Рішення

від 12.10.2016 по справі 910/15437/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2016Справа №910/15437/16 За позовом : Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейшн"

Про стягнення 63 488,46 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Цимбаліст В.В. (дов.№155/1/03-100 від 12.01.2016)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейшн" про стягнення 63 488,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання у частині внесення плати за надані послуги, відповідно до договору № 1528 від 01.04.2014, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 63 488,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 порушено провадження у справі № 910/15437/16 та призначено розгляд справи на 07.09.2016.

В судове засідання, призначене на 07.09.2016, представник позивача з'явився, надав пояснення по справі.

В судове засідання, призначене на 07.09.2016, представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

07.09.2016 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 28.09.2016.

27.09.2016 через канцелярію суду надійшла заява, про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом і подальший розгляд справи відбуватиметься з урахуванням положень вказаної заяви.

28.09.2016 судове засідання не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Лиськова М.О.

03.10.2016 ухвалою суду розгляд справи призначено на 12.10.2016.

В судове засідання, призначене на 12.10.2016, представник позивача з'явився, надав заяву про зменшення позовних вимог та підтримав позовні вимоги з урахуванням положень вказаної заяви.

В судове засідання, призначене на 12.10.2016, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець, третя особа), Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейшн" (орендар, відповідач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1528 (договір).

За умовами п. 1.1 Договору орендодавець на підстав рішення Київської міської ради від 14.03.2014 № 169 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою вул. І. Пулюя, будинок № 5 літ. А для розміщення фізкультурно-спортивного закладу - 406, 70 кв.м, масажного кабінету - 8, 00 кв.м., солярію - 20, 00 кв.м.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що договір діє з 01.04.2014 по 30.03.2017.

Згідно з п.п. 3.1, 3.3, 3.6 договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує на рахунок КП "Київжитлоспецексплуатація" орендну плату, компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, та компенсацію витрат підприємства, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди позивачу.

Відповідно до п.п. 3.7, 4.2 Договору відповідач зобов'язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендну плату та компенсацію витрат підприємства своєчасно, а саме щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.

Однак, відповідач. не виконує зобов'язання, вказані в договорі оренди, не сплачує плату за фактичне користування нежилим приміщенням і має заборгованість за період з 01.02.2016 по 31.07.2016 на суму 38 353 грн. 34 коп. та заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою 8 851 грн. 44 коп., разом з тим на день розгляду справи відповідачем частково сплачено борг, і залишився борг в сумі 16 308 грн. 61 коп. - орендна плата та 518 грн. 17 коп. - заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Однак, як свідчать матеріали справи, свого обов'язку щодо своєчасного та в повному обсязі внесенню орендної плати відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 16 308 грн. 61 коп.. та заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою 518 грн. 17 коп.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, суд вважає заборгованість у розмірі 16 308 грн. 61 коп. та заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою 518 грн. 17 коп.

Факт наявності заборгованості відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 12 474 грн. 93 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п. 6.2 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 12 474 грн. 93 коп.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 963 грн. 45 коп. трьох відсотків річних та 2 845 грн. 30 коп. - інфляційних втрат.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейшн" (04050, м.Київ, провул. Пилипівський, будинок 4, ідентифікаційний код 23153367) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість з орендної плати у розмірі 16 308 грн. 61 коп. заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 518 грн. 17 коп., пеню у розмірі 12 474 грн. 93 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 845 грн. 30 грн., 3% річних у 963 грн. 45 коп. та 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.10.2016

Суддя М.О. Лиськов