Рішення

від 11.10.2016 по справі 663/1204/16-ц

СКАДОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 663/1204/16-ц

Провадження № 2/663/541/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Скадовський районний суд Херсонської області у складі:

головуючої судді - Ведмідської Н.І.,

секретаря - Пенза Н.І.,

за участю представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому, в приміщенні Скадовського районного суду Херсонської області засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України», третя особа Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_2 звернувся в її інтересах з позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в якому зазначив, що 10.04.2013 року між ОСОБА_2 та АТ «ОТП Банк» укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту №2003389931. Відповідно до умов кредитного договору позивачка отримала кредит (грошові кошти) на придбання товару в сумі 7768 гривень 00 коп. та на придбання послуг зі страхування в сумі 2 1864 гривень 32 коп., всього на загальну суму: 9632 гривень 32 коп. Банк надав кредит відповідно до п. 1.1 кредитного договору в день підписання договору строком на 24 місяці. Згідно з п.1.1. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 0,01 % річних. Погашення заборгованості повинно здійснюватися щомісячно в період з 1 по 7 число в розмірі 642 грн., згідно з Графіком платежів, який є Додатком №1 до Кредитного договору. Поряд з цим відповідно до Листа від 09.09.2015 року за вих. №77-77-10-68-3/5107 на підставі договору факторингу №21/07/14 від 21 липня 2014 року, укладеного між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», право вимоги щодо заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №2003389931 від 10 квітня 2013 року (надалі - «Договір») укладеними між АТ «ОТП Банк» та клієнтом відступлене ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Отже новим кредитором починаючи з 21 липня 2014 року стала компанія ТОВ «ОТП Факторинг Україна» яка має право грошової вимоги та отримання заборгованості за Договором.

Вважає,що при укладанні вищевказаного кредитного договору порушені права позивачки як споживача, а саме норму ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Так, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів». У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Тоді як позичальника, працівники банку з умовами кредитування належним чином не ознайомлювали, оформлення кредитного договору проходило протягом півгодини, після чого їй вручено кредитний договір з додатками до нього, які вона не читаючи із-за дрібного шрифту підписала, надіючись на добросовісність працівника банку.

Відповідач, скориставшись необізнаністю позивача, навмисно не дотримався та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема банк не надав позичальнику повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту.

Проте згідно п.2.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.

У відповідності до п.2.5. вказаних Правил, банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів.

Проте будь яку довідку чи повідомлення окремо позивачка не отримувала.

Відповідач проігнорував вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно з п.2 ч.2ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Позивач не мав часу детально ознайомитися з кредитним договором за короткий строк. Йому повинна була надана можливість детально ознайомитися з умовами даного договору та законодавством, що його регулює. Вважає, що договір містить безліч умов та регулюються законодавством, з яким позивач ніколи в житті не зустрічався. Він не мав можливості об'єктивно оцінити та осмислити умови даного договору, виявити його недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які він отримає в результаті підписання даної угоди. Позивач не тільки не мав часу прочитати кредитний договір, а й не міг це зробити фізично, так як текст дуже дрібний.

Крім того, відповідачем порушено вимоги ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до п.1.4.5. кредитного договору за обслуговування кредиту позичальник щомісяця, після закінчення строку дії визначеною цим Договором пільгового періоду одночасно і погашенням суми кредиту і процентами сплачує комісію розмір якої зазначений у Графіку платежів.

Також відповідно до п.1.4.7. кредитного договору графік платежів є Додатком №1 та невід'ємною частиною даного Договору, та розраховується з урахуванням розміру та строку кредиту, процентної ставки за користування Кредитом, розміру щомісячної комісії та пільгового періоду Розмір щомісячних платежів зазначається в Графіку платежів і визначається за формулою ануїтетних платежів (виключенням можуть бути перший та чи останній платіж) з урахуванням фактичної кількості календарних днів у році.

Відповідно до п.3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, вважає незаконним встановлення у кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, а саме за послуги, які супроводжують кредит як компенсація супутніх послуг банку за рахунок позивача, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь.

Крім цього, посилається на порушення ст.3 ЦПК України, щодо обмеження звернення до суду що міститься в п.2.13. договору,оскільки звернення до суду вважається порушенням умов договору.

Поряд з цим відповідно до п.2.13.1. Кредитного договору незважаючи на інші положення угоди, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання держателем та/або довіреною особою держателя своїх боргових та/чи інших зобов'язань за угодою чи іншими укладеними з банком договорами (надалі В«вимогаВ» ). При цьому зобов'язання держателя, щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати отримання держателем відповідної письмової вимоги (надалі В«дата отримання вимогиВ» ) повинно бути проведено держателем протягом 30 (тридцяти, календарних днів) з дати отримання вимоги.

Вважає, що пункти 2.13 та 2.13.1. не відповідають вимогам закону, адже вони обмежують право позивача на звернення до суду, так як таке звернення вважається порушенням умов договору, у зв'язку з чим банк вимагає здійснити дострокове погашення заборгованості. Також порушенням боргових зобов'язань по кредитному договору вважається невиконання інших зобов'язань між позивачем та відповідачем за іншими договорами.

Вважає, що крім того, відповідачем порушено норми ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст.11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до п.1.1. Кредитного договору, банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник сплачує його на відповідних умовах. Так зокрема до суми видачі кредиту в розмірі 7768 гривень 00 коп. додається сума на придбання послуг зі страхування у продавця 2 1864 гривень 32 коп. Тобто сума страхової послуги включена до тіла кредиту, а отже, загальна сума кредиту становить 9632 гривень 32 коп.

Поряд з цим відповідно п.1.1 Кредитного договору, як продавець страхових послуг зазначена ПАТ В«Страхова компанія В«СК КардіфВ» , ідентифікаційний код 34538696 від імені якого діє на підставі укладеного Договору доручення страховий агент ПАТ В«ОТП БанкВ» , що реалізовує послуги страхування в рамках програми споживчого кредитування Банку.

Як зазначено в договорі, що це є ніщо інакше, як послуги з добровільного страхування, які позичальник купує у продавця цих послуг із залученням кредитних коштів банку. Прямий обов'язок щодо такого страхування відповідно до статті 7 Закону України «Про страхування» та іншим законодавством - не встановлений. Страхування в спірних правовідносинах є добровільним, відповідач не має права жодним чином нав'язувати такі послуги та включати їх до кредитного договору.

У разі застосування наслідків недійсності правочину позивач повинен повернути відповідачеві суму наданого кредиту, а саме 7768,00 грн. без урахування страхових послуг. Відповідач повинен повернути позивачеві отримані платежі у рамках обслуговування кредиту.

Позивач в період з 12.04.2013 року по 17.01.2014 року сплатив відповідачу відповідні щомісячні платежі в розмірі 4534,00 грн. Таким чином, позивач повинен повернути відповідачу суму 3234.00 грн. (7768,00 - 4534,00 = 3234.00грн.)

Просить визнати недійсними кредитний договір, зобов'язати ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняти залишок заборгованості 3234,00 грн.

В судове засідання позивачка та її представник не з'явились, просили розглянути справу без їх участі.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що з усіма умовами договору позивачка ознайомлена належним чином, про що свідчать її підписи на кредитному договорі. В разі нерозуміння тих чи інших термінів або умов договору вона мала права скористатися послугами фахівця. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

За положеннями статей 626 - 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 ст.638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 2 ст. 627 ЦК вказує, що у договорах за участю фізичної особи - споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

При цьому Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

10.04.2013 року між позивачкою та ПАТ «ОТП Банк» укладений кредитний договір.

Вказаний договір містить підписи позивачки на кожній сторінці тексту без зауважень, в тому числі позивачка підтвердила ознайомлення з усіма умовами.(а.с.94 звор. бік) Отже це свідчить, що остання ознайомлена з його умовами в повному обсязі. Договір містить зазначення загальної суми кредиту, процентної ставки, строку кредиту, суму першого внеску за товар, назву товару для придбання якого наданий. До договору додається графік платежів із зазначенням сум платежів за основним боргом, суму платежів за процентами, за комісією та дати внесення платежів.(а.с.93- 95)

В п.3.15. договору зазначено, що підписання позичальником цього Договору засвідчує, що позичальнику була надана вичерпна інформація про умови договору.

Зміст договору, графік платежів надрукований одним кеглем, тому відсутні підстави, що позивачці навмисно створені умови за які вона не могла порозумітися щодо окремих умов договору.

Таким чином, спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачці документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках до кредитного договору «Загальна сума кредиту» та «Графік погашення кредиту», які підписані позивачкою, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.(а.с.95,93)

Отже відсутні правові підстави для визнання недійсними договору споживчого кредиту через порушення положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Посилання позивачки на недодержання кредитором п.2.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту у формі окремого документу та окремого письмового підтвердження про ознайомлення споживача з вищенаведеною інформацією, не можна вважати істотним порушенням яке має своїм наслідком визнання недійсним договору або його частини.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що в разі необізнаності, нерозуміння позичальником умов договору він мав право скористатися послугами фахівця як банку так й особи яку міг залучити самостійно, оскільки даних щодо спонукання позивачки укласти негайно договір на незрозумілих їй умовах, судові не надано.

Щодо порушення права споживача умовою договору якою встановлено сплату комісії, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з п.6 ч.1 ст.6 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Відповідно до п.1.4.5 Кредитного договору за обслуговування кредиту позичальник щомісяця, після закінчення строку дії визначеною цим договором пільгового періоду одночасно з погашенням суми кредиту і процентами сплачує комісію, розмір якої зазначений у графіку платежів.

Також відповідно до п.1.4.7. Кредитного договору графік платежів є Додатком №1 та невід'ємною частиною даного договору, та розраховується з урахуванням розміру та строку кредиту, процентної ставки за користування кредитом, розміру щомісячної комісії та пільгового періоду. Розмір щомісячних платежів зазначається в графіку платежів та визначається за формулою ануїтетних платежів (виключенням можуть бути перший та/чи останній платіж) з урахуванням фактичної кількості календарних днів у році.

Відповідно до Графіку платежів, який є Додатком №1 до Кредитного договору, розмір щомісячної комісії становить 2,5% від суми кредиту щомісячно.

Аналіз норм які регулюють спірні правовідносини дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Оскільки в спірному договорі плата за обслуговування кредиту визначена за формулою за не змінними величинами, то такі умови не суперечать як положенням ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», так і затвердженому сторонами графіку платежів, згідно з яким боржник повинен сплачувати щомісяця фіксовану суму, де розмір щомісячної плати за обслуговування кредиту чітко зазначений.

Отже такі умови не можуть вважатися несправедливими та такими, що всупереч принципу добросовісності ведуть до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання умов договору та договору недійсними у зв'язку з вказаними позивачкою порушеннями в частині стягнення комісії.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник сплачує його на відповідних умовах. Так зокрема до суми видачі кредиту в розмірі 7768 гривень 00 коп. додається сума на придбання послуг зі страхування у Продавця 2 1864 гривень 32 коп. Тобто сума страхової послуги включена до тіла кредиту, а отже, загальна сума кредиту становить 9632 гривень 32 коп.

Разом з цим відповідно п.1.1. Кредитного договору, як продавець страхових послуг зазначена ПАТ В«Страхова компанія В«СК КардіфВ» , ідентифікаційний код 34538696 від імені якого діє, на підставі укладеного Договору доручення страховий агент ПАТ В«ОТП БанкВ» , що реалізовує Послуги страхування в рамках програми споживчого кредитування Банку.

На думку суду також не ґрунтується на вимогах закону доводи позивачки щодо визнання кредитного договору недійсним через укладання нею поряд з кредитним договором, договору комплексного страхування позичальника, оскільки останній служить забезпеченням кредитних ризиків, що законодавством не заборонено. Вимога про визнання недійсним договору страхування не заявлялась.

З приводу доводів позивачки про порушення прав позивачки умовою, яка по суті обмежує право звернення до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2.13. кредитного договору незважаючи на інші положення Угоди, у випадку невиконання Держателем та/або Довіреною особою Держателя Боргових зобов'язань понад 31 (тридцять один) календарний день чи невиконання Держателем та/або Довіреною особою Держателя інших умов Угоди, та/чи будь-яких інших умов договорів (правочинів) укладених між Банком та Держателем, що існували на момент укладання Угоди чи таких, що будуть укладені в майбутньому, понад 30 (тридцять) календарних днів, (надалі В«строк порушення зобов'язаньВ» ) та/або у випадку пред'явлення Держателем та/або Довіреною особою Держателя, будь-яких позовів до Банку на суму (ціну), що складає більш ніж 10% (десять процентів) від розміру Кредитного ліміту, Сторони домовились, що Держатель вважається таким, що допустив істотне порушення умов Угоди, в зв'язку з чим Держатель зобов'язаний погасити боргові зобов'язання в повному розмірі та в строки відповідно до п. 2.13.1. Угоди.

На думку суду умова договору п.2.13. в частині яка передбачає вважати позичальника таким, що допустив істотне порушення умов договору у зв'язку зі зверненням до суду та зобов'язання його в такому разі повернути кредит в повному обсязі не відповідає принципам та нормам Конституції України та діючого законодавства, а отже може бути в частині визнана недійсною.

Враховуючи, що недійсність вказаної умови договору не має наслідком визнання договору недійсним в повному обсязі, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.215-218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсною умову договору передбачену п.2.13. кредитного договору в частині в якій зазначено, що «та/або у випадку пред'явлення Держателем та/або Довіреною особою Держателя, будь-яких позовів до Банку на суму (ціну), що складає більш ніж 10% (десять процентів) від розміру Кредитного ліміту, Сторони домовились, що Держатель вважається таким, що допустив істотне порушення умов Угоди, у зв'язку з чим Держатель зобов'язаний погасити боргові зобов'язання в повному розмірі та в строки відповідно до п. 2.13.1. Угоди».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. І. Ведмідська