Постанова

від 13.10.2016 по справі 820/3816/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 жовтня 2016 р. № 820/3816/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Молчановій О.М.

За участі:

Представника позивача - ОСОБА_1

Представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства Новопокровський комбінат хлібопродуктів до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", звернувся до суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 17.07.2013 року № НОМЕР_1 про нарахування грошового зобов'язання та штрафних санкцій в сумі 140000,50 грн., № НОМЕР_2 про нарахування грошового зобов'язання та штрафних санкцій в сумі 26167,00 грн., № НОМЕР_3 про нарахування грошового зобов'язання та штрафних санкцій в сумі 22967 грн.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення позивачем податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що фахівцями Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якої є Харківська ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області) проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, код за ЄДРПОУ 00953042, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Текоілресурс , код 37053262, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 30.04.2013 року.

Результати перевірки оформлені актом № 1/20-29-22/00953042 від 02.07.2013 року, яким встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пп. 135.5.4 ст. 135 пп. 138.2 ст. 138 пп. 139.1.9 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 93351 грн. у т.ч. по періодах: 3 квартал 2012 року в сумі 93351 грн.; п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 22967 грн. у т.ч. за серпень 2012 року в сумі 13739 грн. та за вересень 2012 року в сумі 9228 грн., та заниження ПДВ в сумі 17445 грн. у т.ч. за липень 2012 року в сумі 17445 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками вказаного акту перевірки, звернувся до Чугуївської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області із запереченнями № 291 від 04.07.2013 року.

Чугуївською ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області надано відповідь № 252/10/20-29-22 від 12.07.2013 року, з якої вбачається, що викладені в акті перевірки 1/20-29-22/00953042 від 02.07.2013 року є правомірними та відповідають діючому законодавству.

На підставі висновків акту перевірки № 1/20-29-22/00953042 від 02.07.2013 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 17.07.2013 року:

- № НОМЕР_1, яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання за платежем прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в загальному розмірі 140026,50 грн., з яких 93351,00 грн. - за основним платежем, 46675,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № НОМЕР_3, яким підприємству позивача зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 22967,00 грн.;

- № НОМЕР_2, яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 26167,50 грн., з яких 17445,00 грн. - за основним платежем, 8722,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у харківській області.

Згідно рішення ГУ Міндоходів у харківській області № 2121/10/20-40-10-04-17 від 18.09.2013 року вищезазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами ПК України.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства суд вважає за необхідне зазначити, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" та його контрагентом ТОВ Текоілресурс оформлені належним чином, на виконання вимог податкового законодавства.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства Новопокровський комбінат хлібопродуктів до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ в Харківській області від 17.07.2013 року №0000092200, №0000102200 та №0000112200.

Стягнути з Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (код 39859695) на користь Державного підприємства Новопокровський комбінат хлібопродуктів сплачений судовий збір в сумі 2837 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18 жовтня 2016 року.

Суддя А.В. Зінченко