Рішення

від 06.10.2016 по справі 911/2564/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2016 р. Справа № 911/2564/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіс»

про стягнення 553 458,21 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №56/КАМ/Ю від 21.01.2016);

від відповідача не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіс» (далі - відповідач) про стягнення 553 458,21 грн заборгованості, з яких: 471 539,01 грн основного боргу, 31 915,42 грн пені, 47 153,90 грн штрафу та 2 849,88 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки м'яса птиці №180/2015/КАМ/М від 26.02.2015 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2016 порушено провадження у справі № 911/2564/16, розгляд справи призначено на 15.09.2016.

06.09.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання від 06.09.2016 (вх. №18130/16 від 06.09.2016), згідно якого просив долучити до матеріалів справи документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2016 розгляд справи відкладено на 06.10.2016.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

У судовому засідання 06.10.2016 представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача у судове засідання 06.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віталіс» (покупець) було укладено договір поставки м'яса птиці №180/2015/КАМ/М, згідно якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник взяв на себе зобов'язання здійснити поставку товару та передати його у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити поставлений постачальником товар.

Відповідно до п. 3.2 договору предметом договору є м'ясо птиці (товар), що поставляється у кількості, асортименті і цінах, зазначених у видаткових (товарно-транспортних) накладних, що виписуються на кожну окрему партію товару.

Згідно п. 4.1 договору кількість та асортимент товару, адреси та дата поставки кожної окремої партії, що поставляється згідно договору, погоджується сторонами у замовленнях та визначаються у видаткових (товарно-транспортних) накладних, що оформлюються на кожну окрему партію товару.

Пунктами 6.2, 6.3 договору визначено, що ціна договору складається з вартості поставленого товару протягом строку дії договору.

Вартість товару визначається з урахуванням податку на додану вартість на підставі прайс-листів постачальника та вказується у видаткових (товарно-транспортних) накладних на кожну партію товару.

Відповідно до п. 6.5 договору покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість поставленої партії товару протягом 7 календарних днів з дати виписки видаткової (товарно-транспортної) накладної.

Згідно п. 11.1, 11.2 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання, то договір вважатиметься пролонгованим на 1 рік. Кількість таких однорічних пролонгацій договору є необмеженою.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 593 301,50 грн, що підтверджується видатковими накладними №КА-00024271 від 16.05.2016 на суму 129 956,80 грн, №КА-00024642 від 18.05.2016 на суму 107 443,58 грн, №КА-00024847 від 19.05.2016 на суму 58 764,40 грн, №КА-00025323 від 21.05.2016 на суму 94 106,82 грн, №КА-00025498 від 23.05.2016 на суму 101 060,86 грн, №КА-00026135 від 25.05.2016 на суму 1 517,06 грн, №КА-00026140 від 25.05.2016 на суму 100 451,98 грн, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Всупереч вимогам договору, відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар, сплативши при цьому 121 762,49 грн, в зв'язку з чим у відповідача, станом на дату розгляду справи, виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 471 539,01 грн.

06.06.2016 позивач на адресу відповідача направив претензію №118, згідно якої просив сплати заборгованість у розмірі 501 539,01 грн.

Зазначена претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Предметом позову є вимоги позивача про стягнення 471 539,01 грн основного боргу, 31 915,42 грн пені, 47 153,90 грн штрафу та 2 849,88 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи та не спростовано відповідачем, вимога позивача про стягнення 471 539,01 грн основного боргу за поставлений згідно договору поставки м'яса птиці №180/2015/КАМ/М від 26.02.2015, товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання згідно договору поставки м'яса птиці №180/2015/КАМ/М від 26.02.2015, позивач просить суд за період з 24.05.2016 по 10.08.2016 стягнути з відповідача 31 915,42 грн пені.

Відповідно до п. 9.2.1 договору за порушення строків оплати товару, визначених п. 6.5 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару. Пеня нараховується протягом 10 років з дня, наступного за днем порушення покупцем свого зобов'язання. До закінчення спливу зазначених 10 років нарахування пені припиняється лише внаслідок виконання зобов'язання покупцем.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 24.05.2016 по 10.08.2016 становить загалом 32 015,82 грн. Отже, вимога про стягнення 31915,42 грн пені підлягає задоволенню повністю, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 47 153,90 грн, передбачений п. 9.2.3 договору поставки м'яса птиці №180/2015/КАМ/М від 26.02.2015.

Відповідно до п. 9.2.3 договору за порушення строків оплати товару, визначених п. 6.5 договору, понад 5 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару. Сторони погодили збільшити строк позовної давності для стягнення штрафу, за домовленістю сторін зазначений строк становить 10 років.

Суд встановив, що зазначені в п. 9.2.3 договору поставки м'яса птиці №180/2015/КАМ/М від 26.02.2015 10% від вартості неоплаченого товару за своєю правовою природою є штрафом.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також те, що відповідач порушив умови договору, заборгованість з оплати товару складає більше ніж 5 днів, штраф у розмірі 47 153,90 грн, відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 47 153,90 грн штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати товару згідно з договором поставки м'яса птиці №180/2015/КАМ/М від 26.02.2015, позивачем за період з 24.05.2016 по 10.08.2016 нараховано 2 849,88 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку 3 % річних, арифметично вірний розрахунок 3 % річних за період з 24.05.2016 по 10.08.2016 складає 2 857,71 грн 3 % річних. Відтак, вимога позивача про стягнення 2 849,88 грн 3% річних підлягає задоволенню повністю, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 471 539,01 грн основного боргу, 31 915,42 грн пені, 47 153,90 грн штрафу та 2 849,88 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню в повністю.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіс» (07350, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 36832911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський район, с. Гаврилівка; ідентифікаційний код 30160757) 471 539 (чотириста сімдесят одну тисячу п'ятсот тридцять дев'ять гривень) 01 коп. основного боргу, 31 915 (тридцять одну тисячу дев'ятсот п'ятнадцять гривень) 42 коп. пені, 47 153 (сорок сім тисяч сто п'ятдесят три гривні) 90 коп. штрафу, 2 849 (дві тисячі вісімсот сорок дев'ять гривень) 88 коп. 3 % річних та 8 301 (вісім тисяч триста одну гривню) 87 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 17.10.2016

Суддя В.М. Антонова