні послуги та відповідно зобов'язаний був сплачувати кошти за їх користування, тобто фактично відповідач знаходився у договірних відносинах із виконавцем. Отже, обидві сторони у цих відносинах мають певні права та обов'язки, а саме, виконавець зобов'язаний надавати споживачеві якісні житлово-комунальні послуги, а споживач зобов'язаний сплачувати за отримані послуги. А відповідно до ст. ст. 156, 162 ЖК України власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Зазначаючи при цьому також, що у відповідності до положень ч.2. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. А відтак підлягають до стягнення з відповідача заборгованість у рахуванням інфляційного нарахування та трьох відсотків річних.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення яким, суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом при розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 в якій він зареєстрований та проживає. Зазначений будинок перебуває на балансі ЖБК Юність-2 , який надає житлово-комунальні послуги та утримує будинок та прибудинкову територію.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до обґрунтованого висновку щодо необхідності стягнення заборгованості по сплаті за житлово - комунальні послуги за відсутності між сторонами договірних відносин.

Так, як відповідно до ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

За відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження звернення відповідача протягом спірного періоду часу до позивача з заявами про відмову щодо отримання послуг які надаються, або надання їх не в повному обсязі та неякісно, доводи апеляційної скарги щодо звільнення відповідача від необхідності оплачувати надані та спожиті ним послуги з підстав відсутності укладеного договору не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Окрім цього, відповідач у поданій апеляційній скарзі вказує на те, що позивачем по справі пропущено строк позовної давності так як позовну заяву подано 28.08.2015 року, а нараховується суми боргу та штрафних санкцій (згідно розрахунку) - з початку 2012 року.

Проте, такі доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу виходячи з того, що за положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

У той же час ч. 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до матеріалів справи, 16 лютого 2016 року Солом'янським районним судом м. Києва було видано наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЖБК Юність-2 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за період з грудня 2009 року по листопад 2014 року у розмірі 44 640,08 гривень.

Судовий наказ за ч.1 ст. 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Таким чином, з урахуванням часу пред'явлення вимоги до відповідача у спосіб подачі заяви про видачу судового наказу ( січень 2015 року ) та відрахувавши три роки, які передували зверненню комунального підприємства до суду, суд першої інстанції обґрунтовано встановив період, за якій можливо за рішенням суду стягнути з відповідача заборгованість.

За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

При зверненні до суду з позовом на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем було надано щомісячний розрахунок в якому були відображені перелік наданих відповідачу послуг, їх вартість та результати оплати починаючи з січня 2012 року по січень 2016 року із врахуванням періодичних платежів.

Суд першої інстанції задовольняючи позов взяв до уваги розрахунок наданий позивачем не звернувши увагу на те, що в ході судового розгляду відповідачем були надані квитанції по сплаті які були здійснені останнім до лютого 2016 року, тобто охоплюють спірний період часу та не були враховані позивачем при розрахунку заборгованості.

У той же час не можуть бути враховані до сплати заборгованості квитанції надані відповідачем які вказують на проплату послуг за 2015 рік, однак така оплата була здійснена відповідачем поза межами заявлених позовних вимог, тобто після січня місяця 2016 року.

Відтак сума заборгованості визначеної позивачем підлягала зменшенню з 22 192,11 гривень до 17 672, 61 гривни, як і сума індексу інфляції за вказаний період з 14 069,65 гривень до 3 146, 82 гривни а також 3% річних з 1 750,80 гривень до 704, 71 гривни.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 309 ЦПК України про часткове задоволення позовних вимог ЖБК Юність-2 з урахуванням зазначених вище доводів.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове, за яким:

Позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу Юність-2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (проживаючого за адресою АДРЕСА_1) на користь Житлово-будівельного кооперативу Юність-2 (р/р 26003000019727 в ПАТ УкрСоцбанк у м. Києві, МФО 300023, код ЄДРПОУ 22868615) заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з січня 2012 року по січень 2016 року включно в сумі 17 672,61 гривень, 3% річних в сумі 704,71 гривень, та індекс інфляції в сумі 3 146,82 гривень, а всього стягнути 21 524,14 (двадцять одну тисячу п'ятсот двадцять чотири гривни чотирнадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (проживаючого за адресою АДРЕСА_1) на користь Житлово-будівельного кооперативу Юність-2 (р/р 26003000019727 в ПАТ УкрСоцбанк у м. Києві, МФО 300023, код ЄДРПОУ 22868615) судові витрати по оплаті судового збору в сумі 551,20 (п'ятсот п'ятдесят одну гривну двадцять копійок).

Рішення набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: