Рішення

від 04.10.2016 по справі 183/4831/16

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4831/16

№ 2/183/2576/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковського центру народної творчості про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

26 серпня 2016 року позивач звернувся з позовом до відповідача в якому просив скасувати наказ відповідача № 21 від 25 липня 2016 року, поновити позивача на роботі керівника студії звукозапису в Новомосковському центрі народної творчості, стягнути з Новомосковського центру народної творчості на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 квітня 2016 року до дня поновлення на роботі.

Позов обґрунтовано тим, що позивач з 12 квітня 2012 року працював на посаді керівника студії звукозапису в Новомосковському центрі народної творчості. 23 квітня 2014 року його мобілізовано до лав Збройних Сил України. 10 квітня 2015 року позивача звільнено з лав Збройних Сил України за демобілізацією. 11 квітня 2015 року позивач повернувся та приступив до виконання своїх обов`язків керівника студії звукозапису в Новомосковському центрі народної творчості. 29 березня 2016 року позивач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію. Наказом № 21 від 25 липня 2016 року позивача звільнено з посади згідно з п.3 ст. 36 КзПП України (у зв`язку з вступом на військову службу) з 30 квітня 2016 року. Водночас, у трудовій книжці зроблено запис про те що позивач звільнений з 30 квітня 2016 року, а наказ № 21 від 25 липня 2016 року свідчить по те що позивач звільнений згідно наказу 25 липня 2016 року. Також, позивача з наказом не ознайомлювали під особистий підпис у встановленому законом порядку, внаслідок чого вважає, що його незаконно звільнили з займаної посади та поштою направили документи на звільнення, чим порушили його права. Про зазначене звільнення дізнався з поштового відправлення, отриманого на початку серпня 2016 року. Звільнення вважає незаконним, посилаючись на норми ст.119 КзПП України.

В судовому засіданні позовні вимоги позивач підтримав, надавши пояснення, аналогічні позовній заяві. Вказав, що у липні 2016 року засобами телефонного зв`язку дізнався від директора підприємства про своє звільнення та отримав повідомлення про необхідність явки за місцем роботи для отримання документів, однак, під час відвідування директора отримав повідомлення про направлення наказу поштою. При підписанні контракту на проходження військової служби вважав, що підписує його в особливий період з метою захисту Вітчизни.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову. Вказав, що позивачем укладено саме строковий військовий контракт на встановлений ним строк, що підтвердив також і Дніпропетровський обласний військовий комісаріат у своїй відповіді. Вказує на відсутність особливого періоду в країні. Дія означеного контракту не стосується особливого періоду в країні, якого не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач з 12 квітня 2012 року працював на посаді керівника студії звукозапису Організаційно-методичного центру клубної роботи Управління культури та туризму виконавчого комітету Новомосковської міської ради, який 29 березня 2012 року реорганізовано в Новомосковський центр народної творчості.

28 квітня 2014 року позивача мобілізовано до лав Збройних Сил України.

10 квітня 2015 року позивача звільнено з лав Збройних Сил України за демобілізацією.

11 квітня 2015 року позивач приступив до виконання обов`язків керівника студії звукозапису в Новомосковського центру народної творчості.

На підставі наказу № 8 Директора НЦНТ від 28 березня 2016 року позивачу надано чергову відпустку за 2016 рік на 30 календарних днів з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року за відпрацьований період з 12 квітня 2015 року по 11 квітня 2016 року.

29 березня 2016 року позивачем з Міністерством оборони України в особі Командира військової частини НОМЕР_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, у відповідності до якого позивач взяв на себе зобов`язання в тому числі і проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку Контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим Контрактом. Пунктом 3 Контракту передбачено, що Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 6 (шість) місяців. У відповідності до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 60 від 29 березня 2016 року, наказано позивача відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29 березня 2016 року №31-РС з 29 березня 2016 року зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення, на котлове забезпечення зарахувати зі сніданку 30 березня 2016 року, вважати таким, що справу та посаду курсанту навчального батальйону прийняв, уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію, без доступу до роботи з таємними документами, ВОС-100221 та встановлено посадовий оклад 450 гривень на місяць.

Листом Директора НЦНТ від 04 травня 2016 року Начальника Управління культури та туризму повідомлено про те, що керівник студії звукозапису НЦНТ ОСОБА_1 04 травня 2016 року не вийшов на роботу після чергової відпустки. У телефонному режимі ОСОБА_1 повідомив про те, що він уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, згідно якого має право на збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.

Наказом Директора НЦНТ від 05 травня 2016 року у зв`язку з відсутністю на робочому місці керівника студії звукозапису ОСОБА_1 04 травня 2016 року створено комісію щодо розслідування обставин відсутності ОСОБА_1 .

На адресу Військового комісара Дніпропетровського обласного військового комісаріату направлено звернення начальника Управління культури та туризму Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 03 червня 2016 року з проханням надати роз`яснення щодо того, чи зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток з виплатою на підприємстві, в установі, організації, якщо працівник був звільнений за демобілізацією не продовжуючи військову службу за контрактом та був прийнятий на попередню посаду в установі. Після чого відпрацювавши майже рік, підписав контракт строком на 6 місяців на службу в армію за власним бажанням.

Листом Військового комісара Новомосковського ОМВК № 23/1025 від 16 травня 2016 року начальника Управління культури та туризму Виконавчого комітету Новомосковської міської ради повідомлено, що сержант ОСОБА_1 , 1968 року народження, відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 від 29 березня 2016 року № 60 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію. У зв`язку з тим, що сержант ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби в той час, коли в країні діє особливий період та на строк до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію, то до нього повинна застосовуватися норма статті 119 КЗдП України, а саме: збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації де він працював до укладання контракту.

Листом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 16 червня 2016 року № У-542-07 Управління культури та туризму Виконавчого комітету Новомосковської міської ради в рекомендаційній формі повідомлено, що працівник повинен був продовжити військову службу на контрактній основі та в такому випадку працівнику надавалися б гарантії та пільги відповідно до законодавства.

Листом Військового комісара Дніпропетровського обласного військового комісаріату № 4632 від 23 червня 2016 року начальника Управління культури та туризму Виконавчого комітету Новомосковської міської ради в рекомендаційній формі повідомлено, що зі змісту статті 39 Закону Україні «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ і статті 119 КЗпП України щодо соціальної гарантії, визначено, що соціальні гарантії надаються лише громадянам, які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації. З вище вказаного можна дійти до висновку про те, що контакт який укладений на певний строк, а саме строком на 6 (шість) місяців, є строковим, тому соціальні гарантії, що визначені ст. 119 КЗпП України на цей вид контракту не розповсюджуються.

Актом комісії № 3 від 22 липня 2016 року за результатами службового розслідування щодо обставин відсутності ОСОБА_1 , комісія з`ясувала, що контракт, укладений з ОСОБА_1 на певний строк, а саме строком на 6 (шість) місяців, є строковим і кваліфікується, як вступ на військову службу на професійній основі. Тому соціальні гарантії, що визначені ст.119 КЗпГІ України на цей вид контракту не розповсюджуються. Виходячи з вищевикладеного, члени комісії одноголосно вирішили звільнити ОСОБА_1 , керівника студії звукозапису НЦНТ, з займаної посади згідно з п.3 ст.36 КЗпП України (вступ працівника на військову службу) з 30 квітня 2016 року.

Наказом директора НЦНТ від 25 липня 2016 року у зв`язку зі вступом ОСОБА_1 на військову службу на професійній основі звільнено ОСОБА_1 , керівника студії звукозапису НЦНТ, з займаної посади згідно п.3 ст.36 КЗпП України (вступ працівника на військову службу) з 30 квітня 2016 року.

Розглядаючи питання щодо скасування наказу Директора Новомосковського центру народної творчості № 21 від 25 липня 2016 року та поновлення ОСОБА_1 на роботі суд виходить з наступного.

У відповідності до п.3 ст.36 КЗпП України в редакції, чинній на момент постановлення наказу, підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Правове регулювання відносин між державною і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон Україні «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено, як вид військової служби військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Статтею 19 цього Закону встановлено загальні умови укладення контракту з проходження військової служби. Зокрема частиною 1 статті 19 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Частина 2 статті 23 Закону №2232-ХІІ визначає строки військової служби в календарному обчисленні для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом. Частина 3 статті 23 Закону №2232-ХІІ встановлює, що для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на строк шість місяців. У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.

Пунктом 15 Розділу II «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 визначено види контрактів, до яких відносяться: 1) контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби; 2) контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - контракт про навчання) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби (навчання).

Пунктом 18 Розділу II «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» визначено строки, на які укладаються контракти, зокрема - з військовослужбовцями, прийнятими на посади сержантського і старшинського складу, - строком від 3 до 5 років залежно від згоди сторін (пп.2); з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (пп.7).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Законом № 113-VIII від 15 січня 2015 року затверджено Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року № 15/2015, у відповідності до якого оголошено та проведено протягом 2015 року часткову мобілізацію (далі - мобілізація) у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом. Наказано Кабінету Міністрів України перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь ПОВНА ГОТОВНІСТЬ.

Частина 2 статті 39 Закону №2232-ХІІ встановлює, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», уведеного в дію Указом Президента України від 14 квітня 2014 № 405/2014, у Донецькій та Луганській областях проводиться антитерористична операція.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У частині четвертій статті 3 Закону № 3543-XII зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Водночас статтею 1 Закону № 3543-XII надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає суду підстави стверджувати, що у п`ятиденний проміжок між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Суд враховує, що законодавчі обмеження щодо звільнення військовослужбовців пов`язані у першу чергу з особливим станом і лише у другу - з мобілізацією як його складовою частиною.

Водночас зазначеним законом України передбачено такий захід як демобілізація комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати мирного часу.

Згідно зі статтею 11 вказаного закону України, рішення про демобілізацію, із внесенням його на затвердження Верховною Радою України, приймає Президент України.

Ураховуючи вищезазначене, з огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з 17 березня 2014 року і по час розгляду справи, незважаючи на те, що у 2016 році рішення про проведення мобілізації не оголошувалося, воєнний стан не вводився, вбачається, що Збройні Сили України функціонують в умовах особливого періоду.

У відповідності до частин 2-4 статті 119 КЗпП України, працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ч.1 ст.235 КЗПп України визначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, оскільки позивача прийнято на військову службу за контрактом під час існування стану особливого періоду в умовах кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, стаття 119 КЗпП України передбачає гарантії та пільги, передбачені законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до яких відноситься також і збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову, суд вбачає підстави для визнання незаконним та скасування наказу Директора Новомосковського центру народної творчості № 21 від 25 липня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлення позивача на посаді.

Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

За таких обставин, оскільки матеріали справи свідчать, що позивач отримав заробіток за березень 2016 року та квітень 2016 року (43 відпрацьовані дні) у сумі 5812,24 грн. З часу звільнення позивача і до дня постановлення рішення минуло 106 робочих днів. Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 квітня 2016 року по 04 жовтня 2016 року становить 14327,85 грн. (5812,24 грн. / 43 д. * 106).

Також, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в порядку ст.88 ЦПК України на користь державного бюджету судовий збір у справі в розмірі 1653,60 грн.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 207, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Новомосковського центру народної творчості про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Директора Новомосковського центру народної творчості № 21 від 25 липня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Новомосковському центрі народної творчості на посаді керівника студії звукозапису.

Стягнути з Новомосковського центру народної творчості (ЄДРПОУ 38106629) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 квітня 2016 року по 04 жовтня 2016 року в сумі 14327 (чотирнадцять тисяч триста двадцять сім) грн. 85 коп.

Стягнути з Новомосковського центру народної творчості (ЄДРПОУ 38106629) на користь Державного бюджету судовий збір в розмірі 1653 (одну тисячу шістсот п`ятдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду складено 07 жовтня 2016 року.

Суддя Д.О. Парфьонов