Постанова

від 11.10.2016 по справі 916/4551/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р.Справа № 916/4551/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів : Мишкіної М.А., Таран С.В.,

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВБУД ПЛЮС»

на рішення господарського суду Одеської області від 01 липня 2016 року

у справі №916/4551/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВБУД ПЛЮС»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатіс»

про визнання правочину недійсним,

встановив:

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ГЛАВБУД ПЛЮС» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Новатіс (далі-відповідач) про визнання недійсним з моменту укладення правочину, укладеного між сторонами у справі, в рамках якого позивачем згідно виставлених відповідачем рахунків перераховано останньому грошові кошти на загальну суму 800700,00 грн. за поставку дизельного палива.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.01.2016р. (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю з огляду на безпідставність позовних вимог та не підтвердження останніх належними доказами.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2016р. рішення господарського суду від 19.01.2016р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016р. скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2016р. та рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2016р., а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.07.2016р. (суддя Мостепаненко Ю.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що правовідносини між сторонами стосовно поставок дизельного пального та оплат за нього відбувались на підставі договору на поставку дизельного палива №51/2014 від 28.02.2014р. та 24.11.2015р. між сторонами не було укладено жодного договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Одночасно скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення, яке задоволено ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2016р. при прийнятті апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Господарським судом при прийнятті оскарженого рішення зроблено висновок щодо відсутності спірного правочину, оскільки позивачем не було надано суду ані договору, ані листів, телеграм тощо, які б підтверджували наявність договірних відносин між сторонами щодо поставки дизельного палива, в оплату якого позивачем було перераховано на користь відповідачу кошти в загальній сумі 80700,00 грн.

Також, як зазначає скаржник, судом зроблено відповідний висновок щодо відсутності будь-яких договорів позивача з відповідачем від 24.11.2014р. та від 25.11.2014р. з врахуванням пояснень відповідача щодо існуючого рахунку №2321 від 25.11.2014р. на загальну суму 1097850,00 грн., який був виставлений на виконання іншого договору №51/2014 від 28.02.2014р., який є єдиним договором, що свідчить про існування договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо поставки дизельного палива.

Скаржник не погоджується з такими доводами суду, оскільки позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 800700,00 грн. за поставку дизельного палива, а згідно звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку №26003054319151 за період листопада 2014 року рахунок №2321 від 25.11.2014р., на підставі якого здійснено перерахування не містить реквізиту «до якого договору і його дати».

Позивач вважає, що пояснення відповідача щодо належності рахунку №2321 до договору від 28.02.2014р., який як зазначає останній є єдиним правочином між сторонами з поставки дизельного палива, не є законною підставою для прийнятого господарським судом висновку щодо відсутності договірних відносин між сторонами у листопаді 2014р., оскільки: по-перше, договір від 28.02.2014р. не був наданий відповідачем до матеріалів справи з підстав начебто його втрати (про що надано акт про втрату документи від 17.06.2016р.); по-друге, судом не було витребувано інформації з податкового органу стосовно того, чи здійснювалась перевірка відповідача за спірний період (листопад 2014р.), оскільки така інформація могла підтвердити чи дійсно існував договір від 28.02.2014р.

Крім того, як вбачається з отриманої на запит місцевого господарського суду інформації з податкового органу стосовно взаємовідносин відповідача з позивачем за період з січня 2014р. по жовтень 2015р., то з неї вбачається, що відповідач отримував кошти від позивача і в січні 2014р., що, на думку скаржника, спростовує висновки та доводи стосовно відсутності будь-яких договірних взаємовідносин з поставки дизельного палива окрім як за договором від 28.02.2014р.

Інформація, надана податковим органом в період з січня 2014р. по жовтень 2015р., не містить інформації щодо перерахувань на користь відповідача 26 і 27 листопада 2014 року, які за твердженнями відповідача здійснювались позивачем саме на виконання договору від 28.02.2014р.

Як далі зазначає скаржник, судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення не були враховані обов'язкові для суду висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 18.05.2016р. у даній справі, а саме щодо: - надання судоми належної оцінки доводам позивача, що ним фактично перераховувались кошти відповідачу за поставку дизельного палива на підставі виставленого останнім рахунку №2321 на виконання договірних правовідносин саме станом на листопад 2014 року; - судом знову не було надано правової оцінки доводам позивача щодо положень Статуту ТОВ «ГЛАВБУД ПЛЮС», зокрема п.9.10., відносно повноважень директора Товариства, у тому числі щодо укладення договорів та підписання розрахункових документів.

З огляду на усе викладене, скаржник вважає, що рішення суду є незаконним, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

В судових засіданнях представник скаржника наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в засідання суду апеляційної інстанції, але у відзиві на апеляційну скаргу її не визнав, вважаючи її вимоги безпідставними, а рішення господарського суду Одеської області від 01.07.2016 року обґрунтованим, оскільки судом повно та всебічно з'ясовані усі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору між сторонами, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, рішення ухвалено з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 18.05.2016 року, а тому останнє має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм процесуального права, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За твердженнями скаржника, 24.11.2014р. між ТОВ «ГЛАВБУД ПЛЮС» в особі ОСОБА_2 та ТОВ «Новатіс» було укладено правочин, в рамках якого, згідно виставлених ТОВ «Новатіс» рахунків , з розрахункового рахунку ТОВ «ГЛАВБУД ПЛЮС» перераховано кошти на загальну суму 800700,00 грн. за поставку дизельного палива.

На думку позивача, правочин має бути визнаний судом недійсним, оскільки ОСОБА_2 був призначений виконуючим обов'язки директора ТОВ «ГЛАВБУД ПЛЮС» ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.11.2014р. в рамках цивільної справи №521/19272/14-ц, яку було скасовано постановою апеляційного суду Одеської області від 03.12.2014р.

Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Рішення загальних зборів учасників ТОВ «ГЛАВБУД ПЛЮС» про призначення ОСОБА_2 директором товариства або виконуючим обов'язки директора не приймалося.

За таких обставин, позивач вважає, що у ОСОБА_2 не було повноважень на укладання правочину щодо перерахування коштів ТОВ «Новатіс» за начебто придбане дизельне паливо.

З урахуванням зазначеного, позивач просив суд визнати недійсним з моменту укладення правочин, укладений між ТОВ «ГЛАВБУД ПЛЮС» та ТОВ «Новатіс» , в рамках якого ТОВ «ГЛАВБУД ПЛЮС» згідно рахунку №2321 від 25.11.2014р. перерахувало 26.11.2014р. ТОВ «Новатіс» 100000 грн., згідно рахунку №2321 від 25.11.2014р. перерахувало 27.11.2014р. ТОВ «Новатіс» 130000 грн., згідно рахунку №2321 від 25.11.2014р. перерахувало 27.11.2014р. ТОВ «Новатіс» 228800 грн., згідно рахунку №2321 від 25.11.2014р. перерахувало 27.11.2014р. ТОВ «Новатіс» 139500 грн., згідно рахунку №2321 від 25.11.2014р. перерахувало 27.11.2014р. ТОВ «Новатіс» 202400 грн.

В якості доказу на підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано звіт про дебетові та кредитові операції по рахунку №26003054319151 за період листопада 2014 року.

Разом з тим, як вбачається з наданого відповідачем суду рахунку №2321, він виставлений на виконання договору №51/2014 від 28.02.2014р.

З інформації, наданої ДПІ у Київському районі м. Одеси №11481/9/15-51-12-02 від 23.06.2016р. вбачається, що взаємовідносини ТОВ «Новатіс» з ТОВ «ГЛАВБУД ПЛЮС» щодо поставки дизельного палива відбувалися, починаючи з січня 2014 року.

Позивач не спростував наявність вказаного в рахунку №2321 договору №51/2014 від 28.02.2014р.

Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів неможливо зробити висновок про те, що перерахування спірних коштів відбувалося за підписом ОСОБА_2

За таких умов, у суду відсутні підстави вважати, що кошти за дизельне паливо, перераховані саме на виконання договору, вчиненого від імені ТОВ «ГЛАВБУД ПЛЮС» ОСОБА_2

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд відповідно до статті 34 ГПК України «приймає тільки ті докази, які мають значення для справи», а «обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування».

Стаття 36 ГПК України встановлює, що «письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору».

З урахуванням вимог ст.33 ГПК України тягар доказування власної правової позиції покладається на позивача.

Позивачем всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції скаржником не надано ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, та всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які прокурор посилався, як на підставу своїх вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 01 липня 2016 року у справі №916/4551/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 17.10.2016р.

Головуючий суддя Будішевська Л.О.

Судді Мишкіна М.А.

Таран С.В.