Постанова

від 02.11.2010 по справі 2-а-4021/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2010 р. Справа № 2-а-4021/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Гонтарука Віктора Миколайовича ,

при секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні

за участю:

Представника позивача : ОСОБА_1

Відповідача : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до : приватного підприємства "НВФ Тандем"

про : стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду заявлено позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "НВФ Тандем" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, всупереч вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не забезпечено встановленого нормативу 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда, та не сплачено суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 8475,00 грн. За порушення вимог даного Закону відповідачеві нараховано пеню в сумі 447,04 грн.

Оскільки підприємством кошти в добровільному порядку не сплачено, Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовом до суду із зазначеними вимогами.

Ухвалою суду від 13.10.2010 року провадження по справі відкрито та призначено до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2010 року позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити. Заявлені вимоги мотивувала обставинами, наведеними в адміністративному позові та доданих до нього матеріалах.

Відповідач з вимогами позову погодився, однак при цьому зазначив, що він не мав фізичної можливості працевлаштувати 1 інваліда через малу площу самого приміщення підприємства. Окрім того вказав, що йому було невідомо про обов"язок підприємства створювати згідно наказів керівника підприємства робочі місця для працевлаштування інвалідів, подавати відповідні щомісячні звіти до районного центру зайнятості.

Відповідно до ч. 1 ст. 112, ст. 136 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова про задоволення адміністративного позову.

Розглянувши адміністративну справу у відкритому судовому засіданні, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі -Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем подано до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 року, в якому ним зазначено: середньооблікову кількість штатних працівників на підприємстві в 2009 році - 10 осіб; середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб; фонд оплати праці штатних працівників - 169,5 тис. грн.; середньорічну заробітну плату штатного працівника - 16950,00 грн.; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.

Для роботодавців із середньообліковою чисельністю штатних працівників від 8 до 15 осіб сума коштів адміністративно-господарських санкцій визначається у розмірі половини середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Отже, сума адміністративно-господарських санкцій, які підлягають сплаті до Фонду, складає 8475,00 грн.

Частиною 4 статті 20 Закону, зокрема, встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. З урахуванням вищенаведеної норми відповідачеві нараховано пеню в розмірі 447,04 грн.

Однак відповідач заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 8922,04 грн. не сплатив, що стало підставою звернення Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до суду з вимогою про примусове стягнення коштів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Разом з тим, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пункт 4 підпункт 3 Положення «Про Фонд соціального захисту інвалідів» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. №1434 передбачає, що Фонд, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що обоввЂ�язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обоввЂ�язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищезазначеного можна зробити висновок про те, що підприємство повинне виділити і створити робочі місця для інвалідів та повідомити державну службу зайнятості про те, яку категорію інвалідів воно може прийняти на такі створені ним місця. А державна служба зайнятості направляє на ці створені підприємством робочі місця зареєстрованих у ній інвалідів з врахуванням їх побажань, рекомендацій МСЕК та професійних навичок.

При з"ясуванні обставин по справі судом встановлено, що відповідач протягом 2009 року не подавав щомісячної звітності до Ленінського районного центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Відповідач з приводу зазначеного не заперечував. Окрім того зазначив, що йому було невідомо про обов"язок підприємства подавати щомісячні звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів до районного центру зайнятості

Докази виділення та створення підприємством робочих місць для працевлаштування інвалідів в матеріалах справи також відсутні. Стосовно вказаного відповідач надав пояснення, що на підприємстві не можливо було створити робоче місце для ще 1 особи, в тому числі і інваліда, у зв"язку з малою площею самого приміщення підприємства. Стосовно оформлення створення робочих місць на підприємстві відповідними наказами керівника цього ж піжприємства відповідач також пояснив, що йому про це було невідомо.

За вказаних обставин, на підставі досліджених наявних у справі матеріалів та з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано вимоги ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , при цьому ним не вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень.

Елементами правопорушення, виходячи із загальних норм права, є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку явно виражена бездіяльність роботодавця, яка тягне за собою відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, які, в свою чергу, є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв"язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обвЂ�єктивному дослідженні.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи, що відповідач не проводив заходів щодо інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями, не створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, подав до відділення Фонду звіт за формою 10-ПІ, однак не розрахував і не сплатив в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції, що зумовило нарахування пені, а також зважаючи на відсутність з боку відповідача будь-яких доказів в спростування позиції позивача по справі, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "НВФ Тандем" (вул. Хмельницьке шосе, 53/69, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 35763114, банківські реквізити: р/р 26005177374500 в АКІБ "Укрсіббанк", МФО 351005) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет м. Вінниця, р/р31214230700002, код ЄДРПОУ 34701167, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 8475,00 грн. (вісім тисяч чотириста сімдесят п"ять гривень) та пеню в розмірі 447,04 грн. (чотириста сорок сім гривень чотири копійки).

Постанова може бути оскаржена в порядок та строки, передбачені ст. 186 КАС України, та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови оформлено: 08.11.10

Суддя Гонтарук Віктор Миколайович

02.11.2010