Рішення

від 11.10.2016 по справі 908/2428/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/76/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016 Справа № 908/2428/16

за позовом: Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«МТМВ» Дніпровського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳмп-ЛексВ» (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 228; фактична адреса: 70450, смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області, вул. Фурманова, 3)

про стягнення 12621,06 грн.

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність. № 243/20-19 від 11.07.2016 р.;

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Концерн В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«МТМВ» Дніпровського району, м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳмп-ЛексВ» , м.Запоріжжя суми 12621,06 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, в т.ч.: суми 9893,14 грн. основного боргу, суми 712,46 грн. пені, суми 1770,96 грн. інфляційних втрат та суми 244,50 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного за рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.2012 р. у справі №9/5009/6989/11, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2013 р., договору № 102259 купівлі-продажу теплової енергії між ТО «ѳмп-ЛексВ» та Концерном В«МТМВ» , позивачем в період: жовтень 2014 р., з грудня 2014 р. по квітень 2015 р., з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р., відпущено відповідачу теплову енергію на суму 9893,14 грн. Як зазначає позивач, в порушення чинного законодавства та умов договору, відповідач вартість отриманої теплової енергії не сплатив, і станом на момент подання позову загальна сума заборгованості складає 9893,14 грн. Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, за доводами позивача, є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій. Посилаючись на приписи статей 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 232, 276 ГК України, Закон України В«Про житлово-комунальні послугиВ» , Закон України В«Про теплопостачанняВ» , В«Правила користування тепловою енергієюВ» , Закон України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» та умови договору №102259 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.09.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2428/16, розгляд якої призначено на 11.10.2016 р. Від сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав доводи, викладені у позовній заяві. Також, звертає увагу на наявність аналогічного рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/5580/15 між тими ж сторонами, в ході розгляду якої відповідач вказував на відсутність будь-якого обладнання для теплоспоживання у належному йому приміщенні, у зв'язку з чим, він не є споживачем послуг позивача з теплопостачання, тому не може бути зобов'язаний сплачувати рахунки. Проте, за доводами представника позивача, зазначеним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено той факт, що відповідач фактично споживає теплову енергію у вигляді тепловіддачі від трубопроводів домової системи опалення, які проходять через нежитлове підвальне приміщення відповідача за адресою: пр. Леніна, 228 і знаходяться на балансі КП В«ВРЕЖО № 13В» .

Відповідач вимоги ухвали суду від 15.09.2016 р. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, представника у судове засідання не направив.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до витягу з ЄДР місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімп-Лекс» визначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна (Соборний), 228. При цьому суд зауважує, що рішенням Запорізької міської Ради від 19.02.2016р. № 101 «Про перейменування проспекту Леніна в місті Запоріжжі на проспект Соборний», у м. Запоріжжі змінено назву проспекту Леніна - на проспект Соборний.

Як свідчать матеріали справи, ухвала суду від 15.09.2016р. з інформацією про час та місце судового розгляду справи, була своєчасно надіслана на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка співпадає з адресою місцезнаходження відповідача, визначеного в ЄДР: 69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 228, а також на фактичну адресу відповідача: 70450, смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області, вул. Фурманова, 3, в строки та порядку, встановлених статтею 87 ГПК України. При цьому, згідно до Повідомлення про вручення поштового відправлення, наявного у матеріалах справи, представник відповідача отримав ухвалу суду з інформацією про час та місце судового розгляду справи - 22.09.2016р.

Отже, про час та місце судового розгляду даної справи відповідач є повідомленим належним чином.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140, матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами. Зокрема, мають місце нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, одночасного оскарження судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судому продовж розумного строку. Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті спору за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 11.10.2016 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.2012 р. у справі № 9/5009/6989/11 позов Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі філії Концерну В«Міські теплові мережіВ» Ленінського району до Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳмп-ЛексВ» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимога на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство В«ВРЕЖО № 13В» , задоволений частково та між Товариством з обмеженою відповідальністю «ѳмп-ЛексВ» (споживач за договором) і Концерном В«Міські теплові мережіВ» (теплопостачальна організація за договором) укладений договір № 102259 купівлі/продажу теплової енергії в гарячій воді на об'єкт: викуплене нежитлове приміщення підвалу по пр. Леніна, 228, в редакції, яка наведена в рішенні суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. у справі № 9/5009/6989/11 зазначене рішення господарського суду Запорізької області скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2013 р. у справі №9/5009/6989/11 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. скасовано, рішення господарського суду Запорізької області залишено без змін.

Частиною 2 ст. 187 ГК України встановлено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до ст. 111-11 ГПК України постанова касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Враховуючи викладене, зазначене рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2012 р. у справі № 9/5009/6989/11 набрало законної сили 10.04.2013 р.

Таким чином , згідно рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2012р. у справі № 9/5009/6989/11 між Концерном В«Міські теплові мережіВ» (ОСОБА_2 організація, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ѳмп-ЛексВ» (Споживач, відповідач у справі) було укладено Договір № 102259 купівлі/продажу теплової енергії в гарячій воді на об'єкт: викуплене нежитлове приміщення підвалу по пр. Леніна, 228, в редакції, яка наведена в рішенні суду (надалі - Договір).

Відповідно п. 1.1. Договору ОСОБА_2 організація взяла на себе зобов'язання відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 3.2.6. Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.

Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що підставою для розрахунків Споживача з ОСОБА_2 організацією є рахунок та ОСОБА_1 приймання-передачі.

Споживач зобов'язаний до 20 числа, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4 Договору.).

Згідно із п. 6.7. Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від ОСОБА_2 організації за адресою: вул. Щаслива,2-а, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу ОСОБА_2 організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направлені рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів) (п. 6.7.1.).

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується ОСОБА_2 організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати ОСОБА_2 організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного ОСОБА_1 з додаванням відповідних документів та погодити з ОСОБА_2 організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1 договору строк.

Пунктом 7.2.8. Договору встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.4 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати, Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Договір укладено з моменту набрання рішенням суду № 9/5009/6989/11 від 29.10.2012р. законної сили терміном на один рік. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (пункти 10.1 та 10.4 Договору).

У зв'язку із тим, що у матеріалах справи відсутні звернення сторін чи заяви про розірвання Договору, Договір вважається автоматично пролонгованим на той саме строк і на тих самих умовах.

Як вказує позивач і підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі теплової енергії, ним в період: жовтень 2014 р., з грудня 2014 р. по квітень 2015 р., з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р., включно, відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 9893,14 грн.: жовтень 2014 р. - 229,00 грн., грудень 2014 р. - 2171,69 грн., січень 2015 р. - 2271,68 грн., лютий 2015 р. - 1636,54 грн., березень 2015 р. - 1727,60 грн., квітень 2015 р. - 588,28 грн., жовтень 2015 р. - 290,69 грн., листопад 2015 р. - 655,07 грн., грудень 2015 р. - 1026,98 грн., січень 2016 р. - 1544,30 грн., березень 2016 р. - 631,57 грн., квітень 2016 р. - 2880,26 грн.

На оплату поставленої теплової енергії відповідачу були направлені позивачем відповідні акти та рахунки.

Надсилання актів та рахунків підтверджується долученими до матеріалів справи поштовими реєстрами (арк. справи 65-76).

Як свідчать матеріали справи, супереч умов договору відповідач підписані акти приймання передачі теплової енергії за період : жовтень 2014 р., з грудня 2014 р. по квітень 2015 р., з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р., включно, на адресу ОСОБА_2 організації не повернув, заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії не надав.

Отже, оформлені таким чином акти у відповідності до умов договору є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Однак, відповідач, оплату отриманої теплової енергії не здійснив. Відпущена за Договором у спірний період теплова енергія відповідачем не оплачена, що призвело до утворення у останнього основного боргу перед позивачем в сумі 9893,14 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳмп-ЛексВ» 9893,14 грн. основного боргу, 712,46 грн. пені, 1770,96 грн. інфляційних втрат та 244,50 грн. 3% річних, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи, правовідносини між позивачем та відповідачем у спірний період були врегульовані укладеним між ними рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.2012 р. у справі № 9/5009/6989/11, яке згідно постанови Вищого господарського суду України набрало законної сили 10.04.2013 р., Договором № 102259, за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач - приймати та сплачувати її вартість.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період: жовтень 2014 р., з грудня 2014 р. по квітень 2015 р., з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р., включно, (актом за квітень 2016 р. здійснено корегування розміру вартості отриманої теплової енергію на суму 2880,26 грн.), позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 9893,14 грн.

Враховуючи, що акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, у встановлений п. 6.7.1 Договору строк відповідач ОСОБА_2 організації не повернув, письмових нормативно обґрунтованих заперечень до ОСОБА_1 позивачу не надав, ОСОБА_1 приймання-передачі теплової енергії за період: жовтень 2014 р., з грудня 2014 р. по квітень 2015 р., з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. (включно), в силу умов п. 6.7.2 Договору, вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пунктів 6.3 та 6.4 Договору підставою для розрахунків Споживача з ОСОБА_2 організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань, у відповідача виник борг за Договором в сумі 9893,14 грн. Доказів його погашення відповідачем до суду надано не було.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив, що станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача залишається несплаченою.

При цьому суд приймає до уваги, що рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.2012 р. у справі №9/5009/6989/11 було встановлено, що згідно технічного паспорту у нежитловому приміщенні № 36 підвалу літера А-5 загальною площею 479,3 кв.м, розташованого в підвалі будинку № 228 по пр. Леніна в м. Запоріжжі, опалення відсутнє. Однак, відповідно до довідки КП В«ВРЕЖО № 13В» № 1295 від 07.09.2011 р. наявний трубопровід, який проходить через приміщення, належне відповідачу, є частиною теплової мережі, що забезпечує транспортування теплоенергії в систему опалення будинку № 228 по пр. Леніна в м. Запоріжжі, та знаходиться на балансі КП В«ВРЕЖО № 13В» . Відповідач фактично споживає теплову енергію у вигляді тепловіддачі від трубопроводів домової системи опалення, які проходять через нежитлове підвальне приміщення відповідача за адресою: пр. Леніна, 228.

Також, зазначеним рішенням у справі № 9/5009/6989/11 було встановлено, що теплове навантаження на кондиціювання, вентиляцію, підігрів дорівнює 0,000000 Гкал/годину, а загальне теплове навантаження складає 0,006405 Гкал/годину. Даний об'єм теплового навантаження складає величина тепловіддачі (опалення) трубопроводів, які проходять через приміщення відповідача, відповідно до розрахунку теплового навантаження № 2364/14 від 22.04.2011 р.

Зазначені обставини та факт постачання на належне відповідачу приміщення теплової енергії також було предметом дослідження у господарській справі між тими ж сторонами, за результатами якої прийнято рішення від 08.12.2015 р. у справі № 908/5580/15. Вказаним рішенням суду визнано встановленим факт об'єму теплового навантаження - 6405 ккал/год. на нежитлове приміщення відповідача загальною площею 479,3 кв.м, яке розташоване по пр. Леніна, 228 в м. Запоріжжя.

В силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, встановлені рішеннями суду у справі №9/5009/6989/11 та справі № 908/5580/15 факти не потребують доведенню в силу ст. 35 ГПК України.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманої теплової енергії, та вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми 9893,14 грн. основного боргу, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» роз'яснено, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги наведені вище приписи законодавства, представлені докази, а також роз'яснення, викладені у п. 1.12 Пленуму, відповідно до якого з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивач просить стягнути з відповідача 1770,96 грн. втрат від інфляції та 244,50 грн. - 3% річних.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем, виходячи з їх правового характеру, правомірно.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» . При цьому, суд виходив з дати початку порушення грошового зобов'язання, суми боргу, що існувала у спірний період.

Суд відзначає, що вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню. Так, за загальний період часу (з 20.11.2014 р. по 21.06.2016 р.), належний до стягнення розмір 3% річних становить суму 243,30 грн., але не суму 244,50 грн., яка була заявлена позивачем у позові.

Отже, вимога про стягнення 3 % річних задовольняється судом частково - в загальному розмірі 243,30 грн. В решті позовної вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити, як нарахованої та заявленої до стягнення необґрунтовано.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013 р. № 14, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р. Так, в зазначеному листі ВСУ від 03.04.1997р. № 62-97р. вказано, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Судом досліджено розрахунок інфляційних втрат, здійсненний позивачем, з урахуванням приписів постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14, листа ВСУ від 03.04.1997р. № 62-97р., дати початку порушення грошового зобов'язання, суми боргу, що існувала у спірний період та самостійно визначеного позивачем періоду нарахування втрат від інфляції та перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» .

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог він є вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 1770,96 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 712,46 грн.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалося вище, пунктом 7.2.8. Договору встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.4 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Перевіривши правильність розрахунку пені за заявлений позивачем період (загальний період з 20.11.2015 р. по 21.06.2016 р.), за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» з урахуванням вимог ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , суд знаходить підстави для її часткового задоволення - в сумі 706,30 грн., в решті заявленої вимоги про стягнення пені слід відмовити з огляду на необґрунтованість нарахування.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором № 102259 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 9893,14 грн. основного боргу, 243,30 грн. - 3 % річних, 1770,96 грн. інфляційних втрат та 706,30 грн. пені. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1377,20 грн. судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳмп-ЛексВ» (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 228; фактична адреса: 70450, смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області, вул. Фурманова, 3; код ЄРПОУ 33836803) на користь Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну «МТМ» Дніпровського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДРПОУ 32121458, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ В«Державний ощадний банк УкраїниВ» , МФО 313957) суму 9893 (дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 14 коп. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳмп-ЛексВ» (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 228; фактична адреса: 70450, смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області, вул. Фурманова, 3; код ЄРПОУ 33836803) на користь Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну «МТМ» Дніпровського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДРПОУ 32121458; поточний рахунок №26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ В«Державний ощадний банк УкраїниВ» , МФО 313957) суму 706 (сімсот шість) грн. 30 коп. пені, суму 243 (двісті сорок три) грн. 30 коп. - 3% річних, суму 1770 (одна тисяча сімсот сімдесят) грн. 96 коп. інфляційних втрат та суму 1377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 13.10.2016 р.

Суддя М.В. Мірошниченко