Постанова

від 11.10.2016 по справі 809/1293/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа № 809/1293/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Микитин Н.М.

при секретарі Мулі Х.О.

за участю: позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області про зобов"язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

28.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС в Івано-Франківській області про зобов"язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку, а саме: з 05.11.2015 року по 13.04.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.11.2015 року звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.64 В«бВ» (через хворобу) відповідно до наказу УМВС України в Івано-Франківській області №590 о/с від 05.11.2015 року. Однак лише 14.04.2016 року відповідач виплатив йому вихідну допомогу в розмірі 40 879,80 грн., хоча відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Таким чином, відповідач строків, передбачених законодавством, не дотримав, а тому УДАІ УМВС в області повинно виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме: з 05.11.2015 року по 13.04.2016 року на підставі частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, згідно заперечення від 10.10.2016 року за № 903, просив суд проводити розгляд справи без участі представника управління. У поданому суду письмових запереченнях щодо заявленого позову заперечив, зазначив, що ситуація щодо несвоєчасності проведення розрахунків із звльненими працівниками склалася у звязку із недостатнім фінансуванням державою видатків за статтею «Грошов забезпечення та заробітна плата», тобто виплата вплата відбулась внаслідок відсутності кошторисних призначень та фінансування КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»(а.с.18-19). Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заперечення проти позову, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.08.1999 року проходив службу в органах внутрішніх справ України (а.с. 10).

Відповідно до витягу з наказу УМВС України в Івано-Франківській області №590о/с від 05.11.2015 року майор міліції ОСОБА_1, старший інспектор з технічного нагляду відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування Рожнятівського району, з 06.11.2015 року звільнений із займаної посади у запас Збройних Сил згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 13).

Судом встановлено, що Управлінням Державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області в день звільнення позивачу не було виплачено всіх сум, що належали йому від відповідача у зв’язку зі звільненням з органів внутрішніх справ, а саме: вихідну допомогу в розмірі 40879,80 грн. Дана обставина підтверджується відповідачем у наданих суду письмових запереченнях.

Згідно виписки ПАТ КБ "ПриватБанк" по особистій картці/рахунку 14.04.2016 року ОСОБА_1 зараховано безготівкове поповнення від УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області на суму 40 685,99 грн. (а.с.6). Позивач, зважаючи на невчасну виплату вказаної суми вихідної допомоги, вимагає стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку, а саме з 05.11.2015 року по 13.04.2016 року.

Згідно частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Порядок нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби регламентовано Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до частини 1 статті 9 даного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров’я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв’язку з настанням особливого періоду та небажання продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідач, враховуючи наявність в позивача більше 10-ти років стажу, нарахував ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 40 879,80 грн. відповідно до вимог вказаної норми Закону. При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не ставить під сумнів та не оспорює правильність визначення розміру вказаної грошової допомоги.

Частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що в день звільнення ОСОБА_1 управлінням Державної автомобільної інспекції управління МВС України в Івано-Франківській області не було виплачено позивачу всіх сум, що належали йому від відповідача у зв’язку зі звільненням з органів внутрішніх справ, а саме: вихідну допомогу в розмірі 40 879.80 грн. грн.

Доказів того, що вказана бездіяльність була наслідком дій позивача, який на день звільнення не працював, ухилявся від отримання трудової книжки, чи вчиняв інші дії, які свідчили б про те, що прострочення роботодавця мало місце внаслідок дій самого працівника, відповідачем суду не подано.

Аналіз норм статті 116 Кодексу законів про працю України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України

Приписами частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відтак суд зазначає, що затримка розрахунку з працівником при звільненні, за відсутності спору про розмір належних працівникові сум, тягне обов'язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України, оскільки в день звільнення ОСОБА_1 не було виплачено нарахованої вихідної допомоги в розмірі 40 879.80 грн.

Стосовно доводів представника відповідача, викладених в запереченні щодо несвоєчасності проведення виплат нарахованих коштів працівникам, звільнених з органів внутрішніх справ з підстав відсутності в управління Державної автомобільної інспекції управління МВС України в Івано-Франківській області коштів для таких виплат, суд зазначає наступне.

Питання щодо оплати праці, в тому числі і стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні працівника, регламентується також постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року за № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці". Так, в пункті 20 вказаної постанови зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз'яснення цієї норми права надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.02.2012 року за № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу. Вказана правова позиція також висловлена і Верховним Судом України у постанові від 21.01.2015 року за № 6-195цс14, яка в силу статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, суд зазначає, що відсутність кошторисних призначень та фінансування на рахунку КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" не може бути підставою для звільнення управління Державної автомобільної інспекції управління МВС України в Івано-Франківській області від передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальності за не проведення повного розрахунку з позивачем при звільненні.

Судом при вирішенні цієї позовної вимоги також було враховано, що згідно норми частини 5 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції закону на день звільнення позивача зі служби, особам офіцерського складу органів внутрішніх справ виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Таким чином, відповідач зобов’язаний був в день звільнення, з огляду на не доведення суду факту того, що позивач в день звільнення не працював, ухилявся від отримання трудової книжки, виплатити позивачу всіх сум, що належали йому до виплати при звільненні. Як встановлено судом вище, розрахунок з позивачем по виплаті вихідної допомоги в розмірі 40 879,80 грн. (з відрахуванням податку на доходу фізичних осіб в сумі 18% та військового збору в розмірі 1,5%) проведено 14.04.2016 року. Отже, у зв’язку із невчасним виконанням цього зобов’язання, відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні лише 14.04.2016 року (внаслідок відсутності фінансування) в той час, як позивач звільнений зі служби з 06.11.2015 року, що підтверджується записом у трудовій книжці, а 05.11.2016 був останнім робочим днем.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами законність своїх дій у непроведенні повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні останнього, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за виключенням дня звільнення (05.11.2015 року).

Враховуючи те, що позивач не заявляв вимоги про стягнення з відповідача конкретної суми середнього заробітку, а відповідно до ст.105 КАС України заявив вимогу про зобовВ»язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь період затримки розрахунку, відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу такий середній заробіток за період з 06.11.2015 року по 13.04.2016 року включно з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 В«Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної платиВ» .

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління державної автомобільної інспекції УМВС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 08807340, місцезнаходження: 76492, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Юності, 23) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 77509, Івано-Франківська область, Долинський район, с. Новичка, вул. Богуна, 12) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.11.2015 року по 13.04.2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної автомобільної інспекції УМВС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 08807340, місцезнаходження: 76492, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Юності, 23) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 77509, Івано-Франківська область, Долинський район, с. Новичка, вул. Богуна, 12) сплачений судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_2

Постанова складена в повному обсязі 17.10.2016 року.