Рішення

від 13.10.2016 по справі 637/622/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.10.2016 637/622/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

11 жовтня 2015 року с.м.т.Шщевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого - Тордія Е.Н., за участю:секретаря - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні с.м.т. Шевченкове цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства «ЛАН-М», товариства з обмеженою відповідальність «АГРОСВІТ САВИНЦІ» про розірвання договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2016 року ОСОБА_4 звернулась до Шевченківського районного суду Харківської області з вищезазначеним позовом.

В судовому засіданні представник позивача, що діє на підставі довіреності позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після смерті ОСОБА_5, мати позивача , яка померла 5 березня 2015 року , позивач оформила спадщину та стала, власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 5.8613 га, що розташована на території Петропільскьої сільської ради Шевченківського району Харківської області та належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право власності на землю . 9 жовтня 2015 року за реєстровим №771 , державним нотаріусом Печеніжської державної нотаріальної контори Харківської області, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на підставі якого право власності на цю земельну ділянку перейшло до позивача по справі. Дана земельна ділянка перебуває в оренді приватного підприємства «ЛАН-М»,згідно договору оренди,укладеного 17 листопада 2007 року та зареєстрованого у Шевченківському районному відділу Харківської регіональної філії «Центр ДЗК при Держкомземі України» 1 вересня 2008 року,строком на 10 років.

Пунктом 38 договору оренди землі зазначено ,що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи , а також реорганізація юридичної особи -«орендаря», є підставою для зміни умов договору або розірвання договору.

18 квітня 2016 року позивач звернулась до орендаря з заявою в яких прохала повернути земельну ділянку , у зв'язку зі зміною власника, оскільки має намір самостійно господарювати але відповіді не отримала. Також позивач зверталась до ПП з приводу зміни умов договору в частині розміру орендної плати, але отримала відмову в її перегляді. Враховуючи викладене просить суд розірвати договір земельної ділянки від 17 листопада 2007 року укладений між ОСОБА_5 та відповідачем також просить стягнути з відповідача сплачені судові витрати .

Представник відповідача: товариства з обмеженою відповідальності«АГРОСВІТ САВИНЦІ» , яке є правонаступником прав та обов'язків ПП»ЛАН-М», в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог. В обгрунування заперечень пояснив,що дійсно між померлою матір'ю позивача та ПП «ЛАН-М» , 17 листопада 2007 року був укладений договір оренди належної їй земельної ділянки , строком на 10 років. Строк дії договору ще не закінчився. Ще 17 січня 2012 року між ОСОБА_6 та ПП була укладена додаткова угода, згідно якої п. 38 договору оренди було змінено та перехід права власності до другої особи, а також реорганізація юридичної особи «орендаря» не є підставою для зміни умов договору. Дана угода діє з моменту її підписання та є невід'ємною частиною договору оренди від 17 листопада 2007 року. Стосовно зміни орендної плати за використання земельної ділянки пояснив,що запропонований процент є не економічно обґрунтованим ,а процент який виплачується відповідає реальному доходу від обробки та вирощування врожаю. Тому вважає ,що підстав для розірвання договору немає , і просить в задоволенні позову відмовити.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дійшов наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 60 ЦПК України передбачає ,що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_4.є власником земельної ділянки, розміром 5.8613 га, розташованої на території Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_7 , померлої, 5 березня 2015 року.

Сторонами не заперечується той факт, що мати позивача ОСОБА_8 та ПП «ЛАН-М» мали договірні правовідносини відповідно до договору оренди землі укладеного 17 листопада 2007 року.

Матеріали справи містять договір оренди землі від 17 листопада 2007 року, який зареєстрований 1 вересня 2010 року в Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії «Центр ДЗК при Держкомземі України» за № 041070400074 .

Акт прийому - передачі земельної ділянки №311 до договору оренд землі від 17 листопада 2007 року, засвідчує передачу земельної ділянки що належала ОСОБА_5 в користування ПП «ЛАН-М».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договоріу строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 3 цього Закону об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян юридичних осіб, комунальної або державної власності.

Договір оренди землі, згідно зі ст. 13 Законом України «Про оренду землі» , - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповіднго до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено , що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до Статуту товариства з обмеженою відповідальності «АГРОСВІТ САВИНЦІ»є правонаступником усіх прав та обов'язків приватного підприємства «ЛАН-М», яке припинило свою діяльність в процесі реорганізації шляхом приєднання до товариства.

18 квітня 2016 року позивач звернулась до ПП « ЛАН-М.» з проханням розірвати договір оренди землі, який був укладений між його матір'ю та даним підприємством, мотивуючи тим,що має бажання самостійно обробляти земельну ділянку, що підтверджується письмовою заявою.

Матеріали справи містять додаткову угоду від 17 листопада 2012 року, яка має істотні зміни основного договору оренди в частині розміру орендної плати , а також скасовує положення п.38 за яким перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи , а також реорганізація юридичної особи -«орендаря», не є підставою для зміни умов договору або розірвання договору.

Дана додаткова угода відмітки про державну реєстрацію не містить.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна та розірвання умов договору вчиняється у такій самій формі, що й договір.

Пунктом 41 договору оренди передбачено що він набуває чинності після підписання та державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з положеннями ст.ст. 125 , 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» встановлено ,що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до змісту ст. 32 Закону України «Про оренду землі» , яка регулює питання щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Разом з тим, згідно з п. 38 спірного договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10 , 60 ЦПК України , суд дійшов висновку про те ,що сторони спірного договору оренди землі дійшли згоди щодо усіх його істотних умов, зокрема можливість розірвання цього договору у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, при цьому, що цей пункт договору узгоджується із положеннями Цивільного кодексу України та ст. 32 Закону України «Про оренду землі» .

Позивач, яка набула право власності на орендовану земельну ділянку після смерті орендодавця, як новий власник, має право розірвати договір оренди з підстав, визначених договором.

Як зазначалось вище учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Оцінивши надані суду докази у їх сукупності , давши їм належну правову оцінку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є доведеними та такими , що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України у разі задоволенні позовних вимог , сплачені позивачем судові витрати стягуються з відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88,209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 651, 654,638 Цивільного Кодексу України, ст. 1,3,13,32 Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» . суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 Павлінви до приватного підприємства «ЛАН-М.» про розірвання договору оренди землі -задовольнити.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до приватного підприємства «ЛАН-М», товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСВІТ САВИНЦІ» про розірвання договору земельної ділянки - задовольнити.

Припинити дію договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2007 року укладеного між ОСОБА_7 та приватним підприємством «ЛАН-М» , зареєстрованого в Шевченківському РВ Харківської регіональної філії «Центр ДЗК при Держкомземі України» ,1 вересня 2010 року за № 04170400075, правонаступником якого є товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСВІТ САВИНЦІ» - шляхом його розірвання .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ