Рішення

від 10.10.2016 по справі 914/516/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016р. Справа№ 914/516/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ», м.Львів

про стягнення 68375,11грн.

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Сухович Ю.О.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ», м.Львів про стягнення 68375,11грн., з яких 22607,67грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 41460,94грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4306,50грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Ухвалою суду від 25.02.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.03.2016р. Ухвалою суду від 09.03.2016р. розгляд справи відкладено на 30.03.2016р. у зв'язку з неявкою відповідача. Ухвалою суду від 30.03.2016р. розгляд справи відкладено на 25.04.2016р., беручи до уваги подане відповідачем клопотання. Ухвалою суду від 25.04.2016р. за клопотанням позивача строк вирішення спору продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 11.05.2016р. Ухвалою суду від 11.05.2016р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, у склад колегії увійшли головуючий суддя Щигельська О.І., судді: Кітаєва С.Б., Сухович Ю.О. Ухвалою суду від 16.05.2016р. вказаною колегією суддів справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.06.2016р. Ухвалою суду від 06.06.2016р. розгляд справи відкладено на 04.07.2016р. у зв'язку з неявкою сторін. Ухвалою суду від 04.07.2016р. за клопотанням представника відповідача строк вирішення спору продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 20.07.2016р.

У зв'язку з відпусткою судді Сухович Ю.О., що унеможливила її участь в судовому процесі, 19.07.2016р. проведено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого у склад колегії увійшов суддя Петрашко М.М. Ухвалою суду від 20.07.2016р. розгляд справи в новому складі колегії суддів відкладено на 15.08.2016р.

У зв'язку з відпусткою суддів Кітаєвої С.Б. та Петрашка М.М., що унеможливила їх участь в судовому процесі, 15.08.2016р. проведено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого у склад колегії увійшли судді Мазовіта А.Б. та Сухович Ю.О.

Ухвалою суду від 15.08.2016р. справу прийнято вказаною колегією суддів до провадження та відкладено її розгляд на 10.10.2016р.

Суд роз'яснює представнику позивача права, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 10.10.2016р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях (вх.№20044/16 від 11.05.2016р.). Ствердив, зокрема, що позивачем та відповідачем - ТзОВ «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ» у червні 2011 року підписано Заяву про відкриття поточного рахунка та картку зі зразками підписів і відбитка печатки, яка разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, що розміщені на офіційному сайті позивача, складають договір банківського обслуговування, на виконання умов якого банком встановлено відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта. Внаслідок порушення зобов'язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідача виникла заборгованість. У липні 2014 року рішенням господарського суду, серед іншого, присуджено до стягнення із ТзОВ «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ» 43500,00грн. заборгованості за кредитом. Однак, відповідачем таку заборгованість не погашено, відтак, станом на 01.02.2016р. у нього виникла заборгованість, окрім встановленої вищезазначеним рішенням суду, в розмірі 22607,67грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 41460,94грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4306,50грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, що й зумовило звернення до суду із позовною заявою. Просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 10.10.2016р. повторно не забезпечив, витребуваних судом документів не подав, вимог ухвал суду не виконав, поважності причин неявки суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином. До матеріалів справи долучено відзив ТзОВ «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ» (вх.№17913/16 від 25.04.2016р.), в якому проти позову заперечено з огляду на безпідставність позовних вимог, зважаючи на рішення господарського суду, прийняте раніше.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (позивач по справі, банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ» (відповідач по справі, клієнт за договором) 15.06.2011р. підписано Заяву про відкриття поточного рахунка та картку зі зразками підписів і відбитка печатки.

Підписавши цю заяву відповідач погодився із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (далі - Умови та Правила), що розміщені на офіційному сайті позивача в мережі інтернет, Тарифами банку, які разом із вказаною заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування (далі - договір).

У Заяві зазначено, що під час укладення договорів, а також додаткових угод до них, банк і клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи, уповноваженої підписувати договори й угоди до них від імені банку, здійсненого за допомогою засобів копіювання.

Також, згідно з п.3.2.1.1.16 Умов та Правил, при укладенні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою чи електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів і угод в письмовій формі.

Законом України «Про електронний цифровий підпис», а саме ст.3, визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) та не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму, а ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовились укласти договір в певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

У Заяві також зазначено, що своїм підписом відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_2 - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією / узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку або інший інтернет- / SMS-ресурс, зазначений банком.

У Заяві визначено, що банк, за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті позивача, які разом із цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

Згідно з п.3.2.1.1.1 Умов та Правил, кредитний ліміт на поточний рахунок (надалі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Відповідно до договору відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26003060747093 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та Правилами надання банківських послуг. Згідно з п.3.2.1.1.6. Умов та Правил, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому цими умовами, на що клієнт висловлює свою згоду.

Довідкою вих.№08.7.0.0.0/160209091636 від 09.02.2016р. підтверджуються наступні розміри кредитних лімітів, встановлених для ТзОВ «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ»: з 15.06.2011р. - 3800,00грн., з 30.01.2012р. - 15000,00грн. та з 17.08.2012р. - 43500,00грн.

Умовами та Правилами, а саме п.3.2.1.1.3, встановлено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди. Згідно з п.3.2.1.1.8 Умов та Правил, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт- банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі угода). При належному виконанні клієнтом зобов'язань, передбачених «Умовами та правилами надання банківських послуг», за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк.

Розділом 3.2.1.4 Умов та Правил, визначено і затверджено порядок розрахунків, згідно з яким за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п.3.2.1.4.1).

Відповідно до положень закріплених у цьому розділі, зокрема, п.п.3.2.1.4.1-3.2.1.4.4, 3.2.1.4.9, 3.2.1.4.10, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню.

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та Правилами, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількістю днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Згідно з п.3.2.1.4.4 Умов та Правил, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до умов договору 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та Правилами.

Відповідно до п.3.2.1.2.3.4 Умов та Правил, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого цими Умовами та Правилами, банк, серед іншого, має право, змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

Умовами та Правилами, а саме п.3.2.1.5.1, передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, передбачених відповідними пунктами цих Умов та Правил, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, вказаному в п.3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з п.3.2.1.5.4 Умов та Правил, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачений п.3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Суд звертає увагу на те, що рішенням господарського суду Львівської області від 23.07.2014р. по справі №914/1902/14, що набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено повністю та стягнуто з ТзОВ «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ» на його користь 43500,00грн. заборгованості за кредитом, 17458,00грн. заборгованості по процентам, 5874,05грн. пені, 4474,33грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1827,00 грн. судового збору.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які би свідчили про виконання вказаного рішення суду. ПАТ КБ «Приватбанк» надіслано на адресу відповідача претензію від 15.01.2016р. (вих.№10615LVL9S0BO), в якій просить негайно погасити прострочену заборгованість в розмірі 138743,89грн. З матеріалів справи не вбачається, що позивачем отримано відповідь на вказану претензію.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором, а саме тих, що стосуються обслуговування кредитних лімітів, а також вищезазначеного судового рішення, ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду із позовною заявою про стягнення з ТзОВ «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ» 22607,67грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 41460,94грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4306,50грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як встановлено ч.2 ст.345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч.ч.1,2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. А відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ» неодноразово протягом 2011-2013 років використовувались кредитні кошти та виконувались умови договору банківського обслуговування. Однак, починаючи з травня 2013 року відповідачем прострочено та на момент вирішення спору по суті не повернуто надані банком кредитні кошти, не сплачено передбачені договором відсотки за користування кредитом та не сплачено пеню, нараховану за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання, в тому числі й присуджену до стягнення рішенням господарського суду Львівської області від 23.07.2014р. по справі №914/1902/14, що набрало законної сили. На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи долучено банківські виписки за період з 15.06.2011р. по 01.02.2016р., а також повідомлення ПАТ КБ «Приватбанк» (вх.№8507/16 від 01.03.2016р.), в якому зазначено, що після подання позовної заяви до суду заборгованість по кредиту не погашалась, а загальна сума боргу збільшилась.

Суд звертає увагу на те, що згідно зі ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, винесення судом рішення про стягнення боргу не є підставою припинення грошового зобов'язання, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 14.11.2011 року по справі №3-116гс11.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши долучені до позовної заяви розрахунки заборгованості, суд, зважаючи на те, що рішенням господарського суду Львівської області від 23.07.2014р. по справі №914/1902/14, що набрало законної сили, стягнуто з ТзОВ «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором, що існувала станом на 14.03.2014р., а до стягнення у цій справі заявлено 22607,67грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 41460,94грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 4306,50грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, нарахованих за період з 15.03.2014р. по 01.02.2016р., приходить до висновку, що позов обґрунтований поданими доказами та відповідачем не спростований, а відтак, підлягає до задоволення в повному обсязі.

Щодо зауважень відповідача про те, що позивачем пропущено встановлений законом строк позовної давності до вимог про стягнення пені, суд зазначає, що відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як визначено ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до п.21 ч.2 ст.258 ЦК України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Як визначено ст.260, ч.1 ст.261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з ч.ч.2, 3, 4 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відтак, суд приходить до висновку, що приєднання відповідача до Умов та Правил, свідчить про погодження сторонами більш тривалого строку позовної давності, оскільки п.3.2.1.5.7 Умов та Правил встановлено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю в 5 років. З огляду на вищенаведене, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог про стягнення пені та відмови у задоволенні позову в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо заявленого у відзиві на позовну заяву (вх.№17913/16 від 25.04.2016р.) клопотання ТзОВ «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ» про зменшення розміру пені, суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.17.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Як на виняткові обставини відповідач, у поданому ним відзиві, посилається на те, що рішенням господарського суду Львівської області від 23.07.2014р. по справі №914/1902/14 вже стягувалась пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Судом зверталась увага на те, що наявність судового рішення, яким встановлено наявність заборгованості, не припиняє зобов'язань сторін за договором. Як вже зазначалось, нарахування штрафних санкцій по вказаній справі проведено за період по 14.03.2014р., а до стягнення у справі №914/516/16 заявлено пеню, нараховану з 15.03.2014р. по 01.02.2016р. Також суд відхиляє твердження ТзОВ «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ» про те, що заявлений до стягнення розмір пені не співрозмірний із розміром заборгованості, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які би свідчили про те, що відповідачем вживаються заходи до погашення заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк», що виникла ще у 2013 році внаслідок неналежного виконання ТзОВ «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ» взятих на себе за договором зобов'язань із повернення кредиту та оплати за користування кредитними коштами. Відтак, суд вважає за необхідне у задоволенні вказаного клопотання відмовити з огляду на його безпідставність.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ» (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 37741035) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50; код ЄДРПОУ 14360570) 22607,67грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 41460,94грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4306,50грн. заборгованість по комісії за користування кредитом та 1378,00грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 13.10.2016р.

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Сухович Ю.І.