Рішення

від 18.10.2016 по справі 904/7667/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.16р. Справа № 904/7667/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ

до Об'єднання співвласників багатоквартирного дому "Башта Лівобережна", м. Дніпропетровськ

про стягнення 31 532,27 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 344/1001 від 04.08.16р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного дому "Башта Лівобережна" (далі-відповідач) про стягнення 31 532,27 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 023718 від 31.10.12р., в частині розрахунків за використану (куплену) електричну енергію.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.16р. порушено провадження у справі № 904/7667/16, прийнято позовну заяву та справу призначено до розгляду в засіданні на 29.09.16р.

27.09.16р. до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 31 505,61 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.16р. відкладено розгляд справи на 18.10.16р.

18.10.16р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги, з урахування поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.16р. про порушення провадження у справі, який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням строку зберігання" (а.с. 88, 89).

Господарським судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.10.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.12р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 023718 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1. якого, позивач продає електричну енергію відповідачу у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 31,5 кВт, величини якої по об'єктах відповідача визначені додатком "Графік знаття показів засобів обліку електричної енергії", а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

У п. 2.3.1. Договору зазначено про те, що відповідач зобов'язується виконувати умови цього Договору.

Відповідно до п. 2.3.5. Договору відповідач зобов'язаний оплачувати позивачу вартість електричної енергії та інші платежі згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Положеннями п. 2.3.6. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з Додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

За приписами п. 1 Додатку № 3 до Договору, розрахунковим періодом встановлюється місяць з 8 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

У п. 4.3 Додатку № 3 до Договору зазначено про те, що обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті відповідачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог пунктів 4.1.1 - 4.1.7 цього додатку та підтверджуються "Актом прийняття - передавання товарної продукції" за формою, що є додатком до Договору, який відповідач надає позивачу протягом доби після закінчення розрахункового періоду. І

Пунктом 2.1. Додатку № 3 до Договору передбачено, що оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, 3% річних, індекс інфляції та інші платежі (за надання відповідачу додатковій послуг, суми завданих відповідачем збитків тощо) згідно з умовами цього Договору, здійснюється на рахунки позивача, вказані у розділі 10 Договору, на підстав самостійно отриманих у позивача рахунків протягом 5 операційних днів з дня отримання.

Як зазначено у п. 3.1.1. Договору, позивач має право отримувати від відповідача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.5 - 2.3.6 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, та 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим Договором повинна бути оплачена відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Цей Договір набирає чинності з 31.10.12р. і укладається на строк до 31.12.12р. (п. 9.8 Договору).

Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.8.1. Договору).

29.11.13р. між сторонами була укладена Додаткова угода № 525ИМ/23-718 до вищевказаного Договору.

Як зазначає позивач, останній належним чином виконував свої зобов'язання за Договором та додатковою угодою до нього, що підтверджується Актами про використану електричну енергію наданими відповідачем, та виставленими позивачем на підставі цього рахунками на оплату з жовтня 2015 року по червень 2016 рік.

Позивач звертає увагу суду на те, що останній надавав відповідачу рахунки на оплату за поставлену активну електроенергію, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача. Проте, відповідач виставлені рахунки за спожиту активну електроенергію не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену з жовтня 2015 року по червень 2016 рік активну електроенергію у розмірі 27 012,90 грн. що підтверджується рахунками та даним розрахунком суми заборгованості.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору позивачем на підставі п.4.2.1. Договору були нараховані пеня у розмірі 3 860,43 грн., інфляційні втрати у розмірі 244,53 грн. та 3% річних у розмірі 387,75 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію у розмірі 27 012,90 грн., пеню у розмірі 3 860,43 грн., інфляційні втрати у розмірі 244,53 грн., 3% річних у розмірі 387,75 грн., а всього 31 505,61 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Як зазначено у ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію у розмірі 27 012,90 грн. є обґрунтованими та доведеними, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 4.2.1. Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.5 - 2.3.6 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, та 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим Договором повинна бути оплачена відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

На підставі п. 4.2.1. Договору позивачем були нараховані пеня у розмірі 3 860,43 грн., інфляційні втрати у розмірі 244,53 грн. та 3% річних у розмірі 387,75 грн.

Розрахунок пені судом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно.

Після перерахунку проведеного господарським судом відповідно до вимог чинного законодавства України, пеня складає 3 856,61 грн., з них:

- на суму 1 067,81 грн., за період вказаний позивачем період, пеня складає 187,91 грн.;

- на суму 2 914,57 грн., за період вказаний позивачем період, пеня складає 530,45 грн.;

- на суму 2 885,38 грн., за період вказаний позивачем період, пеня складає 523,91 грн.;

- на суму 3 130,75 грн., за період вказаний позивачем період, пеня складає 560,35 грн.;

- на суму 3 119,71 грн., за період вказаний позивачем період, пеня складає 540,34 грн.;

- на суму 3 363,04 грн., за період вказаний позивачем період, пеня складає 528,16 грн.;

- на суму 3 518,46 грн., за період вказаний позивачем період, пеня складає 418,86 грн.;

- на суму 3 400,66 грн., за період вказаний позивачем період, пеня складає 323,23 грн.;

- на суму 3 612,52 грн., за період вказаний позивачем період, пеня складає 243,40 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 3 856,61 грн.

Розрахунок інфляційних втрат судом також перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно.

Після перерахунку проведеного господарським судом, в системі Законодавство, відповідно до вимог чинного законодавства України, інфляційні втрати складають 212,99 грн., з них:

- на суму 1 067,81 грн. за період з 02.2016 - 08.2016р. інфляційні втрати складають 38,41 грн., але підлягають задовольню у розмірі 14,93 грн. , оскільки суд не має право виходити за межі позовних вимог;

- на суму 2 914,57 грн. за період з 12.2015 - 08.2016р. інфляційні втрати складають 155,33 грн., але підлягають задовольню у розмірі 88,24 грн. , оскільки суд не має право виходити за межі позовних вимог;

- на суму 2 885,38 грн. за період з 01.2016 - 08.2016р. інфляційні втрати складають 130,68 грн., але підлягають задовольню у розмірі 66,69 грн. , оскільки суд не має право виходити за межі позовних вимог;

- на суму 3 130,75 грн. за період з 02.2016 - 08.2016р. інфляційні втрати складають 112,61 грн., але підлягають задовольню у розмірі 43,79 грн. , оскільки суд не має право виходити за межі позовних вимог;

- на суму 3 119,71 грн. за період з 04.2016 - 08.2016р. інфляційні втрати складають 93,06 грн., але підлягають задовольню у розмірі 24,89 грн. , оскільки суд не має право виходити за межі позовних вимог;

- на суму 3 363,04 грн. за період з 04.2016 - 08.2016р. інфляційні втрати складають 100,32 грн., але підлягають задовольню у розмірі 26,83 грн ., оскільки суд не має право виходити за межі позовних вимог;

- на суму 3 518,46 грн. за період з 05.2016 - 08.2016р. інфляційні втрати складають - 17,57 грн., тому суд бере до уваги саме дефляцію - 17,57 грн. , а не - 7,04 грн., як зазначає позивач;

- на суму 3 400,66 грн. за період з 06.2016 - 08.2016р. інфляційні втрати складають - 20,37 грн., тому суд бере до уваги саме дефляцію - 20,37 грн. , а не - 10,20 грн., як зазначає позивач;

- на суму 3 612,52 грн. за період з 07.2016 - 08.2016р. інфляційні втрати складають - 14,44 грн., тому суд бере до уваги саме дефляцію - 14,44 грн. , а не - 3,61 грн., як зазначає позивач.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 212,99 грн.

Розрахунок 3% річних судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, Законом України "Про електроенергетику", ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 275 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного дому "Башта Лівобережна" (49130, м.Дніпропетровськ, пр. Миру, буд. 55, код ЄДРПОУ 35042589) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (49107, м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, буд. 22, код ЄДРПОУ 23359034) заборгованість за активну електроенергію у розмірі 27 012,90 грн. (двадцять сім тисяч дванадцять грн. 90 коп.), пеню у розмірі 3 856,61 грн. (три тисячі вісімсот п'ятдесят шість грн. 61 коп.), інфляційні втрати у розмірі 212,99 грн. (двісті дванадцять грн. 99 коп.), 3% річних у розмірі 387,75 грн. (триста вісімдесят сім грн. 75 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1376,45грн. (одна тисяча триста сімдесят шість грн. 45 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.10.16р.

Суддя ОСОБА_2