Постанова

від 11.10.2016 по справі 922/2792/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа № 922/2792/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Счастлива Я.О. - за довіреністю від 27.05.2016р. № 40-2310/129;

від відповідача - Буяновська Т.С. - за довіреністю від 18.08.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну Харківського обласного клубу альпіністів (вх.№2434 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі №922/2792/15,

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,

до Харківського обласного клубу альпіністів, м. Харків,

про стягнення 37215,44 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Харківського обласного клубу Альпіністів (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях,32, літера "А-2", код ЄДРПОУ 14058227) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) загальну суму заборгованості у розмірі - 37 215,44 грн. (заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань у сумі 29669,77 грн. та пеня у сумі 2718,05 грн., 3% річних у сумі 290,41 грн., інфляційні витрати у сумі 4537,21 грн.), а також суму судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Харківський обласний клуб альпіністів з зазначеним рішенням не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі № 922/2792/15 та прийняти нове рішення, яким Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" в позові до Харківського обласного клубу альпіністів, м. Харків, про стягнення 37215,44 грн. відмовити; стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Харківського обласного клубу альпіністів м. Харків витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2009,00 грн.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог відповідач посилається на помилковість висновку місцевого господарського суду щодо наявності заборгованості з його боку в період з лютого 2014 року по березень 2015 року за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2010р. № 12084 у сумі 29669,77 грн. На підтвердження виконання Харківським обласним клубом альпіністів зобов'язань за укладеним між сторонами договором за спірний період в повному обсязі до суду апеляційної інстанції надано засвідчені копії платіжних документів з обґрунтуванням неможливості їх подання суду першої інстанції через необізнаність останнього про розгляд справи № 922/2792/15.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2016р. апеляційну скаргу Харківського обласного клубу альпіністів на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. прийнято до провадження.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2016р. у зв'язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Шевель О.В.

У відзиві на апеляційну скаргу КП "Харківські теплові мережі" (вх.№ 10245 від 10.10.2016р.) вказує на наявність заборгованість Харківського обласного клубу альпіністів перед позивачем в розмірі 29669,77 грн. за інший період, ніж той, який визначений в позовній заяві. На підтвердження вказаної обставини надано акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за місяцями за поставлену теплову енергію гарячій воді.

Відповідачем також надано акт взаєморозрахунків між сторонами договору від 01.11.2010р. № 12084 в період з 2012 року по 2016 рік (вх.№ 10260 від 11.10.2016р.).

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі № 922/2792/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" в позові в повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив відсутность основної заборгованості відповідача за спожиту ним теплову енергію в гарячій воді на час звернення з позовом до суду, питання щодо визначення належних до сплати штрафних санкції та стягнення інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне проведення оплати за договором від 01.11.2010р. залишив на вирішення суду.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, виходячи з явки в судове засідання представників сторін та викладення ними позицій щодо заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку за можливе закінчити розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківський обласний клуб альпіністів займає нежитлове приміщення у житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Данілевського, 38. Система опалення житлового будинку єдина з системою опалення приміщення, що займає відповідач та не має окремого теплового вводу. Постачання теплової енергії до приміщення відповідача здійснюється автоматично з постачанням теплової енергії до житлового будинку.

01.11.2010р. між Харківським обласним клубом альпіністів (іменований - "споживач") та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (іменоване - "теплопостачальна організація") укладено договір купівлі-продажу теплової елегії в гарячій воді, відповідно до п. 1 якого теплова організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібній йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року;

Кондиціювання - по мірі необхідності та наявності технічної можливості.

Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, вентиляція, гаряче водопостачання) згідно з додатком 4.

Згідно з п. 5.5 договору при відсутності приладів комерційного обліку або, якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінченні терміну дії повірки тощо) обсяг теплової енергії, який постачається споживачу в розрахунковому періоді, визначається теплопостачальною організацією розрахунковим способом.

КП "Харківські теплові мережі" здійснювало постачання теплової енергії на підставі Розпорядження про початок опалювального сезону 2013-2014p.p., 2014-2015p.p. та згідно договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2010р. №12084.

Позивач, вважаючи, що у Харківського обласного клубу альпіністів за спожиту в період з лютого 2014 року по березень 2015 року теплову енергію в гарячій воді виникла заборгованість у сумі 29669,77 грн., звернувся з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 275 та ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р. (далі - Правила), відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Відповідно до п. 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією встановлено, що споживач зобов'язаний дотримуватись вимог договору .

Розділом 6 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2010р. №12084 визначений порядок розрахунків за теплову енергію в гарячій воді.

Так, згідно з п.6.3 даного договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 6.4. договору передбачено, що споживач оплачує попередню оплату. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початку розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим при відсутності приладів комерційного обліку.

Умовами п. 4 додатку № 1 визначено розподіл теплової енергії по Гкал при середньомісячних температурах зовнішнього повітря. Відповідно до додатку № 4 до договору облік споживання теплової енергії здійснюється розрахунковим способом.

Факт користування тепловою енергією підтверджується актами на підключення/відключення споживача від 04.10.2013р. №173/1539, від 14.04.2014р. № 173/264, від 24.10.2014р. № 173/7, від 14.04.2015р. №173/5607 (а.с. 25-27).

Дані акти підписані та скріплені печатками представників позивача та балансоутримувача житлового будинку, в якому знаходяться приміщення відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами у справі, на виконання взятих на себе зобов'язань за договором, враховуючі додатки № 1,4 договору, позивачем здійснено поставку Харківському обласному клубу альпіністів у період з лютого 2014 року по березень 2015 року теплової енергії в гарячій воді на загальну суму 33701,26 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи рахунками-фактурами (а.с. 14-18).

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань з постачання теплової енергії, обумовлених договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію без будь-яких зауважень. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

На підтвердження проведення оплати за поставлену теплову енергію в гарячій воді відповідачем до господарського суду апеляційної інстанції надано засвідчені копії наступних розрахункових документів: за січень 2014 року - квитанцію від 11.12.2013р. на суму 6500,00 грн., від 29.01.2014р. на суму 5100 грн., за березень - квитанцію від 28.02.2014р. на суму 4000,00 грн., за квітень 2014 року - квитанцію від 14.03.2014р. на суму 990,00 грн., за жовтень - квитанцію від 11.11.2014р. на суму 1500,00 грн., за листопад - квитанцію від 25.12.2014р. на суму 5000,00 грн., за грудень 2014 року - квитанцію від 30.01.2015р. на суму 5000,00 грн., за січень 2015 року - квитанцію від 26.02.2015р. на суму 5000,00 грн., за лютий, березень 2015 року - квитанцію від 31.03.2015р. на суму 5000,00 грн., за березень 2015 року - квитанцію від 13.05.2015р. на суму 5000,00 грн., що разом складає 43090,00 грн.

Враховуючи, що Харківський обласний клуб альпіністів не приймав участі в розгляді справи в господарському суді першої інстанції, що підтверджується протоколами судових засідань у даній справі, а також відсутністю в матеріалах справи доказів, якими підтверджується обізнаність останнього про час та місце розгляду справи, що підтверджується повернутими на адресу суду копіями процесуальних документів, судова колегія вважає за можливе прийняти надані відповідачем документи в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в якості належних доказів у справі.

Надані відповідачем платіжні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема, посилання на періоди погашення заборгованості за отриману теплову енергію, у зв'язку з чим є належними доказами на підтвердження погашення заборгованості за договором від 01.11.2010р. № 12084, а також посилання на періоди погашення заборгованості за отриману теплову енергію.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надані Харківським обласним клубом альпіністів копії квитанцій від 02.09.2014р. № 62 на суму 2000,00 грн., від 25.09.2014р. № 33 на суму 1500,00 грн., від 27.06.2014р. № 4672.1035.1 на суму 2000,00 грн., від 08.05.2014р. № 7823.49.1 на суму 2000,00 грн. не приймаються судом в якості належних доказів на підтвердження погашення заборгованості за договором від 01.11.2010р. №12084 за спірний період, оскільки їх реквізити мають посилання на погашення заборгованості, яка виникла за 2012 рік.

Враховуючи, що за умовами п. 6.5 укладеного між сторонами договору, якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати заявленого обсягу періоду, наступного за розрахунковим, проведення оплати за січень місяць 2014 року понад отриману вартість теплової енергії за вказаний період, підлягає зарахуванню в вартість теплової енергії, отриманої в лютому 2014 року.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що остаточну заборгованість Харківського обласного клубу альпіністів за спірний період було погашено в травні 2015 року, тобто до порушення провадження у справі, у зв'язку з чим зазначена обставина тягне за собою відмову в позові в частині стягнення основної заборгованості за відсутності предмету спору.

Аналогічна позиція викладена в п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Крім того, в ході перегляду справи в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України сам позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу погоджується з обставиною наявної заборгованості відповідача на час розгляду справи господарським судом першої інстанції, але за інший період, ніж той, який було визначено в поданій ним позовній заяві (а.с. 108).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з Харківського обласного клубу альпіністів в розмірі 29669,77 грн. боргу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Встановивши порушення Харківським обласним клубом альпіністів погодженого сторонами порядку розрахунків за спожиту теплову енергію, а саме: прострочення сплати взятого на себе грошового зобов'язання, колегія суддів, здійснивши перерахунок належних до сплати інфляційних втрат та 3 % річних, з урахуванням умов договору в період з 19.03.2014р. по 28.04.2015р., дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 4537,21 грн. не підлягають задоволенню; в частині стягнення 3% - підлягають задоволенню в сумі 9,53 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Пунктом 7.2.3 договору визначено, що несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до слати суми за кожен день прострочення за період з дня наступу строку оплати до дня фактичної оплати.

Оскільки відповідачем не дотримано обов'язку щодо своєчасного проведення повної оплати вартості спожитої теплової енергії в гарячій воді за 2014, 2015 роки, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені в межах визначеного періоду прострочення, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в розмірі 133,42 грн. В решті позов не підлягає задоволенню, як безпідставно заявлений.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. N 6 "Про судове рішення" визначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 вказаної Постанови).

За наведених вище підстав, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Харківського обласного клубу альпіністів підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі №922/2792/15 - частковому скасуванню.

Судові витрати у відповідності до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст.ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського обласного клубу альпіністів задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі №922/2792/15 скасувати частково.

Прийняти нове рішення, резолютивну частину виклавши в наступній редакції:

"Стягнути з Харківського обласного клубу альпіністів (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 32, літера "А-2", код ЄДРПОУ 14058227) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) пеню в сумі 133,42 грн., 3% річних у сумі 9,53 грн., судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 6,94 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ".

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Харківського обласного клубу альпіністів (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях,32, літера "А-2", код ЄДРПОУ 14058227) 1994,89 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 12.10.2016р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шевель О.В.