Рішення

від 04.10.2016 по справі 910/11901/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2016Справа №910/11901/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вотерінж

про стягнення 160 104,08 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

Від позивача - Шлей І.О., представник за довіреністю;

Від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вотерінж : 84 190,92 грн. боргу за поставлений товар, 35 071,38 грн. неустойки, 11 495,25 грн. інфляційних втрат, 29 346,53 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого товару за договором поставки від 18.05.2015 №362.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявні оригінали поштових відправлень, з яких слідує, що поштова кореспонденція з ухвалами суду про призначення судових засідань була вручена відповідачу 28.09.2016, 08.09.2016, 29.07.2016.

Письмового відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Ухвалою суду від 06.09.2016 за клопотанням представника відповідача на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи.

Клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи, подане 20.09.2016, судом не задоволено, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 за клопотанням відповідача вже продовжено розгляд справи на 15 днів.

Отже, зважаючи на те, що відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи в черговий раз та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вотерінж (Покупцем) було укладено договір №362 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (надалі Товар ), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими Сторонами в Рахунках - фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору сторони домовились, що поставка товару буде здійснюватись партіями на підставі замовлень Покупця. Пунктом 4.4 Договору погоджено, що поставка партії товару повинна супроводжуватись передачею Покупцю накладної Постачальника. Згідно з п. 4.7 Договору датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата накладної Постачальника, що передається Покупцю.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору, Постачальником було виконано свої зобов'язання та поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних: №ЕТП СК1905/015 від 19.05.2015; №ЕТП СК1905/016 від 19.05.2015; ЕТП СК 1905/017 від 19.05.2015; ЕТП СК 1905/018 від 19.05.2015; ЕТП СК2205/021 від 22.05.2015; ЕТП КВ2206/023 від 22.06.2015; ЕТП КВ2506/002 від 25.06.2015; ЕТП КВ2606/028 від 26.06.2015; ЕТП КВ1908/020 від 19.08.2015; ЕТП КВ0409/013 від 04.09.2015.

Жодних недоліків при прийманні товару Покупцем не виявлено.

Отже, судом встановлено, що Позивач належним чином виконав умови Договору та поставив відповідачу товар на загальну суму 417 058,94 грн.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в Специфікації, в порядку передбаченому даним договором.

Матеріали справи свідчать про те, що після отримання товару відповідачем було здійснено часткові оплати поставленого товару, у зв'язку з чим станом на 17.06.2016 (день подання позовної заяви) за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 84 190,92 грн.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, оскільки Позивач поставив товар, а Відповідач отримав товар згідно з вищевказаними видатковими накладними, то у Відповідача виник обов'язок щодо його оплати.

Строк виконання обов'язку Відповідачем щодо оплати поставленого товару є таким, що настав, відповідно до умов п. 5.1 Договору.

Однак, в порушення зазначених вище приписів відповідач взяті на себе зобов'язання оплатити товар в повному обсязі не виконав.

При розгляд справи по суті, судом встановлено, що відповідачем після порушення провадження у справі сплачено згідно договору 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №109 від 12.09.2016.

Відповідно до пункту 1-1 статі 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів (5000,00 грн.) не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмета спору саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.

Отже, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача решти суми основного боргу підлягають задоволенню судом частково в розмірі 79 190,92 грн.

Позивачем також нарахована до стягнення пеня в розмірі 35 071,38 грн.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до п. 8.3 Договору у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару Постачальник має право стягнути з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

У силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, сторонами у п. 8.3 погоджено інший період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом враховано, що Позивачем нараховується пеня за прострочення виконання відповідачем оплати за видатковою накладною №ЕТП КВ0409/013 від 04.09.2015 з врахуванням здійснених часткових відповідачем проплат.

Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, відповідно до розрахунку позивача, дійшов висновку про задоволення стягнення пені у загальному розмірі 35 071,38 грн.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 11 495,25 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536, п. 5 ст. 694 ЦК України та п. 8.4 Договору в розмірі 29 346,53 грн.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції в порядку статті 625 ЦК України є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань в розмірі 11 325,11 грн. Отже вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Частиною 2 статті 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором встановлено, зокрема, пп. 8.4 у випадку прострочення Покупцем термінів оплати поставленого йому товару, Постачальник, згідно ч. 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, має право стягнути з Покупця проценти за користування чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.

Відповідно до п. 6.1., 6.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 25% за користування чужими грошовими коштами в розмірі 29 346,53 грн.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вотерінж (03057, м. Київ, вул. Желябова, буд. 8/4, ідентифікаційний код 37933132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт (93009, м. Рубіжне, вул. Трудова, буд. 1, ідентифікаційний код 33090871) 79 190 (сімдесят дев'ять тисяч сто дев'яносто) грн. 92 коп. основного боргу, 35 071 (тридцять п'ять тисяч сімдесят одну) грн. 38 коп. пені, 11 325 (одинадцять тисяч триста двадцять п'ять) грн. 11 коп. інфляційних втрат, 29 346 (двадцять дев'ять тисяч триста сорок шість) грн. 53 коп. 25% річних, 2 399 (дві тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті в задоволенні позову відмовити.

Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вотерінж 5 000,00 грн. основного боргу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.10.2016

Суддя І.І. Борисенко