Постанова

від 10.10.2016 по справі 825/1298/16

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/1298/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладену у листі від 09.06.2016 № М-9286/0-2549/6-16 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути її клопотання на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 1,6 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Григоро-Іванівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 10.05.2016 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6 га для ведення особистого селянського господарства на території Григоро-Іванівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, однак листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівської області від 09.06.2016 № 9286/0-2549/6-16 їй відмовлено, мотивуючи тим, що відповідно до картографічного матеріалу спірна земельна ділянка віднесена до земель колективної власності колишнього КСП "Дружба" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, який не скасований, а право колективної власності не припинено. Таке рішення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівської області позивач вважає протиправним, оскільки юридична особа СТОВ "Дружба" (правонаступник КСП "Дружба") припинена з 14.01.2005, відтак, на думку позивача, припинено і право колективної власності на земельну ділянку. Однак вказані обставини не були враховані відповідачем при наданні відповіді позивачу.

Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав остаточні позовні вимоги, просив задовольнити адміністративний позов, посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без участі представника та письмові заперечення. Як підставу заперечень, представник відповідача зазначив, що відповідно до картографічного матеріалу земельна ділянка віднесена до земель колективної власності колишнього КСП "Дружба" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, який не скасований, а право колективної власності не припинено. Крім того, позивачем не були надані документи, що підтверджують припинення юридичної особи СТОВ "Дружба", яке було правонаступником КСП "Дружба", тому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.05.2016 ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із письмовим клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6 гектара у власність для ведення особистого селянського господарства на території Григоро-Іванівської сільської ради, Ніжинського району Чернігівської області. При цьому просила врахувати, що право колективної власності на земельну ділянку, що належало колишньому КСП "Дружба", припинено 14.01.2005, оскільки до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи СТОВ "Дружба", яке було правонаступником КСП "Дружба" (а.с.63).

09.06.2016, листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № М-9286/0-25449/6-16, позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Григоро-Іванівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області. Відмова мотивована тим, що відповідно до картографічного матеріалу спірна земельна ділянка віднесена до земель колективної власності колишнього КСП "Дружба" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, який не скасований, а право колективної власності не припинено (а.с.64).

Надаючи правову оцінку відмові, викладену в листі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.06.2016 № М-9286/0-25449/6-16, суд зважає на наступне.

Кожному громадянину України, згідно статті 14 Конституції України гарантується право на землю.

Статтею 33 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

У відповідності до частини другої статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

При цьому, пункт "а" частини третьої статті 22 ЗК України визначає те, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Таким чином, аналіз положень статей 22 та 33 ЗК України визначає право громадян набувати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 № 742-IV визначено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.

Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Окрім того, частиною першою статті 6 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачено, що до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Отже, законодавством України передбачена можливість набувати громадянами України у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм, визначених статтею 121 ЗК України за рахунок земель сільськогосподарського призначення до яких в тому числі відносяться і несільськогосподарські угіддя.

У відповідності до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 (далі - Положення) визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з пп. 31, 50 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі сільськогосподарського призначення (стаття 19 ЗК України).

У відповідності до частини другої статті 19 ЗК України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Отже, земельні ділянки, які перебувають у запасі, мають бути віднесені до певної категорії земель за їх цільовим призначенням, у тому числі земель сільськогосподарського призначення.

Земельна ділянка площею 76,7861 га віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення та є землями запасу, про що свідчить виписка з земельного звіту по формі 6-зем станом на 01.01.2016 (а.с.31).

Оскільки спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення та перебуває у запасі, питання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області області.

У відповідності до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Безпідставним є посилання відповідача на те, що до клопотання позивачем не було надано документів, які підтверджують факт припинення СТОВ "Дружба", адже у переліку, закріпленому в частині шостій статті 118 Земельного кодексу України, таких документів не значиться.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, як вбачається із вище викладеного, чинне законодавство встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідач у листі від 09.06.2016 року № 9286/0-2549/6-16 як на підставу відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки посилається на те, що земельна ділянка віднесена до земель колективної власності колишнього КСП "Дружба" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, який не скасований, а право колективної власності не припинено. Однак вказаної підстави для відмови у наданні такого дозволу частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України не визначено.

Посилання відповідача на те, що Державний акт на право колективної власності на землю серії ІІ-ЧН № 000040 підтверджує право колективної власності на землю колишнього КСП "Дружба" і на даний час не скасований, тому немає правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, на виконання вимог Указу Президента України від 03.12.1999 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" 1529/99, КСП "Дружба" перереєстровано в СТОВ "Дружба", код ЄДРПО 03797536, що підтверджується архівним витягом із розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації від 11.04.2000 №170 (а.с. 49).

Відповідно до пунктів а, б, статті 1 вищевказаного указу Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міськім державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо:

а) реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями; запровадження обов'язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах; збереження, по можливості, цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств на основі оренди земельних часток (паїв) і майнових паїв у групи власників цих часток, паїв; запровадження спрощеного порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування; виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), яка звернулася із заявами про відведення земельних ділянок в натурі, з метою спільного використання або надання в оренду цих ділянок; забезпечення суворого додержання встановленого порядку відведення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у разі їх виходу з колективних сільськогосподарських підприємств; зменшення вартості виготовлення документів, необхідних для одержання державного акта на право приватної власності на землю, для осіб, що виявили бажання одержати такий акт за плату, до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; передачі окремих будівель, споруд, техніки, робочої і продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо членам колективних сільськогосподарських підприємств - власникам земельних часток (паїв), які подали в установленому порядку заяву про відведення земельної ділянки в натурі, у рахунок погашення належних їм майнових паїв;

б) підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян та селянських (фермерських) господарств шляхом: надання громадянам, яким у встановленому порядку із земель колективного сільськогосподарського підприємства відведено земельні ділянки в натурі на основі земельної частки (паю), можливості розширювати особисті підсобні господарства без створення юридичної особи за рахунок цих ділянок, а також одержаних при виході з зазначених підприємств майнових паїв; реалізації громадянами та селянськими (фермерськими) господарствами права вільного викупу земельних ділянок, що надані їм у користування (понад норму, яка приватизується безкоштовно), за ціною не нижче визначеної в установленому порядку грошової оцінки землі; створення поблизу населених пунктів із земель запасу та резервного фонду громадських пасовищ для випасання худоби; створення селянами та суб'єктами господарювання обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій;

в) забезпечення протягом 2000 - 2002 років видачі в установленому порядку державних актів на право приватної власності на землю усім бажаючим власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай);

Отже, з вищевикладеного вбачається, що процес розпаювання земель колишніх колгоспів відбувався ще у 2000-2002 роках, а тому Державний акт на право колективної власності серії ІІ -ЧН № 000040 від 17.08.1995 не може вважатись належним доказом права колективної власності на спірну земельну ділянку.

Також частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Положення частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку із положенням пункту 11 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України необхідно розуміти таким чином, що з моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи припиняється і право власності.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 14.01.2005 до Державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", код ЄДРПО 03797536, номер запису 10511170001000045 та правонаступники відсутні (а.с.65-73).

Таким чином, оскільки до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи СТОВ "Дружба", правонаступник КСП "Дружба", припиняється і право колективної власності на земельну ділянку згідно Державного акту на право колективної власності серії ІІ -ЧН № 000040, виданого КСП "Дружба" від 17.08.1995.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області з непередбачених законом підстав відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6 га для ведення особистого селянського господарства на території Григоро-Іванівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Відтак, адміністративний позов про визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, що викладена у листі від 09.06.2016 року № 9286/0-2549/6-16, належить задовольнити.

Оцінюючи вимоги позивача про покладення на Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області обов'язку повторно розглянути її клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, необхідно зазначити, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином, з огляду на наявність у суду повноважень при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а також враховуючи протиправність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, суд доходить висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі.

Відповідно до статтей 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб'єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладену у листі від 09.06.2016 № М-9286/0-2549/6-16 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 1,6 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Григоро-Іванівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області судові витрати в розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 04 коп. на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Суддя підпис ОСОБА_3

З оригіналом згідно

Постанова суду від 13.10.2016 не набрала законної сили.

Суддя І.І. Соломко