Рішення

від 10.10.2016 по справі 916/2000/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2016 р.Справа № 916/2000/16

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Рентакран ТМВ»

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Мегалайн ОСОБА_2В»

про стягнення 328695,19 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю

Суть спору: ТОВ „Рентакран ТМВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ „Мегалайн ОСОБА_2В» 328 695,19 грн., з яких 293 760 грн. - основний борг, 24 826,07 грн. - пеня, 1 939,62 грн. - 3% річних та 8 169,50 грн. - інфляційні.

Підставою позовних вимог є неналежне виконання відповідачем умов укладеного з позивачем договору на виконання робіт баштовим краном № ДЕ-140/2015 від 14.08.2015р.

В уточненій позовній заяві від 15.08.2016р. за вх.№20016/16 позивач просить суд стягнути з відповідача 342376,40 грн., з яких 293 760 грн. - основний борг, 38507,28 грн. - пеня, 1 939,62 грн. - 3% річних та 8 169,50 грн. - інфляційні. В додаток до вказаної заяви позивач надав платіжне доручення №463 від 12.08.2016р. про сплату судового збору в сумі 205, 22 грн.

Вищевказана уточнена позовна заява прийнята до розгляду господарським судом, як заява про збільшення розміру позовних вимог, зокрема в частині стягнення з відповідача пені.

У відзиві на позовну заяву від 06.09.2016р. за вх.№21649/16 відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні в сумі 7637,76 грн. та необхідно врахувати суму дефляції шляхом зменшення суми боргу у розмірі 97,92 грн.

Також позивач посилається на те, що сума боргу повинна бути зменшена на суму гарантійного платежу в розмірі 48343 грн. та становить 245417 грн. При зменшенні суми основного боргу, сума штрафних санкцій також підлягає відповідному перерахунку в сторону зменшення.

Окрім того, відповідач посилається на вимоги ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України. п.3 ст.83 ГПК України, та постанову пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 щодо зменшення розміру неустойки, а також на те, що позивач не надав будь-яких доказів, щодо утворення у нього негативних наслідків за прострочення виконання грошових зобов'язань боржником.

У додаткових письмових поясненнях по справі від 21.09.2016р. за вх.№22954/16 позивач посилається на те, що договором не передбачено право позивача на власний розсуд вирішувати цільове призначення залишку гарантійного платежу, крім зарахування коштів за останній місяць виконання робіт згідно акту. Будь-які дії, передбачені п.3.2. договору, крім зарахування коштів за останній місяць роботи, будь то повернення коштів замовнику, зарахування їх в рахунок оплати по іншим актам виконаних робіт, або зарахування їх за демонтаж баштового крану, можуть бути вчинені лише за погодженням обох сторін.

31.05.2016р. від відповідача надійшов лист з проханням не розглядати в найближчий час питання щодо демонтажу баштового крану. 11.06.2016р. від відповідача надійшов електронний лист про те, що на адресу позивача буде направлений договір по взаємозаліку.

Також позивач повністю заперечує прохання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, з посиланням при цьому на те, що всі платежі за виконанні роботи здійснювалися відповідачем з простроченням. Зважаючи на нестабільну ситуацію на фінансовому ринку в Україні, цінність коштів три місяці тому і зараз зовсім різна (значно менша), а отже позивач несе значні збитки, спричинені простроченням сплати відповідачем за виконані роботи.

У зв'язку із задоволенням клопотання відповідача строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів, про що 21.09.2016р. винесено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 10.10.2016р. відповідач надав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, яке задоволено господарським судом.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.09.2016р., до 10.10.2016р.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

14.08.2015р. між ТОВ „Мегалайн ОСОБА_2В» (Замовник) та ТОВ „Рентакран ТМВ» (Виконавець) укладений договір на виконання робіт баштовим краном №ДЕ-140/2015, згідно з якими виконавець за завданням замовника виконує роботи за адресою: Громадсько-торгівельний центр „Блокбастер МоллВ» , м. Київ, пр-кт. Московський, 36, а саме: роботи з експлуатації та технічного обслуговування, надання в оренду рейкових колій 25м., баштового крану LINDER-COMANSA 10 LC 140, ЗАВОДСЬКИЙ №15374 на Об'єкті будівництва, а замовник приймає та оплачує виконані виконавцем роботи (п.1.1 договору).

Виконавець зобов'язується утримувати у справному стані та організувати безпечну експлуатацію обладнання, а замовник зобов'язується сплатити за виконані роботи (п.1.2 договору).

У розділі 2 договору встановлені умови щодо вартості робіт за договором та порядку розрахунків, а саме встановлено: Вартість робіт визначається сторонами і становить: 162.50 грн. за 1 машино/годину, у т.ч. ПДВ (20%) 27,08 грн. (п.2.1.). Договірна ціна робіт визначена виходячи з 2-х змінного режиму роботи в день (16 год.) та 30-ти денного робочого місяця, але на менш ніж 78 000 грн. в тому числі ПДВ (20%) 13 000грн. (п.2.2 договору). У разі перевищення часу робіт вказаного в пункті 2.2 і використання роботи баштового крану більш ніж 16 годин та 30-ти денного робочого місяця, вартість робіт буде складати 150грн. за 1 (одну) машино/годину, у т.ч. ПДВ (20%) 25 грн. (п.2.3 договору). Мінімальна вартість робіт за один календарний місяць становить: 78 000грн., в т.ч. ПДВ (20%) 13 000грн., виходячи з 2-х змінного режиму роботи в день впродовж 16 годин та 30-ти денного робочого місяця (480 годин в місяць) (п.2.4 договору). Вартість робіт з технічного обслуговування рейкових колій 25м.: 6 000грн., у т.ч. ПДВ (20%) 1 000грн. за кожний календарний місяць такого обслуговування (п.2.5 договору). Вартість оренди рейкових колій 25м.: 12 000грн., у т.ч. ПДВ (20%) 2 000грн. за кожний календарний місяць оренди (п.2.6 договору).

Відповідно до умов п.2.8. договору замовник щомісячно, в термін до 5-го числа місяця, наступного за звітним проводить оплату виконаних виконавцем робіт за минулий місяць, на підставі підписаних сторонами Актів виконаних робіт та здійснює орендну плату та інші платежі передбачені даним договором.

Згідно з умовами п.3.1., п.3.2. договору до початку робіт баштовим краном або протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору, замовник повинен сплатити виконавцю гарантійний платіж в розмірі середньомісячної вартості робіт баштовим краном за перший та останній місяць, що становить: 192 000 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 32 000грн. В разі припинення дії договору, або його розірвання в разі своєчасної плати за роботу крану, гарантійний платіж повертається або зараховується за роботу крану, або за демонтаж крану.

Відповідно до умов п.5.1 договору прийняття робіт здійснюється замовником на підставі Актів виконаних робіт, які підписуються сторонами. Акти виконаних робіт підписуються на підставі змінних рапортів, які підписуються сторонами в 2 (двох) екземплярах.

Згідно з умовами п.6.7. договору у випадку .якщо замовник не сплачує виконавцю вартість виконаних останнім робіт у визначений термін, виконавець має право витребувати сплату замовником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, від суми несплаченого платежу, та використати своє право передбачене п.6.11. договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір починає діяти з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за даним договором. Якщо жодна зі сторін за 10 (десять) календарних днів до закінчення дії договору не заявить про його розірвання, то договір вважається пролонгованим ще на один рік.

25.01.2016р. між сторонами укладено додаткову угода №1 до договору, умовами якої внесені зміни у п.2.1.,п.2.2., п.2.3., п.2.4. договору щодо вартості робіт за договором та встановлено, що ці зміни набувають чинності з 01.02.2016р.

Також судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем виконані роботи на загальну суму 773417 грн., що підтверджується підписаними між стопорами актами надання послуг №375 від 30.09.2015р. на суму 69000 грн., №413 від 31.10.2015р. на суму 87000 грн., №438 від 30.11.2015р. на суму 90 000 грн., №463 від 30.12.2015р. на суму 90 000 грн., №33 від 31.01.2016р. на суму 90 000 грн., №61 від 29.02.2016р. на суму 97920 грн., №76 від 31.03.2016р. на суму 97920 грн., №102 від 29.04.2016р. на суму 97920 грн., №130 від 18.05.2016р. на суму 53657 грн.

В свою чергу відповідач на виконання умов укладеного між сторонами договору перерахував позивачу гарантійний платіж в сумі 192 000 грн., що підтверджується пілотажним дорученням №3687 від 26.08.2015р.

Вказаний гарантійний платіж позивач зарахував в рахунок оплати наданих послуг згідно акту надання послуг №375 від 30.09.2015р. в сумі 69 000 грн. та частково згідно акту надання послуг №413 від 31.10.2015р. в сумі 21 000 грн. Залишок гарантійного платежу в сумі 102 000 грн. залишився на обліку позивача.

Платіжним дорученням №4411 від 11.11.2015р. відповідачем здійснено повну оплату наданих позивачем послуг згідно акту надання послуг №413 від 31.10.2015р. в сумі 66 000 грн.

Платіжним дорученням №4595 від 07.12.2015р. відповідачем здійснено оплату наданих позивачем послуг згідно акту надання послуг №438 від 30.11.2015р. в сумі 90 000 грн.

Платіжним дорученням від 13.01.2016р. №4830 на суму 15000 грн. та платіжним дорученням №4993 від 12.02.2016р. на суму 75 000 грн. відповідачем оплачені послуги позивача згідно акту надання послуг №463 від 30.12.2015р. на суму 90 000 грн.

Платіжним дорученням від 01.03.2016р. №5100 на суму 90 000 грн. відповідачем оплачені послуги згідно акту надання послуг №33 від 31.01.2016р. на суму 90 000 грн.

Послуги, які надані позивачем за актом надання послуг №61 від 29.02.2016р. в сумі 97920 грн., за актом надання послуг №76 від 31.03.2016р. в сумі 97920 грн. та за актом надання послуг №102 від 29.04.2016р. в сумі 97920 грн. залишилися неоплаченими відповідачем.

Послуги, які надані позивачем за актом №130 від 18.05.2016р. на суму 53657 грн. оплачені відповідачем за рахунок зарахування позивачем частини гарантійного платежу у вказаній сумі. Залишок гарантійного платежу в сумі 48 343 грн. залишився на обліку позивача.

Листом від 31.05.2016р. за вих.№67 відповідач просив позивача не розглядати демонтаж баштового крану, який знаходиться на об'єкті, а 05.06.2016р. між сторонами підписаний акт прийому передачі обладнання, згідно з яким відповідач передав, а позивач прийняв відповідно до умов договору оренди будівельного обладнання №140/215 від 14.08.2015р. баштовий кран.

11.07.2016р. відповідач за допомогою електронних засобів зв'язку повідомив позивача про те, що найближчим часом направить позивачу договір по взаємозаліку та аванс по договору №ДЕ-140/2015 (залишок гарантійного платежу) в сумі 48 343 грн. і аванс по договору №ДМ-141/2015 (залишок гарантійного платежу) в сумі 8100 грн. зарахувати на договір №ДЕ-140/2015 (робота б/крану).

22.07.2015р. позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судовому засіданні 10.10.2016р. відповідач надав до суду лист від 14.09.2016р. за вих.№117/16, яким позивачу направлено проект договору про припинення зобов'язань від 14.09.2016р. Також позивач надав опис вкладення та фіскальний чек від 16.09.2016р. в якості доказів направлення відповідачу листа та проекту договору.

При цьому, згідно з умовами проекту договору про припинення зобов'язань відповідачем запропоновано позивачу вирішити відносини, щодо розрахункових грошових зобов'язань, що виникають як з договору на виконання робіт баштовим краном №ДЕ-140/2015 від 14.08.2015р., так й з договору на проведення робіт №ДМ-141/2015 від 14.08.2015р.

Вказаний проект договору про припинення зобов'язань не підписаний позивачем, з посиланням при цьому представника позивача у судовому засіданні на те, що станом на 10.10.2016р. цей проект договору позивачем не одержаний.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами укладений договір на виконання робіт баштовим краном, згідно з яким позивач зобов'язався виконати передбачені договором роботи, а відповідач зобов'язався прийти і оплатити їх в термін до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, як свідчать вище встановлені обставини справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт виконував не належним чином, внаслідок чого у відповідача виник борг в сумі 293 760 грн.

При цьому, відповідач не заперечує наявність цього боргу, але вважає, що сума цього боргу повинна бути зменшена на суму залишку гарантійного платежу в розмірі 48343 грн.

Господарський суд вважає, що такі доводи відповідача не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

По -перше, умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що гарантійний платіж сплачується відповідачем за перший і останній місяць роботи крану, а в разі припинення дії договору, або його розірвання гарантійний платіж або повертається або зараховується за роботу крану, або за демонтаж крану. Тобто, умовами договору передбачено декілька варіантів розпорядження сплаченим відповідачем гарантійним платежем після припинення або розірвання цього договору.

По-друге, електронним листом від 11.07.2016р. відповідач повідомив позивача про те, що найближчим часом направить позивачу договір по взаємозаліку щодо авансу по договору №ДЕ-140/2015 (залишок гарантійного платежу) в сумі 48 343 грн. і авансу по договору №ДМ-141/2015 (залишок гарантійного платежу) в сумі 8100 грн. зарахувати на договір №ДЕ-140/2015 (робота б/крану). Тобто, у зв'язку із наявністю такого попередження відповідача позивач був позбавлений можливості вирішити питання щодо розпорядження залишком гарантійного платежу відповідача.

По-третє, проект договору про припинення зобов'язання від 14.09.2016р., відповідач надіслав позивачу лише 16.09.2016р., але станом на 10.10.2016р. вказаний проект договору не розглянутий та не підписаний позивачем, оскільки не отриманий позивачем. (Доказів зворотного, а саме отримання позивачем проекту цього договору, відповідач до суду не надав). Тобто, на момент розгляду справи домовленість сторін щодо розпорядження залишком гарантійного платежу відсутня.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 293 760,76 грн.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що у випадку, якщо відповідач сплачує позивачу вартість виконаних останнім робіт у визначений термін, позивач має право витребувати сплату відповідачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, від суми несплаченого платежу.

Згідно з розрахунком позивача розмір нарахованої відповідачу пені з 06.03.2016р. по 15.08.2016р. на суму боргу 97920 грн. згідно акту №61 від 29.02.2016р. становить 16370,86 грн. Розмір нарахованої відповідачу пені з 06.04.2016р. по 15.08.2016р. на суму боргу 97920 грн. згідно акту №76 від 31.03.2016р. становить 12721,61 грн. Розмір нарахованої відповідачу пені з 06.05.2016р. по 15.08.2016р. на суму боргу 97920 грн. згідно акту №102 від 29.04.2016р. становить 9414,81 грн. Загальний розмір нарахованої відповідачу пені становить 38507, 28 грн.

Вказаний розрахунок перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача та вимогам чинного законодавства щодо нарахування пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 1939, 62 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем на суму боргу 97920 грн. з 06.03.2016р. по 24.06.2016р. по акту №61 від 29.02.2016р., та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних втрат становить 4543,03 грн., господарським судом встановлено, що позивачем не враховано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

В даному випадку правильним є розрахунки відповідача, згідно з якими розмір інфляційних втрат на суму боргу 97920 грн. з 06.03.2016р. по 24.06.2016р. по акту №61 від 29.02.2016р. становить 4308,48 грн. та розмір втрат на суму боргу 97920 грн. з 06.04.2016р. по 24.06.2016р. по акту №61 від 29.02.2016р. становить 3329,28 грн. Загальний розмір інфляційних втрат становить 7637,76 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 97,92 грн., то у письмових поясненнях, які підписані директором ТОВ „Рентокран ТМВ» позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 97, 92 грн., а тому господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, згідно з якою господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Щодо посилань відповідача на вимоги законодавства, яким врегульовано право суду на зменшення нарахованої відповідачу неустойки, господарський суд виходить з того, що відповідачем не наведено суду жодних мотивів для застосування судом наданого права на зменшення нарахованої відповідачу неустойки.

На підставі ст..44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача на у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та із врахуванням заяви позивача про відмову від позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 97,92 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Рентакран ТМВ» задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Мегалайн ОСОБА_2В» (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд.9, ідентифікаційний код 38572882) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Рентакран ТМВ» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к.414, ідентифікаційний код 36265113) основний борг в сумі 293 760 (двісті дев'яносто три тисячі сімсот шістдесят) грн., пеню в сумі 38507 (тридцять всім тисяч п'ятсот сім) грн. 28 коп., 3% річних в сумі 1939 (одна тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 62 коп., інфляційні втрати в сумі 7637 (сім тисяч шістсот тридцять сім) грн. 76 коп., витрати по сплаті судового збору у в сумі 5127 (п'ять тисяч сто двадцять сім) грн. 43 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Мегалайн ОСОБА_2В» інфляційних витрат в сумі 97,92 грн. припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 17 жовтня 2016 р.

Суддя Г.Є. Смелянець