Рішення

від 17.10.2016 по справі 904/6373/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.16р. Справа № 904/6373/16

За позовом Дочірнього підприємства Логістичної компанії "ЕКСІМ-ЮНІВЕРС", м. Дніпро

до Відповідача -1: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРШАДЬАВТОТРАНС", м. Бершадь, Бершадьський район, Вінницька область

Відповідача - 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

про стягнення 34 589,60 грн. за договором транспортного експедирування

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: Пугач А.В. представник - дов. б/н від 04.01.2016р.

Від відповідача - 1: не з'явився

Від відповідача - 2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство Логістична компанія "ЕКСІМ-ЮНІВЕРС" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРШАДЬАВТОТРАНС" заборгованість в розмірі 34 389,60грн. за договором транспортного експедирування № 1912/13 від 19.12.2013р. та стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму в розмірі 200,00 грн. за договором поруки № 28/12/2015 від 28.12.2015р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРШАДЬАВТОТРАНС" договору транспортного експедирування №1912/13 від 19.12.2013р., а саме втратою вантажу.

Вимога про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 200,00 грн. вмотивована частковою відповідальністю поручителя - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно з договором поруки № 28/12/15 від 28.12.2015 року, укладеним між останнім та Дочірнім підприємством Логістичною компанією "ЕКСІМ-ЮНІВЕРС".

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі -1 та 2 у судові засідання не з'явилися, відзив на позов не надали.

Суд вважає, що відповідачі про розгляд справи в господарському суді були повідомлені належним чином на підставі наступного.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.(п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.)

Так, ухвалу про порушення провадження у справі № 904/6373/16 від 03.08.2016р. відповідач-1 отримав 09.08.2016р., про що свідчить поштове повідомлення № 2440000456257 (а.с. 75), відповідач-2 отримав 10.08.2016р., про що свідчить поштове повідомлення № 4908105463886 (а.с. 74).

Ухвалу про відкладення розгляду справи від 12.09.2016р. відповідач-1 отримав 99.09.2016р., про що свідчить поштове повідомлення № 2440000492644 (а.с. 83), відповідач-2 отримав 19.09.2016р., про що свідчить поштове повідомлення № 4908105510256 (а.с. 80).

Ухвалу про відкладення розгляду справи від 27.09.2016р. відповідач-1 отримав 04.10.2016р., про що свідчить поштове повідомлення № 2440000530295 (а.с. 92), відповідач-2 отримав 05.10.2016р., про що свідчить поштове повідомлення № 4908105558879 (а.с. 91).

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Отже, приймаючи до уваги, що відповідачі знали про наявність в господарському суді справи, вони не був позбавлений можливості після отримання ухвали про порушення провадження у справі з'ясувати як в телефонному режимі, так і на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень про стан розгляду справи та надати свої заперечення на позов та докази в їх обґрунтування.

Також в ухвалі про порушення провадження у справі, яка була отримана відповідачами зазначено, що інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\.

Всупереч цьому, відповідачі не скористалися належними їм процесуальними правами та не вжили заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За викладеного суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представників відповідачів -1 та -2, оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 12.09.2016р. розгляд справи відкладався на 27.09.2016р., ухвалами від 27.09.2016р. продовжено строк розгляду справи до 18.10.2016р. та відкладено розгляд справи на 17.10.2016р.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В судовому засіданні 17.10.2016р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2013р. між Дочірнім підприємством Логістичною компанією "ЕКСІМ-ЮНІВЕРС" (далі - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРШАДЬАВТОТРАНС" (далі - Експедитор, Відповідач-1) був укладений договір № 1912/13 транспортного експедирування (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору експедитор від свого імені, за плату та за рахунок Замовника зобов'язаний організувати перевезення (доставку) вантажу замовника автомобільним та/або будь-яким іншим видом транспорту як у міжнародному, так і у міжміському сполученні на території України (надалі - Послуга), а замовник зобов'язаний оплатити такі послуги відповідно до умов даного договору.

Умови виконання кожного конкретного перевезення вантажу, крім тих, що наведені у цьому договорі, визначаються заявкою замовника. Всі заявки, складені відповідно до умов цього договору, є невід'ємними його частинами (пункт 1.2 договору).

Пунктом 1.4 договору сторони передбачили, що на підтвердження наданих послуг сторони підписують акт виконаних робіт, який складається у двох примірниках та підписується повноважними представниками сторін.

Згідно з пунктом 2.3 договору заявка надається експедитору за допомогою засобів факсимільного чи електронного зв'язку, з печаткою та підписом уповноваженої особи замовника. Підтвердженням про прийняття виконання заявки експедитором є печатка експедитора та підпис уповноваженої особи експедитора.

Вантаж вважається таким, що переданий вантажоотримувачу, а перевезення таким, що здійснене, з моменту підписання повноважним представником вантажоотримувача товаросупровідних документів. Для встановлення своєчасної та несвоєчасної доставки вантажу до місця призначення (доставки) представник вантажоотримувача під час підписання товаросупровідних документів вказує в них дату та час отримання вантажу (пункт 2.6 договору).

Відповідно до пункту 2.7. договору у випадку, якщо представником вантажоотримувача у момент отримання вантажу від експедитора було виявлено пошкодження транспортного засобу, пошкодження, знищення або втрата вантажу (всього або окремої частини), невідповідальність вантажу або його кількості товаросупровідним документам, представник вантажоотримувача за участю представника експедитора, а у разі його відсутності або відмови останнього скласти акт - представника Торгово-промислової палати (територіального відділення) або представника третьої незацікавленої сторони, складає акт, в якому фіксує недоліки вантажу. Акт засвідчується підписами присутніх при його складанні осіб та печаткою вантажоодержувача. При відмові представника експедитора підписати акт, по це робиться відповідна відмітка в акті. Сторони погодили, що відомості зазначені в такому акті є достовірними. А сам акт є достатньою підставою для майнової відповідальності експедитора.

Експедитор зобов'язаний прийняти на себе відповідальність за збереження вантажу ввіреного йому для перевезення, та при необхідності забезпечити наявність CMR - страхування при здійсненні міжнародного перевезення (п. 4.1. п.п. 4.1.5. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно п. 5.7. договору у разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу (включаючи випадки коли таке знищення, викладення або втрата сталися з вини третіх осіб), експедитор компенсує замовнику повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу. Кількість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу, визначається, згідно з актом недостачі при транспортуванні товару. Вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу, визначається, гідно з вартістю вантажу, вказаної в товаросупровідних документах (ТТН або видаткової накладної).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 31.12.2016р. (п. 9.1. договору).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідно до умов договору позивач склав та направив засобами факсимільного зв'язку відповідачеві -1 заявку від 28.12.2015р. за № 000005925 де вказаним вантажем є горілчані вироби у скляній тарі (а.с. 59).

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 28.12.2015р. № 01АТДН 023184 та видаткової накладної від 28.12.2015р. № 23184 - вантаж було отримано відповідачем -1 28.12.2015р. та доставлено вантажоодержувачу 30.12.2015р. (а.с. 60-62).

Згідно акту нестачі при транспортуванні товару від 30.12.2015р. було зафіксовано факт відсутності 920 одиниць товару, загальною вартістю 34 389,60 грн. (а.с. 63).

Позивач, 18.02.2016р. отримав від власника вантажу (ТОВ "Атлантіс") претензію на суму 34 389,60 грн. (а.с. 66-67).

Відповідно до платіжного доручення від 16.03.2016р. № 1844, позивач відшкодував власникові вантажу вартість недопоставленого товару (а.с. 68).

Позивач направив на адресу відповідача -1 цінний претензію з вимогою сплати суму за нестачу товару (а.с. 94).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу у розмірі 34 389,60 грн. за нестачу товару не сплатив, що і стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", сфера дії якого поширюється на відносини, які виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного, визначено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно Цивільного кодексу України, інших законів та договору транспортного експедирування.

Експедитор має право згідно ст. 932 ЦК України залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб; у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно встановити наявність чотирьох елементів правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника. Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок.

Судом встановлено, що умовами, укладеного договору сторони узгодили відповідальність відповідача-1 за втрату вантажу, перевезення якого він має організовувати, факт втрати вантажу підтверджено наявними у справі документами.

Факт відшкодування позивачем вартості втраченого вантажу власним коштом підтверджується платіжним дорученням № 1844 від 16.03.2016р. на суму 34 389,60 грн. (а.с. 68).

Відповідач належних доказів на спростування своєї вини не надав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача-1 на користь позивача вартості втраченого вантажу у розмірі 34 389,60 грн.

28.12.2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Поручитель, Відповідач-2) та Дочірнім підприємством Логістична компанія "Ексім-Юніверс" (далі - Кредитор) був укладений договір поруки № 28/12/15 (далі - Договір поруки).

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕРШАДЬАВТОТРАНС» (далі - Боржник, Відповідач-1) щодо зобов'язань згідно договору, укладеного між кредитором та боржником (далі - Основний договір).

Згідно з пунктом 2.1 договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють договір №1912/13 від 19.12.2013 року, укладений між кредитором (в основному договорі - замовник) та боржником (в основному договорі - експедитор).

У відповідності до п. 2.2. договору строк виконання зобов'язання, забезпеченого цим договором, відповідно п. 6.1. цього договору.

Передбачений цим договором обов'язок поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 200 (двісті) грн. (пункт 3.1 договору поруки).

Поручитель не відповідає за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, а також штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язання за основним договором (пункт 3.2 договору поруки).

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку протягом 10 днів після виконання заборгованості за основним договором, кредитор звертається з письмовою вимогою до поручителя про виконання цього обов'язку (п. 4.1. договору).

Згідно з частинами першою та другою статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки (частина четверта статті 559 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6.1 договору поруки договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 28.06.2016 року.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі (підпункт 6.2.3 договору поруки).

Отже, договір поруки припинив свою дію 28.06.2016 року.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 заборгованості у сумі 200,00 грн. задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача-1 на користь позивача 34 389,60 грн.

В частині стягнення з відповідача -2 на користь позивача 200,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРШАДЬАВТОТРАНС" (24400, Вінницька область, Бершадський район, місто Бершадь, вул. Червоноармійська, 19, код ЄДРПОУ 36833983) на користь Дочірнього підприємства Логістичної компанії "Ексім-Юніверс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 227, ідентифікаційний код 37006034) борг у сумі 34 389,60 грн. (тридцять чотири тисячі триста вісімдесят дев'ять грн. 60 коп.), судовий збір у сумі 1 370,03 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві грн. 16 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У позові до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 200,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно

до вимог ст. 84 ГПК України,

- 19.10.2016р.

Суддя Н.Г. Назаренко