Постанова

від 18.10.2016 по справі 904/6098/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2016 року Справа № 904/6098/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник;

від відповідача: ОСОБА_2 представник;

від третьої особи: ОСОБА_3 представник.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Професіонал-І" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №904/6098/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловезька пуща", м. Дніпро

до Приватного підприємства "Професіонал-І", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Відкритого акціонерного товариства "Дніпромеханомонтаж"

про стягнення суми основного боргу у розмірі 18629 грн.03 коп., інфляційної складової у розмірі 178 грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 37 грн.68 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у даній справі (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біловезька пуща» м. Дніпро до Приватного підприємства «Професіонал - І» м. Кам'янське за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Відкритого акціонерного товариства «Дніпромеханомонтаж» м. Дніпро про стягнення суми боргу в розмірі 18629 грн.03 коп., інфляційної складової в розмірі 178 грн. 50коп. та 3% річних в розмірі 37 грн. 68 коп. задовольнено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства «Професіонал - І» м. Кам'янське (ідентифікаційний код: 31980281; місцезнаходження: 51909, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Дніпропетровська, буд. 2 А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біловезька пуща» м. Дніпро (ідентифікаційний код: 39040852; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Артема, буд. 4А, оф. 39) суму боргу в розмірі 18629 грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1362 грн.19 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- в пункті 2.3 договору оренди вказано, що майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту передачі, звіреного з актом приймання переданого в оренду майна. Доказів підписання такого акту орендодавцем та орендарем суду не надано;

- наказ відповідача №17 від 29.05.2015 р. про введення в експлуатацію об'єкта нерухомості (будівля компресорної, за адресою м. Кам'янське (Дніпродзержинськ) по вул. Дніпропетровська, 2а) для використання в господарській діяльності не є доказом відмови від користування орендованим майном. З цього наказу вбачається лише існування додаткового нерухомого приміщення, яке може використовуватися відповідачем при здійсненні своєї господарської діяльності;

- посилання відповідача на повідомлення ВАТ «Дніпромеханомонтаж» про дострокове припинення договору листом №101 від 20.10.2015 р. і, відповідно, розірвання договору в односторонньому порядку, судом першої інстанції не прийняв до уваги, оскільки відсутні належні докази направлення цього листа на адресу первісного орендодавця. Копія звіту про використання коштів, виданих на відрядження від 10.11.2015 р., надана відповідачем в якості доказу направлення листа №101 від 20.10.2015 р. не є належним доказом. У фіскальному чеку від 10.11.2015 р. зафіксовано лише придбання марки вартістю 3 грн., а не направлення на адресу ВАТ «Дніпромеханомонтаж» поштової кореспонденції (листа №101 від 20.10.2015 р.).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди був чинний протягом спірного періоду (з 22.01.2016 р. по 05.07.2016 р.). Відповідач мав виконати зобов'язання з оплати орендної плати в розмірі 1129 грн.03 коп. за 10 днів січня 2016 р. до 05.02.2016 р., в розмірі 3500 грн. за лютий 2016 р. - до 05.03.2016 р., в розмірі 3500 грн. за березень 2016 р. - до 05.04.2016 р., в розмірі 3500 грн. за квітень 2016 р. - до 05.05.2016 р., в розмірі 3500грн. за червень 2016 р. - до 05.07.2016 р.

Позивач нарахував та заявив до стягнення суму інфляційної складової в розмірі 178 грн. 50 коп. та 3% річних в розмірі 37 грн. 68 коп.

Оскільки позивачем не було враховано главу VI Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Держкомстату України № 519 від 14.11.2006 р. та індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, суд залишав без задоволення позовні вимоги про стягнення суми інфляційної складової у розмірі 178 грн. 50 коп.

Розрахунок суми 3% річних також складений без дотримання вимог чинного законодавства, оскільки нарахування 3%річних здійснювалось за той самий місяць, за який нараховувалась орендна плата, протягом періоду, коли не відбувалось прострочення виконання грошового зобов'язання. Враховуючи викладене, суд відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернулось Приватне підприємство "Професіонал-І" (відповідач) із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на те, що:

- на підставі тільки наданих позивачем доказів та фактично проігнорувавши докази відповідача, суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог;

- пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата по взаємній домовленості складає 1500 грн. у місяць (з врахуванням ПДВ). Додатковою угодою від 05.01.2009 року до договору сторони погодили, що строк оренди продовжується до 05.12.2009 року, а орендна плата на новий строк складає 3 500,00 гривень на місяць (з врахуванням ПДВ).

За наслідками належного виконання сторонами умов договору орендодавець зобов'язаний надавати орендарю податкову накладну.

Специфікою податку на додану вартість є те, що цей податок сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), а одна операція з продажу товару (наданню послуг) викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками податку на додану вартість: у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму;

- позивач не є платником податку на додану вартість. Але розрахунок позовних вимог здійснив без огляду на цю обставину і суд першої інстанції їх необґрунтовано задовольнив;

- маючи власне виробниче приміщення та дізнавшись, що ліквідатор ВАТ Дніпромеханомонтаж 06.10.2015 року виставив на продаж орендований об'єкт, діючи у відповідності до умов договору та керуючись приписами цивільного та господарського законодавства, листом від 20.10.2015 року за №101 відповідач письмово повідомив орендодавця про намір дострокового розірвання договір оренди будівлі виробничо-побутових приміщень за адресою м. Дніпродзержинську по вул. Горобця 2 "б". Також, листом від 04.12.2015 року за №122 відповідач направив орендодавцю на погодження акт прийому - передачі майна від 04.12.2015 року та пропозицію обумовити порядок повернення об'єкта оренди.

Таким чином, враховуючи завчасне повідомлення орендодавця про розірвання договору та з огляду на конклюдентні дії ліквідатора ВАТ Дніпромеханомонтаж , а саме продаж предмету зазначеного договору оренди, відповідач розцінив це як відповідь (акцепт) на пропозицію (оферту) розірвати договір;

- з приводу посилання позивача на відсутність акту про повернення майна як свідчення неприпинення договору оренди слід зазначити, що дане посилання є хибним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.11.2008 року у справі №40/303пд яка визначає, що у розумінні даної норми оформлення акту про повернення майна наймодавцеві є завершальним моментом існування (погашення) прав і зобов'язань учасників договору, що становлять його зміст, отже, невиконання позивачем встановленого пунктом договору зобов'язання по поверненню орендованого майна після припинення дії договору може бути підставою для притягнення його до відповідальності, тобто, тягне для нього негативні наслідки, а не переваги.

29.09.2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він, посилаючись на норми чинного законодавства, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

18.10.2016 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні присутні представники сторін надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Відкритим акціонерним товариством «Дніпромеханомонтаж» (далі - первісний орендодавець) та Приватним підприємством «Професіонал - І» (далі - орендар) був укладений договір оренди будівлі виробничо-побутових приміщень №2 від 20.01.2006 р. (далі - договір оренди), згідно якого первісний орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально-визначене майно - адміністративно-побутовий корпус в м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ), вул. Горобця, 2Б, загальною площею 700 м2.

Пунктом 2.1 договору оренди визначено, що користування орендарем майном починається одночасно з підписанням сторонами цього договору та акту приймання-передачі вказаного майна.

На виконання вказаного положення договору був підписаний акт приймання-передачі майнового комплексу, згідно якого первісний орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування майновий комплекс, розташований за адресою: м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ), вул. Горобця, 2Б (адміністративно-побутовий корпус в задовільному стані, потребує ремонту дах та внутрішні стіни).

Відповідно до пунктів 9.1-9.2 договору оренди, цей договір діє з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. Умови цього договору зберігають силу протягом всього строку дії договору.

Пунктом 9.5 договору оренди передбачено, що у випадку відсутності за місяць до закінчення строку дії договору заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його дії, він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з пунктами 3.1-3.3 договору оренди орендна плата визначається з урахуванням та на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету міністрів України №786 від 04.10.1995 р. та становить 1500 грн. (з ПДВ) в місяць.

Орендна плата включає плату за орендовані виробничі та побутові приміщення. Оплата за землю та комунальні платежі (електроенергія, вода, телефон, тепло, каналізація, прибирання сміття та інші загальноміські платежі) здійснюються орендарем самостійно та не входять до складу орендної плати.

Орендар перераховує орендодавцю орендну плату не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним. За попередньою домовленістю сторін, оплата орендної плати може здійснюватись шляхом доставки орендодавцю товарів, продукції, послуг, отриманих в результаті виробничої діяльності орендаря.

Додатковою угодою до договору оренди від 05.01.2009 р. сторони виклали пункт 3.1 договору в новій редакції та визначили, що розмір орендної плати дорівнює 3500 грн. (з ПДВ) в місяць. Решта положень договору залишилась незмінною.

В подальшому, між ВАТ «Дніпромеханомонтаж» (далі - продавець) та ТОВ «Біловезька пуща» (далі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 15.12.2015 р. (далі - договір купівлі-продажу), на підставі якого продавець передав у власність покупця майно - об'єкт монтажної ділянки, який складається з контора ділянки літ.А-2 загальною площею 860,9 м2, склад літ. Б-1 загальною площею 495,1 м2, будівля гаражу літ. В-1 загальною площею 375,1 м2, гараж літ. Г-1 загальною площею 184 м2, ворота №1-4, сходи №5, загальною площею в цілому 1915,1 м2 на земельній ділянці площею 0,9590 га.

Право власності ТОВ «Біловезька пуща» на перелічене майно було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.01.2016 р.

Ч.1 ст. 770 ЦК України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

У апеляційній скарзі міститься довід про надання місцевим господарським судом пріоритету доказам позивача, тобто по суті порушення принципу змагальності, що є серйозним порушенням, оскільки цей принцип покладено в основу побудови судового процесу (ст. 33 ГПК України) і визнано ключовим у діяльності суду Європейською конвенцією з прав людини.

Наразі, перевіряючи цей довід, колегія суддів не знайшла його підтвердження.

Так, у рішенні місцевого господарського суду надана належна оцінка листові відповідача від 20.10.2015 року №101 і відкидаючи його доводи про розірвання договору оренди, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність належних доказів направлення його попередньому орендодавцю, оскільки надана відповідачем копія звіту про використання коштів, виданих на відрядження від 10.11.2015 року дійсно не є належним доказом цього факту, а фіскальний чек від 10.11.2015 року свідчить лише про факт придбання марки (а.с.67).

Крім того, повідомлення про розірвання договору датовано 20.10.2015 року і направлено на адресу попереднього орендодавця ВАТ «Дніпромеханомонтаж» в особі ОСОБА_4 (а.с.54). Звіт про відрядження від 10.11.2015 року і на його зворотній стороні відкопійовано чек від 10.11.2015 року про придбання марки, але відсутній опис вкладення, з якого видно, що дійсно відправлено цей лист.

20.07.2016 року відповідь на вимогу про сплату заборгованості з орендної плати (а.с.65) направлено заказним рекомендованим листом (а.с.67).

Таким чином, факт розірвання договору оренди №2 від 20.01.2006 року не підтверджується.

Крім того, згідно ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. До повідомлення про припинення договору №2 від 20.01.2006 року не було додано акт прийому-передачі. Тому не можна вважати виконаним обов'язок по поверненню майна належним чином орендарем (відповідачем).

Сторони узгодили, що майно вважається повернутим Орендодавцю з момента підписання сторонами акта прийому-передачі, звіреного з актом приймання майна, взятого в оренду (п.2.3 договору) (а.с.82).

Лист від 04.12.2015 року №122, яким нібито направлено на погодження акт прийому-передачі орендованого майна та пропозицію обумовити його повернення, у матеріали справи не надано.

Дії ліквідатора щодо продажу майна у ході ліквідаційної процедури не можна розцінювати як відповідь або конклюдентні дії, що є акцептом на оферту відповідача розірвати договір. Тому з цими доводами апеляційної скарги також погодитися не можна.

Значення ПДВ в рахунках є нульовим (а.с.27-31), сторони узгодили розмір орендної плати (а.с.80).

Отже на підставі викладеного, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що місцевий господарський суд повно і всебічно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував закон і підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Професіонал-І" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №904/6098/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №904/6098/16 залишити без змін

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 18.10.2016 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков