Ухвала

від 30.09.2016 по справі 704/500/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2016 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О.В. , розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 01 червня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Корсунське про визнання недійсним договору оренди землі, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що будучи власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,00 га, яка розташована в адміністративних межах Павлівської сільської ради Тальнівського району, уклала з ТОВ Корсунське договір оренди вищезазначеної земельної ділянки. Позивач зазначає, що сторонами було досягнуто домовленості, щодо умов договору та підписано відповідний договір. Разом з тим, у даному договорі відсутні дві істотні умови договору: не вказується об'єкт оренди, а саме не вказується кадастровий номер орендованої земельної ділянки; не визначена орендна плата, а саме вказано лише, що орендна плата становить 4,5 %, проте не вказується від якої суми обчислювати відсотки, а також не вказано скільки це становить у грошовому виразі, яким чином і яка сума буде індексуватися. В договорі оренди землі не вказана дата укладання договору, тому позивач вважає, що відсутня така істотна умова, як строк дії договору оренди. За таких обставин позивач вважає, що відсутність в договорі оренди таких істотних умов, як об'єкт оренди та орендна плата унеможливлює контролювати дії орендаря з приводу користування земельною ділянкою.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просила визнати спірний договір оренди землі недійсним та зобов'язати відповідача повернути позивачу орендовану земельну ділянку.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 01 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У прохальній частині касаційної скарги представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить поновити строк на касаційне оскарження, обґрунтовуючи пропуск процесуального строку тим, що повний текст ухвали апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року отримав 08 серпня 2016 року, що підтверджується доданими до касаційної скарги супровідними листами та конвертами.

Відповідно до ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання.

Дане клопотання підлягає задоволенню, оскільки строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ознайомившись із змістом касаційної скарги та судовими рішеннями, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при укладенні договору не допущено порушення істотних умов договору або їх відсутності, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а інших випадків, встановлених договором або законом, які б слугували підставою визнання договору недійсним, не встановлено. Також позивач не довела належних та допустимих доказів про порушення її законних прав.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове тлумачення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі , відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 9 грудня 2015 року (справа № 6-849цс15).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову ОСОБА_2.

Докази та обставини, на які є посилання у касаційній скарзі були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись ст. п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и л а:

Поновити представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 01 червня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 01 червня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Корсунське про визнання недійсним договору оренди землі, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Попович