Постанова

від 07.10.2010 по справі 2-а-4829/09/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2010 р. Справа № 2-а-4829/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни ,

при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

до : Лукашівського споживчого товариства

про : стягнення штрафних санкцій за рахунок активів

ВСТАНОВИВ :

13 листопада 2009 року Хмільницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області (Хмільницька ОДПІ) звернулася в суд з позовом до Лукашівського споживчого товариства (Лукашівське СТ, Товариство) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 3470 грн за рахунок активів.

Зазначали, що за результатами проведених перевірок щодо дотримання Лукашівським СТ порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій встановлено порушення відповідачем пунктів 1, 2, 5, 6, 8, 9, 13, 18 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (Закон №265) та пункту 2.6 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Правлінням Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (Положення №637), а відтак, податковим органом прийняті рішення від 12 січня 2009 року №0000082301 про застосування до Товариства штрафної санкції в сумі 1430 грн та від 21 липня 2009 року №0000832301 про застосування санкції у сумі 2040 грн.

Тобто, загальна сума заборгованості Лукашівського СТ перед Державним бюджетом України по фінансових санкціях склала 3470 грн.

Посилаючись на те, що вказана сума Лукашівським СТ в добровільному порядку не сплачена, а також те, що для належного виконання обов'язків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - просили стягнути з відповідача заборгованість по штрафним (фінансовим) санкціям в розмірі 3470 грн в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

03 грудня 2009 року в ході судового засідання представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із розглядом в Київському апеляційному адміністративному суді справи за позовом Лукашівського СТ до Хмільницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи, що на підставі даного рішення позивачем заявлено вимоги про стягнення у даній справі, то ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року провадження у справі зупинено.

Однак в подальшому, у зв'язку із прийняттям Київським апеляційним адміністративним судом ухвали від 01 червня 2010 року, суд своєю ухвалою від 01 вересня 2010 року керуючись частиною п'ятою статті 156 КАС України поновив провадження у справі і призначив судове засідання.

Відповідач в судові засідання, призначені на 28 вересня 2010 року, 07 жовтня 2010 року жодного разу не з'являвся. Про день та час розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, однак поштові відправлення від 22 вересня 2010 року та від 05 жовтня 2010 року повернулись до суду з причини того, що відповідач за вказаною в матеріалах справи адресою відсутній.

При цьому, слід зазначити, що поштові відправлення здійснювались на адресу, зазначену Хмільницькою ОДПІ в позовній заяві та свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи й довідці з Єдиного державної реєстру підприємств та організацій України станом на 29 вересня 2010 року. Розгляд справи по суті у зв'язку з неявкою відповідача переносився.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) вважається, що юридична особа повідомлена про час та місце слухання справи, якщо судова повістка доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) передбачено, що особи, які беруть участь у справі повинні повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження у справі.

Інформацію про місце проживання (перебування, знаходження), роботи, служби, суд отримує з адміністративного позову, яка може змінитися під час розгляду справи.

Оскільки можлива неявка в суд може бути підставою відкладення справи, а особа, що приймає участь в справі, може умисно не повідомити про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби КАС України вводить презумпцію повідомлення і вручення судової повістки.

Враховуючи те, що судом вжито всі, передбачені КАС України заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду судової справи, а обов'язок повідомлення про зміну адреси свого місця перебування (знаходження) під час провадження у справі у суді будь-якої інстанції лежить на стороні, то суд вважає, що Лукашівське СТ належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання.

Більше того, слід зазначити в судовому засіданні, яке відбулось 03 грудня 2009 року був присутній уповноважений представник Лукашівського СТ - ОСОБА_2 (довіреність на а.с. 33), а це свідчить про те, що відповідачу відомо про наявність даної адміністративної справи в суді. Крім того, саме відповідачем подана апеляційна скарга і саме за результатами її розгляду прийнято рішення, яке слугувало підставою зупинення провадження у даній справі.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка відповідача чи його уповноваженого представника без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у зв'язку з чим судом ухвалено розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник Хмільницької ОДПІ - старший державний інспектор юридичного сектору ОСОБА_1 (довіреність на а.с. 64) заявлені вимоги підтримав в повному обсязі й просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та докази, надані до матеріалів справи.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Лукашівське СТ зареєстроване Літинською районною державною адміністрацією у Вінницькій області 22 березня 2004 року, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ №03084718Ю0010138 (а.с. 3).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 29 вересня 2010 року Лукашівське СТ включене до ЄДРПОУ (а.с. 63) та перебуває на обліку як платник податків в Хмільницькій ОДПІ з 25 березня 2004 року за №235, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №912/1911 від 25 березня 2004 року (а.с. 4).

Як вбачається із Статуту Лукашівського СТ, затвердженого загальними зборами засновників товариства 02 лютого 2004 року та зареєстрованого 22 березня 2004 року №03084718100010138, відповідач є юридичною особою, має самостійний баланс, поточні, валютні та інші рахунки в банківських установах, від свого імені укладає договори, набуває майнові та немайнові права, несе зобов'язання, виступає позивачем та відповідачем в суді (а.с. 6-15).

Відповідно до направлень Хмільницької ОДПІ від 31 грудня 2008 року №534, №535, працівниками інспекції, а саме, ОСОБА_3, ОСОБА_4 02 січня 2009 року проведена перевірка господарської одиниці-кафе, який розташований по вул. Леніна, 2 в с. Лукашівка Літинського району Вінницької області та належить Лукашівському СТ, щодо контролю за порядком проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).

Перевірку проведено з відома і в присутності продавця ОСОБА_5

За результатами проведеної перевірки складено акт від 02 січня 2009 року №223000146/2301/32263175, у якому встановлено порушення відповідачем пунктів 1, 2, 5, 6, 8, 9, 13, 18 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а саме: не роздрукування та не видача розрахункового документа на закупку горілки Хортиця , пива Оболонь , чіпсів на загальну суму 21 грн; не забезпечено відповідність сум готівкових коштів зазначеній в розрахункових квитанціях, невідповідність склала 112 грн 60 коп.; не зберігання книги обліку розрахункових операцій за 2008 рік; не встановлення цінників на товари, що продаються, тобто реалізація товарів без наявності цінників в кількості 31 найменування (а.с. 19-20).

Один примірник акта підписано та вручено продавцю про що свідчить підпис на ньому (а.с. 20 на звороті).

Таким чином, 12 січня 2009 року податковим органом прийнято рішення №0000082301, яким до Лукашівського СТ застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1430 грн (а.с. 22).

Дане рішення оскаржене відповідачем до Вінницького окружного адміністративного суду, проте постановою суду від 09 липня 2009 року, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 42-45, 58-59).

Відповідно до вимог частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, на підставі направлень Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (ДПА у Вінницькій області) від 01 липня 2090 року №902501, №902502 працівниками ДПА у Вінницькій області, а саме, головним державним податковим ревізором-інспектором ОСОБА_6, старшим державним податковим ревізором-інспектором ОСОБА_7 проведена перевірка господарської одиниці-магазин Лакомка , який розташований по вул. Привокзальній, 7 в м. Літині Вінницької області та належить Лукашівському СТ, щодо дотримання ним порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Перевірку проведено з відома і в присутності продавця ОСОБА_8

За результатами перевірки складено акт від 03 липня 2009 року №8940232/2301/32263175, у якому встановлено порушення Лукашівським СТ пункту 9 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а саме: не забезпечено зберігання в книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) фіскальних звітних чеків (Z-звітів). В книзі обліку розрахункових операцій відсутній Z-звіти №362, №363, №364, №365 за робочий день 18 листопада 2008 року, №346 та №347 за робочий день 07 листопада 2009 року (а.с. 23-24).

Один примірник акта підписано та вручено продавцю про що свідчить підпис на ньому (а.с. 24 на звороті).

Таким чином, 21 липня 2009 року податковим органом прийнято рішення №0000832301, яким до Лукашівського СТ застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2040 грн (а.с. 25).

Дане рішення отримане відповідачем 21 липня 2009 року, про що свідчить підпис директора Товариства на корінці рішення (а.с. 25). Вказана у ньому сума в установленому законом порядку не сплачена, саме рішення ні в адміністративному, ні судовому порядку відповідачем не оскаржено.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до статті 15 Закону №265 та пункту 3.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2008 року №355, контроль за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій здійснюють органи державної податкової служби шляхом проведення відповідно до щомісячних планів податкового органу планових перевірок та позапланових перевірок у випадках, передбачених законодавством, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6, 8, 9, 13, 18 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;

- забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;

- реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України;

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327 (Порядок).

Згідно з пунктом 1.3 розділу І Порядку, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

В цьому ж пункті визначено, що акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

На підставі виявлених та викладених в акті перевірки порушень, податковим органом застосовуються до суб'єкта підприємницької діяльності штрафні санкції в порядку та розмірах, передбачених чинним законодавством України.

Зокрема, керуючись пунктом 11 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року №509 Про державну податкову службу України , згідно з яким, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, та відповідно до статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за виявлені порушення до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), відповідні органи державної податкової служби України приймають рішення про застосування фінансових санкцій.

Сума зазначеної фінансової санкції, підлягає перерахуванню суб'єктом підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування такої санкції (ст. 25 Закону №265).

За своєю суттю штрафна санкція, застосована ДПІ у м. Вінниці до відповідача за порушення вимог Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг відповідає визначенню адміністративно-господарської санкції, даному в статті 238 Господарського кодексу України (ГК України).

Згідно із статтею 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 239 ГК України у якості однієї із адміністративно-господарських санкцій визначає адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 ГК України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Штрафи, що передбачені статтею 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , є заходами майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються органами державної податкової служби за порушення порядку проведення розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарських санкцій та є такими за своєю юридичною суттю.

При цьому слід зазначити, що Державна податкова інспекція, відповідно до Закону України Про державну податкову службу України , є органом державної податкової служби і суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до положень пункту 4 частин першої статті 17.

Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 10 Закону України Про державну податкову службу в Україні до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій належить виконання таких функцій, як, зокрема, забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

Пункт 11 цієї статті передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Тобто, стягнення суми заборгованості, в разі недостатності коштів у відповідача, можливе за рахунок його майна.

Судом встановлено, що Лукашівське СТ не сплатило суму фінансової санкції в загальній сумі 3470 грн.

Оскільки заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій не є узгодженою сумою податкового зобов'язання, то відповідно на неї не поширюються норми Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами щодо узгодження боргу.

Слід також зазначити, що на заборгованість по фінансовим санкціям, яка є предметом спору, не поширюються норми Закону №2181 і стосовно надіслання податкових вимог (ст.6), відтак, податковою інспекцією не вживаються заходи по погашенню заборгованості по штрафній санкції, права виникнення податкової застави (ст. 8), адміністративного арешту активів (ст. 9), продажу активів, що перебувають у податкові заставі (ст. 10) тощо.

Вказана ситуація має місце у зв'язку з тим, що перераховані процедури стосуються виключно податкового боргу та узгодженої суми податкового зобов'язання, а санкції, нараховані за порушення Закону №265, не є податковим зобов'язанням у розумінні Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами .

За таких обставин, та враховуючи, що заборгованість в добровільному порядку не сплачена, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави, то вказана заборгованість підлягає стягненню лише в судовому порядку.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що вимоги Хмільницької ОДПІ є обґрунтованими, заявленими в межах наданих законом повноважень, відповідають дійсним обставинам, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, оскільки сума заявлена позивачем до стягнення складається із сум застосованих рішеннями фінансових (штрафних) санкцій, а рішення є чинним і такими, що підлягають виконанню, а також те, що на час вирішення справи, докази про сплату Лукашівським СТ заборгованості по фінансовим санкціям відсутні, суд доходить висновку про доцільність задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Лукашівського споживчого товариства (вул. Леніна, 2, с. Лукашівська, Літинський район, Вінницька область, 22363, код ЄДРПОУ 32263175) до держбюджету бюджету України заборгованість по сплаті штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3470 грн (три тисячі чотириста сімдесят гривень).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено: 12.10.10

Суддя Чудак Олеся Миколаївна

07.10.2010