Постанова

від 12.10.2016 по справі 802/1466/16-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 жовтня 2016 р. Справа № 802/1466/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Немирівському районі

до: Тиманівського обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих

про: стягнення капіталізованих платежів

ВСТАНОВИВ:

26.09.2016 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Немирівському районі (далі - відділення Фонду у Немирівському районі) з адміністративним позовом до відповідача - Тиманівського обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих (далі - Тиманівський санаторій) про стягнення капіталізованих платежів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що Тиманівський санаторій ліквідовується як юридична особа без правонаступника, на підставі чого, повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим в установі протягом їх життя. Позивач, з урахуванням даних Держкомстату України про середню очікувану тривалість життя осіб, розрахував суму платежів, які підлягають капіталізації для розрахунку з ОСОБА_1, який отримав травму під час виконання трудових обов'язків у Тиманівському санаторії в розмірі 82261,43 грн, та просив їх стягнути з відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву (за вх. №21891 від 12.10.2016 року) про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Крім того, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 24).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, суд, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Тиманівський санаторій перебуває на обліку у відділенні Фонду у Немирівському районі як платник страхових внесків.

22.07..2016 року винесено рішення засновників відповідача про припинення діяльності Тиманівського санаторію та створено ліквідаційну комісію.

Відділення Фонду у Немирівському районі сформувало одну особову справу потерпілого на виробництві ОСОБА_1, який отримав травму під час виконання трудових обов'язків в Тиманівському санаторії та на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" отримує щомісячні страхові виплати.

Оскільки, Тиманівський санаторій ліквідовується, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення капіталізованих платежів для продовження страхових виплат особі, яка має право на такі виплати.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" джерелами формування коштів Фонду разом із іншими є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначеною нормою законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000 року "Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю" (далі - Порядок № 765).

Відтак, п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" законодавець зобов'язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у всіх випадках ліквідації страхувальника, не залежно від підстави такої ліквідації.

Статтею 1205 ЦК України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки, відсутній механізм капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства, яке ліквідується на підставі рішення засновників, а також беручи до уваги, що спірні правовідносини в цій справі подібні тим, що врегульовані Порядком № 765, суд доходить висновку, що в даній справі необхідно застосовувати норми, що регулюють подібні правовідносини (аналогія закону).

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 року в справі № 21-156а12. Зокрема, у вказаній постанові визначено, що вимоги Порядку № 765 поширюються на правовідносини щодо стягнення заборгованості по капіталізації платежів з підприємств, які ліквідуються поза процедурою банкрутства.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Порядку № 765.

Відповідно до п. 1 Порядку № 765, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.

Пункт 2 Порядку № 765 визначає порядок розрахунку щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації.

В силу вимог п. 3 Порядку № 765 капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Сума платежів, яка підлягає капіталізації підтверджується розрахунком потреби в капіталізації коштів, долученим до матеріалів справи та складає 82261,43 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з Тиманівського санаторію суми капіталізованих платежів є обґрунтованими.

Оскільки капіталізовані платежі в добровільному порядку відповідачем не сплачені, тому такі підлягають стягненню з Тиманівського санаторію в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася в рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема, в ухвалах від 04.11.2010 року в справі №К-6533/08, від 20.04.2011 року в справі № К/9991/1045/11, від 09.06.2011 року в справі № К-25422/10.

За таких обставин, позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Немирівському районі до Тиманівського обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих про стягнення платежів, що підлягають капіталізації є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Тиманівського обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих (вул. Желюка, 17, с. Тиманівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23644, код ЄДРПОУ 05484623) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Немирівському районі (вул. Некрасова, 6, м. Немирів, Немирівський район, Вінницька область, 22800, код ЄДРПОУ 25937558, р/р 37178001000930 в ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015) капіталізовані платежі в сумі 82261,43 грн (вісімдесят дві тисячі двісті шістдесят одна гривня сорок три копійки).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович