Рішення

від 11.10.2016 по справі 909/729/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 р. Справа № 909/729/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В. І., секретар судового засідання Бабенецька А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Зіко",

вул.Левинського, 10а,м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Мізунь"

вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район,

Івано-Франківська область,77543

про стягнення заборгованості в розмірі 206 662,97 грн., з яких: 143 886,59грн. - основного боргу, 62 776,38грн. - пені,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2- керівник, виписка з ЄДРЮОФОП №2015-01 від 27.02.15;

від відповідача: не з'явились,

встановив: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Зіко" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Мізунь" про стягнення заборгованості в розмірі 206 662,97 грн., з яких: 143 886,59грн. - основного боргу, 62 776,38грн. - пені.

Представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві та просить суд позов задоволити. Крім того надав суду заяви (клопотання) про долучення до матеріалів справи поданих документів (вх.№13363/16 від 27.09.16; вх.№13975/16 від 10.10.16).

Представник відповідача жодного разу в засідання суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується ухвалами суду та повідомленнями про вручення поштових відправлень (вх.№9244/16 від 16.09.16, вх.№10034 від 07.10.16). Вимоги ухвал суду від 25.08.16, 07.09.16, 27.09.16 не виконав. Відповідач надіслав суду клопотання (вх.№12934/16 від 19.09.16), в якому просить суд відкласти судове засідання призначене на 27.09.16. Ухвалою суду від 27.09.16 розгляд справи відкладено на 11.10.16. Однак, в засідання суду 11.10.16 представник відповідача не з'явився.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Зіко" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Мізунь" 04.01.16 укладено договір купівлі-продажу товару №1.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця товар (плівку ТЗ та інші вироби з поліетилену), а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Найменування товару, його кількість, ціна та умови оплати визначаються в товарно-супровідних документах на продаж кожної партії товару (п.1.3 договору).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар (плівку термозбіжну) на загальну суму 213 013, 25грн. Даний факт підтверджується розхідними накладними, а саме: № ЗІАп-00001 від 1 квітня 2016р. на суму 26 773,20 грн.; № ЗІАп-00005 від 7 квітня 2016 р. на суму 41 229 грн.; № ЗІАп-00012 від 27 квітня 2016р. на суму 8 488,80 грн.; № ЗІМа-00001 від 5 травня 2016р. на суму 15 881,60 грн.; № ЗІМа-00005 від 13 травня 2016р. на суму 20 042,40 грн.; № ЗІМа-00007 від 19 травня 2016р. на суму 23 681,40 грн. ; № ЗІИн-00001 від 6 червня 2016р. на суму 13 601 грн.; № ЗІИн-00008 від 16 червня 2016р. на суму 11 866,80 грн. ; № ЗІИн-00010 від 24 червня 2016 р. на суму 11 855,20 грн.; № ЗІИл-00002 від 1 липня 2016р. на суму 11 745 грн.; № ЗІИл-00005 від 8 липня 2016р. на суму 8 932,65 грн. ; № ЗІИл-00009 від 14 липня 2016 р. на суму 13 000, 65 грн. ; № ЗІИл-00016 від 26 липня 2016р. на суму 5 915,55 грн. Копії вказаних накладних знаходяться в матеріалах справи і є додатками до позовної заяви.

Відповідач товар отримав, що підтверджується довіреностями (копії наявні в матеріалах справи).

Розділом 4 договору сторони погодили ціну та порядок розрахунків (п.п.4.1-4.4): ціна за одиницю товару, загальна вартість (ціна) кожної партії товару, який передається відповідно до даного договору, вказується у товарно - супроводжувальних документах. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківських рахунок продавця. Оплата кожної партії товару по даному договору здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів у розмірах, вказаних у товарно - супроводжувальних документах, на банківський рахунок продавця. Строк оплати товару: не пізніше 24 календарних днів з дати поставки товару, якщо інший строк не визначений у додатках до даного договору.

Представник позивача в засіданні суду зазначив, що відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором. Станом на день звернення до суду з позовною заявою борг відповідача становить 143 886, 59грн. Крім того, наявність заборгованості підтверджує і сам відповідач, а саме: листом №222 від 05.08.16, в якому відповідач підтверджує та визнає борг, який станом на 05.08.16 становить 143 886, 59грн. та вказує, що дана заборгованість буде оплачена.

Матеріали справи містять акт звірки від 11.08.16, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, згідно якого борг відповідача перед позивачем - 143 886, 59грн.

Відповідно до п.7.2 договору, у випадку прострочення в оплаті отриманого товару та оплаті неповернутих піддонів (зворотньої тари) покупець сплачує покупцю штрафну неустойку (пеню) в розмірі 0,5% від простроченої суми боргу за кожний день прострочки, починаючи з дня виникнення заборгованості до моменту повного погашення боргу, в тому числі понад строк позовної давності для стягнення неустойки, визначеної законом.

Позивач на підставі п.7.2 договору нарахував відповідачу 62 776,38грн.

Враховуючи той факт, що станом на 11.10.16 в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили оплату відповідачем 143 886,59грн. боргу, то позивачем правомірно заявлено вимогу про їх стягнення в судовому порядку.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за доцільне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При дослідженні матеріалів справи, оцінивши подані докази, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов'язання що стосуються оплати за товар. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Більше того, 27.09.16 між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт звірки взаємних розрахунків за договором купівлі - продажу товару №1 від 04.01.16, який підтверджує наявну заборгованість в розмірі 143 886,59грн. За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 143 886,59грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Приписами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені. Враховуючи вищезазначену правову норму та п.7.2 договору, правомірною визнається судом вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 62 776,38грн.

З'ясуванням документальних доказів у справі суд встановив, що відповідач на спростування правової позиції позивача, викладеної у позовній заяві, доказів сплати спірної суми заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі не подав, обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі не спростував.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.ч.1,2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п.2 ст.614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, своїми правами, наданим йому ст.ст.22,59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 143 886,59грн. - основного боргу, 62 776,38грн. - пені обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11,204,509,525,526,530,610-612,614, 626-629,655,693,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193 Господарського кодексу України, ст.ст.33,34,43,49,75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Зіко" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Мізунь" про стягнення заборгованості в розмірі 206 662,97 грн., з яких: 143 886,59грн. - основного боргу, 62 776,38грн. - пені - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Мізунь", вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область, 77543 (код ЄДРПОУ 32149452) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Зіко", вул.Левинського, 10а,м. Івано-Франківськ,76000 (код ЄДРПОУ 30983831) 143 886,59грн. (сто сорок три тисячі вісімсот вісімдесят шість грн. 59коп.) основного боргу, 62 776,38грн. (шістдесят дві тисячі сімсот сімдесят шість грн. 38коп.) пені, 3 100,00грн. (три тисячі сто грн. 00коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.10.16

Суддя Булка В.І.