Рішення

від 05.10.2016 по справі 911/1938/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016Справа №911/1938/16

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Сі Гейт ЛТД

до Приватного підприємства Компанія Індустріальний альянс

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Тиханський М.О. - за довіреністю від 16.09.2016 року;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 05 жовтня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю Сі Гейт ЛТД (позивач) до Приватного підприємства Компанія Індустріальний альянс (відповідач) про стягнення 90 205,93 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 1 від 12.01.2016 року.

Разом з позовом позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на грошові кошти відповідача в розмірі 90 205,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №911/1938/16. Розгляд справи призначено на 20.07.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 року розгляд справи відкладено на 22.08.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 року розгляд справи відкладено на 21.09.2016 року.

У судове засідання, призначене на 21.09.2016 року, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року розгляд справи відкладено на 05.10.2016 року.

В судове засідання, призначене на 05.10.2016 року з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Сі Гейт Лтд (експедитор) та Приватним підприємством Компанія Індустріальний Альянс (клієнт) укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів територією України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг клієнту за угодою сторін.

Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що під кожне конкретне перевезення клієнт надає експедитору письмову заявку, в якій зазначає найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоотримувача та іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. Заявка подається за 2 тижні до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення. Термінові заявки приймаються при наявності організаційних і провізних можливостей.

14.01.2016 року сторонами укладено заявку № 1 до Договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 1 від 12.01.2016 року (далі - заявка).

Відповідно до п. 1.1. Заявки сторони погодили перелік послуг, що надаються експедитором і умови ТЕО вантажів клієнта, згідно з умовами договору:

Морська доставка вантажу в контейнері за маршрутом Порт завантаження Одеса - порт розвантаження Бусан Автомобільна доставка вантажу в контейнері за маршрутом Пункт відправки м. Олевськ - пункт доставки Типорозмір і № контейнера 40 HS GESU 5177930, TREU 7467592 Вид (небезпечний/ненебезпечний) і найменування вантажуНенебезпечний/пиломатеріали Організація ТЕО вантажів клієнтаОрганізація вантажно-розвантажувальних робіт, організація зберігання вантажу на території морських портів, проведення внутрішньопортового експедирування вантажів клієнта (проходження внутрішньопортових формальностей необхідних для отримання дозволу на вивезення вантажу), інші послуги Сторони погодили, що вартість послуг експедитора по транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів клієнта за два контейнери складає 93 748,78 грн. (п. 1.2. Заявки).

Згідно з п. 1.7. Заявки оплата вартості послуг здійснюється на підставі рахунка експедитора протягом 3 днів з моменту виставлення такого рахунку після видачі коносаментів.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 22.01.2016 року та видаткового ордеру № 1138910 контейнер № GESU5177930 завантажено відповідачем в м. Олевськ та 23.01.2016 року доставлено в Одеський морський торговельний порт (ТОВ Бруклін-Київ Порт ).

Згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 29.01.2016 року контейнер № TRLU7467592 завантажено відповідачем в м. Олевськ та 30.01.2016 року доставлено в Одеський морський торговельний порт (ТОВ Бруклін-Київ Порт ).

Перевезення вказаних контейнерів по маршруту порт Одеса (Україна) - порт Бусан (Республіка Корея) відбулось по коносаменту ОЕ0124423 на судні UASC JILFAR.

Контейнери з вантажем відповідача доставлено в порт призначення, що підтверджується інформацією з офіційного сайт судноплавної лінії CMA-CGM.

Позивачем направлено відповідачу рахунок на оплату № 2780 від 02.02.2016 року на суму 529,93 грн., рахунок на оплату № 2781 від 16.02.2016 року на суму 85 176,00 грн., рахунок на оплату № 3226 від 11.03.2016 року на суму 7 500,00 грн., які отримані останнім 31.05.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В подальшому відповідач звернувся до позивача із листом вих. № 1 від 21.04.2016 року, у якому просив надати оригінал коносаменту ОЕА0124423 та зобов'язується оплатити виставлені рахунки до 21.05.2016 року.

Відповідачем було частково оплачено ціну наданих послуг в розмірі 3 000,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення умов Договору № 1 на транспортно-експедиторське обслуговування № 1 від 12.01.2016 року, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 90 205,93 грн. заборгованості.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Умови договору морського перевезення, не викладені в коносаменті, обов'язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблено посилання на документ, в якому вони викладені (ст. 135 Кодексу торговельного мореплавства України).

Згідно з ч. 1 ст. 137 Кодексу торговельного мореплавства України після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.

Як встановлено судом, позивачем надано відповідачу послуги з транспортного-експедиторського обслуговування, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 22.01.2016 року, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 29.01.2016 року, коносаментом ОЕ0124423, інформацією з офіційного сайт судноплавної лінії CMA-CGM та підтверджено листом відповідача вих. № 1 від 21.04.2016 року.

Крім того, позивачем надано роздруківку з електронної пошти, згідно з якою з електронної адреси позивача на електронну адресу відповідача, які вказані в Договорі № 1 на транспортно-експедиторське обслуговування № 1 від 12.01.2016 року, направлявся лист OAE0124423 (номер коносамента) / SWB / 15384 з прикріпленим файлом формату pdf., у якому за твердженням позивача було надіслано відповідачу коносамент № OAE0124423 в електронному вигляді, що не суперечить вимогам договору.

Також позивачем надано роздруківку з сайту www.cgm.com , у якій зазначено що 09.09.2016 року контейнер з товаром було передано вантажоодержувачу і в цей же день повернуто порожнім.

Наведені обставини, щодо надіслання позивачем відповідачу коносаменту та щодо отримання вантажу вантажоодержувачем, з урахуванням відсутності будь-яких заперечень та спростувань з боку відповідача, а також з урахуванням наведених вище обставин справи та доказів в сукупності, суд вважає доведеними.

Доказів оплати наданих послуг відповідачем суду не надано.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що строк оплати послуг згідно умов Договору настав, доказів оплати таких послуг станом на день розгляду справи відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з останнього 90 205,93 грн. заборгованості з розрахунку (529,93 грн. + 85 176,00 грн. + 7 500,00 грн.) (ціна наданих послуг) - (3 000,00 грн.) (сума оплачена відповідачем) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову ").

Враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується вжиття певного заходу до забезпечення позову, суд дійшов висновку, що достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі відсутні, що зумовлює відхилення відповідної заяви позивача.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "КОМПАНІЯ "ІНДУСТРІАЛЬНИЙ АЛЬЯНС" (02094, м. Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 27-А, ідентифікаційний код 33884794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ГЕЙТ ЛТД" (65003, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Церковна, будинок 19, ідентифікаційний код 38227373), грошові кошти: 90 205,93 грн. (дев'яносто тисяч двісті п'ять гривень 93 копійки) заборгованості та 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 13.10.2016 року.

Суддя Ю.В. Цюкало