Рішення

від 29.08.2016 по справі 910/11910/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016Справа №910/11910/16

За позовом Комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний дитячий санаторій"

до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Іщенко Л.О. - за довіреністю від 29.08.2016 року;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 29 серпня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний дитячий санаторій" (позивач) до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (відповідач) про стягнення 98 991,04 грн. основного боргу, 38 426,02 грн. інфляційних втрат, 3 840,31 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору № 4 про надання послуг з обслуговування обладнання від 01.12.2006 року.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав проти позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/11910/16. Розгляд справи призначено на 25.07.2016р року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 року розгляд справи відкладено на 29.08.2016 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2006 року Комунальним закладом Київської обласної ради "Київським обласним санаторним комплексом" (виконавець), яке змінило найменування на Комунальний заклад Київської обласної ради "Київський обласний дитячий санаторій", та Закритим акціонерним товариством "Телесистеми України" (замовник), яке змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Телесистеми України", укладено Договір № 4 про надання послуг з обслуговування обладнання (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору замовник передає, а виконавець приймає на утримання та обслуговування телекомунікаційне обладнання замовника згідно його переліку та місць утримання, які зазначені у додатку до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 1.2. Договору перелік та дата передачі виконавцю конкретного обладнання на утримання та обслуговування виконавцю зазначається сторонами в акті (актах) прийому-передачі обладнання на обслуговування (акт готовності), що є підставою для визначення початку надання виконавцем послуг щодо конкретного обладнання.

Вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику за цим договором, вказується сторонами в додатку №1 до Договору (п. 3.1. Договору).

Як вбачається із матеріалів справи сторонами підписано додаток № 1 до Договору, яким визначено вартість послуг у розмірі 3 500,00 грн. щомісячно.

Додатковою угодою № 2 від 01.06.2014 року сторонами вирішено встановити вартість послуг у розмірі 4 500,00 грн. за місяць.

У п. 3.3. Договору сторони передбачили, що нарахування сплати за послуги починаються з дати підписання сторонами акту прийому-передачі обладнання обслуговування (акт готовності) продовжується до моменту вивозу замовником обладнання з місця його утримання.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що щомісячно, до 10-го числа місяця, наступного за звітним (місяцем оплати) виконавець надає замовнику два примірники акту здачі-приймання наданих послуг, що підписуються уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 3.5. Договору послуги оплачуються замовником на підставі акту здачі-приймання наданих послуг і рахунку на оплату послуг протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг та отримання відповідного рахунку.

Згідно з п. 3.6.3 Договору вартість електроенергії сплачується окремо на підставі рахунку виконавця у строки, встановлені на оплату послуг.

Відповідно до пункту 2.2.3. Договору замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати встановлені договором платежі.

Строк дії Договору становить з дати укладення до 30.11.2007 року з можливістю подальшої пролонгації. За місяць до закінчення строку дії договору, сторона, яка бажає припинити його дію або продовжити її з коригуванням умов договору повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, договорі вважається продовженим на кожний наступний аналогічний попередньому термін (п. 7.1. Договору).

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами здачі-приймання наданих послуг від 23.12.2015 року на суму 17 564,54 грн., від 30.01.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 27.02.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 31.03.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 30.04.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 29.05.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 30.06.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 31.07.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 31.08.2015 року на суму 5 000,00 грн., 30.09.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 30.10.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 30.11.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 31.12.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 29.01.2016 року на суму 5 000,00 грн., від 29.02.2016 року на суму 5 000,00 грн., від 31.03.2016 року на суму 5 000,00 грн., від 29.04.2016 року на суму 5 000,00 грн., від 31.05.2016 року на суму 5 000,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов Договору №4 про надання послуг з обслуговування обладнання від 01.12.2006 року щодо оплати наданих послуг, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 98 991,04 грн. основного боргу, 38 426,02 грн. інфляційних втрат, 3 840,31 грн. 3% річних.

Відповідач у своєму відзиві визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 98 991,04 грн., проте заперечує проти сум інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем, оскільки за його розрахунком стягненню підлягають 12 105,00 грн. та 1 617,53 грн. відповідно.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, позивач умови Договору щодо надання послуг з утримання та обслуговування телекомунікаційного обладнання виконав, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами здачі-приймання наданих послуг від 23.12.2015 року на суму 17 564,54 грн., від 30.01.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 27.02.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 31.03.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 30.04.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 29.05.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 30.06.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 31.07.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 31.08.2015 року на суму 5 000,00 грн., 30.09.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 30.10.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 30.11.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 31.12.2015 року на суму 5 000,00 грн., від 29.01.2016 року на суму 5 000,00 грн., від 29.02.2016 року на суму 5 000,00 грн., від 31.03.2016 року на суму 5 000,00 грн., від 29.04.2016 року на суму 5 000,00 грн., від 31.05.2016 року на суму 5 000,00 грн.

Проте відповідач всупереч п.п. 3.5., 3.6. Договору своє зобов'язання з оплати вартості наданих послуг з утримання та обслуговування телекомунікаційного обладнання та сплати вартості електроенергії в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 98 991,04 грн., що було визнано відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що строк оплати вартості наданих послуг згідно умов Договору настав, доказів оплати таких послуг в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з останнього 98 991,04 грн. (вартість послуг за період з січня 2014 року по травень 2016 року) основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 38 426,02 грн. інфляційних втрат та 3 840,31 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у своєму відзиві зазначив про неправильність на його думку нарахування позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку із чим надав власний розрахунок, за яким стягненню підлягають 12 105,00 грн. та 1 617,53 грн. відповідно.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3% річних позивача, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі 9 092,97 грн. інфляційних втрат та 1 857,09 грн. 3% річних.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 7, ідентифікаційний код 22599262) на користь Комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний дитячий санаторій" (08296, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Ворзель, вулиця Чкалова, будинок 7, ідентифікаційний код 22200260) грошові кошти: 98 991,04 грн. (дев'яносто вісім дев'ятсот дев'яносто одна гривня 04 копійки) основного боргу, 9 092,97 грн. (дев'ять тисяч дев'яносто дві гривні 97 копійок) інфляційних втрат та 1 857,09 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят сім гривень 09 копійок) грн. 3% річних та 1 649,12 грн. (одна тисяча шістсот сорок дев'ять гривень 12 копійок) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити сторонам у справі № 910/11910/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 23.09.2016 року.

СуддяЮ.В. Цюкало