Рішення

від 10.10.2016 по справі 916/2180/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2016 р.Справа № 916/2180/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ”

до відповідача: Комунальний заклад „Ренійський центр первинної медико-санітарної допомоги”

про стягнення 1850,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, Комунального закладу „Ренійський центр первинної медико-санітарної допомоги”, про стягнення 1850,29 грн., з яких: 1556,52грн. пені, 106,13грн. 3% річних, 187,64грн. інфляційних.

В обґрунтування своїх вимог посилається на договір № 022015 від 28.08.2015 на постачання природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, несвоєчасний розрахунок відповідачем за отриманий у січні 2016 року газ, нарахування відповідно до умов договору пені та передбачених статтею 625 ЦК України 3% річних та інфляційних, а також посилається на інші вказані у позовній заяві та поясненнях обставини.

Відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на закінчення строку дії договору 31.12.2015, можливість продовження строку дії договору на наступний рік лише у обсязі до 20% від суми договору згідно з Законом України "Про здійснення державних закупівель”, здійснення часткової передплати у грудні 2015 року та на інші зазначені у відзиві на позовну заяву та поясненнях обставини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем був підписаний договір № 022015 від 28.08.2015 на постачання природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів.

Відповідно до п.2.1 договору, позивач постачає природний газ відповідачу в обсягах і порядку передбачених договором, а відповідач сплачує вартість газу і наданих послуг відповідно до умов договору.

Пунктом 11.1. договору сторони встановили, що його дія розповсюджується на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.07.2015 згідно п.3 ст.631 Цивільного Кодексу України.

Договірні обсяги постачання газу визначені у п.3.10 договору.

Пунктом 5.6 договору передбачений обов'язок відповідача здійснювати остаточний рахунок за отриманий протягом місяця газ не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

П.1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем протягом 2015 року та у січні 2016 року було поставлено відповідачеві природного газу на суму 147743,56грн. Ця сума відповідачем сплачена у повному обсязі. Вказані обставини не заперечується сторонами та підтверджується наданим актом звірки, документами первинного обліку.

Відповідно до ч.1 ст.35 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Разом з цим, позивач зазначає, що частина з вказаної суми була оплачена з порушенням встановленого договором строку.

Так, частина заборгованості за поставлений у січні 2016 року газ у розмірі 18764,39грн. була сплачена лише 21.04.2016.

Дослідивши умови договору, суд дійшов наступних висновків.

Під час підписання вказаного договору сторони у п.11.1 визначили строк його дії до 31.12.2015 року, а в частині оплати за надані послуги – до їх повного здійснення.

У п.11.2 сторони зазначили, що відповідно до ч.6 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель” дія договору може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у даному договорі. Вказаний пункт на момент його підписання цілком відповідав вимогам чинного законодавства, насамперед вимогам зазначеного Закону в редакції яка діяла на той час.

Саме така ситуація склалась між сторонами, коли в січні 2016 позивач здійснив поставку газу на суму 57876,39грн., що визнано сторонами шляхом підписання акту звірки та підтверджено актами приймання-передачі природного газу.

Вказана сума була частково погашено за рахунок передплати у розмірі 17000грн., яка була здійснена відповідачем у грудні 2015 року. Залишок склав 18764,39грн. та був сплачений 21.04.2016.

Визначаючи в якому розмірі договір може бути продовжений сторонами на 2016 рік до проведення процедури закупівлі, позивач вказує на додаткову угоду № 2 від 17.12.2015 до договору, якою загальна сума договору встановлена у розмірі 110066,40грн. Зазначає, що 20% від вказаної становлять 22013,28грн., що є граничним розміром для продовженого договору.

Проте вказані доводі відповідача є необґрунтованими, оскільки він не враховує наявність додаткової угоди № 3 від 26.01.2016 до договору.

Вказана додаткова угода визначила загальну вартість послуг у розмірі 132079,68грн. та продовжила строк дії договору до 31.05.2016, як вбачається з наданої відповідачем до матеріалів справи копії цієї додаткової угоди.

Як пункт 11.2 договору так і редакція статті 40 України "Про здійснення державних закупівель” у редакції на момент підписання угоди передбачали продовження дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році.

З урахуванням встановленої додатковою угодою № 3 вартості послуг за договором у розмірі 132079,68грн., 20 відсотків від вказаної суми становлять 26415,94грн. Визначена сторонами вартість послуг разом з можливим 20%-вим перевищенням становить більше аніж загальна вартість фактично поставленого газу (147743,56грн.). З урахуванням цього, а також виходячи з встановлення сторонами у додатковій угоді № 3 строку дії договору до 31.05.2016 року, суд вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність підстав для застосування умов договору до поставки газу у січні 2016 року.

Як вже зазначалось раніше, пунктом 5.6 договору передбачений обов'язок відповідача здійснювати остаточний рахунок за отриманий протягом місяця газ не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 7.2.1 договору сторонами передбачено, що у разі прострочення відповідачем строків оплати, з нього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В зв‘язку з цим та з посиланням на умови договору та вказані правові норми позивачем обґрунтовано нараховано 1556,52грн. згідно наданого розрахунку за період з 12.02.2016 по 20.04.2016 .

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок та заявлено до стягнення 106,13грн. 3% річних за період з 12.02.2016 по 20.04.2016 та 187,64грн. інфляційних за березень.

Розрахунок 3% річних та інфляційних є вірним та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства та відповідає обставинам справи.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 1556,52грн. пені, 106,13грн. 3%річних та 187,64грн. інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 626, 629 Цивільного Кодексу України, ч.6 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель”, ст.ст.33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” до Комунальний заклад „Ренійський центр первинної медико-санітарної допомоги” про стягнення 1850,29 грн., з яких: 1556,52грн. пені, 106,13грн. 3% річних, 187,64грн. інфляційних.

2 .          Стягнути з Комунальний заклад „Ренійський центр первинної медико-санітарної допомоги” (68800, Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська,15, код 37565151) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” (65003, м. Одеса, вул. Одрія,1, код 39525257)1556/одну тисячу п'ятсот п'ятдесят шість/грн. 52 коп. пені, 106/сто шість/грн. 13 коп. - 3% річних, 187/сто вісімдесят сім/грн. 64 грн. інфляційних, 1378/одну тисячу триста сімдесят вісім/грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 10.10.2015 року. Повний текст рішення складений 17 жовтня 2016 р.

Суддя Р.В. Волков