Рішення

від 26.09.2016 по справі 510/1329/16-ц

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1329/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.09.2016 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-при секретарі Фурсовой А.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Мар'яни Федорівни до Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.08.2016р.; копії довідок відділу Держгеокадастру у Ренійському районі про нормативно грошову оцінку земельних ділянок; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 008430; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 060013; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_1, померлого 31.01.2010р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2, померлої 15.06.2011р.; копія заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини від 15.08.2011р.; копія заповіту ОСОБА_2 від 25.12.2004р. складеного на ім'я ОСОБА_3; копія довідки Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області від 03.08.2016р. № 02-15/306; копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.04.2016р.; копія свідоцтва про одруження між ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у справі є донькою нині померлих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 За життя ОСОБА_1 належали земельні ділянки загальною площею 2,78 га, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району, виділені ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД № 060013 від 19.01.2005р.

На випадок смерті ОСОБА_1 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, 31.01.2010р. - померла. Спадкоємцями першої черги були його донька - позивач ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_2 У встановлений законодавством строк ніхто із спадкоємців не звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття, проте його дружина прийняла спадщину фактично, оскільки на момент смерті чоловіка вона мешкала разом із ним, після його смерті вона продовжувала користуватися земельними ділянками, зберігала у себе усі документи на земельні ділянки. Таким чином, дружина спадкодавця ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину, що залишилася після померлого чоловіка, однак не встигла її юридично оформити.

15.06.2011р. померла матір позивача ОСОБА_2 За життя їй належали земельні ділянки загальною площею 2,78 га, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД № 008438. Крім того, ОСОБА_2 належало майно, яке вона фактично прийняла після смерті чоловіка - ОСОБА_1, а саме: земельні ділянки загальною площею 2,78 га, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району, виділені ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД № 060013.

На випадок смерті ОСОБА_2 розпорядилась належним їй майном, 21.12.2004 р. залишила заповіт на ім'я позивача ОСОБА_3, яким заповідала їй все майно, яке буде належатиме їй за життя. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 позивач (як спадкоємець за заповітом) звернулась до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За зверненням позивача нотаріусом було заведено спадкову справу. Пізніше, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності нормативно - грошової оцінки земельних ділянок, про що нотаріусом було винесено відповідну постанову. Після смерті ОСОБА_2 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлої матері ОСОБА_2 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Як було встановлено судом, батько позивача ОСОБА_1 помер 31.01.2010р. Матір позивача ОСОБА_2 був спадкоємцем першої черги за законом після його смерті. На момент смерті ОСОБА_1, матір позивача мешкала разом із ним, отже прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак не встигла оформили її юридично.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Крім того, 15.06.2011р. померла матір позивача ОСОБА_2 Позивач у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1233 ЦК України). Вона у передбачений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, отже вважається такою, що її прийняла. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки її воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у її діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, з причин відсутності нормативно - грошової оцінки земельних ділянок, у зв'язку із чим в даний час позивач вимушений звернутися до суду із позовом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 Мар'яни Федорівни - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 Мар'яною Федорівною в порядку спадкування за заповітом право власності на:

земельні ділянки загальною площею 2,78 га (площею 2,27 га та площею 0,51 га із кадастровими номерами 5124183600:01:004:0034, 5124183600:01:005:0371), розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району, виділені ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД № 008438 від 19.01.2005р.;

земельні ділянки загальною площею 2,78 га (площею 1,84 га, площею 0,51 га та площею 0,43 га із кадастровими номерами 5124183600:01:004:0033, 5124183600:01:004:0041, 5124183600:01:005:0372), розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД № 060013 від 19.01.2005р.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.І. Дудник