Рішення

від 11.10.2016 по справі 910/13577/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016Справа №910/13577/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-ПАУЕР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СТАР ІНВЕСТ"

про стягнення заборгованості

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Карпенко Н.П. - за довіреністю;

від відповідача: Петрова О.О. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Є-ПАУЕР" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СТАР ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 38/06-15 від 02.06.15 р.

Ухвалою від 27.07.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.09.2016 р.

05.09.16р. через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому повідомив про сплату 52 473,38 грн. основного боргу.

Ухвалою від 06.09.2016 р. розгляд справи було відкладено на 27.09.2016 р.

Судове засідання 27.09.2016 р. не відбулося.

Ухвалою від 28.09.2016 р. продовжено строк розгляду справи відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було призначено на 04.10.2016 р.

Судове засідання 04.10.2016 р. не відбулося.

Наступне судове засіданні призначено на 11.10.16р.

В судовому засіданні 11.10.16 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.15р. між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки № 38/06-15. Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 4.1. договору, покупець зобов'язується сплатити товар протягом 30 (тридцяти) календарних дні з моменту отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Є-ПАУЕР виконало свої зобов'язання по Договору, проте, відповідач свої зобов'язання виконав не належним чином, здійснивши оплату після порушення провадження по справі - 26.08.16р.

Позивачем у позові заявлено до стягнення суму у розмірі 69 033,87 грн. основного боргу, відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 52 473,38 грн. Представник позивача в судовому засіданні, не заперечила та не спростувала, що сума основного боргу за договором поставки № 38/06-15 від 02.06.15р. складає 52 473,38 грн. Доказів поставки товару на суму, яка заявлена в позові, суду не надано.

Оскільки сума основного боргу у розмірі 52 473,38 грн. була погашена відповідачем після порушення провадження у справі, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В решті позову належить відмовити.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 9.3 Договору поставки за несвоєчасну оплату за Товари, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача, відповідачу за порушення зобов'язань по поставці товару нараховано пеню у розмірі 138 975,69 грн.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до 2.5. Постанови пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції

Враховуючи вищевикладено, суд приймає до уваги розрахунок пені відповідач, за яким стягненню з відповідача підлягає сума пені у розмірі 7 556,96 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Стар Інвест (03187, Київ, вул..Академіка Заболотного, буд.48; код ЄДРПОУ 39076302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Є-Пауер (03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд.17; код ЄДРПОУ 39730894) 7 556 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 96 коп. пені та 113 (сто тринадцять) грн. 35 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 52 473,38 грн. провадження у справі припинити.

4. Врешті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.10.2016р.

Суддя І.О.Домнічева