Постанова

від 16.08.2016 по справі 810/659/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 року м. Київ №810/659/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якому позивач просить:

- визнати неправомірним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 2152/1 від 11 вересня 2015 року "Про звільнення працівників органів юстиції" у частині звільнення ОСОБА_1 - провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку, з займаної посади та застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади";

- поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку з 11 вересня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 2 березня 2011 року позивач працювала провідним спеціалістом Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку. З червня 2012 року їй надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. У період перебування у відпустці по догляду за дитиною у позивача народилась друга дитина. У телефонному режиму у травні 2015 року працівником відділу кадрів позивачу повідомлено про те, що необхідно направити на адресу Головного управління юстиції у Донецькій області копію свідоцтва про народження другої дитини для продовження строку відпустки. У червні 2015 року на адресу Головного управління юстиції у Донецькій області позивачем направлено необхідний пакет документів.

Разом з цим, наприкінці жовтня 2015 року у телефонному режимі з Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області позивачу повідомлено про звільнення у зв'язку з недотриманням вимог Закону України Про очищення влади .

22.01.2016 позивач отримала офіційне підтвердження від Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про факт звільнення з займаної посади на підставі наказу відповідача від 11.09.2015 № 2152/1 Про звільнення працівників органів юстиції відповідно до пункту 7 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з недотриманням процедури проходження перевірки, а саме неподання у встановлений десятиденний строк з моменту початку перевірки відповідної заяви. Також у відповідному листі позивача повідомлено про те, що у зведеному штатному розписі на 2015 рік, у штатному розписі районних, районних у містах, міськрайонних управліннях юстиції Донецької області посаду провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у м.Донецьку скорочено.

Позивач зазначає, що про рішення відповідача щодо початку проведення перевірки згідно до умов Закону України Про очищення влади їй нічого не було відомо та не повідомлено належним чином. На думку позивача, під час її звільнення з посади відповідачем було порушено порядок застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України Про очищення влади . Оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України відомостей про початок перевірки, як вважає позивач, не підтверджує факт належного повідомлення її особисто про початок такої перевірки. У той же час, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язок працівника, який знаходиться у відпустці по догляду за дітьми, активно та постійно здійснювати пошук інформації щодо діяльності органу, в якому проводиться перевірка.

Позивач звертає увагу, що відповідач мав можливість сповістити позивача, яка разом із сім'єю в травні 2014 року переїхала з м.Донецьку до Києво-Святошинського району Київської області, де отримала статус переміщеної особи, оскільки позивач направляла на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією документи щодо народження другої дитини та відповідну заяву про надання відпустки по догляду за другою дитиною, яка отримана відповідачем в червні 2015 року, тобто до дати початку проведення перевірки. На конверті та в заяві була вказана адреса позивача в с.Чайки Києво-Святошинського району Київської області, проте відповідач, знаючи адресу позивача, не сповістив позивача засобами поштової кореспонденції про початок перевірки та позбавив позивача можливості подати відповідну заяву.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях у формі відгуку на адміністративний позов, відповідач зазначає, що наказом від 21.08.2015 № 948/4 Про початок проведення в районних управліннях юстиції у місті Донецьку перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади з 01.09.2015 була розпочата перевірка стосовно посадових осіб, зокрема, Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку. Перевірці підлягали всі посадові і службові особи управління, які перебувають у трудових відносинах з головним управлінням. На думку відповідача, чинним законодавством України не встановлено правових підстав для надання пільг чи переваг особам, зокрема, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною щодо незастосування до них процедур люстрації.

Згідно з пунктом 4 наказу № 948/4 від 21 серпня 2015 року у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки посадовим особам, щодо яких здійснюється перевірка, необхідно було подати до управління кадрової роботи та державної служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області власноруч написані заяви про те, що до них застосовуються або не застосовуються заборони, визначені частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади , та про згоду на проходження перевірки і оприлюднення відомостей щодо них за формою згідно з додатком 1 або 2 до Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади разом із копіями документів.

Станом на 11 вересня 2015 року на адресу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від позивача не надійшли заяви та копії документів, передбачені законодавством. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України Про очищення влади .

Також відповідач зазначає, що ним не були порушені вимоги пункту 6 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади . Рішення про початок проведення перевірки в органі було оприлюднене на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та доведено відповідальними структурними підрозділами такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці. Оскільки станом на 21 серпня 2015 року в Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області був відсутній офіційний веб-сайт, сканована копія наказу №948/4 того ж дня була направлена на електронну адресу Міністерства юстиції України. До теперішнього часу зазначений наказ відображається на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України у розділі Очищення влади .

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 25.11.2014 № 247/7 Про переміщення органів і установ юстиції Донецької області , у період з 20 по 28 листопада 2014 року проведено переміщення органів юстиції Донецької області з тимчасово непідконтрольної на підконтрольну Україні територію. Зокрема, Калінінське районне управління юстиції у м. Донецьку переміщено до м. Маріуполя, а Головне управління юстиції у Донецькій області перемістилось до м. Краматорська Донецької області.

Заперечення відповідача обґрунтовані також тим, що в умовах проведення антитерористичної операції відносно осіб, які не перебували у соціальних відпустках та не надали інформацію про спосіб їх інформування, довести кожному особисто про початок перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади , не було можливим. Відповідач послався і на те, що позивач взагалі не закріплена у системі юстиції області, як посадова особа, яка переміщена разом з установою. У жодний спосіб про місце власного перебування чи засобів зв'язку позивач інформацію посадовим особам головного управління не надавала до 17.11.2015.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2016 у справі №810/659/16 (суддя Василенко Г.Ю.) позовну заяву ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді - залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2016 про залишення позовної заяви без розгляду - скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлено справу для продовження розгляду до того ж суду.

14.04.2016 адміністративна справа №810/659/16 надійшла на адресу Київського окружного адміністративного суду.

У зв'язку з перебуванням судді Василенко Г.Ю. у відпустці у результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи остання передана на розгляд судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 (суддя Кушнова А.О.) відкрито провадження в адміністративній справі №810/659/16.

Позивач в судових засіданнях по справі 16.05.2016, 30.05.2016 адміністративний позов підтримала та просила його задовольнити, на умови запропонованої відповідачем мирової угоди про звільнення позивача за згодою сторін - не погодилась. 13.06.2016 позивачем на адресу суду подана заява про розгляд справи за відсутністю позивача, оскільки позивач доглядає двох малолітніх дітей, які потребують постійного догляду, а тому позивач не має можливості бути присутньою у судових засіданнях (т.1, а.с.110).

У жодне з судових засідань по справі, які відбулись 16.05.2016, 30.05.2016, 16.06.2016, 05.07.2016, 16.08.2016 відповідач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

16.08.2016 через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження за його відсутності (ІІ том, а.с.3).

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду та у відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, враховуючи подане клопотання позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження та неявку відповідача в судові засідання, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, має паспорт серії ВН №847366, виданий Новоазовським РВ ГУ МВС України в Донецькій області 7 листопада 2011 року (т. І, а.с.38-39).

Як вбачається із трудової книжки позивача ОСОБА_1 12 липня 2005 року призначена на посаду державного виконавця відділу ДВС Новоазовського районного управління юстиції. Позивач працювала в органах юстиції Донецької області на різних посадах. На виконання вимог статті 17 Закону України "Про державну службу" 12.07.2005 позивач прийняв присягу державного службовця (а.с.43).

Відповідно до запису у трудовій книжці 18.02.2008 позивач прийнята на посаду провідного спеціаліста відділу реєстрації актів цивільного стану Новоазовського районного управління юстиції за переведенням відповідно до наказу №9-1 від 18.02.2008 (т. І, а.с.45).

Згідно з наказом Новоазовського районного управління юстиції Донецької області від 01.03.2011 №13-1 Про звільнення у зв'язку з переведенням ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1) ОСОБА_3, провідного спеціаліста відділу державної реєстрації актів цивільного стану Новоазовського районного управління юстиції, звільнено із займаної посади 01.03.2011 за переведенням до Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку (т. І, а.с.86).

Відповідно до відомостей трудової книжки 02.03.2011 позивач прийнятий на посаду провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку за переведенням (т. І, а.с.46).

Наказом Головного управління юстиції у Донецькій області від 19.10.2011 №1750 Про зміну прізвища ОСОБА_2В. ОСОБА_2, провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, на підставі актового запису про реєстрацію шлюбу №509 від 14.10.2011 у подальшому іменовано ОСОБА_1 (т. І, а.с. 72).

01.09.2012 ОСОБА_1 народила дитину - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-НО №470925, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку 06.09.2012 (т. І, а.с.40).

З червня 2012 року позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що відповідачем не заперечувалось.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, від 20.07.2014 №3244000428 ОСОБА_1 постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2 і перемістилась до АДРЕСА_1 (т. І, а.с.42).

Як вбачається з матеріалів справи, у місті Києві 23.05.2015 ОСОБА_1 народила другу дитину - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-БК №444521, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 26.05.2015 (т. І, а.с.41).

3 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до начальника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, до якої додала копію свідоцтва про народження дитини серії І-БК №444521 (т. І, а.с.93).

Судом встановлено, що вказана заява 3 червня 2015 року була направлена на адресу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області рекомендованим листом за адресою: 84313, м.Краматорськ, вул.Машинобудівників, 32, реєстраційний номер поштового відправлення 0813001160649, що підтверджується копією чеку (т.1, а.с. 47).

Судом в судовому засіданні оглядався оригінал фіскального чеку від 03.06.2015 про відправлення рекомендованого листа.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 11 вересня 2015 року № 2152/1 Про звільнення працівників органів юстиції звільнено ОСОБА_1, провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку, з займаної посади 11 вересня 2015 року, відповідно до пункту 7 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (пункт 19 вищезазначеного наказу) (т.1, а.с. 122-132).

Абзацом 2 пункту 19 цього наказу визначено виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 2 квітня 2011 року по 1 квітня 2012 року у кількості 30 календарних днів, за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 2 квітня 2012 року по 29 жовтня 2012 року у кількості 18 календарних днів.

Зі змісту наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 11 вересня 2015 року № 2152/1 слідує про застосування стосовно позивача заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України Про очищення влади .

Не погодившись із прийнятим наказом позивач звернулась з даним позовом до суду.

За приписами пункту 12 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби.

Законодавство України стосовно державної служби, визначаючи загальні засади діяльності та статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, спрямоване на підвищення ефективності державної служби, добір компетентних і відданих справі кадрів, що досягається у тому числі і окремими заходами, а саме - встановленням додаткових, крім передбачених законами, процедур відбору громадян на державну службу та вимог, які висуваються до них, шляхів просування по службі, умов оплати праці державних службовців, підвищений рівень їх відповідальності, тощо.

Відповідно до пункту 7 2 статті 36 Кодексу законів про працю України встановлено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом України "Про очищення влади".

Закон України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VІІ (далі - Закон України №1682-VII) визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Частиною першою статті 1 Закону України №1682-VII передбачено, що очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 1 статті 2 Закону України № 1682-VII очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Частина 3 статті 1 Закону України № 1682-VII визначає, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Згідно з частиною 4 статті 1 Закону України № 1682-VII особи, зазначені у частинах третій, п'ятій - сьомій статті 3 цього Закону, не можуть обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), протягом п'яти років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду.

Критерії здійснення очищення влади (люстрації) визначені у статті 3 Закону України № 1682-VII.

Частина 8 статті 3 Закону України № 1682-VII, зокрема, містить заборону, передбачену частиною третьою статті 1 цього Закону, яка застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України № 1682-VII особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).

Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону (ч. 2 ст. 4 Закону України № 1682-VII).

Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону (ч. 3 ст. 4 Закону України № 1682-VII).

Відповідно до частини 4 статті 5 Закону України № 1682-VII організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України № 1682-VII перевірці підлягають:

1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;

2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України № 1682-VII особа, яка претендує на зайняття посади, визначеної пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону (крім громадян, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або залучаються до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на території проведення антитерористичної операції), подає власноручно написану письмову заяву, якою повідомляє про те, що до неї не застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 цього Закону, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до цього Закону.

Механізм проведення перевірки достовірності відомостей, що подаються посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також особами, які претендують на зайняття відповідних посад, щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 і 4 статті 1 Закону України Про очищення влади визначений у Порядку проведення перевірки відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 і 4 статті 1 Закону України Про очищення влади , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 (далі - Порядок № 563).

Відповідно до п.5 Порядку №563 керівник органу або голова суду згідно з планом проведення перевірок, затвердженим Кабінетом Міністрів України, приймає рішення про початок проведення перевірки у відповідному органі (далі - початок проведення перевірки в органі), в якому встановлює дату початку проведення перевірки, а також відповідальним за проведення перевірки визначає кадрову службу чи інший структурний підрозділ такого органу (далі - відповідальний структурний підрозділ).

Відповідно до п.5 Порядку №563 рішення про початок проведення перевірки в органі оприлюднюється в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та в той самий день доводиться відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці.

Згідно п. 7 Порядку №563 у разі коли в органі, в якому проводиться перевірка, відсутня технічна можливість для оприлюднення рішення про початок проведення перевірки в органі, такий орган надсилає зазначене рішення в день його прийняття у паперовій та електронній формі (скановану копію у форматі pdf) на електронну адресу органу, якому підпорядковується зазначений орган. Орган, якому підпорядковується орган, в якому проводиться перевірка, у той самий день оприлюднює рішення на власному офіційному веб-сайті.

Пункт 8 Порядку №563 визначає, що особа, яка підлягає перевірці, зобов'язана у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки в органі подати до відповідального структурного підрозділу:

1) у разі незастосування заборон, передбачених частиною третьою або четвертою статті 1 Закону:

власноручно написану заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом, про те, що до неї не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо неї за формою згідно з додатком 1;

копії, засвідчені підписом керівника кадрової служби і скріплені печаткою (далі - засвідчені копії):

- сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу паспорта та місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України);

- декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, складеної за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація).

2) у разі застосування заборон, передбачених частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, - власноручно написану заяву про те, що до такої особи застосовується заборона, передбачена частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, та про згоду на оприлюднення відомостей щодо неї за формою згідно з додатком 2.

Відповідно до п.10 Порядку №563 повідомлення особою, яка підлягає перевірці, в заяві про те, що до неї застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, або неподання нею заяви у строк, зазначений у пункті 8 цього Порядку, є підставою для звільнення особи з посади, що вона обіймає, не пізніш як на третій день після подання такої заяви або закінчення строку подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої відповідно частиною третьою або четвертою статті 1 Закону.

Згідно з частиною другою статті 36 Кодексу законів про працю України у випадках, передбачених пунктами 7 і 7 1 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку, передбаченому пунктом 7 2 , особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України Про очищення влади .

Судом встановлено, що 21 серпня 2015 року Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області (м.Краматорськ) відповідно до Закону України Про очищення влади , Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563, Плану проведення перевірок відповідно до Закону України Про очищення влади , затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №1025-р, керуючись частиною четвертою статті 5 Закону України Про очищення влади , Положенням про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі, Положенням про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5 (зі змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 23 червня 2011 року за № 759/19497 та № 760/19498 видано наказ № 948/4 Про початок проведення в районних управліннях юстиції у місті Донецьку перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади (т. І, а.с.190-191).

Згідно з цим наказом стосовно посадових осіб Будьоннівського, Ворошиловського, Калінінського , Київського, Кіровського, Куйбишевського, Ленінського, Петровського, Пролетарського районних управлінь юстиції у місті Донецьку наказано провести перевірку, передбачену Законом, визначивши днем початку проведення перевірки 1 вересня 2015 року.

Відповідно до пункту 3 наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21 серпня 2015 року № 948/4 на Управління кадрової роботи та державної служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області покладено обов'язок забезпечити доведення цього наказу до відома посадових осіб Будьоннівського, Ворошиловського, Калінінського , Київського, Кіровського, Куйбишевського, Ленінського, Петровського, Пролетарського районних управлінь юстиції у місті Донецьку, які перемістились на підконтрольну Україні територію разом з установою, фактично виконують визначені повноваження шляхом ознайомлення з ним під особистий підпис; до посадових осіб, які не перемістились на підконтрольну Україні територію разом з установою, не здійснюють функції, перебувають на тимчасово неконтрольованій території або не надали відомості про місце перебування, шляхом оприлюднення на офіційному веб-сайті Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Частиною 4 цього наказу передбачено, що у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки посадовим особам, щодо яких здійснюється перевірка, необхідно подати до управління кадрової роботи та державної служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області власноруч написані заяви про те, що до них застосовуються або не застосовуються заборони, визначені частиною 3 або 4 статті 1 Закону, та про згоду на проходження перевірки і оприлюднення відомостей щодо них за формою згідно з додатком 1 або 2 до Порядку разом із копіями документів: паспорту, ідентифікаційного коду, трудової книжки, декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, а також декларації на електронному носії за спрощеною формою.

Як зазначено позивачем у жовтні 2015 року в телефонному режимі від працівника відповідача їй випадково стало відомо про звільнення з посади провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, у зв'язку з чим 10 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила надати належним чином завірені копії: наказу про прийняття на роботу на посаду провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку; наказу про надання відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення ним 3-річного віку від травня 2015 року або наказу про відмову у наданні такої відпустки з наданням документів, які підтверджують факт ознайомлення із таким наказом; документів, з яких вбачається про повідомлення належним чином позивача про початок проведення перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади у відповідності до вимог чинного законодавства України; наказу про звільнення із займаної посади та документів, які підтверджують факт направлення на адресу місця проживання позивача вищевказаних документів (т. І, а.с.85).

Дане поштове відправлення направлено цінним листом з описом вкладення на адресу відповідача, що підтверджується копіями фіскального чеку та опису вкладення до цінного листа (т.1, а.с.55,56). Вручення 27.11.2015 даного поштового відправлення з штрих-кодовим ідентифікатором 0813001273745 підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти (т.1, а.с.57,58).

У відповідь на вказану заяву відповідач у листі від 17 грудня 2015 року №Б-2163 повідомив позивача про звільнення на підставі пункту 7 2 статті 36 Кодексу законів про працю України, оскільки позивачем у встановлений законодавством строк не було подано заяву відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про очищення влади", що є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви, та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону (т. І, а.59-61).

Щодо повідомлення позивача про початок проведення перевірки, відповідач зазначив, що, оскільки позивачем не надано будь-яких засобів зв'язку на контрольованій території, а відповідач не повинен був приймати заходи щодо розшуку позивача, відтак позивач щодо рішення про початок проведення перевірки інформується через оприлюднення у встановленому порядку на веб-ресурсах.

Як зазначено у листі відповідача оскільки станом на 21.08.2015 у Головному управлінні був відсутній офіційний веб-сайт, наказ про початок проведення перевірки відправлений та розміщений 21.08.2015 і відображається на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України у розділі Очищення влади . Відповідач зазначив, що Порядок не визначає спосіб доведення рішення про початок проведення перевірки до відома посадових осіб, щодо яких здійснюється перевірка.

Крім цього, у вищезазначеному листі позивача повідомлено, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 25.11.2014 №247/7 Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області Головне управління було переміщено до міста Краматорська Донецької області. У зв'язку з подіями, пов'язаними із захопленням адміністративних будівель у місті Донецьку незаконними збройними формуваннями ДНР у 2014 році, надати відомості щодо призначення позивача на посаду провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у м.Донецьку та надання відпустки по догляду за дитиною, представлені виключно на печатних носіях, які зберігаються у м. Донецьку, не вбачається за можливе.

Також, щодо надання позивачеві відпустки по догляду за другою дитиною до досягнення нею 3-річного віку відповідачем повідомлено, що на адресу Головного управління не надходило будь-якої заяви позивача з копіями необхідних документів, які б обґрунтовували підстави для надання такої відпустки.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог законодавства щодо належного доведення до відома позивача змісту наказу від 21 серпня 2015 року №948/4 "Про початок проведення в районних управліннях юстиції у місті Донецьку перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" судом встановлено таке.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону України № 1682-VII організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абз. 3 цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка. Аналогічне положення міститься у пункті 4 Порядку № 563.

Відповідно до пунктів 5-8 Порядку №563 керівник органу або голова суду згідно з планом проведення перевірок, затвердженим Кабінетом Міністрів України, приймає рішення про початок проведення перевірки у відповідному органі (далі - початок проведення перевірки в органі), в якому встановлює дату початку проведення перевірки, а також відповідальним за проведення перевірки визначає кадрову службу чи інший структурний підрозділ такого органу (далі - відповідальний структурний підрозділ).

Рішення про початок проведення перевірки в органі оприлюднюється в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та в той самий день доводиться відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці.

У разі коли в органі, в якому проводиться перевірка, відсутня технічна можливість для оприлюднення рішення про початок проведення перевірки в органі, такий орган надсилає зазначене рішення в день його прийняття у паперовій та електронній формі (скановану копію у форматі pdf) на електронну адресу органу, якому підпорядковується зазначений орган. Орган, якому підпорядковується орган, в якому проводиться перевірка, у той самий день оприлюднює рішення на власному офіційному веб-сайті.

Таким чином Порядком №563 чітко передбачено обов'язок відповідального за проведення перевірки структурного підрозділу органу в день видання наказу про початок проведення перевірки довести його до відома осіб, які підлягають перевірці.

Як вже встановлено судом пунктом 3 наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21 серпня 2015 року № 948/4 з метою належного інформування працівників районних управлінь юстиції у місті Донецьку щодо початку проведення перевірки, передбаченої Законом, визначення переліку необхідних документів та строки для їх подачі визначено способи доведення його змісту :

- до відома посадових осіб, зокрема, Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку, які перемістились на підконтрольну Україні територію разом з установою, фактично виконують визначені повноваження , - шляхом ознайомлення з ним під особистий підпис;

- до посадових осіб, зокрема, Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку, які не перемістились на підконтрольну Україні територію разом з установою, не здійснюють функції, перебувають на тимчасово неконтрольованій території або не надали відомості про місце перебування, - шляхом оприлюднення на офіційному веб-сайті Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Судом встановлено, що позивач разом із сім'єю в травні 2014 року переїхала з м.Донецьку до Києво-Святошинського району Київської області, де отримала статус особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, від 20.07.2014 №3244000428 ОСОБА_1 постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2 і перемістилась до АДРЕСА_1 (т. І, а.с.42).

Отже, позивач самостійно та за власний кошт перемістилась з неконтрольованої території України - міста Донецьку, де постійно працювала та на момент початку антитерористичної операції перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на територію Києво-Святошинського району Київської області, де 20 липня 2014 року отримала статус особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Отже, в розумінні наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21 серпня 2015 року № 948/4 інформування позивача щодо початку проведення перевірки, передбаченої Законом, повинно здійснюватися шляхом ознайомлення з наказом під особистий підпис.

Перевіряючи достатність вчинених відповідачем дій щодо інформування позивача про початок проведення перевірки, передбаченої Законом, судом встановлено, що станом на 01.09.2015, тобто дату видання наказу про проведення перевірки та дату початку проведення перевірки відповідач мав інформацію про адресу місцезнаходження позивача на контрольованій території України, адже позивачем після народження другої дитини рекомендованим поштовим відправленням направлено на адресу відповідача заяву, адресовану Головному територіальному управлінню юстиції у Донецькій області, про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, до якої додано копію свідоцтва про народження дитини серії І-БК №444521 (т. І, а.с.93).

Як вже встановлено судом вказана заява була направлена на адресу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 3 червня 2015 року рекомендованим листом за адресою: 84313, м.Краматорськ, вул.Машинобудівників, 32, реєстраційний номер поштового відправлення 0813001160649, що підтверджується копією чеку (т.1, а.с. 47).

Судом в судовому засіданні оглядався оригінал фіскального чеку від 03.06.2015 про відправлення рекомендованого листа, наданий позивачем.

Також судом встановлено, що дане поштове відправлення з штрих-кодовим ідентифікатором 0813001160649 вручене відповідачу 10.06.2015, що підтверджується витягом з офіційного сайту Укрпошти в розділі Відстеження пересилання поштових відправлень (http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/) за штрихкодовим ідентифікатором №0813001160649, відповідно до якого відправлення позивача вручене відповідачеві за довіреністю 10.06.2015 об'єктом поштового зв'язку Краматорськ-13 з поштовим індексом 84313 (т.1, а.с.48).

Судом неодноразово витребовувалась від відповідача копія конверту з штрих-кодовим ідентифікатором 0813001160649, в якому позивачем на адресу відповідача відправлено заяву про надання відпустки по догляду за другою дитиною до досягнення нею трирічного віку.

З цього приводу відповідач в письмових запереченнях проти позову стверджує, що не отримував лист ОСОБА_1 від 03.06.2015.

Суд критично ставиться до таких тверджень відповідача, адже відповідачем жодним чином не спростовані докази відправлення позивачем та вручення відповідачу 10.06.2015 рекомендованого поштового відправлення з штрих-кодовим ідентифікатором 0813001160649.

Суд констатує, що на конверті та в заяві була вказана зворотна поштова адреса позивача в АДРЕСА_2, проте відповідач, володіючи інформацією про адресу проживання позивача на контрольованій території України, не сповістив останню засобами поштової кореспонденції про початок перевірки та позбавив позивача можливості подати відповідну заяву.

При цьому суд зауважує, що наказ відповідача № 948/4 Про початок проведення в районних управліннях юстиції у місті Донецьку перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади виданий 21 серпня 2015 року, а днем початку проведення перевірки стосовно посадових осіб Калінінського РУЮ у м.Донецьку визначено 1 вересня 2015 року, відтак період часу з дня видання наказу 21.08.2015 до дати початку проведення перевірки 01.09.2015 був достатнім для сповіщення позивача про початок проведення перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади , засобами поштового зв'язку.

Судом в судовому засіданні 16.05.2016 запропоновано позивачу в порядку статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України дати показання в якості свідка. Позивач погодилась давати свідчення в суді як свідок з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від надання показань з не передбачених законом підстав.

Свідок ОСОБА_1 пояснила, що працює в органах юстиції Донецької області з 2005 року, з 2001 року в Калінінському РУЮ у м.Донецьку на посаді провідного спеціаліста. В травні 2012 року позивачу надано відпустку, після якої позивач знаходилась на лікарняному у зв'язку з пологами, 01.09.2012 народила дитину, у зв'язку з чим оформила відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Жодних наказів у позивача не збереглося окрім наказу №1750 від 19.10.2011 про зміну прізвища позивача.

Свідок зазначила, що виїхали з сім'єю з окупованого Донецьку напередодні так званому референдуму, який мав відбутися 11.05.2014 до с.Чайки Києво-Святошинського району Київської області,де було отримано довідку тимчасово переміщеної особи, яку кожні шість місяців позивач продовжувала. Свідок пояснила, що з Калінінського РУЮ ніхто не телефонував, нічого не повідомляв. Трудову книжку вдалося отримати в м.Донецьку в обласному управлінні юстиції ще в квітні-травні 2014, за яку свідок ніде не розписувався. До закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у свідка 23.05.2015 народилась друга дитина. Дізнавшись в Міністерстві юстиції України телефон начальника відділу кадрів Головного управління юстиції в Донецькій області, яке було переміщено до м.Краматорська. Зателефонувавши в лютому-березні 2015 та повідомивши про другу вагітність, свідок поцікавилась куди подавати лікарняний лист, на що отримала відповідь про необхідність надіслання лікарняного у зв'язку з вагітністю та пологами до м.Краматорська за місцезнаходженням переміщеного Головного управління юстиції в Донецькій області. Свідку також телефоном було рекомендовано вислати поштою після пологів копію свідоцтва про народження дитини разом із заявою про відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У начальника відділу кадрів Головного управління юстиції в Донецькій області свідок дізнався телефон головного бухгалтера Головного управління юстиції в Донецькій області, яка надала рекомендації з приводу відкриття розрахункового рахунку у банку для отримання соціальних виплат у зв'язку з народженням другої дитини, для чого Головне управління юстиції в Донецькій області через знайомого позивачу працівника передавало лист, адресований банківській установі, про відкриття рахунку. В першому листі було допущено помилку, у зв'язку з чим Головне управління юстиції в Донецькій області переробляло лист та передавало його позивачу через знайомого позивачу працівника Новою поштою . Отже позивачем до пологів було відкрито розрахунковий рахунок у банку Аваль з метою отримання коштів у зв'язку з народженням другої дитини. Свідок повідомила, що через знайомого позивачу працівника в березні 2015 року передавала до Головного управління юстиції в Донецькій області лікарняний листок у зв'язку з вагітністю та пологами та декларацію про доходи за 2014 рік. Свідок повідомила, що гроші у зв'язку з оформленням лікарняного за вагітністю та пологами та допомогу у зв'язку з народженням другої дитини позивач отримала.

Свідок пояснила, що одразу після пологів 03.06.2015 року направила до Головного управління юстиції в Донецькій області рекомендованим листом заяву про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та копію свідоцтва про народження другої дитини. Про оформлення наказу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку свідку не повідомлено. Свідок намагалась дізнатися інформацію за мобільним телефоном начальника відділу кадрів, але остання змінила номер телефону, міський телефон не відповідав, знайомий позивача звільнився та іншого зв'язку з Головним управлінням юстиції в Донецькій області не було. В кінці жовтня свідку вдалося відшукати інший мобільний телефон працівника відділу кадрів Головного управління юстиції в Донецькій області, яка передала слухавку працівнику, який курирував Калінінське РУЮ у м.Донецьку, яка повідомила, що наказ про відпустку не видавався, оскільки не отримували заяву про надання відпустки, цей же працівник, імені якого свідок не знає, повідомила: І взагалі ОСОБА_6 звільнено , та пояснила причини звільнення про неподання свідком заяви про проведення перевірки, передбаченої Законом Про очищення влади . Після несподіваної звістки свідок втратила грудне молоко.

На підтвердження показань свідка ОСОБА_1 суду надано копію листа Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 16.02.2015 №05.3-23/41, виготовленого на бланку із зазначенням поштової адреси управління: м.Краматорськ, вул. Машинобудівників, 32, який було адресовано директору ВАТ ОСОБА_7 Аваль про те, що Головне територіальне управління юстиції в Донецькій області просить подовжити термін дії карткового рахунку ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, договір №0238153300, підписаний начальником управління ОСОБА_8 із проставлянням печатки Головного територіального управління юстиції в Донецькій області (т.1, а.с.92).

Також позивачем долучено до матеріалів справи копію листка непрацездатності серія №881020, виданого 16.03.2015 у зв'язку з вагітністю, за яким через Головне територіальне управління юстиції в Донецькій області отримані кошти за обов'язковим державним страхуванням, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено роздруківку з розрахункового банківського рахунку від 20.05.2016 про рух коштів на рахунку №1015953200 у гривні, з якого вбачається надходження на зарплатну картку позивача 16.04.2015 року суми коштів у розмірі 4940,00 грн., та 30.04.2015 суми коштів у розмірі 7600,00 грн. (т.1, а.с.95, 97,98).

Надані докази у своїй сукупності безперечно свідчать про обізнаність відповідача про засоби зв'язку з позивачем та спростовують твердження про те, що позивач до початку проведення перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади не повідомляла відповідача про те, що переїхала на контрольовану територію України.

Відтак суд приходить до висновку про бездіяльність, допущену посадовими особами відповідача, відповідальними за проведення перевірки, щодо особистого недоведення до відома позивача в день видання наказу від 21 серпня 2015 року № 948/4 про початок проведення перевірки.

У відгуку відповідача на адміністративний позов щодо інформування позивача про початок проведення перевірки зазначено, що Порядком №563 не визначено конкретну форму, в якій особу, що підлягає перевірці, необхідно повідомити про початок проведення перевірки, а лише передбачено обов'язкове розміщення такого рішення керівника у день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка та сам факт доведення такого рішення до відома цієї особи.

На думку відповідача, він фактично реалізував свої повноваження у сфері забезпечення проходження посадовими особами органів юстиції Донецької області державної служби та жодним чином не порушив їх прав та законних інтересів. Відповідачем зазначено, що позивач не перемістилась разом із установою, ні в який спосіб не виявила наміру бути переведеною на роботу в іншу місцевість разом з установою та не повідомила про місце перебування та засоби зв'язку.

Також відповідач стверджує, що не отримувало лист позивача про надання їй відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, оскільки за умови надходження відповідної заяви посадові особи відповідача реалізували б право позивача на перебування у соціальній відпустці та надали б усі роз'яснення щодо подальшого проходження державної служби в органах та установах юстиції Донецької області. Відповідач звернув увагу, що перше звернення позивача до Головного управління від 17.12.2015 обумовило здатність надавати позивачу роз'яснення щодо подальшого проходження державної служби в органах юстиції Донецької області (т. І, а.с.180-188).

Проте, доводи відповідача повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема, листом Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 16.02.2015 №05.3-23/41, який було адресовано директору ВАТ ОСОБА_7 Аваль про подовження терміну дії карткового рахунку ОСОБА_1, копією листка непрацездатності серії №881020, виданого позивачу 16.03.2015 у зв'язку з вагітністю, за яким через Головне територіальне управління юстиції в Донецькій області позивачем отримані кошти за обов'язковим державним страхуванням, та роздруківкою з розрахункового банківського рахунку від 20.05.2016 про рух коштів на рахунку №1015953200 у гривні, з якого вбачається надходження на зарплатну картку позивача коштів 16.04.2015 та 30.04.2016.

При цьому суд зазначає, що оприлюднення на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, рішення про початок проведення перевірки та доведення про таке рішення відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці, - є окремими заходами з реалізації Закону України Про очищення влади , які не підлягають ототожненню. Оприлюднення на веб-сайті органу рішення про початок проведення перевірки здійснюється з метою надання можливості невизначеному колу осіб ознайомитися з цим рішенням, що не звільняє орган від обов'язку особистого доведення до відома особи рішення про початок проведення перевірки.

Щодо оприлюднення рішення про початок проведення перевірки на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, судом встановлено наступне.

Як стверджує відповідач оскільки станом на 21 серпня 2015 року в Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області, розміщеному в м.Краматорську, був відсутній офіційний веб-сайт, сканована копія наказу №948/4 від 21.08.2015 того ж дня була направлена на електронну адресу Міністерства юстиції України та того ж дня розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України у розділі Очищення влади .

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 25.11.2014 №247/7 Про переміщення органів і установ юстиції Донецької області , у період з 20 по 28 листопада 2014 року проведено переміщення органів юстиції Донецької області з тимчасово непідконтрольної на підконтрольну Україні територію. Зокрема, Калінінське районне управління юстиції у м. Донецьку переміщено до м. Маріуполя, а Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області перемістилось до м. Краматорська Донецької області.

Судом встановлено, що наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21 серпня 2015 року № 948/4 оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в підрозділі Документи розділу Очищення влади України , http://lustration.minjust.gov.ua/main/page/4/, про що свідчить надана з сайту Міністерства юстиції України роздруківка (т.1, а.с.133).

При цьому докази на підтвердження дати оприлюднення наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21 серпня 2015 року № 948/4 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України суду відповідачем не надані.

Судом ухвалами від 30.05.2016, 16.06.2016 витребувано у Міністерства юстиції України докази щодо дати оприлюднення на офіційному інтернет-сайті Міністерства юстиції України наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21 серпня 2015 року № 948/4.

Як вбачається із довідки від 04.07.2016 №б/н, наданої Міністерством юстиції України на виконання вимог ухвали суду від 16.06.2016, Міністерство юстиції України повідомило, що не проводить документальне підтвердження того, коли саме відбувається розміщення інформації на офіційному інтернет-сайті Міністерства юстиції України щодо наказів Головних територіальних управлінь юстиції Про початок проведення перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади (т. І, а.с.159-160) .

Отже, надана Міністерством юстиції України довідка від 04.07.2016 №б/н не підтверджує факту, про який стверджує відповідач, а саме не підтверджує, що наказ відповідача № 948/4 Про початок проведення в районних управліннях юстиції у місті Донецьку перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади був оприлюднений на веб-сайті Міністерства юстиції України саме в день його видання 21 серпня 2015 року.

Суд зазначає, що законодавчими приписами не визначено певного способу доведення відповідальним структурним підрозділом до осіб рішення про початок проведення перевірки в органі.

Проте, зі змісту пункту 6 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади вбачається, що відповідна інформація доводиться особисто до посадової особи шляхом вчинення активних дій відповідальними особами такого органу, а не шляхом розміщення у загальнодоступних інтернет-ресурсах для невизначеного кола осіб, оскільки у такому разі обов'язок доведення рішення про початок проведення перевірки перетворюється на обов'язок особи, яка підлягає перевірці, постійно відстежувати загальнодоступні ресурси, що законодавством не передбачено.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач, будучи у відпустці по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку, не має обов'язку щодо активного та постійного пошуку інформації щодо діяльності органу, в якому проводиться перевірка за Законом України "Про очищення влади", та щодо прийнятих таким органом рішень.

Суд критично відноситься до позиції відповідача щодо належного виконання наказу № 948/4 від 21.08.2015 про повідомлення позивача про початок проведення перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади шляхом оприлюднення на офіційному веб-сайті Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, оскільки фактично це повідомлення було розміщено лише на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Суд вважає, що відповідач не виконав належним чином свій обов'язок по ознайомленню позивача з наказом про початок перевірки у визначений наказом термін та спосіб.

Крім того, суд зазначає, що відповідач мав можливість встановлення місцезнаходження позивача, оскільки останній взятий на облік, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою від 04.11.2014 №3244000428 (в якій зазначено контактну адресу).

Таким чином, відповідач фактично позбавив позивача як посадову особу, що підлягає перевірці відповідно до Закону України № 1682-VII, можливості пройти цю перевірку у визначений законодавством, яке врегульовує це питання, спосіб.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" Міністерством юстиції України прийнято наказ від 25.11.2014 №247/7 Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області , п.2 якого було зобов'язано відповідача, зокрема, довести до відома всіх працівників Головного управління юстиції у Донецькій області, підпорядкованих територіальних органів та установ юстиції про переміщення відповідних органів та установ, запропонувати їм переведення на роботу в іншу місцевість разом із відповідним органом або установою юстиції, одночасно попередивши про наступне звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України у разі відмови від переведення на роботу в іншу місцевість разом із органом або установою.

Суд враховує, що з 25.11.2014 року відповідач змінив своє місцезнаходження, однак доказів доведення до відома позивача про своє переміщення не надав, як і не надав доказів пропонування позивачу переведення на роботу в іншу місцевість разом із органом юстиції, знехтувавши обов'язком, покладеним на нього наказом Міністерства юстиції України від 25.11.2014 №247/7 Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області .

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про протиправність наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 11 вересня 2015 року № 2152/1 Про звільнення працівників органів юстиції в частині звільнення ОСОБА_1, а тому позовні вимоги у частині визнання протиправним наказу про звільнення позивача та його скасування підлягають задоволенню.

Крім цього, як вбачається із відгуку відповідача на адміністративний позов, Головне управління вважає свої дії правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству України. Проте, відповідач зазначив, що, враховуючи позицію органів судової влади в аналогічних справах із того самого предмету спору, де відповідачем є Головне управління, погоджується з обґрунтованістю та правомірністю вимог позивача, викладених ним у позовній заяві.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте з матеріалів справи, всебічно та повно досліджених судом, вбачається, що відповідач не вжив всіх можливих та необхідних заходів задля сповіщення позивача про початок проведення перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади , що призвело до позбавлення позивача можливості подати заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади , та як наслідок прийняття необґрунтованого наказу про звільнення позивача.

Згідно з абзацом третім статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Зазначена норма надає гарантію щодо обмежень на звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років. Так, звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 Кодексу законів про працю України має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Суд, враховуючи положень статей 179, 184 Кодексу законів про працю України, якими встановлено гарантії, передбачені для жінок, які мають дітей віком до трьох років, звільнених за ініціативою роботодавця, вважає звільнення позивача незаконним.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.05.2014 та від 01.07.2014 (реєстраційні номери судових рішень в ЄДРСР - 39088425 та 39891898 відповідно).

Щодо позовних вимог позивача про поновлення на посаді провідного спеціаліста відділу Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку з 11 вересня 2015 року, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Заперечуючи проти позову в цій частині позовних вимог відповідач зазначає про скорочення посади позивача, що на його думку є підставою для відмови у позові в цій частині.

Як вбачається із наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 06.02.2015 №67/4 Про скорочення посад в органах юстиції Донецької області в Калінінському районному управлінні юстиції у м. Донецьку скорочено посади : головного спеціаліста (1), провідного спеціаліста (1); у відділі державної реєстрації актів цивільного стану: головного спеціаліста (1), провідного спеціаліста (2); у відділі державної виконавчої служби: заступника начальника відділу (2), головного державного виконавця (1), старшого державного виконавця (5), державного виконавця (6), головного спеціаліста (1), спеціаліста І категорії (2), спеціаліста ІІ категорії (2), робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків, споруд і обладнання (1), прибиральника службових приміщень (1), водія легкового автомобіля (1) (т. І, а.с.204 - 210).

Підпунктом 2.2 пункту 2 вищевказаного наказу на управління кадрової роботи та державної служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області покладено обов'язок забезпечити:

- доведення цього наказу до відома посадових та службових осіб органів юстиції Донецької області, які перемістились на підконтрольну Україні територію разом з установою, фактично виконують визначені повноваження та посади яких підлягають скороченню;

- реалізацію заходів щодо працевлаштування посадових та службових осіб, посади яких підлягають скороченню, які перемістились на підконтрольну Україні територію разом з установою та фактично виконують визначені повноваження, а у разі неможливості видання проектів наказів про звільнення таких осіб з займаних посад згідно п.1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги (ст. 44 КЗпП України) та компенсаційних виплат за невикористані щорічні відпустки;

- попередження посадових та службових осіб, які перемістились разом з установою та фактично здійснюють повноваження, посади яких підлягають скороченню та які не будуть переведені за їх згодою на інші посади, про наступне звільнення (ст.49-2 КЗпП України).

Отже, відповідно до наказу від 06.02.2015 №67/4 посада, яку обіймала позивач у Калінінському районному управлінні юстиції у м. Донецьку до звільнення, підлягає скороченню.

У своєму відгуку на адміністративний позов відповідач зазначив, що позивач станом на 14.06.2016 не закріплений у системі юстиції області, як посадова особа, яка переміщена разом із установою.

Проте з матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що позивач з 02.03.2011 прийнята на посаду провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у м.Донецьку в порядку переведення. Як встановлено судом в травні 2014 року позивач переїхала з тимчасово неконтрольованої території України до Київської області, де встала на облік як тимчасово переміщена особа.

Відповідач зазначає, що на виконання наказів Міністерства юстиції України від 25.11.2014 №247/7 Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області , від 26.01.2015 №26/7 Про затвердження розподілу граничної чисельності працівників територіальних органів юстиції на 01.01.2015 , від 02.02.2015 №33/7 Про затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів юстиції у зв'язку з переміщенням органів юстиції Донецької області з тимчасово неконтрольованої території в населені пункти, на території яких органи юстиції Донецької області здійснюють свої повноваження та відповідно до змін у Зведеному штатному розписі на 2015 рік, Штатному розписі районних, районних у містах, міськрайонних управлінь юстиції Донецької області, наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 06.02.2015 №67/4 Про скорочення посад в органах юстиції Донецької області скорочено 770 посад, у тому числі посаду провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, яку обіймала позивач до моменту звільнення.

Судом встановлено, що скорочення штатних посад в органах юстиції Донецької області обумовлене переміщенням органів юстиції Донецької області з тимчасово неконтрольованої території в населені пункти, на території яких органи юстиції Донецької області здійснюють свої повноваження.

В той же час позивача звільнено з підстав, передбачених пунктом 7-2 статті 36 КЗпП України наказом відповідача від 11.09.2015 вже після скорочення посади, яку обіймала позивач в органах юстиції Донецької області.

Відповідачем не надано суду доказів на виконання вимог наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 06.02.2015 №67/4 Про скорочення посад в органах юстиції Донецької області щодо доведення до відома позивача цього наказу, реалізації заходів щодо працевлаштування позивача в органах юстиції Донецької області, попередження про скорочення посади позивача, а отже скорочення посади позивача в лютому 2015 року не вплинуло на видання оспорюваного наказу від 11.09.2015, оскільки скорочення посади передувало звільненню позивача.

Однак, як з'ясовано судом після звільнення позивача відбулось реформування територіальних органів Міністерства юстиції.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема, Калінінське районне управління юстиції у м. Донецьку.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Калінінське районне управління юстиції у м. Донецьку (код 25689215) припинено, про що внесено запис 02.07.2016 за №12741110005011711.

Отже, на день постановлення судового рішення у даній справі Калінінське районне управління юстиції у м. Донецьку ліквідовано.

Верховний Суд України у постанові від 17 жовтня 2011 року (справа № 21-237а11) висловив позицію, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частинами другою та третьою статті 36 КЗпП зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України дійшла висновку, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено (постанова від 28.10.2014 справа №21-484а14).

У справі, що розглядається суд встановив, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» ліквідовано як юридичну особу публічного права територіальний орган Міністерства юстиції - Калінінське районне управління юстиції у м. Донецьку, в якому працювала позивач до моменту звільнення.

Відповідно до частини першої статті 104 та статті 609 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.

Тобто, саме в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) юридичної особи виникає правонаступництво - перехід майна, прав та обов'язків до юридичних осіб, що утворились внаслідок реорганізації.

Припинення юридичної особи шляхом ліквідації є підставою для припинення її зобов'язань і не передбачає правонаступництва.

Водночас, питання припинення юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, слід розглядати не лише в контексті припинення її майнових зобов'язань, позаяк така особа створювалась для виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

Відповідно, функції держави не зникають із ліквідацією юридичної особи публічного права (крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, що потребуватиме відповідних змін у законодавстві), а тому, в будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади, має бути вирішено питання про «функціональне» правонаступництво юридичної особи публічного права.

Судом встановлено, що позивач, працюючи на посаді провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку, ІНФОРМАЦІЯ_4, зверненнями громадян, адмініструванням єдиного реєстру громадських формувань (легалізація), реєстрацією вхідної та вихідної кореспонденції, формуванням справ до архіву, формуванням щомісячних, піврічних та щорічних звітів щодо проведеної роботи тощо.

Зокрема, позивач вказує, що до обов'язків стосовно правової освіти входила робота у правовій громадській приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги при Калінінському районному управлінні юстиції у м. Донецьку, яка розміщувалась у будинку Калінінської районної ради у м. Донецьку, в якій відбувалось надання правової інформації, надання консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру), надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації; робота згідно Указу Президента України Про Національну програму правової освіти населення , а саме підвищення рівня правової підготовки населення, насамперед учнівської та студентської молоді, громадян, які перебувають на державній службі тощо.

У зв'язку з ліквідацією Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку функції з правової освіти виконує Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області.

Так, згідно Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, що затверджене наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 № 1707/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 за №760/19498, районні у містах управління юстиції є територіальними органами Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст).

Управління юстиції підпорядковуються Мін'юсту та безпосередньо Головним територіальним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Беручи до уваги, що Калінінське районне управління юстиції у місті Донецьку входило до структури Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, у складі якого діє Управління реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, функціональним правонаступником Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку, є Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області.

Суд акцентує увагу на тому, що до складу Типової структури головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 01 березня 2016 року № 571/5, зокрема, входить Управління реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти, на яке покладено виконання тих самих функцій, які виконувала позивач, перебуваючи на посаді провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку.

Тобто, при ліквідації юридична особа публічного права припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов'язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з'ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 19 січня 2016 року у справі № 810/1783/13-а (номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 56676682).

З огляду на те, що судом встановлено, що позивача було протиправно звільнено з посади провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку, суд у розглядуваній справі дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого вона була протиправно звільнена, а саме на посаді провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку.

Суд зазначає, що захист порушеного права позивача у зазначений спосіб передбачає негайне видання органом, який виконує повноваження (завдання) особи, що ліквідується, наказу про поновлення позивача на посаді та одночасне вжиття заходів по працевлаштуванню незаконно звільненої особи з урахуванням кваліфікації, досвіду роботи та пропонуванням всіх наявних вакантних посад, які позивач може обіймати відповідно до своєї кваліфікації та досвіду роботи.

Разом з тим, задовольняючи вимоги позивача в частині поновлення на роботі, суд зазначає, що датою поновлення особи, яка була незаконно звільнена, є дата відповідного судового рішення, у випадку, коли воно на підставі статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України звернуто до негайного виконання, або дата набрання таким рішенням суду законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Законом не передбачено можливість поновлення на роботі попереднім числом. Тому вимога позивача поновити його на посаді саме з дати звільнення (11.09.2015) є неналежним способом захисту порушених прав і задоволенню не підлягає.

Позовних вимог щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи позивачем не заявлено, оскільки на час виникнення спору між сторонами та звернення до суду із зазначеним позовом ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно із частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача не надав та не довів правомірності наказу від 11 вересня 2015 року №2152/1 Про звільнення працівників органів юстиції у частині звільнення позивача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України у частині поновлення на посаді постанова підлягає до негайного виконання.

Керуючись статтями 159 - 163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 2152/1 від 11 вересня 2015 року "Про звільнення працівників органів юстиції" у частині звільнення ОСОБА_1, провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку, з займаної посади та застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Постанова у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.