Рішення

від 13.10.2016 по справі 904/7976/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.16р. Справа № 904/7976/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОФІНКОМ", м. Дніпро

до PT. ASAHI INTRAPEN CHEMINDO

про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 700,00 доларів США, що еквівалентно 18 672,42 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 10.09.16р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.16р. порушено провадження у справі № 904/7976/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОФІНКОМ" (далі - позивач) до PT. ASAHI INTRAPEN CHEMINDO (далі - відповідач) про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 700,00 доларів США, що еквівалентно 18 672,42 грн. Справу призначено до розгляду на 13.10.16р.

13.10.16р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи та докази повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. В матеріалах справи є лист відповідача, відповідно до якого останній належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи; не заперечує проти розгляду справи без його участі; позов визнає повністю.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.10.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.16р. між позивачем та відповідачем було укладено Контракт № 22/06/2016 (далі - Контракт), відповідно до умов п. 1.1. якого, відповідач зобов'язується продати, а позивач прийняти та оплатити Поліпропілен (далі - товар), ціна, кількість і якість якого вказані в Проформах-інвойсах, інвойсах і специфікаціях до цього Контракту, що є його невід'ємними частинами.

За приписами п. 3.1.1. Контракту, відповідач зобов'язаний своєчасно поставити товар позивачеві.

Положеннями п. 6.1. Контракту передбачено, що умови поставки товару вказуються в проформах, інвойсах та специфікаціях відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010.

Як зазначено у п. 6.2. Контракту, поставка здійснюється на протязі 21 календарного дня після отримання передоплати.

Ціна на товар вказується в проформи-інвойсах (п. 7.1. Контракту).

Відповідно до п. 8.1. Контракту, валютою платежу по Контракту є долари США.

Умови оплати товару вказуються в проформи-інвойсах до цього Контракту, які є невід'ємною частиною (п. 8.2. Контракту).

Згідно з п. 8.6. Контракту, датою платежу вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку позивача.

22.06.16р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до Контракту, якою сторони вирішили:

- якщо сторони не можуть дійти згоди шляхом переговорів, спір передається на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області (п. 13.2 в редакції Додаткової угоди № 1 до Контракту);

- при вирішенні спору сторони керуються нормами матеріального та процесуального права України. Мова арбітражу - українська. Рішення суду буде остаточним та обов'язковим для обох сторін (п. 13.4 в редакції Додаткової угоди № 1 до Контракту).

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Контракту, позивачем було сплачено аванс за поставлений в майбутньому по Контракту товар в розмірі 700,00 дол. США, згідно Інвойсу № INV/308-UKR/06/22/0167V/16-В від 22.06.16р., що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № (МUR) 964 від 06.07.16р.

Позивач зауважує, що відповідно до п. 6.2. Контракту, граничний строк поставки товару - 27.07.16р.

Станом на дату подачі цієї позовної заяви до суду відповідач так і не виконав взяті на себе за Контрактом зобов'язання та не поставив оплачений товар згідно Інвойсу № INV/308-UKR/06/22/0167V/16-В від 22.06.16р.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій вимагав повернення попередньо сплаченого за товар авансу, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Контракту щодо поставки товару, яка була залишена останнім без відповіді.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплати за Контрактом № 22/06/2016 від 22.06.16р., сплачену згідно Інвойсу №INV/308-UKR/06/22/0167V/16-В від 22.06.16р. в розмірі 700,00 доларів США, що еквівалентно 18 672,42 грн., згідно курсу Національного банку України станом на 12.09.16р.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Контракту на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував, а навпаки підтвердив.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

Положеннями ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Контракту та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Контрактом. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Контракту, відповідачем господарському суду надано не було.

- Як свідчать матеріали справи, відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з PT. ASAHI INTRAPEN CHEMINDO (Suryacipta City of Industry, JL Surya Lestari kav 1-5, Karawang Ciampel, Jawa Barat, 41361, Indonesia) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОФІНКОМ" ( 49055, м. Дніпро, вул. Будівельників, будинок 34, код ЄДРПОУ 36840587) попередню оплати за Контрактом № 22/06/2016 від 22.06.16р., сплачену згідно Інвойсу № INV/308-UKR/06/22/0167V/16-В від 22.06.16р. в розмірі 700,00 доларів США (сімсот доларів США 00 центів), що еквівалентно 18 672,42 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 42 копійки), згідно курсу Національного банку України станом на 12.09.16р.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.10.16р.

Суддя ОСОБА_2