Рішення

від 13.10.2016 по справі 916/1897/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" жовтня 2016 р.Справа № 916/1897/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ГУТВ»

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства „ОдесакондитерВ»

про стягнення 892798,50 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю

Суть спору: ТОВ „ГУТВ» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ЗАТ „ОдесакондитерВ» 892798,50 грн. основного боргу за товар, який поставлений позивачем відповідачу на виконання умов договору купівлі-продажу від 03.01.2013р. №004/13.

У відзиві на позов від 29.08.2016р. за вх.№20951/16 відповідач просить суд припинити провадження в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 116200 грн. та розстрочити виконання рішення суду починаючи з моменту ухвалення рішення на десять місяців рівними частками, з посиланням при цьому на те, що після отримання позовної заяви відповідачем сплачено 116200 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 12.08.2016р. №22097 на суму 5000 грн., від 15.08.2016р. №22116 на суму 5000 грн., від 16.08.2016р. №22141 на суму 75 000 грн., від 26.08.2016р. №22253 на суму 31200 грн. Окрім того, відповідач посилається на скрутне фінансове становище, а також на те, що одномоментне виконання судового рішення призведе до зупинення діяльності відповідача. В додаток до відзиву відповідач надав акт звірки розрахунків за період з 03.01.2013р. по 31.07.2016р., який підписаний відповідачем, та згідно з яким борг відповідача станом на 31.07.2016р. становить 892798,50 грн.

12.09.2016р. за вх.№22160/16 позивач надав до суду уточнення позовної заяви, згідно з якими просить суд стягнути з відповідача 783858,50 грн., із врахуванням сплаченої відповідачем у серпні 2016р. частини боргу, а також просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Одеської області по цій справі починаючи з моменту ухвалення рішення на три місяці рівними частинами, з посиланням при цьому на те, що позивач розуміє складне фінансове становище відповідача, але позивачем не застосовано штрафні санкції, передбачені умовами договору. Розстрочення судового рішення на 10 місяців не є прийнятною умовою, оскільки сам позивач має фінансові зобов'язання перед своїми контрагентами та фінансовими установами.

Ухвалою від 12.09.2016р. строк вирішення спору у справі продовжений господарським судом на 15 днів у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання відповідача.

23.09.2016р. за вх.№23200/16 позивач надав до суду уточнення позовної заяви, згідно з якими позивач просить суд стягнути з відповідача 758858,60 грн., з посиланням при цьому на те, що у вересні 2016р. відповідачем здійснено часткову оплату боргу.

В свою чергу відповідач надав до суду клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи від 26.09.2016р. за вх.№23371/15, згідно з яким відповідач посилається на те, що розмір заборгованості відповідача становить 479598,50 грн.

Ухвалою від 26.09.2016р. строк вирішення спору у справі продовжений господарським судом на 15 днів у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання позивача.

У судовому засіданні 10.10.2016р. позивач надав до суду уточнення позовної заяви за вх.№24732/16, згідно з якими просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 754358,50 грн., з посиланням при цьому на часткову оплату боргу відповідачем.

Відповідач у судовому засіданні надав клопотання про приєднання письмових доказів, згідно з яким відповідач посилається на те, що сума основного боргу сформувалась в період з 01.12.2015р. по 08.04.2016р. включно. За вказаними накладними відповідачем був проведений частковий розрахунок, а тому сума боргу відповідача суттєво зменшилася і складає 475098,50 грн.

Виходячи з того, що вищевказані уточнення позовної заяви одержані відповідачем у судовому засіданні 10.10.2016р., господарським судом на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні до 13.10.2016р. Також у судовому засіданні оголошувалася перерва до 21.09.2016р. та 10.10.2016р., про що представники сторін у справі повідомлені належним чином.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 3.11. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Отже, із врахуванням вищенаведених роз'яснень, заява позивача про уточнення позовної заяви від 12.09.2016р. за вх.№22160/1 та від 23.09.2016р. за вх.№23200/16 розцінені господарським судом, як заява про збільшення позовних вимог та одночасне зменшення позовних вимог, оскільки позивачем до вказаних заяв долучено видаткові накладні, а саме: від 16.08.2016р. №1017 на суму 10416,67 грн., від 26.08.2016р. №1065 на суму 26000 грн., від 31.08.2016р. №1098 на суму 28560 грн., від 05.09.2016р. №1132 на суму 27200 грн., від 08.09.2016р. №1167 на суму 54000 грн., від 13.09.2016р. №1182 на суму 40500 грн., які свідчать, що після звернення позивача до суду з даним позовом, останнім здійснено поставку товару відповідачу на суму 279 260 грн., строк оплати якого настав.

Тобто, загальний розмір позовних вимог збільшений позивачем до 1 172058,50 грн. /892798,50 грн. (предмет стягнення за позовом) +279260 грн. (поставка товару відповідачу під час розгляду справи)/. В свою чергу відповідачем під час розгляду справи здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 413 200 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а позивачем подано уточнення позовної заяви від 10.10.2016р. за вх.№24732/16. які розцінені господарським судом як заява про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

03.01.2013р. між ТОВ „ГУТВ» (продавець) і ЗАТ „ОдесакондитерВ» (покупець) укладений договір купівлі-продажу №004/13, згідно з яким продавець приймає на себе зобов'язання постачати покупцю цукор білий (далі -товар) в кількості, передбаченій в усних заявках покупця, а покупець зобов'язується прийняти та лопатити фактично поставлений товар, зазначений у видаткових накладних.

Відповідно до умов п.2.1. договору повне найменування товару, ціна, кількість товару зазначені в накладних. Товар за даним договором поставляється товарними партіями, розмір яких визначається в кожному конкретному випадку відповідно до усної заявки.

Згідно з умовами п.2.3. договору розрахунок покупця з продавцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 7 (семі) календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до умов п.5.1. договору товар вважається поставленим і прийнятим покупцем з моменту здійснення підпису про прийом товару уповноваженою особою покупця у видатковій накладній.

У п.8.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2013р. Дія цього автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін протягом 30 днів до закінчення дії договору не повідомить письмову іншу сторону про його розірвання.

Також судом встановлено, що у грудні 2015 року позивач поставив відповідачу товар на суму 1367160 грн., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на одержання ТМЦ та товарно -транспортними накладними.

З 01.01.2016р. по 08.04.2016р. включно позивач поставив відповідачу товар на суму 313500 грн., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на одержання ТМЦ та товарно -транспортними накладними.

Відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 787851,50 грн. Товар на суму 892 798,50 грн. залишився несплаченим відповідачем, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи позивачем збільшений розмір позовних вимог до 1172058,50 грн. у зв'язку з тим, що позивач поставив відповідачу товар на суму 279260 грн. В свою чергу відповідачем під час розгляду справи здійснено оплату поставленого позивачем товару в сумі 417700 грн., а позивачем зменшений розмір позовних вимог до 754358,50 грн., про що до суду надано відповідну заяву від 10.10.2016р. за вх.№24732/16.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким позивач зобов'язався постачати відповідачу товар а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити фактично поставлений товар, зазначений у видаткових накладних шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 7 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, вище встановлені обставини справи свідчать, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару у вставлений договором строк, внаслідок чого у відповідача утворився борг в сумі 754 358,50 грн.

При цьому, відповідач не заперечує факт наявності боргу, але вважає, що його розмір становить 475098,50 грн., оскільки у позові позивач просить суд стягнути з відповідача 892798,50 грн., а відповідачем під час розгляду справи сплачено позивачу 417 700 грн.

Такі доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки підставою позовних вимог позивача є неналежне виконання умов договору купівлі-продажу щодо оплати поставленого позивачем товару. Під час розгляду справи у суді позивачем за договором купівлі-продажу, неналежне виконання умов якого відповідачем і є підставою позовних вимог, здійснено поставку товару відповідачу на суму 279260 грн. та збільшений розмір позовних вимог на суму здійсненої поставки, що не суперечить вимогам ст.22 ГПК України, згідно з якою позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. При цьому, строк оплати товару, який позивач поставив відповідачу під час розгляду справи, настав.

Отже, із врахуванням збільшеного розміру позовних вимог 1172058,50 грн. та здійсненої відповідачем часткової оплати товару в сумі 417700 грн., заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 754 358,50 грн. Саме цей розмір заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача в уточненнях позовної заяви від 10.10.2016р. за вх.№24732/16.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, господарський суд виходить з наступного.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду починаючи з моменту його ухвалення на десять місяців рівними частинами, з посиланням при цьому певні обставини, які свідчать про неможливість одномоментного виконання судового рішення.

В свою чергу позивач погодився із розстроченням виконання судового рішення на три місяці рівними частинами, з посиланням при цьому на те, що сам позивач має фінансові зобов'язання перед своїми контрагентами та фінансовими установами.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» від 17.10.2012 № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про розстрочення виконання судового рішення на три місяці рівними частинами, що фактично узгоджено між сторонами під час розгляду даної справи.

На підставі ст.44-49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі, із врахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог та заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Окрім того, на підставі ч.2 ст.6 Закону України „Про судовий збірВ» , а також із врахуванням роз'яснень, що містяться у п.2.8. постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» до стягнення з позивача в доход Державного бюджету підлягає судовий збір у розмірі 3529,50 грн. за розгляд заяви про збільшення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ГУТВ» задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства „ОдесакондитерВ» (65007, м. Одеса, 3-й Водопровідний пров., 9, ідентифікаційний код 32833927, р/р 2600501639294 в філії АТВ»УкрексімбанкВ» м. Одеса, МФО 328618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ГУТВ» (65012, м. Одеса, вул. Ясна, буд.12, ідентифікаційний код 36675024, р/р 26008311902201 у АБ „ПівденнийВ» м. Одеса, МФО 328209) основний борг в сумі 754 358 (сімсот п'ятдесят чотири тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 50 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 11 315 (одинадцять тисяч триста п'ятнадцять) грн. 38 коп., з розстроченням виконання рішення суду починаючи з 17.10.2016р. на три місці рівними частинами.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ГУТВ» (65012, м. Одеса, вул. Ясна, буд.12, ідентифікаційний код 36675024, р/р 26008311902201 у АБ „ПівденнийВ» м. Одеса, МФО 328209) до Державного бюджету України (р/р 31210206783008, отримувач УК у м. Одесі/Приморський район, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030101, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 38016923) судовий збір з сумі 3529 (три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 50 коп. за розгляд заяви про збільшення позовних вимог.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 17 жовтня 2016 р.

Суддя Г.Є. Смелянець