Постанова

від 18.10.2011 по справі 2а-13240/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  18 жовтня 2011 року                      № 2а-13240/11/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Кротюка О.В.  розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до  Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЙ-7" про  стягнення заборгованості у розмірі 16 033,00 грн. Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЙ-7”заборгованості з податку на прибуток підприємств у розмірі 16 033,00 грн. Позовні вимоги мотивовані несплатою відповідачем самостійно визначеного податкового зобов'язання. Відповідач заперечення проти позову не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, клопотань щодо розгляду справи не подавав, докази належного його повідомлення знаходяться в матеріалах справи. В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні. Справа вирішується на підставі наявних в ній доказів та матеріалів. Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - встановив: Заборгованість відповідача виникла внаслідок самостійного подання податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2008 р. № 361574 від 19.12.2008 із сумою податку до сплати 966 грн., за півріччя 2010 р.№ 356655 від 09.08.2010 із сумою податку до сплати 2 140, 00 грн., за 2010 р. № 735242 від 19.02.2011 із сумою податку до сплати 11 109 грн. Податковим органом було вжито заходів для сплати відповідачем заборгованості, а саме виставлено першу податкову вимогу № 1/463 від 09.01.2009 на суму податкового боргу у розмірі 644,00 грн.(за рахунок часткової сплати податкового зобов'язання, визначеного у декларації за 2008 р.), яка була отримана адресатом 09.07.2010, та другу податкову вимогу № 2/5634 від 02.08.2010 на ту ж саму суму, яка була отримана адресатом 10.08.2010. Таким чином, судом встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість з податку на прибуток підприємств у розмірі 13 893,00 грн. Проте відповідно до даних облікової картки відповідача, за ним рахується заборгованість у розмірі 16 033,00 грн. У судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити, на підставі чого виникла сума заборгованості, зазначена в обліковій картці, належних доказів на підтвердження її виникнення у відповідача не надав. На день розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачена, іншого ним не доведено. Аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими лише в частині 13 893,00 грн. з огляду на наступне. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування”, платники податків зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Ненарахування та несплата податків з коштів (доходів), отриманих від здійснення господарської діяльності, є порушенням інтересів держави та суспільства. Згідно ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.2000 N 2181-III (Далі –Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Підпунктом 4.1.4. Закону № 2181 встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним. Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове  зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів  у  порядку  та у строки,  визначені цим Законом або іншими законами України. Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181  податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому  порядку,  але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Закону 2181 встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. п.п. 5.3.1 Закону № 2181 встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. пп. 5.2.2. Закону № 2181 встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. Процедура адміністративного оскарження здійснюється тим контролюючим органом, який надіслав платнику податків податкове повідомлення, відповідно до своєї компетенції, визначеної цим Законом. Абзацом четвертим п.п. 6.2.4. Закону № 2181 встановлено, що у разі, коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення. Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу  платника податків. Відповідач не спростував жодних фактів з приводу необґрунтованості позовних вимог та жодних доказів про сплату узгоджених податкових зобов'язань не надав. Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181 встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14941,01 грн. відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181. Разом з тим, з 01.01.2011 Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI  регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. В порядку пункту 20.1.18 статті 18 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі  13 893,00 грн., оскільки саме ця сума була узгоджена відповідачем у податкових деклараціях з податку на прибуток в графах «сума податку до сплати». Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.   Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають. Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - П О С Т А Н О В И В : Задовольнити адміністративний позов частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЙ-7”(04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 103, В, літ. “А”, код ЄДРПОУ 35330825) до Державного бюджету України заборгованість з податку на прибуток підприємств у розмірі 13 893 (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто три) гривні 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом  десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                О.В. Кротюк