Рішення

від 11.10.2016 по справі 922/4706/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р.Справа № 922/4706/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гесада Компані" 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" про витребування майна, скасування реєстрації та визнання права власності за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 20.07.2016 р.;

представник відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 24.09.2016 р.;

представник третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга." (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОКОН-3" (далі - відповідач), в якому просить суд:

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІОКОН-3» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39067319, місцезнаходження: 61036, місто Харків, вул. Морозова, буд. 13) нежитлову будівлю літ. «З-3» , загальною площею 2386,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 5459102, внесений державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер 20904964, виданого 24.04.2014 року, видавник Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12645815 від 24.04.2014 року, власник Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІОКОН-3» , код за ЄДРПОУ 39067319;

- визнати право власності на нежитлову будівлю літ. «З-3» , загальною площею 2386,6 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛЬГА.» (ідентифікаційний код 30236375, місцезнаходження: 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, буд. 9).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2015р. у справі №922/4706/15 прийнято відмову позивача від позову, провадження у справі припинено на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 р. вказану ухвалу залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 07.12.2015 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 у справі №922/4706/15 скасовано. Справу №922/4706/15 передано на розгляд господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

21.04.2016 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Аюповій Р.М.

Ухвалою господарського суду від 25.04.2016 р. справу призначено до розгляду на 23.05.2016 р.

Ухвалою господарського суду від 23.05.20616 р. суддею Аюповою Р.М. заявлено самовідвід при розгляді справи №922/4706/15.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 травня 2016 року справу №922/4706/15 передано на розгляд судді Пономаренко Т.О.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25 травня 2016 року справу №922/4706/15 прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 липня 2016 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05 серпня 2016 року замінено первісного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Віокон-3" належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Гесада Компані".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2016 року продовжено строк розгляду справи до 20 жовтня 2016 року на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2015 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, просив суд задовольнити заяву про часткову відмову від позову.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в позові.

Представник Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" у судове засідання 11.10.2016 р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, пояснень по суті спору з документами в обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." про часткову відмову від позову, яка була прийнята до розгляду, зазначає наступне.

Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на пункт 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК України) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Зі змісту заяви про часткову відмову від позову вбачається, що вона підписана ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." ОСОБА_3

Враховуючи вищевикладені обставини, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." про часткову відмову від позову не порушує права і охоронювані законом інтереси відповідача, в матеріалах справи відсутні данні про можливість порушення даною відмовою від позову чиїх-небудь ще прав та інтересів, часткова відмова від позову не суперечить чинному законодавству і тому підлягає прийняттю судом, а провадження по справі №922/4706/15 в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №5459102, внесений державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер 20904964, виданого 24.04.2014 року, видавник Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12645815 від 24.04.2014 року, власник Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІОКОН-3» , код за ЄДРПОУ 39067319 підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11 жовтня 2016 року представники позивача та відповідача не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень.

За висновками суду, в матеріалах справи № 922/4706/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

На підставі Договору міни №10 від 26 липня 2002 року та ОСОБА_2 прийому-передачі від 31 липня 2002 року (т. 1, арк. с. 18-20) у Відкритого акціонерного товариства "Ольга" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга.") виникло право власності на нежитлову будівлю літ. "З-3" загальною площею 2 386,6 кв. м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, що підтверджується Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно №37072161 від 29.12.2012 (т. 2, арк. с. 88).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2011 року у справі №29/5005/6381/2011 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2011 року по справі №29/5005/6381/2011, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЬГА.", було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

В рамках ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Ольга" було включено нежитлову будівлю літ. "З-3", загальною площею 2 386,6 кв. м, яка розташова за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120.

28 грудня 2012 року Товарною біржею "Європейська" проведений цільовий аукціон, оформлений протоколом про проведення цільового аукціону №3 та актом №3 про проведений цільовий аукціон, з яких вбачається, що переможцем цільового аукціону з продажу нежитлового приміщення "З-3", загальною площею 2 386,6 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ортія". Також встановлено, що покупець (переможець аукціону) зобов'язаний протягом 30 днів з моменту придбання на цільовому аукціоні майна сплатити суму в розмірі 5 083 241,90 грн. за придбане майно на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." (т. 1, арк. с. 23-25).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08 січня 2014 року у справі №922/110/13-г визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ортія" право власності на нежитлову будівлю літ."3-3", загальною площею 2 386,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120, та придбана на цільовому аукціоні, яки проведений Товарною біржею "Європейська", згідно Протоколу №3 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012 р. та акту №3 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012 р. (т. 1, арк. с. 26-33).

З вказаного рішення вбачається, що підставою для звернення до суду слугувало те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга." ухиляється від укладення договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення.

На підставі вказаного рішення господарського суду 14 квітня 2014 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на будівлю , що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ортія" і відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна (т. 2, арк. с. 89).

На підставі даного рішення внесено запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказане майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ортія" (т. 2, арк. с. 91-92).

28 квітня 2014 року проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОКОН-3", оформлені протоколом №3 (т. 1, арк. с. 207-208), на яких прийняті наступні рішення: вивести зі складу учасників ТОВ "ВІОКОН-3" юридичну особу - ТОВ "ОРТІЯ". Частку ТОВ "ОРТІЯ" у статутному капіталі ТОВ "ВІОКОН-3" в розмірі 99,99% статутного капіталу, що становить 5 083 241,90 грн. передати учаснику ТОВ "ВІОКОН-3" - ОСОБА_4.

28 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОКОН-3", пунктом 1.1. якого встановлено, що предметом цього договору є 99,99% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОКОН-3", що становить 5 083 241,90 грн. та пов'язані з цією часткою корпоративні права, які Продавець передає у власність, а Покупець приймає і зобов'язується сплатити їх вартість на умовах, встановлених цим договором (т. 2, арк. 210-212).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06 червня 2016 року по справі №922/110-13-г скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 08 січня 2014 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Ортія" набуло право власності на нежитлову будівлю літ."3-3", загальною площею 2 386,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120, та припинено провадження у справі (т. 3, арк. с. 95-102).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2015 року у справі №29/5005/6381/2011, яка набрала законної сили, визнано недійсними результати торгів у формі цільового аукціону з реалізації майна ТОВ Ольга. , проведених 28.12.2012р., а саме: нежитлової будівлі літ. А-2, загальною площею 3435,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1 (лот №1); нежитлової будівлі літ Д-2, загальною площею 1498,6 кв.м, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 (лот №2); нежитлової будівлі літ. З-3, загальною площею 2386,6 кв.м, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 (лот №3); нежитлової будівлі літ. Е-9 , загальною площею 3 698,1 кв.м, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 (лот №4), шляхом визнання недійними відповідних актів №№1,2,3,4 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012р. та протоколів про проведення цільового аукціону №№1,2,3,4 від 28.12.2012р. (т. 2, арк. с. 137-141).

При цьому судом встановлено, що договори купівлі-продажу з переможцем аукціону не укладались, а грошові кошти за придбане майно на аукціоні на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." покупцем перераховані не були.

Також, з поданих до суду додаткових документів вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віокон-3" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гесада Компані" (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень №22/06-15-2 від 22 червня 2015 року, відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлову будівлю літ. "З-3", загальною площею 2 386,6 кв. м, розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120.

Під час розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга." було подано заяву про заміну неналежного відповідача, в якій просив суд допустити заміну Товариства з обмеженою відповідальністю "Віокон-3" як первісного відповідача належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Гесада Компані".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05 серпня 2016 року по справі №922/4706/15 замінено первісного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Віокон-3" належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Гесада Компані".

З урахуванням викладеного, суд розглядає наступні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.":

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Гесада Компані» нежитлову будівлю літ. «З-3» , загальною площею 2 386,6 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120;

- визнати право власності на нежитлову будівлю літ. «З-3» , загальною площею 2386,6 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольга.» .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору, з урахуванням заяви про часткову відмову від позову, є витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю літ. «З-3» , загальною площею 2386,6 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Слід зазначити, що позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

При цьому, спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Відповідно до приписів статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобіганні такому порушенню.

Під захистом права власності, за приписами наведеної норми, розуміється, зокрема, наявність у власника права вимагати усунення будь-яких порушень його права, вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов'язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном; наявність у власника права на судовий захист свого права власності; поширення положень щодо захисту права власності на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на іншому речовому праві, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Законодавство надає власникові можливість на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам не зачіпаючи охоронювані законом інтереси інших осіб. Всі дії, що перешкоджають власникові на власний розсуд користуватись своїм володінням повинні бути припинені способами, установленими законом. Характер засобів, вибраних для захисту свого права, повинен відповідати характеру порушених правовідносин.

Так, одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Згідно з приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном.

Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами зобов'язальні правовідносини відсутні.

Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді при зверненні з відповідною позовною заявою, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлене рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У статті 319 Цивільного кодексу України зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами частин 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга." набуло права власності на майно, а саме: нежитлову будівлю літ. "З-3" загальною площею 2 386,6 кв. м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120 на підставі Договору міни №10 від 26 липня 2002 року та ОСОБА_2 прийому-передачі від 31 липня 2002 року (т. 1, арк. с. 18-20)

З 18 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга." перебувало в процедурі банкрутства на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області у справі №29/5005/6381/2011.

Так, відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент проведення торгів) після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Як зазначалось вище, 28 грудня 2012 року Товарною біржею "Європейська" проведений цільовий аукціон, оформлений протоколом про проведення цільового аукціону №3 та актом №3 про проведений цільовий аукціон, з яких вбачається, що переможцем цільового аукціону з продажу нежитлового приміщення "З-3", загальною площею 2 386,6 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ортія". Також встановлено, що покупець (переможець аукціону) зобов'язаний протягом 30 днів з моменту придбання на цільовому аукціоні майна сплатити суму в розмірі 5 083 241,90 грн. за придбане майно на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." (т. 1, арк. с. 23-25).

Відповідно до пункту 10 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2015 року у справі №29/5005/6381/2011, яка набрала законної сили, визнано недійсними результати торгів у формі цільового аукціону з реалізації майна ТОВ Ольга. , проведених 28.12.2012р., зокрема, нежитлової будівлі літ. З-3, загальною площею 2386,6 кв. м, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 (лот №3) (т. 2, арк. с. 137-141).

При цьому судом встановлено, що договори купівлі-продажу з переможцем аукціону не укладались, а грошові кошти за придбане майно на аукціоні на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." покупцем перераховані не були.

Крім того, Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06 червня 2016 року по справі №922/110-13-г скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 08 січня 2014 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Ортія" набуло право власності на нежитлову будівлю літ."3-3", загальною площею 2 386,6 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120, та припинено провадження у справі (т. 3, арк. с. 95-102).

Відповідно до пункту 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

За таких обставин факт, що майно вибуло з володіння позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." без належних на то правових підстав, підтверджується Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06 червня 2016 року по справі №922/110-13-г та Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2015 року у справі №29/5005/6381/2011, та мають преюдиціальне значення при розгляді даної справи.

Верховний Суд України у постанові від 24.06.2015р. у справі 907/544/14, висновки якого у відповідності до статті 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України, зазначив, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, володілець майна є добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, за положеннями зазначених норм права власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна з незаконних підстав, незалежно від того скільки разів це майно було відчужене попереднім набувачем, та без визнання цих угод недійсними.

Суд зазначає, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 р. та від 24.06.2015 р., а також у висновках Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, спірне майно (нежитлова будівля літ."3-3", загальною площею 2 386,6 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120) передано Товариством з обмеженою відповідальністю "Ортія" як внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОКОН-3", що підтверджується протоколом №2 Загальних зборів засновників ТОВ "Віокон-3" від 10 лютого 2014 року та актом прийому-передачі №1 нерухомого майна від 10 лютого 2014 року (т. 1, арк. с. 201-204).

Відносини стосовно майна господарського товариства регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України та Законом України "Про господарські товариства".

Згідно зі статтею 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Таким чином, одним із джерел формування майна підприємства є грошові і матеріальні внески засновників, а юридична особа є власником майна, переданого йому засновниками у статутний фонд.

Згідно зі статтею 147 Цивільного кодексу України та статтею 53 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) в статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

З аналізу наведених норм права вбачається, що при внесенні юридичною чи фізичною особою до статутного капіталу новоствореної юридичної особи своєї частки у вигляді грошових коштів чи іншого майна (рухомого, нерухомого), розмір якої визначений у протоколі зборів засновників та у Статуті цієї особи, юридична особа набуває права власності на передане їй засновником майно, а засновник, відповідно набуває корпоративні права щодо цього товариства та набуває статусу учасника товариства.

Отже, за своєю правовою природою внесення майна до статутного капіталу товариства в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України є двостороннім відплатним правочином.

Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

18 квітня 2014 року внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Віокон-3" є власником нерухомого майна нежитлової будівлі літ."3-3", загальною площею 2 386,6 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120. Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності, серія та номер: 20904964, видане реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції (т. 1, арк. с. 45-46).

З наведеного в сукупності вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Віокон-3" набуло право власності на спірне майно на підставі відплатного правочину.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. N5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" зазначено, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

У пункті 8 Висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2014 р. зазначено, що розглядаючи спори щодо витребування майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України. Під час розгляду спорів про витребування майна мають встановити всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо. У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем суд, повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віокон-3" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гесада Компані" (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень №22/06-15-2 від 22 червня 2015 року, відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлову будівлю літ. "З-3", загальною площею 2 386,6 кв. м, розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120.

Господарським судом встановлено, що спірне нерухоме майно витребовується у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гесада компані" як у орендаря даного приміщення, право оренди за яким виникло на підставі договору оренди нежитлових приміщень №22/06-15-2 від 22 червня 2015 року.

В даному випадку належним способом захисту прав власника є подання позову про розірвання договору оренди, а не віндикаційного позову.

Відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. В такому разі договір оренди не припиняється. Також слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази розірвання або визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень №22/06-15-2 від 22 червня 2015 року.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга." не доведено наявність обов'язкових умов, які надають право витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гесада Компані" спірного майна відповідно до вимог ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України, що не перешкоджає позивачу витребувати це майно саме у власника (добросовісного набувача), який дійсно володіє таким майном.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." про визнання права власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. «З-3» , загальною площею 2386,6 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Способом захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

Згідно з положеннями статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Зі змісту статті 392 Цивільного кодексу України вбачається, що суд підтверджує наявне право власності в разі, якщо його хтось заперечує або не визнає це право (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 12.11.2014 у справі № 6-129цс14).

Верховний суд України в аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України також зазначив, що у разі якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності відповідно до ст. 392 ЦК (постанова Верховного Суду України від 07.11.2012 р. у справі N 6-107цс12).

В аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ Верховний суд України зазначив, що вимога про визнання права власності може бути поєднана з іншими вимогами (про витребування майна з чужого незаконного володіння, про виключення майна з акта опису та ін.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що право власності на спірне майно оспорюється або не визнається Товариством з обмеженою відповідальністю "Гесада Компані".

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, вони не є доведеними, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, України, покладаючи судові витрати в даній справі на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16, 330, 387, 388, 392, 770 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гесада Компані" про витребування майна та визнання права власності - відмовити.

Провадження по справі в частині позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 5459102, внесений державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер 20904964, виданого 24.04.2014 року, видавник Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12645815 від 24.04.2014 року, власник Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІОКОН-3» - припинити на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_5

справа №922/4706/15