Рішення

від 10.10.2016 по справі 914/2060/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016р. Справа№ 914/2060/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮВІТ ЛТД, м.Львів

до відповідача: Львівського національного університету імені ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення 8732,26грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - директор

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю

Суть спору позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю ЮВІТ ЛТД, м.Львів до Львівського національного університету імені ОСОБА_1, м.Львів про стягнення 8732,26грн., з яких 3834,00грн. основної заборгованості, 1808,22грн. пені, 2802,64грн. індексу інфляції та 287,40грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 10.08.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.08.2016р. В судовому засіданні 22.08.2016р. оголошено перерву до 29.08.2016р. для надання можливості позивачу ознайомитись з поданими відповідачем відзивом. Ухвалою суду від 29.08.2016р. у зв'язку з неявкою позивача та беручи до уваги подане ним клопотання розгляд справи відкладено на 10.10.2016р.

Представникам сторін роз'яснено права згідно ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 10.10.2016р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що в червні 2013 року між позивачем та відповідачем - ЛНУ ім. Івана Франка укладено договір, на виконання умов якого ТзОВ ЮВІТ ЛТД протягом липня - листопад 2013 року здійснено авторський нагляд по капітальному ремонту визначеного об'єкта. Проте, відповідачем взяті на себе за договором зобов'язання не виконав: акти, якими засвідчується виконання позивачем робіт не підписав, оплати за такі роботи не провів. Зазначене зумовило звернення ТзОВ ЮВІТ ЛТД до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути із ЛНУ ім. Івана Франка 3834,00грн. основної заборгованості, 1808,22грн. пені, 2802,64грн. індексу інфляції та 287,40грн. 3% річних. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання 10.10.2016р. з'явився, витребуваних судом документів не подав, проти позову заперечив з мотивів, наведених у поданому ним відзиві (вх.№34043/16 від 22.08.2016р.). Зокрема зазначив, що акти здачі-приймання науково-технічної продукції не можуть бути належним та допустимим доказом по справі, оскільки договором передбачено складання інших актів на підтвердження виконання робіт, такі акти не відповідають вимогам встановленим для актів первинного обліку та не підписані ЛНУ ім.Івана Франка. Окрім цього, належним доказом виконання робіт із авторського нагляду є лише відповідний журнал. Відповідач також вважає безпідставним та необґрунтованим нарахування індексу інфляції та 3% річних, оскільки відповідальність за порушення зобов'язання можлива лише за наявності вини, в той час, як ЛНУ ім.Івана Франка вживались усі заходи для належного виконання договору. Також відповідачем подано клопотання (вх.№34044/16 від 22.08.2016р.) про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені. Відтак, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 10.10.2016р. надав для огляду Журнал авторського нагляду за будівництвом (початий 01.07.2013р., закінчений 31.12.2013р.), копію якого за резолюцією судді долучено до матеріалів справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ЮВІТ ЛТД (позивач по справі, підрядник за договором) та Львівським національним університетом імені ОСОБА_1 (відповідач по справі, замовник за договором) укладено договір №01-07-2013 від 17.06.2013р., за яким замовник доручив, а підрядник зобов'язався здійснити за завданням замовника: Авторський нагляд по капітальному ремонту гуртожитку №3 на 909 місць ЛНУ ім. І.Франка на вул. Медової Печери, 39 в м.Львові , а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити його (п.1.1).

Договором встановлено, що за виконаний авторський нагляд замовник перераховує підряднику 3834,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 639,00грн. Вартість проведення робіт з авторського нагляду є величина стала (п.2.1). Розрахунок проводиться поетапно: згідно календарного плану з остаточним розрахунком по закінченні виконання робіт після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт з розрахунку 9 люд.-днів на весь період проведення авторського нагляду (п.2.2). Розрахунок за виконану роботу проводиться не пізніше 7-ми днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (п.2.4).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2013р. ТзОВ ЮВІТ ЛТД скеровано ЛНУ ім. Івана Франка, при супровідному листі вих.№01-07/2013-1, акт №1 здачі-приймання науково-технічної продукції по договору №01-07-2013, складений 10.09.2013р. та рахунок на оплату виконаних робіт. Згідно із відмітки на титульному аркуші листа його отримано відповідачем 10.09.2013р. (вх.№1707). При супровідному листі вих.№01-07/2013-2від 16.09.2013р. позивачем скеровано відповідачу акт №2 здачі-приймання науково-технічної продукції по договору №01-07-2013, складений 16.09.2013р. та рахунок на оплату виконаних робіт, які згідно відмітки отримано ЛНУ ім.Івана Франка 16.09.2013р. (вх.№1725). Також при супровідному листі вих.№01-07/2013-3 від 20.11.2016р. ТзОВ ЮВІТ ЛТД скеровано відповідачу акт №3 здачі-приймання науково-технічної продукції по договору №01-07-2013, складений 20.11.2013р. та рахунок на оплату виконаних робіт, які отримано ним 26.11.2013р. (вх.№2010).

Однак, вказані акти ЛНУ ім. Івана Франка не підписано, оплату за виконані роботи не проведено, хоч листом (вих.№01-07/2013-4 від 30.12.2013р.) ТзОВ ЮВІТ ЛТД повідомило відповідача про завершення, з повним виконанням своїх обов'язків як підрядника, робіт з проведення Авторського нагляду по капітальному ремонту гуртожитка №3 на 909 місць ЛНУ ім. І.Франка на вул. Медової Печери, 39 в м.Львові згідно умов договору №01-07-2013 від 17.06.2013р.

Зазначене зумовило звернення ТзОВ ЮВІТ ЛТД до суду із позовною заявою про стягнення із ЛНУ ім. Івана Франка 3834,00грн. основної заборгованості, 1808,22грн. пені, 2802,64грн. індексу інфляції та 287,40грн. 3% річних.

Водночас, ЛНУ ім. Івана Франка стверджує про безпідставність позовних вимог, зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів, які би підтверджували виконання ТзОВ ЮВІТ ЛТД передбачених договором робіт.

При вирішені спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за зобов'язанням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, ч.1 ст.854 ЦК України встановлено, що якщо за договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або її окремих етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

Так, у відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд звертає увагу на те, що у договорі сторони погодили, що у випадку мотивованої відмови замовником від оплати робіт чи зупинки проведення авторського нагляду сторонами у 10-ти денний термін складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань, термінів їх виконання, або акт незавершених робіт (п.3.3). При неотриманні підрядником у 10-ти денний термін підписаного акту здачі-приймання робіт з проведення авторського нагляду, роботи вважаються прийнятими з виконанням усіх умов договору (п.3.4).

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що у встановлений договором строк ЛНУ ім. Івана Франка, отримавши акти виконаних робіт, звернувся до ТзОВ ЮВІТ ЛТД із мотивованою відмовою від підписання зазначених актів. Так, до матеріалів справи долучено копію листа ЛНУ ім. І.Франка №5582-С, в якому у відповідь на лист ТзОВ ЮВІТ №01-07/2013-3 від 13.11.2013р. про необхідність здійснення проміжних платежів за послуги, надані відповідно до актів №1 та №2 зазначено про те, що відповідно до записів у журналі авторського нагляду зафіксовано лише 8 виходів на об'єкт, а їх фактична тривалість не перевищує 4 годин, відтак, замовник просить надати акт і рахунок на меншу суму. Суд звертає увагу на те, що такий лист відповідача датовано лише 25.12.2013р., двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань (складений в порядку п.3.3 договору) сторонами, як вбачається з матеріалів справи, не підписано.

Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що акти здачі-приймання науково-технічної продукції не можуть вважатись належними та допустимими доказами виконання робіт за договором, оскільки, не зважаючи на їх назву, в них фактично відображено надання послуг із проведення авторського нагляду по капітальному ремонту передбаченого договором об'єкту з посиланням на номер та дату договору. Окрім цього, до матеріалів справи долучено копію Журналу авторського нагляду за будівництвом (початий 01.07.2013р., закінчений 31.12.2013р.), яким, у відповідності до ДБН А.2.2-4-2003 підтверджується належне надання позивачем передбачених договором послуг, що відповідають погодженому сторонами календарному плану виконання авторського нагляду (додаток №2 до договору), а їх вартість - кошторису №1 на проведення авторського нагляду (додаток №1 до договору).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3834,00грн. основної заборгованості обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення 1808,22грн. пені, суд зазначає, що відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, відповідно до п.4.4 договору, у випадку порушення сторонами умов договору (п.п. 1.3, 2.4) вони сплачують за кожний прострочений день пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, провівши відповідний перерахунок, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 144,17грн. пені, нарахованої за період з 14.12.2013р. по 14.06.2014р. обґрунтовані матеріалами справи, однак до задоволення не підлягають з огляду на зроблену ЛНУ ім. Івана Франка заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності (вх.№34044/16 від 22.08.2016р.).

Так, відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як визначено ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Як визначено ст.260, ч.1 ст.261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з ч.ч.2, 3, 4 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Щодо позовних вимог про стягнення 2802,64грн. індексу інфляції та 287,40грн. 3% річних, суд зазначає таке.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги зауваження відповідача про те, що договором не передбачено таких штрафних санкцій, суд звертає увагу на роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. про те, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Окрім цього, такі нарахування та стягнення проводяться на підставі закону.

Суд також звертає увагу на роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).

Враховуючи вищенаведене та провівши відповідний перерахунок, суд приходить до висновку, що до стягнення із відповідача підлягають 2495,93грн. індексу інфляції, нарахованих за період з січня 2014 року по червень 2016 року, а також 287,40грн. 3% річних, нарахованих за період з 14.12.2013р. по 30.06.2016р. При проведені зазначених розрахунків судом враховано, що загальна кількість днів у 2016 році - 366, а не 365 як звично.

Зважаючи на зауваження відповідача, суд також звертає увагу на те, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Зазначене узгоджується із роз'ясненням, наданим Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.10 Постанови №14 від 17.12.2013р. Також суд звертає увагу на те, що в листі ТзОВ ЮВІТ вих.№01-07/2013-4 від 30.12.2013р. (отримано адресатом 30.12.2013р. за вх.№2114) ЛНУ ім. І.Франка повідомляється про те, що відповідальна особа за проведення авторського нагляду - представник експлуатаційно-технічного відділу замовника - п.Мостовий С.В. жодного разу не був присутній на об'єкті під час проведення робіт з авторського нагляду, що є грубим порушенням вимог ДБН А.2.2-4-2003 і про що зроблено відповідний запис в журналі авторського нагляду за будівництвом.

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено у Постанові Верховного суду від 15.05.2012р. по справі № 11/446. Також в п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011).

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1044,25грн. слід покласти на відповідача, а в решті - на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського національного університету імені ОСОБА_1 (м.Львів, вул.Університетська, буд.1; код ЄДРПОУ 02070987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮВІТ ЛТД (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 22334049) 3834,00грн. основного боргу, 2495,93грн. індексу інфляції, 287,40грн. 3% річних та 1044,25грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 17.10.2016р.

Суддя Щигельська О.І.