Рішення

від 11.10.2016 по справі 905/2609/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.2016р.                     Справа № 905/2609/16                               

Cуддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» м. Бахмут Донецька область

до Підприємства об'єднання громадян - Артемівське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих м. Бахмут Донецька область

про стягнення основного боргу за теплову енергію за період грудень 2015р. – березень 2016р. (включно) у розмірі 19556,42 грн., 3% річних у розмірі 417, 37 грн., пені у розмірі 5500, 23 грн., інфляційних витрат у розмірі 1 491, 10 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Бахмут-Енергія” м.Бахмут Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Підприємства об'єднання громадян - Артемівське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих м. Бахмут Донецька область про стягнення основного боргу за теплову енергію за період грудень 2015р. – березень 2016р. (включно) у розмірі 19556,42 грн., 3% річних у розмірі 417, 37 грн., пені у розмірі 5500, 23 грн., інфляційних витрат у розмірі 1 491, 10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору про постачання теплової енергії №545 від 28.02.2012р., позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені даним договором.

Відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 19556,42грн.

Нормативно позовні вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 231, 232, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,2, 4-2, 4-3, 4-5, 12, 15, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 54, 55, 56, 57, 61, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

10.10.2016р. позивач на підставі вимог ст.22 Господарського процесуального кодексу України, звернувся з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 417,37 грн., пеню у розмірі 5500,23 грн., інфляційні витрати у розмірі 1491,10 грн. та припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 19556,42грн. Дана заява судом прийнята до розгляду.

11.10.2016р. від позивача електронною поштою надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

28.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Артемівськ-Енергія” (виконавець) та Підприємством об`єднання громадян –Артемівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії №545.

Розділом 1 договору передбачено, що за цим договором виконавець приймає на себе зобов'язання поставляти теплову енергію у вигляді гарячої води у необхідних споживачу об'ємах для об'єктів, перелічених у додатку №1 до даного договору, загальною площею 803,60 кв.м та площею, яка опалюється 3319,00 кв.м.

Відповідно до п. 3.2.3. договору, споживач теплової енергії зобов'язується, виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно з п.6.1. договору, оплата за спожиту теплову енергію проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (цінами), згідно з чинним законодавством України. У разі зміни тарифів (цін) на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими таріріфам (цінами) з дати їх вступу в законну силу.

Відповідно до п.6.3. договору, оплату за отриману теплову енергію споживач здійснює щомісячно, згідно платіжних документів, які надаються виконавцем у порядку, встановленому законодавством України протягом 10 банківських днів після їх пред'явлення. Інформація про наявність фінансування на бюджетний рік надається споживачем виконавцю.

Пунктом 6.9. договору передбачено, що у разі несвоєчасних розрахунків за теплову енергію споживач виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. У наступному, при надходженні платежів від споживача грошові кошти розповсюджуються наступним чином: у першу чергу погашаються штрафні санкції, грошові кошти, які залишились, йдуть на погашення основного боргу.

Даний договір розповсюджує свої дії на відношення, які виникли між виконавцем та споживачем з 01.02.2012р. та діє до “ 31” грудня 2012р. (п.11.1. договору).

Відповідно до п.11.4., договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, жодна із сторін письмово не заявить про його припинення.

Між позивачем та відповідачем також були підписані додаткові угоди: від 22.03.2012р., 23.04.2012р., 06.09.2012р., 31.01.2013р., 29.04.2013р., 01.01.2014р., 01.10.2014р., 01.12.2014р., 24.09.2015р., 25.03.2016р.

Додатковою угодою від 01.12.2014р. було змінено п.1.3. договору та викладено його у наступній редакції: “1.3. тариф на теплову енергію на момент підписання додаткової угоди становить: теплова енергія за 1 Гкал-1173,81грн. без ПДВ, з ПДВ 1408,57грн.; гаряча вода за 1 Гкал-1173,81грн. без ПДВ, з ПДВ 1408,57грн.”

25.03.2016р. додатковою угодою було змінено пункт договору “юридичні адреси сторін та платіжні реквізити” та викладено його у наступній редакції: “виконавець” ТОВ “Бахмут -Енергія”, м.Бахмут, вул.Зелена, 41, ЄДРПОУ 34776960; “споживач” ПОГ Артемівське УПП УТОС, м.Бахмут, вул.Маріупольська, 15, ЄДРПОУ 34215338.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України “Про теплопостачання”, “Правилами користування тепловою енергією”.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, виходячи з наведених норм законодавства постачання теплової енергії здійснюється лише на підставі договору

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач свої обов'язки за договором про постачання теплової енергії №545 від 28.02.2012р. виконав належним чином, що підтверджується актом №545 на підключення опалення до системи централізованого опалення від 30.10.2015р. за адресою: вул.Радянська, 90а (а.с.23).

На виконання умов договору про постачання теплової енергії №545 від 28.02.2012р., позивач виставив відповідачу для оплати рахунки: №5450116 від 11.01.2016р. на суму 14440,01грн., №5450216 від 08.02.2016р. на суму 19680,41грн., №5450316 від 09.03.2016р. на суму 11762,42грн., №5450416 від 04.04.2016р. на суму 10629,91грн., всього на загальну суму 56512,75грн. (а.с.26-29).

Про факт отримання вищеперелічених рахунків, свідчать підписи уповноваженої особи на рахунках.

Тобто, дані рахунки відповідачем отримані, але не оплачені повністю.

Крім того, факт отримання відповідачем послуг від позивача підтверджується актами прийому-передачі (а.с.26-29).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

В процесі розгляду даної справи, відповідач оплатив заборгованість у розмірі 19556,42грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.53).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тобто, в частині стягнення основного боргу на суму 19556,42грн., господарський суд припиняє провадження по справі.

Також, позивач просить стягнути с відповідача пеню у розмірі 5500,23грн., 3% річних у розмірі 417,37грн., та інфляційні витрати у розмірі 1491,10грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перерахувавши пеню зазначає, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 7163,83грн.: за період з 26.01.2016р. по 27.06.2016р. на суму заборгованості 14440,01грн. пеня у розмірі 2484,79грн.; за період з 22.02.2016р.. по 27.06.2016р. на суму заборгованості 19680,41грн. пеня у розмірі 2747,73грн.; за період з 26.03.2016р. по 27.06.2016р. на суму заборгованості 11762,42грн. пеня у розмірі 1175,60грн.; за період з 19.04.2016р. по 27.06.2016р. на суму заборгованості 10629,91грн. пеня у розмірі 755,71грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають стягненню з відповідача у розмірі 5500,23 грн.

Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе зменшити розмірі пені до 10%-550,02грн.

Відповідно до п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду Украни № 7 від 21.02.2013р., у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перерахувавши 3% річні зазначає, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача складає 540,24грн.: за період з 26.01.2016р. по 27.06.2016р. на суму заборгованості 14440,01грн. 3% річних у розмірі 182,77грн.; за період з 22.02.2016р. по 27.06.2016р. на суму заборгованості 19680,41грн. 3% річних у розмірі 205,43грн.; за період з 26.03.2016р. по 27.06.2016р. на суму заборгованості 11762,42грн. 3% річних у розмірі 90,88грн.; за період з 19.04.2016р. по 27.06.2016р. на суму заборгованості 10629,91грн. 3% річних у розмірі 61,16грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають стягненню з відповідача у розмірі 417,37грн.

Суд, перерахувавши інфляційні витрати зазначає, що розмір інфляційних витрат, який підлягає стягненню з відповідача складає 1850,79грн.: за період з лютого 2016р. по червень 2016р. на суму заборгованості 14440,00грн. інфляційні витрати у розмірі 579,41грн.; за період з березня 2016р. по червень 2016р. на суму заборгованості 19680,41грн. інфляційні витрати у розмірі 871,89грн.; за період з квітня 2016р. по червень 2016р. на суму заборгованості 11762,42грн. інфляційні витрати у розмірі 399,49грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають стягненню з відповідача у розмірі 1491,10грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження по справі №905/2609/16 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 19556,42грн.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян –Артемівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Маріупольська, 15, ЄДРПОУ 34215338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бахмут-Енергія” (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Зелена, 41, ЄДРПОУ 34776960) пеню у розмірі 550 (п'ятсот п'ятдесят)грн.02коп., 3% річних у розмірі 417 (чотириста сімнадцять)грн.37коп., інфляційних витрат у розмірі 1491 (одна тисяча чотириста дев'яносто одна)грн.10коп., судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім)грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного текста рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                     О.Ю. Філімонова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 13.10.2016р.          

Надруковано 3 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу