Постанова

від 31.01.2011 по справі 2-а-5203/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2011 р. Справа № 2-а-5203/10/0270 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом: Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику

до: Хмільницького комунального підприємства теплових мереж "Хмільниктеплокомуненерго"

про: стягнення боргу

ВСТАНОВИВ :

В грудні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області з позовом до Хмільницького комунального підприємства теплових мереж «Хмільниктеплокомуненерго» про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків, а також заборгованості по сплаті штрафних санкцій та пені в загальній сумі 3820,39 гривень.

Позов мотивовано тим, що внаслідок невчасної сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за відповідачем рахується заборгованість по сплаті недоїмки, штрафним санкціям та пені в загальній сумі 3820,39 гривень, яка підтверджується наданими позивачем у справу доказами.

Оскільки досудові заходи врегулювання спору щодо сплати недоїмки не дали позитивного результату, позивач був змушений звернутись до суду із вищезазначеним позовом.

12.01.2011 року позивачем до суду подано письмову заяву за вхід. номером 683 про зміну розміру позовних вимог (про збільшення позовних вимог), згідно із якою позивач просить стягнути з відповідача борг в загальній сумі 4560,44 гривень. Заяву мотивовано тим, що за час розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом даної справи попередньо заявлений борг у відповідача перед Пенсійним фондом України зріс. На підтвердження своїх доводів до надісланої заяви позивачем додано розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за листопад 2010 року.

В силу частини 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Зважаючи на права якими наділені сторони статтею 51 Кодексу адміністративного судочинства України, уточнення позовних вимог було прийнято судом, оскільки такі дії позивача не суперечать закону, не порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів.

Позивач в судове засідання від 31.01.2011 року свого повноваженого представника не направив, натомість в заяві про збільшення позовних вимог просив розгляд адміністративної справи проводити за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, хоча завчасно та належним чином неодноразово повідомлявся про розгляд справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та реєстр вихідної кореспонденції суду в матеріалах адміністративної справи.

Частиною 4 статті 122 КАС України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

З огляду на вказані вимоги КАС України та враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, неявку відповідача та відсутність його клопотань щодо відкладення розгляду справи, суд дійшов до висновку про проведення судового розгляду справи в порядку письмового провадження.

Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного висновку.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 5 Закону № 1058- IV, виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.

Статтею 15 вищевказаного Закону передбачено, що платники внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору ( контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.

Пунктом 6 ч. 2 ст.17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 року № 64/8663 передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а саме до 20 числа наступного за звітним місяцем.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058- IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому базовим періодом для позивача є календарний місяць.

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частина 9 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносини) передбачала, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, п. 2 ч. 9 ст. 106 вище згаданого Закону передбачав, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Крім того, відповідно до пп. 9.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року №64/8663, фінансові санкції, зазначені у підпунктах 9.3.2 - 9.3.7 пункту 9.3 Інструкції, застосовуються органами Пенсійного фонду України до страхувальників, визначених підпунктами 2.1.1- 2.1.3 та 2.1.5 пункту 2.1 цієї Інструкції.

П. 9.3.2. Інструкції визначає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Згідно із ч. 13. ст. 106 Закону №1058-IV про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Судом встановлено, що Хмільницьке комунальне підприємство теплових мереж «Хмільниктеплокомуненерго» зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що стверджується відповідною заявою (а.с.3).

Однак, в порушення вищевказаних положень, відповідач несвоєчасно сплачував страхові внески, відповідно до чого утворився борг по недоїмці, штрафним санкціям та пені в загальній сумі 4560,44 гривень.

Станом на час розгляду справи у суді у відповідача згідно із поданих Пенсійним фондом доказів існує заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, штрафних санкцій та пені в загальній сумі 4560,44 гривень.

Даний борг підтверджується розрахунками суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за жовтень-листопад 2010 року (а.с.4); рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №346 від 29.10.2010 року (а.с.5) іншими матеріалами адміністративної справи.

Таким чином, загальна сума заборгованості у відповідача перед Пенсійним фондом України становить 4560,44 гривень та підтверджується наявними у адміністративній справі матеріалами.

В силу ч. 3 ст. 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 106 вищевказаного Закону (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) , орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Крім того, відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 ограни Пенсійного фонду України, до яких належить позивач у справі, звільнені від сплати державного мита (судового збору).

Враховуючи встановлені з матеріалів адміністративної справи обставини та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4560,44 гривень є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 122, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Хмільницького комунального підприємства теплових мереж "Хмільниктеплокомуненерго" (вул. Чайковського, 17а, м. Хмільник, Вінницька область, код ЄДРПОУ 20094760) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код ЄДРПОУ 20106440) заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, штрафним санкціям та пені в загальній сумі 4560 (чотири тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 44 (сорок чотири) копійки.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя           Жданкіна Наталія Володимирівна