Постанова

від 27.01.2011 по справі 2-а-5280/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2011 р. Справа № 2-а-5280/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни ,

при секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до : фермерського господарства "Вільне"

про : стягнення боргу

ВСТАНОВИВ :

Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до фермерського господарства "Вільне" про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем вимог статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та п. 3.7 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007р. в поданому звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік не розрахована та у рядку 06 не відображена сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен розрахувати та сплатити роботодавець самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановлено ч. 1,2 ст. 19 Закону, так як із поданого звіту випливає, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у кількості 1-го робочого місця, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача розрахованої адміністративно-господарської санкції та пені.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у заяві та просив його задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не надав, в судове засідання повторно не з'явився, про час, дату та місце судових засідань був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчать поштові листи з рекомендованими повідомленнями про вручення.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, суд, враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання без повідомлення суду про причини неявки та ненадання заяви про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов до висновку про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон N875-XII) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону N875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст. 19 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів у 2009 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 65 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи, фонд оплати праці штатних працівників становив 641,8 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 9,9(а.с.8,9). Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875 становить 3 особи.

29.07.2010 року позивачем проведено позапланову невиїзну перевірку щодо подання звіту про зайнятість і працевліштування інвалідів за 2009 рік фермерського господарства "Вільне", якою встановлено порушення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме:

- підприємство у 2009 році не виконало норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, який передбачений ч.1 ст. 19 Закону;

- самостійно не розраховано та не сплачено адміністративно-господарських санкцій згідно "Прорядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 "Про реалізацію ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" .

В результаті вищезазначеної перевірки позивачемо складено акт № 83 від 29.07.2010 року(а.с. 6,7).

Позивачем на адресу ФГ "Вільне" надсилався примірник акта перевірки, з яким відповідач ознайомлений 02.08.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №41112(а.с.5)

Як зазначено вище, приписами частини 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю також зобов'язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

В судовому засіданні досліджено лист № 02-1605 від 04.11.2010 року Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості, згідно якого ФГ "Вільне" звіт (інформацію) за формою 3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості у 2009 році не надавало(а.с.11).

Відсутність поданих звітів не породжує у цього суб'єкта владних повноважень обов'язку направляти інвалідів.

Самостійно пошук інвалідів відповідачем не проводився, будь-яких доказів на підтвердження вжитих заходів, виділених коштів до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі середньої заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

В силу ч. 4 ст. 20 Закону N875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Згідно ч. 2 п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Таким чином, з системного аналізу наведених правових норм слідує висновок, що обов'язок, щодо здійснення розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів, покладений саме на роботодавців.

Крім того, як зазначено вище, відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону N875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону, а в силу ч. 2 ст. 20 вказаного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році відповідач зобов'язаний розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції в строк до 15 квітня 2010 року.

Однак, станом на момент подання позовної заяви, та момент розгляду справи в суді, відповідачем вчасно не розраховано та не сплачено адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році, у зв'язку з чим позовні вимоги, щодо зобов'язання відповідача сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати працівника у 2009 році в розмірі 9873,85 грн. (а.с.12) та пеню 742,96 грн. (а.с.13) за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства "Вільне", що знаходиться за адресою с.Вільне, Могилів-Подільський район, Вінницька область (код ЄДРПОУ 30279251), банківські реквізити: р/р 2600402700041 в Акціонерному комерційному банку «ПРАВЕКС-БАНК", МФО 321983) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Могилів-Подільський район, р/р 31214230700325, код ЄДРПОУ 34701151, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: «платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009рік») адміністративно-господарські санкції в розмірі 9873,85 грн. та пеню в розмірі 742,96 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: