Рішення

від 13.10.2016 по справі 910/15346/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016Справа № 910/15346/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю "Вірідіс Патріа" (далі - Товариство) про стягнення 28 628,10 грн.,

за участі представників:

позивача: Овчинникова Д.В. за довіреністю від 5 серпня 2016 року № 05-08/02,

відповідача: не з'явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2016 року Підприємство звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання укладеного між ним та Товариством 18 квітня 2014 року договору поставки зернових культур № 06-14-03 (далі - договір) позивач здійснив оплату в розмірі 401 850,00 грн. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання з поставки товару виконав не в повному обсязі, Підприємство, посилаючись на статті 509, 670, 692 та 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з відповідача борг за не отриману продукцію в розмірі 28 628,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2016 року порушено провадження у справі № 910/15346/16. Розгляд даної справи призначено судом на 15 вересня 2016 року.

Ухвалою суду від 15 вересня 2016 року розгляд справи відкладено на 13 жовтня 2016 року.

Під час судового засідання 13 жовтня 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові.

Відповідач у призначені судові засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 Постанови.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 25 серпня 2016 року та про відкладення розгляду справи від 15 вересня 2016 року надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2014 року між сторонами було укладено договір № 06-14-03, за яким Товариство зобов'язалось поставити в 2014 році зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти, тощо (далі - продукція), а Підприємство - прийняти та оплатити їх вартість.

Даний договір підписано повноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками. Строк його дії - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (пункт 9.1 цього правочину).

Пунктами 4.1, 4.2 договору встановлено зобов'язання Товариства поставити своїм транспортом позивачу вищезазначену продукцію протягом 2014 року узгодженими в додаткових угодах партіями до закінчення строку дії даного правочину.

Додатковою угодою від 18 квітня 2014 року № 1 до договору сторони узгодили загальний обсяг поставки в 400 тонн за період з 5 травня 2014 року по 31 травня 2014 року із ціною в 2 500,0 грн. за тонну.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 вказаного правочину оплата продукції здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства з відстрочкою платежу протягом 10 банківських днів із моменту отримання продукції на склад позивача при умові надання Товариством передбачених пунктом 4.7 договору документів.

Судом встановлено, що Товариство здійснило поставку позивачу продукції в загальному розмірі 107,28 тонн на загальну суму 232 748,00 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних від 20 серпня 2014 року та 5 листопада 2014 року, підписаними повноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками.

На виконання умов договору Підприємство здійснило 12 вересня 2014 року оплату продукції в розмірі 401 850,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з банківського рахунку позивача, проте надалі обумовлену додатковою угодою кількість продукції відповідач так і не поставив.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ураховуючи те, що сума боргу відповідача, яку просив стягнути позивач в розмірі 28 628,10 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про повернення позивачу вказаної суми або здійснення на неї поставки продукції, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вірідіс Патріа" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 3-Г, ідентифікаційний код 37856891) на користь державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 16, ідентифікаційний код 37199618) 28 628 (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 10 коп. основного боргу, а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18 жовтня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко