Рішення

від 12.10.2016 по справі 904/6602/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.16р. Справа № 904/6602/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-КАБЕЛЬ УКРАЇНА", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-МАГ", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер-кабель Київ", Донецька область, м. Маріуполь

про витребування договору та стягнення боргу

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 22.09.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 представник (дов. б/№ від 21.08.2016)

від третьої особи: ОСОБА_3 - представник (дов. б/№ від 0

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-КАБЕЛЬ УКРАЇНА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-МАГ" про стягнення заборгованості у розмірі 43 090,39 грн., з яких основна заборгованість 40 483,81 грн., 1 227,91 грн. 3 %; річних, 1 378,67 грн. інфляційні втрати.

Також у позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про витребування у відповідача договору поставки № 4128 від 18.11.2014. Клопотання було обґрунтовано позивачем, з посиланням на ст. 38 ГПК України.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на наявність у відповідача заборгованості за договором поставки №4128 від 18.11.2014 в сумі 40483,81 грн., право вимоги на яку перейшло до позивача за договором про відступлення права вимоги боргу №25-02-2016-1 від 25.02.2016, укладеним між позивачем та третьою особою.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2016 порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 05.09.2016.

29.08.2016 позивач подав через канцелярію суду супровідним листом №2508/1600 від 25.08.2016 письмове підтвердження №2508/1604 від 25.08.2016 та клопотання про відкладення розгляду справи.

02.09.2016 відповідач подав через канцелярію суду заперечення проти позовної заяви, в якому вказав про безпідставність вимог позивача. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що договір поставки № 4128 від 18.11.2014 між відповідачем та третьою особою не укладався, а рахунок фактура № ТМККм003739 від 31.07.2015 на суму 54 370,93 грн. був сплачений відповідачем у повному обсязі, відповідно до платіжного доручення №825 від 03.08.2015 (а.с.36-39).

Листом № 904/6602/16/44830/16 від 05.09.2016 повідомлено сторін, що у зв'язку з перебуванням судді Золотарьової Я.С. у відпустці, судове засідання 05.09.2016 не відбудеться, про час та місце наступного судового засідання буде повідомлено ухвалою суду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2016 розгляд справи призначено на 26.09.2016.

26.09.2016 позивач подав через канцелярію суду документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2016 залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер-кабель Київ".

В межах строків передбачених ст. 69 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.09.2016 до 10.10.2016.

10.10.2016 позивач подав через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії позовної заяви з відміткою представника ТОВ "Майстер-кабель Київ" про отримання. В судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник ТОВ "Майстер-кабель Київ" подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що 18.11.2014 між відповідачем та третьою особою було укладено договір поставки № 4128. За цим договором відповідачу було поставлено товар на суму 328 398,06 грн. За період з 18.11.2014 по 25.09.2015 відповідачем було сплачено 287 914,26 грн. Отже заборгованість відповідача складає 40 483,81 грн. В подальшому, між позивачем та ТОВ "Майстер-кабель Київ" було укладено договір про відступлення права вимоги боргу №25-02-2016-1 від 25.02.2016, за яким позивач набув право вимоги боргу від ТОВ "Гранд-Маг"на загальну суму 40 483,81 грн. Представник ТОВ "Майстер-кабель Київ" зазначає, що відповідача було належним чином повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні, про що свідчить опис вкладення у цінний лист.

При цьому оригінал, або належним чином засвідчена копія договору до матеріалів справи ані позивачем, ані третьою особою не надані. Усно представник третьої особи пояснив, що підписаний з його боку договір було надіслано для підписання відповідачу, але відповідач підписаний екземпляр договору третій особі не повернув.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, наполягав на тому, що договір поставки № 4128 від 18.11.2014 між сторонами укладено не було, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Оскільки відповідач заперечував щодо існування договору поставки №4128 від 18.11.2014, а позивач не надав належних доказів того, що договір було укладено, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача договору поставки № 4128 від 18.11.2014.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Жодна із сторін судового процесу договір поставки №4128 від 18.11.2014 до матеріалів справи на надала.

Таким чином, укладання договору поставки №4128 від 18.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер-кабель Київ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-МАГ", матеріалами справи не підтверджується.

25.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер-кабель Київ" (первісний кредитор - третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-КАБЕЛЬ УКРАЇНА" (новий кредитор - позивач) укладено договір №25-02-2016-1 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги у сумі 40 483,81 грн., що належить первісному кредиторовіна підставі договору постачання №4128 від 18.11.2014, укладеного між кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-МАГ" (надалі-боржник) (а.с.12-13).

Відповідно до п. 1.2. договору, право вимоги, що передається новому кредитору за даним договором, оцінене сторонами у 40 483,81 грн.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що до нового кредитора переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення договору №4128 від 18.11.2014 боржником.

Відповідно до п. 2.1. договору встановлено, що первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи (або копії документів, завірених печаткою первісного кредитора), що підтверджують право вимоги, зазначене у п. 1.1. даного договору.

Первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про перехід прав первісного кредитора до нового кредитора та оформити належним чином усі пов'язані з цим документи.(п.2.2. договору).

26.02.2016 позивач направив на адресу відповідача лист, яким повідомив відповідача про укладений договір №25-02-2016-1 про відступлення права вимоги боргу, який виник на підставі договору поставки №4128 від 18.11.2014 (а.с.18-19).

Позивач зазначає, що на підтвердження боргу відповідача, первісним кредитором було передано позивачу наступні документи:

- акт звіряння взаємних розрахунків за період з листопада 2014 по грудень 2015 (а.с.16-17);

- видаткова накладна №ТМККм002393 від 04.08.2015 на суму 47588,18 грн. (а.с.14);

- замовлення покупця №ТМККм003739 від 31.07.2015 (в матеріалах справи відсутнє);

- довіреність №238 від 03.08.2015 на отримання ТМЦ за рахунком-фактурою №ТМККм003739 від 31.07.2015 (а.с.15).

24.06.2016 позивач направив відповідачу лист №2306/1139 від 23.06.2016, в якому просив відповідача направити позивачу підписаний обома сторонами один екземпляр договору поставки №4128 від 18.11.2011 (а.с.20).

Звертаючись до суду, позивач зауважив про те, що відповідач не виконав покладеного на нього зобов'язання за договором поставки №4128 від 18.11.2014,в частині оплати заборгованості за поставлений товар за цим договором у розмірі 40 483,81 грн., що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 512 Цивільного Кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належним доказом того, що між сторонами існували відносини, врегульовані письмовим договором, є саме договір.

Судом встановлено, що в якості доказів наявності у відповідача (боржника) заборгованості за договором поставки №4128 від 18.11.2014 у розмірі 40 483,81 грн. позивачем не надано до матеріалів справи доказів його укладання між сторонами.

Так, судом досліджено надані позивачем докази та встановлено, що надані документи не підтверджують наявності заборгованості відповідача саме за договором поставки № 4128 від 18.11.2014.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, що виникла за договором поставки №4128 від 18.11.2014 у розмірі 40 483,81 грн., а відтак кожна сторона повинна довести виконання нею зобов'язань виключно на підставі відповідних доказів, первинних бухгалтерських документів, які складаються при передачі продукції та її оплаті за господарським договором.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 2.1. договору встановлено, що первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи (або копії документів, завірених печаткою первісного кредитора), що підтверджують право вимоги, зазначене у п. 1.1. даного договору.

Тобто, укладаючи договір ТОВ "Майстер-кабель Київ" повинно було передати, а «МАСТЕР-КАБЕЛЬ Україна» повинен був вимагати документи, які і є належними доказами, що підтверджують право вимоги боргу за договором поставки №4128 від 18.11.2014. Таким доказом, перш за все, є договір.

Судом встановлено, що в порушення приписів ст. 517 ЦК України, первісний кредитор не передав новому кредитору належні документи, які б засвідчували право вимоги до боржника за договором №4128 від 18.11.2014, а новий кредитор не надав суду належних доказів переходу до нього цього права, зокрема, не надано самого договору поставки.

Посилання позивача на видаткову накладну №ТМККм002393 від 04.08.2015 на суму 47588,18 грн. не приймається судом до уваги, оскільки за договором про відступлення права вимоги боргу, первісним кредитором було передано право вимоги боргу саме за договором поставки №4128 від 18.11.2014, а не за видатковою накладною №ТМККм002393 від 04.08.2015.

Зі слів, представника третьої особи (первісного кредитора), примірник договору №4128 від 18.11.2014 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-кабель Київ" відсутній. Відповідач наполягав, що зазначений договір між сторонами не підписувався, а зазначення номеру договору у видаткових накладних та платіжних дорученнях, є лише формальністю.

Здійснення поставки товару за видатковою накладною №ТМККм002393 від 04.08.2015 відповідач не заперечував. Але право вимоги за цією видатковою накладною має третя особа, а не позивач по справі.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР-КАБЕЛЬ Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-МАГ" про стягнення 43090,39 грн. - є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 13.10.2016

Суддя ОСОБА_4