Рішення

від 11.10.2016 по справі 907/519/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.10.2016 Справа № 907/519/16

Суддя господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут", м. Ужгород

до відповідача: Дротинської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, с. Дротинці Закарпатської області

про стягнення заборгованості в сумі 31768,66 грн., (в тому числі сума 26176,69 грн. - основний борг, сума 4063,72 грн. - нарахована пеня, сума 1204,13 грн. - інфляційні витрати та сума 324,12 грн. - три проценти річних).

Представники:

від позивача - Тирук Д.М., представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився.

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут", м. Ужгород , заявлено позов до Дротинської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, с. Дротинці Закарпатської області про стягнення заборгованості в сумі 31768,66 грн., (в тому числі сума 26176,69 грн. - основний борг, сума 4063,72 грн. - нарахована пеня, сума 1204,13 грн. - інфляційні витрати та сума 324,12 грн. - три проценти річних).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.08.2016 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 30.08.2016 року.

У зв'язку з неявкою відповідача та з метою повного, всебічного з'ясування всіх обставин справи для її правильного вирішення, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.08.2016 року, розгляд справи відкладено на 11.10.2016 року.

11.10.2016 року відповідач надіслав на електронну адресу суду письмове клопотання, яким позовні вимоги визнає в повному обсязі, а також просить суд зупинити провадження у справі у зв'язку із зверненням останнього до Виноградівської районної ради про виділення необхідної суми коштів для погашення заборгованості перед ТзОВ "Закарпатгаз Збут".

Згідно ст. 79 ГПК України, Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Отже, у суду відсутні підстави для зупинення провадження у справі, а тому, подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі судом відхиляється.

Позивач позов мотивує тим, що відповідач, відповідно до договору №1141049R2WAB026 від 29.02.2016 року, укладеного між ТзОВ «Закарпатгаз Збут» та Дротинською сільською радою Виноградівського району Закарпатської області на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, не виконав свого зобов'язання щодо оплати вартості спожитого природного газу, а тому станом на 09.08.2016 року перед позивачем виникла заборгованість яка складає 31768,66 грн., (в тому числі сума 26176,69 грн. - основний борг, сума 4063,72 грн. - нарахована пеня, сума 1204,13 грн. - інфляційні витрати та сума 324,12 грн. - три проценти річних).

Представник позивача у ході судового розгляду наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, участі уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, вимоги ухвали суду від 17.08.2016 року не виконав повністю, причин неявки не повідомив, письмового документально обґрунтованого відзиву на позов не подав.

За таких обставин справа вирішується в порядку передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

29.02.2016 між ТОВ «Закарпатгаз Збут» (надалі-Позивач) та Дротинською сільською радою Виноградівського району Закарпатської області (надалі-Відповідач) укладений договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №1141049R2WAB026 (надалі - Договір).

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з розділом І договору, постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до розділу ІІ договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється за розрахунковий період відповідно до пункту 2.9.1.-2.9.5 цього розділу договору. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

У відповідності до п.4.2. договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки в наступному порядку: внести оплату 50% від вартості запланованих місячних обсягів до 15 числа та здійснити наступну оплату в розмірі 50% за спожитий природний газ в поточному місяці до 30 (31) числа місяця поставки газу.

Згідно п.4.2.3. договору - остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно п.4.3. договору - датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Згідно з договором позивач у лютому 2016 року передав, а відповідач прийняв 3361 куб. м. природного газу на загальну суму 26176,69 грн., що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі природного газу №ЗЗК00006922 від 29.02.2016р.

Однак, в порушення умов договору, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо оплати вартості спожитого природного газу, а тому заборгованість перед позивачем станом на 09.08.2016 р. складає 26176,69 грн.(розрахунок заборгованості міститься в матеріалах справи).

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2.2. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв'язку з невиконання відповідачем основного зобов'язання, відповідно до договору та ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 4063,72 грн.

Згідно доданого розрахунку, сума фінансових санкцій за невиконання зобов'язання відповідачем в період з 11.03.2016 по 09.08.2016., складає - 5591,97грн.

Таким чином, станом на 09.08.2016 року загальна сума заборгованості, становить 31742,45грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.

Обов'язок доказування, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Підсумовуючи сукупність встановлених фактичних обставин справи і норм права, суд дійшов висновку, що матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості в сумі 31768,66 грн. (в тому числі сума 26176,69 грн. - основний борг, сума 4063,72 грн. - нарахована пеня, сума 1204,13 грн. - інфляційні витрати та сума 324,12 грн. - три проценти річних) є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю , оскільки позов належним чином позивачем доведено і документально підтверджено, і в той же час відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не спростовано.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 11, 509, 525, 526, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства. Односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання не допускається. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи принципи змагальності, рівності, неупередженості судового процесу, а також те, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи відповідач, позов визнав в повному обсязі, у суду відсутні підстави ставити під сумнів розрахунок та обґрунтованість боргу позивачем.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за природний газ в розмірі 31768,66 грн. (в тому числі сума 26176,69 грн. - основний борг, сума 4063,72 грн. - нарахована пеня, сума 1204,13 грн. - інфляційні витрати та сума 324,12 грн. - три проценти річних) - підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, враховуючи вищенаведене в сукупності, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем в установленому порядку не спростовані та не заперечені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1378,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Дротинської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області (90353, Закарпатська обл., Виноградівський район, с. Дротинці вул. Тисівська, буд. 56 А, код ЄДРПОУ 04351104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" (88015, м. Ужгород, вул. Погорєлова, буд. 2, код ЄДРПОУ 39582749) заборгованість на суму 31768,66 грн. грн. (тридцять одна тисяча сімсот шістдесят вісім грн. 66 коп.), та у відшкодування судових витрат - суму 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

3. Видати наказ

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.10.2016 року.

Суддя Андрейчук Л.В.