Рішення

від 18.10.2016 по справі 904/7459/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.16р. Справа № 904/7459/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро

до В-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", м. Дніпро

В-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЛАТ-РС", м. Івано-Франківськ

про стягнення 43 818,09 грн

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 4508-К-О від 26.08.16р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, Банк) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (далі - відповідач-1, Поручитель), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЛАТ-РС" (далі - відповідач-2, Клієнт) про стягнення солідарно 43818,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-2 порушені зобов'язання за договором № б/н від 05.02.13р. щодо своєчасного та повного повернення кредиту.

Позовні вимоги до відповідача-1 обґрунтовані не виконанням останнім договору поруки №306141FU0S17G від 11.08.15р., предметом якого є надання поруки відповідачем-1 перед позивачем за виконання відповідачем-2 всіх своїх обов'язків за договором № б/н від 05.02.13р.

Ухвалою господарського суду від 30.08.16р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду в засіданні на 22.09.16р.

Ухвалою господарського суду від 22.09.16р. відкладено розгляд справи на 13.10.16р.

13.10.16р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач-1 повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 64).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача-1 за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник відповідача-2 у судове засідання також не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.16р. про порушення провадження у справі, який направлявся на адресу відповідача-2 та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.62, 63).

Господарським судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 51), відповідно до якого адреса відповідача-2 співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач-2 про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача-2 за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.10.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.13р. відповідачем-2 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява).

Згідно заяви відповідач-2 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), ОСОБА_2, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 05.02.13р. (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Як зазначає позивач, за приписами ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до умов Договору, 05.02.13р. відповідачу-2 було відкрито в ОСОБА_2 поточні рахунки №26003052508417 та № 26007052511198.

Розділом 3.2.2 зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту послугою "Гарантований платіж".

Послугу "Гарантований платіж" Банк надає, для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і ОСОБА_2 (далі - послуга). Послуга надасться у вигляді виконання ОСОБА_2 заявок на договірне списання коштів (далі - «гарантований платіж» або «заявка»), згідно якої клієнт-платник доручає ОСОБА_2 зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ОСОБА_2 як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п.3.1.1.73 Умов).

За приписами п. 3.2.2.1. Умов, кредит надасться в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.

Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Всі зазначені реквізити вказані в виписках по рахунках.

Після отримання ОСОБА_2 за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Internet Banking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між ОСОБА_2 та Клієнтом), Банк розглядає її на предмет надання або відмови у наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.2.2.2. Умов).

Відповідно до п. 3.2.2.2. Умов Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів Клієнт за користування кредитом сплачує ОСОБА_2 відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.16р.), та починаючи з 01.02.16р. Клієнт за користування кредитом сплачує ОСОБА_2 відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.16р.). У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют на 5 і більше відсотків, Сторони на дату укладання даного Договору погодили збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру відсотків за користування кредитом не повинне перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір погодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, Банк розміщає для Клієнта одним з наступних способів: у письмовій формі, через установлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_2 й Клієнта - системи Інтернет - клієнт - банк "Приват24", повідомленні на email, sms - повідомлення на останні відомі ОСОБА_2 номера телефонів/адреси email, надані ОСОБА_2 при ідентифікації й актуалізації відомостей про Клієнта, або іншими засобами. Погоджений Сторонами змінений розмір відсотків за користування кредитом набуває чинності з моменту його розміщення способом, визначеним цим пунктом, якщо інша дата не встановлена в інформації про зміну розміру відсотків. У випадку не погашення заборгованості Клієнтом по кредитом в термін до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт сплачує відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.16р.), і відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.16р.). Позичальник зобов'язується негайно передати ОСОБА_2 в заставу майнові права на одержання коштів по господарському (-им) договору (-ам) і/або майнові права на одержання товару по господарському (-им) договору (-ам), і/або товар в обороті через укладання з ОСОБА_2 відповідних договорів застави. Позичальник зобов'язується не ухилятися від виконання даного обов'язку і/або не перешкоджати в його виконанні та передачі даного майна і майнових прав у заставу ОСОБА_2.

Зазначений у даному пункті строк може бути змінений згідно умов даного Договору.

У випадку, якщо в дату виконання заявки або після неї, у клієнта на поточному рахунку недостатньо власних коштів - Клієнт доручає ОСОБА_2 в односторонньому порядку здійснювати списання коштів на погашення заборгованості як за рахунок власних коштів Клієнта, що надходять на всі поточні рахунки, відкриті в ОСОБА_2, так і за рахунок невикористаних коштів по "кредитному ліміту на розрахунковому рахунку", подальші взаємовідносини по якому регулюються розділом 3.2.1 даних Умов і Правил.

Згідно зі ст. ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення Клієнтом кожного із зобов'язань, передбачених даним Договором, ОСОБА_2 на власний розсуд, починаючи з 91-го дня порушення кожного із зобов'язань, має право змінити умови даних Умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення (через установлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_2 й Клієнта - системи Інтернет - клієнт - банк "Приват24", повідомлення на email) із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку не погашення Клієнтом заборгованості згідно з цими Умовами у термін, зазначений в повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня після дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості в період до 90 днів (включно) з моменту виникнення кожного із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена в заявці.

Інші істотні умови кредитування наведені в заявці.

У випадку порушення Клієнтом, на якого поширюються дії п. 3.2.2.13 (Програма "Кредитні канікули"), будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права ОСОБА_2 на встановлення іншого строку повернення коштів, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг (у т.ч. діючим п. 3.2.2.2), Клієнт сплачує ОСОБА_2 пеню у розмірі 56% річних від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється починаючи з дня, що йде за днем порушення зобов'язань. При цьому відсотки за користування кредитом і комісія не нараховуються та не сплачуються.

Позивач звертає увагу суду, що після укладання Договору відповідач-2 активно почав користуватись послугою "Гарантований платіж", який надавався ОСОБА_2 для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується виписками по рахунках та розрахунком заборгованості.

Як зазначає позивач, останній свої зобов'язання виконав належним чином, своєчасним проведенням Гарантованих платежів ініційованих Клієнтом, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відкритих для обслуговування рахунку відповідача-2.

Позивач зауважує, що зі змісту виписок по рахунках та розрахунку заборгованості випливає, що відповідач-2 користувався кредитом за послугою "Гарантований платіж" неодноразово з наданням відповідних заявок.

Прострочена заборгованість на рахунку відповідача-2 з'явилася 14.06.13р. і не була погашена в момент, коли відповідач-2 не здійснив внесення чергового платежу на рахунок погашення заборгованості, тобто відповідач-2 порушив умови Договору.

Відповідно до п. 3.2.2.2 Умов, у випадку непогашення заборгованості Клієнтом по кредиту в термін до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт сплачує відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

За приписами п. 3.2.2.7.5. Умов, у випадку порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, ОСОБА_2 має право змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Тож, як вказує позивач, загальна заборгованість за послугою "Гарантований платіж" склала суму заборгованості за виконаними платежами, що відображено в розрахунку заборгованості та виписками по рахунках і станом на 29.07.16р. заборгованість відповідача-2 перед позивачем становить 43818,09 грн. і складається з наступного:

- 10 000,00 грн. - заборгованість за кредитом (за період з 04.10.13р. по 29.07.16р.);

- 16 207,33 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом (за період з 04.09.13р. по 29.07.16р.);

- 17 610,76 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (за період з 17.11.14р. по 29.07.16р.).

Вищезазначене підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відповідача-2, які додаються.

Положеннями п. 3.2.2.10.7 Умов передбачено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим Договором встановлюються Сторонами тривалістю 15 років.

Як зазначено у п. 3.2.2.10.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Позивач зазначає про те, що у порушення умов вищевказаного Договору відповідач-2 зобов'язання за ним належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що 11.08.15р. між відповідачем-1 та позивачем було укладено договір поруки № 306141FU0S17G (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1. якого, предметом цього договору є надання поруки відповідачем-1 перед позивачем за виконання відповідачем-2 всіх своїх обов'язків за Договором № б/н від 05.02.13р.

Згідно з п. 2 Договору поруки, відповідач-1 відповідає перед позивачем за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і відповідач-2 включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в Кредитному договорі.

Відповідно до п. 4. Договору поруки, відповідач-2 і відповідач-1 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Цей Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2030 (п.8 Договору поруки).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача-1 та відповідача-2 претензії з вимогою негайно погасити прострочену заборгованість. Як зазначає позивач, вимоги були залишені відповідачами без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованість за кредитом у розмірі 10 000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 16 207,33 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 17 610,76 грн., а всього 43 818,09 грн.

Відповідач-1 належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору поруки на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач-1 не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Відповідач-2 доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду також не надав. Крім того, відповідач-2 не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст.ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на норми чинного законодавства України та обставини справи, господарським судом встановлено, що договір, який укладено між сторонами, складається із Заяви, Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_2, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. При цьому, зазначений Договір підписаний обома сторонами в установленому законом порядку, не оспорювався та недійсним не визнаний.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 2 статті 1056 1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Водночас, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначено у ч. 2 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що:

1. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

3. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Положеннями ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем-1 та відповідачем-2 своїх зобов'язань за вищезазначеними Договорами. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем-1 або відповідачем-2 умов Договорів, відповідачами господарському суду надано не було.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені з урахуванням Умов та правил надання банківських послуг, порядку нарахування пені, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 17 610,76 грн. - пені, яку нараховано за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та умови укладених між сторонами Договорів, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Аналогічної правової позиції дотримується Дніпропетровський апеляційний господарський суд (постанова у справі № 904/2302/15 від 25.06.15р.) та Вищий господарський суд України (постанова у справі № 15/5007/1293/12 від 20.08.13р.).

Відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду від 21.02.13р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1378,00грн. підлягає стягненню з відповідачів порівну.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 543, 549, 554, 599, 610, 611, 612, 626, 627, 629, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056 1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, код ЄДРПОУ 35201640) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЛАТ-РС" (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 22, офіс 506, код ЄДРПОУ 38331313) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисячі грн. 00 коп.), заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 16 207,33 грн. (шістнадцять тисяч двісті сім грн. 33 коп.), пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 17610,76 грн. (сімнадцять тисяч шістсот десять грн. 76 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, код ЄДРПОУ 35201640) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору у розмірі 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЛАТ-РС" (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 22, офіс 506, код ЄДРПОУ 38331313) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору у розмірі 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.10.16р.

Суддя ОСОБА_3