Рішення

від 10.10.2016 по справі 916/1138/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2016 р.Справа № 916/1138/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „АРОМАТИ ЗДОРОВ`ЯВ»

про стягнення 50810,53 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ТОВ „АРОМАТИ ЗДОРОВ'ЯВ» 50810,53 грн., з яких 17847,21 грн. - основний борг, 16 680,05 грн. - пеня, 1584,25грн. - 3% річних та 14699,02грн. - інфляційні втрати.

Підставою позовних вимог є неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №09/03/2011 від 09.03.2011р. щодо оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою від 17.06.2016р. позов ФОП ОСОБА_1 залишений без розгляду господарським судом Одеської області на підставі п.5 ст. 81 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено, ухвалу господарського суду Одеської області від 17.06.2016р. у справі №916/1138/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Смелянець Г.Є. для розгляду справи № 916/1138/16.

12.08.2016р. справу №916/1138/16 прийнято до провадження господарським судом Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є., про що тією ж датою винесено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 12.09.2016р. представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. Ухвала суду від 12.08.2016р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 12.09.2016р., від 28.09.2016р., надіслані відповідачу на адресу, що зазначена у позові та у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.09.2016р., а тому, із врахуванням роз'яснень, що містяться у пп.3.9.1. п.3.9. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

09.03.2011р. між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ „АРОМАТИ ЗДОРОВ'ЯВ» (покупець) укладений договір поставки №09/03/2011, згідно з яким постачальник зобов'язується регулярно, на протязі строку дії договору та згідно з замовленнями покупця поставити покупцю продукцію (товар), на умовах монопольного права його реорганізації на території м. Одеси та Одеської області (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в строки, визначені договором.

Поставки товару здійснюється транспортом та за рахунок постачальника на склад Покупця (п.2.3 договору).

Передача товару покупцю здійснюється на підставі накладних, які підписуються в двох екземплярах представниками обох сторін, які наділені відповідними повноваженнями (п.2.4 договору).

Відповідно п.2.5 договору, датою поставки товару вважається дата підписання накладної. З моменту підписання накладної повноважними представниками сторін до покупця переходить право власності на товар, а також ризики випадкової загибелі товару. Накладна підписана покупцем відправляється любим зручним способом постачальнику.

Товар вважається прийнятим за якістю та кількістю в момент підписання видаткової накладної (товаротранспортної накладної) (п.2.6 договору).

У розділі 4 договору встановлені умови щодо ціни договору та порядку розрахунків. Так, п. 4.2 договору встановлено, що сума договору складає суму вартості партії товару, який поставляється постачальником на протязі строку дії договору. Покупець здійснює оплату на умовах реалізації товару з оплатою кожні 15 календарних днів. Оплата здійснюється в національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення готівкових грошових коштів в касу постачальника. У разі здійснення оплати готівковими грошовими коштами через уповноваженого представник постачальника його повноваження повинні бути підтверджені довіреністю постачальника на отримання грошових коштів у покупця (п.4.3 договору). Датою виконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті товару вважається дата отримання грошових коштів на поточний рахунок постачальника або дата передачі готівкових грошових коштів уповноваженому представнику постачальника (п.4.4 договору). Для зручності розрахунків сторони здійснюють щомісячно до 5-го числа кожного місяця, наступного за звітним, звірку взаєморозрахунків. ОСОБА_3 звірки взаєморозрахунків є підставою для здійснення кінцевих розрахунків за договором (п.4.5 договору).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати покупцем поставленого товару покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, на який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Згідно з п.7.1. договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011р. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення, зупинення договору або зміни його умов за один місяць до закінчення строку його дії, договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах (п.7.2 договору).

Також судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач з 21.02.2011р. по 17.11.2011р. поставив відповідачу товар на суму 59723,98 грн.. що підтверджується видатковими накладними №РН-000001 від 21.03.2011р. на суму 25515,25грн., №РН-000009 від 11.05.2011р. на суму 10233,71грн., №РН-000012 від 24.05.2011р. на суму 3770,21грн., №РН-000015 від 02.06.2011р. на суму 5746,50грн., №РН-000026 від 21.07.2011р. на суму 10089,67грн., №РН-000056 від 17.11.2011р. на суму 4368,64грн.

В свою чергу відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 25 000 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку, а частину товару на суму 7801,60 грн. повернув позивачу.

В подальшому між сторонами проведено звірку взаєморозрахунків за період з 01.02.2011р. по 31.12.2011р., за наслідками якої підписаний акт звірки розрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар станом на 31.12.2011р. становить 26922, 38 грн.

З 18.01.2012р. по 19.06.2012р. включно позивач поставив відповідачу товар на суму 35450,08 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000004 від 18.01.2012р. на суму 9147,37грн., №РН-0000026 від 21.02.2012р. на суму 3548,35грн., №РН-0000055 від 29.03.2012р. на суму 7980,72грн., №РН-0000062 від 23.04.2012р. на суму 3501,22грн., №РН-0000072 від 11.05.2012р. на суму 5078,80грн., №РН-0000091 від 19.06.2012р. на суму 6193,62 грн.

В свою чергу відповідачем у 2012 році оплачено позивачу 37311,82 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача та здійснено повернення товару на суму 7213,43 грн.

Таким чином заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 17857,21 грн.

Оскільки вказана заборгованість не сплачена відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 17847,21 грн., просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 16680,05 грн., 3% річних в сумі 1584,25 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів:

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами укладений договір поставки, згідно з яким позивач зобов'язався поставляти відповідачу продукцію, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах реалізації товару кожні 15 календарних днів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, вище встановлені обставини справи свідчать, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару у вставлений договором строк, внаслідок чого у відповідача утворився борг в сумі 17847, 21 грн.

При цьому, жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують наявність боргу відповідач до суду не надав.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 17847,21 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 16680,05 грн., господарський суд виходить з наступного.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем на виконання ухвали суду від 12.09.2016р., свідчить, що розмір нарахованої відповідачу пені становить 9001, 85 грн. та нарахування пені здійснено позивачем з 23.04.2015р. по 22.04.2016р. на суму боргу 17847,21 грн.

Поряд з цим, виходячи з того, що борг в сумі 17847,21 грн. виник у відповідача з березня 2011р., господарський суд зобов'язав позивача здійснити обґрунтований розрахунок пені окремо на суму боргу по кожній накладній, із врахуванням умов п.4.3. договору поставки №09/03/2011 від 09.03.2011р. щодо строків оплати товару і вказаний розрахунок надати до суду.

Проте, позивач не надав витребуваного судом розрахунку пені, а тому позов в частині стягнення з відповідача пені залишається без розгляду господарським судом на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, згідно з якою господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1584,25 грн. та інфляційних втрат в сумі 14699,02 грн., господарський суд дійшов висновку про їх задоволення, з огляду на наступне.

У ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.п.3.1.,3.2. постанови пленуму ВГСУ „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 12.12.2013р. №14 містяться роз'яснення, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України „Про індексацію грошових доходів населенняВ» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України „Про інформаціюВ» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем з травня 2013р. по березень 2016р. на суму боргу 17847,21 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем з 09.05.2013р. по 22.04.2016р. на суму боргу 17847,21 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

На підставі ст.44,49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.5 ч.1 ст.81, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи - підприємства ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „АРОМАТИ ЗДОРОВ`ЯВ» (65017, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36502127) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (46011, м. Тернопіль, вул. Л.Українки,37/64, ідентифікаційний код НОМЕР_1) основний борг в сумі 17 847 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 21 коп., 3% річних в сумі 1584 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 25 коп., інфляційні втрати в сумі 14 699 (чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 02 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 925 (дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 60 коп.

3.Позов в частині стягнення з відповідача пені в сумі 16680,05 грн. залишити без розгляду.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 17 жовтня 2016 р.

Суддя Г.Є. Смелянець