Постанова

від 17.10.2016 по справі 815/3691/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3691/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Октан до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2016 року № НОМЕР_1 та № 000002220,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Октан (надалі по тексту - позивач або ТОВ Октан ) звернулось до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або Ізмаїльська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.03.2016 року № НОМЕР_1 та № 000002220.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ Октан з питань достовірності відображення у деклараціях з ПДВ фінансово-господарських відносин з ТОВ ГазУкраїна-2020 за період березень, травень 2013 року, достовірності відображення показників в декларації з податку на прибуток за 2013 рік, за результатами якої складено акт від 17.03.2016 року № 169/15-02-22-01/22506013 від 17.03.2016 року, на підставі якого відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: від 30.03.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 104 748,00 грн. (за основним платежем - 83 798 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 950 грн.), № 000002220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 110 260 грн. (за основним платежем - 88 208 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 052 грн.). Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача відносно задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що в період з 25.02.2016 року по 11.03.2016 року, на підставі направлень від 24.02.2016 року № 00014, № 00015, виданих Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, посадовими особами відповідача згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75, ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ, відповідно до наказу Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області № 52 від 24.02.2016 року, проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ Октан з питань достовірності відображення у деклараціях з ПДВ фінансово-господарських відносин з ТОВ ГазУкраїна-2020 за період березень, травень 2013 року, достовірності відображення показників в декларації з податку на прибуток за 2013 рік в частині взаємовідносин з вищевказаним суб'єктом господарювання.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 17.03.2016 року № 169/15-02-22-01/22506013 від 17.03.2016 року Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ Октан , код за ЄДРПОУ 22506013, з питань достовірності відображення у деклараціях з ПДВ фінансово-господарських відносин з ТОВ ГазУкраїна-2020 , код за ЄДРПОУ 37428778 за період березень, травень 2013 року, достовірності відображення показників в декларації з податку на прибуток за 2013 рік , відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення ТОВ Октан п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 83 798 грн. (441040х19%); п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 88 208 грн., в т.ч. ІІІ м. 2013 року - на суму 27 051 грн. та У м. 2013 року - на суму 61 157 грн. (а.с. 156-177 том 1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 30.03.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 104 748,00 грн. (за основним платежем - 83 798 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 950 грн.), № 000002220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 110 260 грн. (за основним платежем - 88 208 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 052 грн.) (а.с. 175-176 том 1).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ Октан оскаржило їх у судовому порядку, вимагаючи визнання їх протиправними та скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Як вбачається з акту перевірки підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість у загальній сумі 88 208 грн. та відповідно штрафних (фінансових) санкцій з даного виду податку стали висновки відповідача про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ ГазУкраїна-2020 , оскільки податкові накладні, виписані ТОВ ГазУкраїна-2020 , вважаються недійсними, у зв'язку з тим, що підписані особою - директором ТОВ ГазУкраїна-2020 ОСОБА_1 який не виконував функцій, покладених на нього згідно статуту підприємства, не вчиняв дій щодо управління даним підприємством, не приймав участі у фінансово-господарській діяльності даного підприємства.

Також як вбачається з акту, підставою для донарахування позивачу податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 83 798 грн. та відповідно штрафних (фінансових) санкцій з даного виду податку, стали висновки відповідача про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у декларації на прибуток підприємств за 2013 рік вартості пального на суму 441 040 грн. по взаємовідносинам з ТОВ ГазУкраїна-2020 , оскільки вказані операції не підтверджуються відповідними законодавчо встановленими та достовірними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку.

Так, зокрема, як вбачається з акту перевірки, у ньому зафіксовано, що листом ГУ ДФС в Одеській області від 25.08.2015 року №9606/7/15-32-22-01-09 до Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області надійшла копія вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 року по справі №646/3810/15-к, провадження №1-кп/646/325/2015, який ухвалив, що гр. ОСОБА_2 (далі - Особа 2 є винним стосовно злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України щодо незаконної діяльності ТОВ ГазУкраїна-2020 (код ЄДРПОУ 37428778), а саме: ...Особа 4, знаходячись у приміщенні офісу, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Ганни, 32, вступив у злочинну змову із ОСОБА 2, схиляючи останнього до придбання, з метою прикриття у подальшому незаконної діяльності, юридичної особи, а саме: ТОВ ГазУкраїна-2020 . За придбання вказаного суб'єкту господарювання Особа 2 було визначено винагороду у розмірі 500 дол. США.

Також як встановлено у акті перевірки, між ТОВ Октан та ТОВ ГазУкраїна-2020 було укладено Договір поставки нафтопродуктів від 26.02.2013 року №2602/13-ГСМ-1, яким передбачені наступні умови: посадова особа Покупця - ТОВ Октан , яка підписала договір - ОСОБА_3 та Постачальник - ТОВ ГазУкраїна-2020 ), яка підписала договір - ОСОБА_2, згідно якого ТОВ ГазУкраїна-2020 зобов'язується передати у власність Покупцю товар-нафтопродукти. Асортимент, ціна, кількість, умови та строк поставки товару зазначаються у Специфікаціях; Договір набирає чинності з моменту підписання і діє протягом 1-го року з дати його підписання, а в частині взаєморозрахунків - до повного та належного його виконання; постачання товару здійснюється на умовах FCA - склад Постачальника при наданні Покупцем довіреності на отримання товару; .. якість товару відповідає державному стандарту України (ДСТУ) та/або технічним умовам (ТУ), що підтверджується сертифікатом відповідності.

В акті перевірки відображено, що на виконання цього договору ТОВ ГазУкраїна-2020 було виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму 529 247,40 грн., у т.ч. ПДВ на суму 88 207,90 грн.: березень 2013 року - 27 050,67 грн., травень 2013 року - 61 157,23 грн.

Крім цього, актом зафіксовано, що для підтвердження якості отриманого бензину ТОВ Октан надані наявні сертифікати відповідності №UА1.145.0174661-12 та №UA1.163.0091654-13, терміном дії: з 11.10.2012 року до 10.04.2013 року та з 30.04.2013 року по 29.03.2014 року (відповідно); УКТ ЗЕД 2710- Бензин не етильований Unteaded Motor Gasoline RON 95 та RON 95 10 ppm (вміст сірки 10 мг/кг), (відповідно); відповідає вимогам: ДСТУ 4839:2007 Бензин автомобільний підвищеної якості. Технічні умови п.4.2 (для бензину автомобільного підвищеної якості A-95-Євро вид 1 клас В та клас D (вміст сірки 10 мг / кг), (відповідно); виробник продукції: ROMPETROL RAFINARE S.A.; R01860712, Navodari, Romania. Румунія; Виробник продукції: ROMPETROL RAFINARE S.A.; ROI860712, Navodari. Romania, Румунія та ERG RAFFINERIE MEDITERRANEE, м. Санта Панатіа, Страза Провінтіале, 114, Італія (відповідно); сертифікати видані ТОВ ГазУкраїна-2020 , Україна 95001 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова, буд.19.

Також актом перевірки зафіксовано, що транспортування (перевезення) придбаних товарів (бензин А- 95-Євро, вид 1) від ТОВ ГазУкраїна-2020 (пгт. Петрівка, ДП Петрол , вул. К. Маркса, 98) до ТОВ Октан (м. Кілія, вул. Кутузова, 79) здійснювалось за рахунок та транспортом Покупця - ТОВ Октан , а саме: 05.03.2013 року: водій ОСОБА_4 за довіреністю TОB Октан ОК №1602 від 04.03.2013 року автомобілем №194140В, причіп №135500А; 08.05.2013 року: водій ОСОБА_5 за довіреністю ТОВ Октан ОК №1747 від 07.05.2013 року автомобілем №ВН4662ВС, причіп №ВН8642ХТ; 08.05.2013 року: водій ОСОБА_5 за довіреністю ТОВ Октан ОК №1751 від 14.05.2013 року автомобілем №ВН4662ВС, причіп №ВН8642ХТ.

Розрахунки ТОВ Октан з ТОВ ГазУкраїна - 2020 за поставлений бензин А-95-Євро, вид 1 на загальну суму 529 247,40 грн. проводились у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями, зазначеними на стор. 7 акту.

Актом перевірки зафіксовано, що згідно інформації, наданої на запит Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 29.02.2016 року № 512/10/15-02-22-01, встановлено, що ТOB Октан було придбано у ТОВ ГазУкраїна-2020 бензин A-95-Євро, вид 1 у кількості 56 575 л, який в наступному було реалізовано: - через АЗС (у кількості 48 275 л), у т.ч.: березень - 16 575 л, травень - 24 760 л, червень 2016 року - 6 940 л; - зі складів АЗС-1, АЗС-2, АЗС-3, АЗС-4 ТОВ Октан TOB Сервіс (код ЄДРПОУ 13873770) на підставі договору купівлі - продажу нафтопродуктів від 15.10.2012 року №293 у кількості 8 300 л. (дет. опис наведено на стор.8 акту).

Розрахунки ТОВ Октан з ТОВ Сервіс проведені у безготівковій формі на загальну суму 78 435 грн., у т.ч. ПДВ 13 072,50 грн.

Враховуючи, що вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 року по справі №646/3810/15-к, визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України Особу 2 - ОСОБА_2, у акті зроблено висновок, що засновник та директор ПП ГАЗУКРАЇНА 2020 - ОСОБА_2 фактично фінансово-господарську діяльність не здійснював, первинні та податкові документи, звіти, розрахунки, декларації не підписував, та особистий підпис на бухгалтерських документах не дозволяє ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарських операції.

Суд з даними висновками відповідача не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ Октан зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17 вересня 1999 року. До видів діяльності ТОВ Октан зокрема відносяться оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами ( код 46.71), роздрібна торгівля пальним (код 47.30) та ін.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, виникають на підставі господарських договорів. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Згідно ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 26.02.2013 року між ТОВ Октан та ТОВ ГазУкраїна-2020 було укладено договір поставки нафтопродуктів № 2602/13-ГСМ-1 (а.с. 37-39 том 1). Судом встановлено, що на момент укладення договору, ТОВ ГазУкраїна-2020 було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно витягу, до основних видів діяльності ТОВ ГазУкраїна-2020 відносилась зокрема - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71). До того ж, ТОВ ГазУкраїна-2020 було зареєстровано платником податку на додану вартість та мало право складати податкові накладні. Таким чином, суд вважає, що ТОВ Октан вчинило всі необхідні дії щоб переконатись в сумлінності обраного контрагента.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки, 01.03.2016 року ТОВ Октан отримало запит старшого державного ревізора-інспектора Ізмаїльської ОДПІ від 29.02.2016 року № 512/10/15-02-22-01. На даний запит ТОВ Октан надало письмову відповідь та засвідчені належним чином копії первинних документів, які на думку позивача, свідчать про реальність фактичність взаємовідносин ТОВ Октан з ТОВ ГазУкраїна-2020 за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року та з 01.05.2013 рок по 31.05.2013 року та подальше використання ТОВ Октан придбаного товару у своїй господарській діяльності, що спричинили реальні зміни у майновому стані ТОВ Октан , а саме: договір поставки нафтопродуктів від 26.02.2013 року №2602/13-ГСМ-1; видаткові накладні від 05.03.2013 року №РН-0002883, від 08.05.2013 року №5980 та від 15.05.2013 року №б/н; товаротранспортні накладні від 05.03.2013 року №73176/1, від 08.05.2013 року №73528/1, та від 15.05.2013 року №ГЗУ7068-01; податкові накладні від 05.03.2013 року №170, від 07.05.2013 року №201, від 08.05.2013 року №242, від 14.05.2013 року №609 та від 15.05.2015 року №697; товарна книга кількісного руху нафтопродуктів (нафти), дата початку ведення 01.10.2011 року; журнал обліку надходження нафтопродуктів по формі 13-НП на АЗС №1 дата початку ведення 01.09.2011 року; журнал обліку надходження нафтопродуктів по формі 13-НП на АЗС №2 дата початку ведення 01.09.2011 року; журнал обліку надходження нафтопродуктів по формі 13-НП на АЗС №3 дата початку ведення 01.09.2011 року; журнал обліку надходження нафтопродуктів по формі 13-НП на АЗС №4, дата початку ведення 01.09.2011 року; товаротранспортні накладні від 06.03.2013р. №52, від 23.03.2013р. №71, від 30.05.2013 р. №122, від 06.03.2013р. №54, від 12.06.13 р. № 132, від 14.05.2013р. №107, від 18.06.2013р. №137, від 05.03.2013р. №48,від 06.03.13 р.№55, від 13.03.2013р. №58, від 13.05.2013р. №106, від 22.05.2013р. №116 ,від 03.06.13 №126; накладні від 06.03.2013р. №99, від 23.03.2013р. №129, від 30.05.2013 р. №212, від 06.03.2013р. №101, від 12.06.2013р. №234, від 14.05.2013р. №183, від 18.06.2013р. №243, від 05.03.2013р. №95, від 06.03.2013р. №102, від 13.03.2013р. №105, від 13.05.2013р. №181, від 22.05.2013р. №203, від 03.06.13 №216; картка по рахунку 361 по ТОВ Сервіс за травень 2013 року, обороти по рах.361 за травень 2013 р.; договір купівлі-продажу ТОВ Сервіс від 15.10.2012 р. №293; видаткова накладна ТОВ Сервіс від 15.05.2013 р.№ 621; довіреність ТОВ Сервіс від 14.05.2013р. № 12; товарно-транспортна накладна від 15.05.2013 р. № 100042; податкова накладна ТОВ Сервіс від 14.05.2013 р.№ 61; відомість по товару на складі за березень - червень 2013 р.; обороти по рахунку 301; обороти по рахунку 281; зведені товарні звіти по АЗС; розрахунки націнки за березень-липень 2013 р. (а.с. 37-155 том 1).

Так, зокрема, судом встановлено, що перша поставка за договором № 2602/13-ГСМ-1 відбулась 05.03.2013 року, що підтверджується видатковою накладною №РН-0002883 від 05.03.2013 року, податковою накладною від 05.03.2013 року №179, ТТН від 05.03.2013 року № 73176. Друга поставка відбулась 08.05.2013 року, що підтверджується видатковою накладною №5980 від 08.05.2013 року, податковою накладною від 07.05.2013 року №201, податковою накладною від 08.05.2013 року №242, ТТН від 08.05.2013 року № 73528. Третя поставка відбулась 15.05.2013 року, видатковою накладною б/н від 15.05.2013 р., податковою накладною від 07.05.2013 року №201, податковою накладною від 08.05.2013 року №242, ТТН від 15.05.2013 року № ГЗУ7068-01.

Як пояснив представник позивача та встановлено судом, послідовність дій по виконанню договору № 2602/13-ГСМ-1 була наступною: ТОВ Октан надсилає заявку (04.03.2013 р., 07.05.2013 р., 14.05.2013 р.) ТОВ ГазУкраїна-2020 надсилає рахунок-фактуру та відвантажує товар, а ТОВ Октан приймає товар та оплачує фактично отриманий товар.

Судом встановлено, що між ТОВ Октан та ТОВ ГазУкраїна-2020 , були повністю проведені взаєморозрахунки, що підтверджується платіжними дорученнями від 05.03.2013 р. № 517, від 11.03.2013 р. № 540, від 17.05.2013 р. № 701, від 08.05.2013 р. № 709, від 14.05.2013 р. № 724, від 14.05.2013 р. № 725, від 16.05.2013 р. № 744, від 17.05.2013 р. № 746, від 18.05.2013 р. № 747.

До того ж, на виконання умов договору № 2602/13-ГСМ-1, для отримання товару зі складу Постачальника, ТОВ Октан були оформлені довіреності на своїх водіїв, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується витягом із журналу видачі довіреностей ТОВ Октан .

Суд звертає увагу, що до перевірки позивачем також було надано товарну книгу кількісного руху нафтопродуктів (нафти) (форма №31 -НП), початок заповнення 01.10.2011 року, яка також свідчить про реальність отриманого від ТОВ ГазУкраїна-2020 товару та подальше переміщення придбаних нафтопродуктів на АЗС та продаж іншим підприємствам.

Подальше використання придбаного товару у ТОВ ГазУкраїна-2020 у своїй господарській діяльності підтверджується первинними документами переміщення товару зі складу (автобази) ТОВ Октан , місце розташування якого: Одеська область, м. Кілія, вул., Кутузова 79 на чотири АЗС: АЗС №1, адреса: Одеська область, м. Кілія, вул. Перемоги 88, АЗС №2, адреса: Одеська область, м.Кілія, вул. Київська 73, АЗС №3, адреса: Одеська область, м.Арциз, вул. Леніна 12/Б; АЗС №4, адреса: Одеська область, м. Татарбунари, вул. Степова 9/2, які належать на праві власності ТОВ Октан , для подальшої реалізації кінцевому споживачу. До таких документів відносяться:

- ТТН від 06.03.2013р. №52, від 23.03.2013р. №71, від 30.05.2013 р. №122, від 06.03.2013р. №54, від 14.05.2013р. №107, від 12.06.13 №132, від 18.06.2013р. №137, від 05.03.2013р. №48, від 6.03.13 №55, від 13.03.2013р. №58, від 13.05.2013р. №106, від 22.05.2013р. №116, від 3.06.13 р.№126;

- накладні про відпуск палива зі складу на АЗС від 06.03.2013р.№99, від 23.03.2013р. №129, від 30.05.2013 р. №212, від 06.03.2013р. №101,від 12.06.13 р.№234, від 14.05.2013р. №183, від 18.06.2013р. №243, від 05.03.2013р. №95, від 6.03.13 р №102 , від 13.03.2013р. №105, від 13.05.2013р. №181, від 22.05.2013р. №203, від 03.06.2013р. №216;

- журнали по кожній з чотирьох АЗС про обліку надходження нафтопродуктів (форма №13-НП, дата початку 01.09.2011р.).

Крім того, судом встановлено, що частину придбаного у ТОВ ГазУкраїна-2020 товару, ТОВ Октан реалізувало шляхом укладення договору купівлі-продажу із ТОВ Сервіс (код ЄДРПОУ 13873770). Первинні документи, які свідчать про укладений правочин також були надані під час перевірки та до суду, а саме: договір купівлі-продажу від 15.10.2012 року №293, довіреність на отримання палива №12 від 14.05.2013 року видана на ім'я ОСОБА_6, видаткова накладна від 15.05.2013 року №621, податкова накладна від 14.05.2013 р. № 61, ТТН від 15.05.2013 року №100042.

З огляду на викладене, суд вважає, що встановлені вище обставини, які підтверджуються наданими до перевірки та до суду первинними бухгалтерськими документами свідчать про реальність фактичність господарських операцій (правочину), подальше використання ТОВ Октан отриманого від контрагента товару (палива) у своїй господарській діяльності, що спричинили реальні зміни у майновому стані ТОВ Октан . Крім того, ще одним доказом таких змін, в результаті взаємовідносин із ТОВ ГазУкраїна-2020 , є надані до перевірки та до суду оборотно-сальдові відомості по рахунках 281, 301, 361 за період березень-липень 2013 року, зведені товарні звіти по АЗС та розрахунки націнки за березень-липень 2013 року.

Таким чином, суд зазначає, що всі вищезазначені документи, які були надані під час перевірки та до суду, свідчать про реальність фактичність здійснення господарської операції між ТОВ Октан та ТОВ ГазУкраїна-2020 за договором № 2602/13-ГСМ- 1 від 26.02.2013 року.

Всі суми податку на додану вартість, включені TOB Октан до податкового кредиту періоду, що перевірявся, підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

В акті перевірки відсутні будь-які зауваження перевіряючих до наданих первинних документів ТОВ Октан , що знову ж таки свідчить про відповідність первинних документів нормам чинного законодавства України.

Натомість в акті перевірки, єдиною підставою для встановлення завищення з боку ТОВ Октан витрат по податку на прибуток за 2013 року на загальну суму 83798,50 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за березень, травень 2013 року на загальну суму 88 207,90 грн., перевіряючі посилаються лише на обставини, викладені у вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 року по справі № 646/3810/15-к стосовно Особи 2, яка за винагороду придбавши суб'єкт підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду ПАТ НАК Нафтогаз України , скоїла кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 205 КК України.

Суд вважає, що перевіряючі в порушення п. 83.1 ст. 83 ПК України, зробили незаконні висновки виходячи лише з обставин, викладених у вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 року по справі № 646/3810/15-к стосовно Особи 2, при цьому жодним чином не проаналізувавши та не надавши оцінки фінансової, статистичній та іншій звітності саме ТОВ Октан , ведення якої передбачено законом, та первинних документів ТОВ Октан , які використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням податків і зборів, виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на Ізмаїльську ОДПІ.

Суд не погоджується з висновком акту перевірки відносно того, що оскільки видаткові накладні, податкові накладні, договір від імені директора підприємства підписані ОСОБА_2, то такі документи не мають юридичної сили і доказовості. Згідно норм чинного податкового законодавства України, посадові особи органів Державної фіскальної служби України не наділені повноваженнями визначати юридичну силу, а тим паче доказовість того чи іншого документу.

Крім цього, як вбачається із вироку, на який посилаються перевіряючі, то у мотивувальній частині вироку описуються взаємовідносини ТОВ ГазУкраїна-2020 з ПАТ НАК Нафтогаз України за договором № 14/4260/12 від 22.08.2012 року, відповідно до якого, ПАТ НАК Нафтогаз України сплатило на рахунок ТОВ ГазУкраїна-2020 449063820,0 грн., а ТОВ ГазУкраїна-2020 не поставила товар за договором, чим заподіяло велику матеріальну шкоду ПАТ НАК Нафтогаз України .

Проте, в даному вироку не встановлено злочинних дій ТОВ ГазУкраїна- 2020 та його керівника по відношенню до ТОВ Октан , також не встановлено, що ТОВ Октан або його керівник був обізнаний про злочинну діяльність ТОВ ГазУкраїна-2020 по відношенню до будь-кого з його контрагентів, зокрема ПАТ НАК Нафтогаз України .

Суд вважає, що вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 року по справі № 646/3810/15-к не є доказом неправомірного формування ТОВ Октан витрат з податку на прибуток підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці податковим органом правомірності дій юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Слід також зазначити, що висновки, викладені в акті перевірки, порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент TOB Октан не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ, податку на прибуток до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ та віднесення витрат по взаємовідносинам з таким контрагентом до складу витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та своїх витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, в листі Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. Вищий адміністративний суд України зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем в акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме TOB Октан , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента (контрагента контрагента).

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 року по справі № 2а-13207/12/2670.

Також, слід зазначити, що обставини, встановлені у вироку суду відносно контрагента TOB Октан , не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Такої ж думки дотримується і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 17.02.2015 року (К/800/55977/14).

При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. TOB Октан не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування висновків в акті перевірки податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Контролюючим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій TOB Октан з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагена.

Отже, з огляду на зазначені обставини, а також приймаючи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є його висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Так п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила ведення податкового обліку встановлюються виключно ст.11 3акону України 28.12.1994р. № 334/94-ВР, якими не встановлено жодних вимог щодо видів та форм документів які мають підтверджувати валові витрати підприємства. Навпаки, цей закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як розрахункові , платіжні , так і інші документі . Тобто, за своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати взагалі не підтверджені будь-яким документом - ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Разом з тим, з встановлених вище обставин та досліджених доказів, вбачається, що у підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу витрат суми вартості отриманого від ТОВ ГазУкраїна-2020 у перевіряємому періоді товару позивачем були надані усі необхідні, належним чином оформленні первинні документи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відніс до складу витрат у перевіряємому періоді витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей по взаємовідносинам з ТОВ ГазУкраїна-2020 , що в свою чергу свідчить про безпідставність висновку податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на суму 83 798 грн.

В свою чергу, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, згідно вимог Податкового кодексу України платник податків не має права включати до складу податкового кредиту суми податку не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. З Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 року № 996-ХІУна даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що позивач сформував податковий кредит з урахуванням положень ст.198 Податкового кодексу України, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Оскільки TOB Октан надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагента ТОВ ГазУкраїна-2020 , які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, суд приходить до висновку, що TOB Октан правомірно сформовано податковий кредит та витрати на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з вищезазначеним контрагентом.

При цьому, суд також зазначає, що з аналізу вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 р. по справі № 646/3810/15-к вбачається, що судом в кримінальній справі не досліджувалися операції ТОВ ГазУкраїна-2020 з ТОВ Октан , не встановлені факти підробки первинних документів, підписаних Особа 2 по операціям з позивачем, даних про наявність вироку щодо підробки підписів цієї особи в первинних документах складених по господарським операціям з ТОВ Октан не має. Судом в кримінальній справі встановлено створення фіктивного підприємства ТОВ ГазУкраїна- 2020 , яке використано для заволодіння грошовими коштами ПАТ НАК Нафтогаз України шляхом укладення нікчемного удаваного договору поставки нафтопродуктів та перерахування грошових коштів на це підприємство за нібито поставлені нафтопродукти, яким в подальшому грошові кошти перераховані на інші фіктивні підприємства та привласнені шляхом проведення фінансово-господарських операцій, тобто цей вирок підтверджує тільки нікчемність договорів з ПАТ НАК Нафтогаз України .

Отже, на підставі аналізу норм чинного податкового законодавства та вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 року по справі № 646/3810/15-к, суд приходить до висновку щодо правомірності формування ТОВ Октан витрат та податкового кредиту за рахунок господарських операцій з ТОВ ГазУкраїна-2020 .

Загальні приписи законодавства встановлюють персональну податкову відповідальність. Згідно зі ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, оскільки юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікована, то підприємство яке є сумлінним платником податків не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

До того ж, зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо і контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне" відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таку ж думку висловив і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 02.09.2010р. по справі №07/5012а (та ін.), та, в свою чергу, зазначив, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Суд наголошує, що Ізмаїльська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області в акті перевірки фактично зроблено висновки про недійсність правочинів, укладених ТОВ Октан та ТОВ ГазУкраїна-2020 без наявності будь-якого рішення суду, щодо визнання зазначених правочинів недійсними, жодним чином не обґрунтувавши якою нормою чинного законодавства України вона керувалась при цьому.

Відсутність такого обґрунтування, є порушенням наказу Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745, Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами , відповідно до якого у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У частині 2 статті 234 ЦК України прямо вказано, що фіктивний правочин визнається недійсним саме судом.

У Листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 р. № 7319, вказано, що особливу увагу слід звернути на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства, тобто в законі, а не у акті перевірки податкової інспекції, визначаються підстави для визнання будь-якого правочину нікчемним. В іншому випадку правочин недійсним повинен визнаватися у судовому порядку.

Статтею 228 Цивільного Кодексу передбачено умови нікчемності правочину. Зокрема, цією статтею встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судом встановлено, що укладений договір між ТОВ Октан та ТОВ ГазУкраїна-2020 № 2602/13-ГСМ-1 від 26.02.2013 року у повній мірі відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України щодо його змісту, жодне положення договору не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує будь-чиїх прав. Всі первинні документи, які надані до перевірки, свідчать про реальні зміни майнового стану ТОВ Октан в результаті господарських взаємовідносин із ТОВ ГазУкраїна-2020 .

Вищевикладені обставини підтверджують той факт, що TOB Октан не було допущено порушення вимог п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту та витрат за рахунок господарських відносин з TOB ГазУкраїна-2020 .

Таким чином, доводи контролюючого органу щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості ТОВ Октан на ухилення від сплати податків, а у зв'язку з цим і фіктивності угоди, укладеної між останнім та TOB ГазУкраїна-2020 не приймаються судом як не підтверджені належними та допустимими доказами, і повністю спростовуються матеріалами справи.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 30.03.2016 року № НОМЕР_1 та № 000002220, у зв'язку з чим, їх слід визнати протиправними та скасувати повністю, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Октан до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2016 року № НОМЕР_1 та № 000002220, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 30.03.2016 року № НОМЕР_1 та № 000002220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Октан (код ЄДРПОУ 22506013) сплачений судовий збір у розмірі 3 225 грн. 12 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 10 жовтня 2016 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 17 жовтня 2016 року.

Суддя С.О. Cтефанов